532/2096/25
2/532/1110/2025
16 жовтня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «ВІН ФІНАНС».,
представник позивача - Романенко М. Е.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
29 серпня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 19372,72 грн.
У позовній заяві представник позивача вказує, що 02.10.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 340817 в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до індивідуальної частини договору №340817 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 3350 грн.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на виконання умов договору про надання фінансового кредиту перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3350,00 грн, натомість відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14 802,50 грн, яка складається із суми основного боргу 3350 грн, суми боргу за процентами 1809 грн, суми боргу за пенею і штрафами 9643,50 грн.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (на цей час ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 340817 від 02.10.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (на цей час ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
25.07.2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» є новим кредитором по відношенню до відповідача за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем договору про надання фінансового кредиту № 340817 від 02.10.2018 року, у відповідача утворилася заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 19 372,72 грн, яка складається із: суми заборгованості 14 802,50 грн, суми інфляційних втрат - 3 236,78 грн, суми 3% річних - 1 333,44 грн, яку ТОВ «ВІН ФІНАНС» прохає стягнути з відповідача за кредитним договором №340817 від 02.10.2018 року, поновивши строк позовної давності для подання позову. Також прохає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року постановлено ухвалити заочне рішення.
Представник позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС» - Романенко М. Е, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що останній прохав розглянути справу без участі представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не подала, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що 02 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 340817.
Відповідно до індивідуальної частини договору № 340817 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу грошові кошти в сумі 3350 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 20-21).
У п. 1.2 Договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,71 % (один кома сім один процентів) від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору сукупна вартість кредиту складає 151,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5068,55 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 51,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1718,55 грн (у грошовому виразі).
Згідно п. 1.4 Договору строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Відповідно до п. 3.1 Договору сторони дійшли згоди, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
До договору додано Графік розрахунків, що є додатком до Договору про надання фінансового кредиту № 340817 від 02.10.2018 року.
Також ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та через ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надало позичальнику кошти в сумі 3350 грн (а.с. 29).
Натомість відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому відповідно до наданого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» розрахунку заборгованості (картки обліку договору), у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість за договором № 340817 від 02.10.2018 року в розмірі 14 802,50 грн, яка складається із: суми основного боргу 3350 грн, суми боргу за процентами 1809 грн, суми боргу за пенею та штрафами 9643,50 (900 + 8743,50) грн (а.с. 10-12).
Наявна заборгованість підтверджується також розрахунком заборгованості станом на дату відступлення права вимоги (а.с. 28).
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого відбу- лося відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 16- 18).
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Додаткову угоду № 11 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року (а.с. 9).
На виконання договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» підписано Реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 340817 від 02.10.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с. 31-32).
25.07.2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 27). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с. 23).
Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» є новим кредитором по відношенню до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 340817.
Станом на дату подання позову до суду, за розрахунками позивача, заборгованість за кредитним договором до відповідача складає 14 802,50 грн, із яких сума основного боргу 3350 грн, суми боргу за процентами 1809 грн, суми боргу за пенею та штрафами 9643,50 грн. Період прострочення грошового зобов'язання 1097 днів.
Крім цього, сума збитків з урахуванням 3% річних складає 1333,44 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань складає 3236,78 грн.
Загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 19 372,72 грн, яку прохає стягнути з відповідача на свою користь.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
У відповідності зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За частиною першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8, ч.7 ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Судом установлено, що Договір про надання фінансового кредиту № 340817 від 02.10.2018 року укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, при цьому позивач на підставі договору факторингу набув право грошової вимоги до боржника, тому з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором, із урахуванням суми інфляційних втрат та суми 3% річних.
Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Крім цього, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом установлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу.
Згідно зі приписами ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 5000 грн, які підтверджується наданими позивачем доказами: Договором № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в особі директора Романенка Михайла Едуардовича та Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ»; Додатковою угодою до Договору № 33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року на здійснення представництва та захист інтересів ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (після перейменування ТОВ «ВІН ФІНАНС» у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АБ «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (після перейменування ТОВ «ВІН ФІНАНС») щодо стягнення кредитної заборгованості всього на суму 5000 грн; Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27.08.2025 року на суму 5000 грн (а.с. 13-15, 29, 33, 36).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Суд, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи, вид та обсяг наданих послуг, характер виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в заявленому розмірі.
Відповідачем не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника позивача та не доведено неспівмірність таких витрат.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 7, 12, 81, 141, 268, 280-289 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 340817 від 02.10.2018 року у загальному розмірі 19 372,72 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят дві гривні сімдесят дві копійки) гривень, яка складається із:
- 3350 грн - сума основного боргу;
- 1809 грн - сума боргу за процентами;
- 9643,50 грн - сума боргу за пенею та штрафами,
- 3236,78 грн - сума інфляційних втрат;
- 1333,44 грн - сума 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя