Справа № 953/10975/25
н/п 1-кс/953/6929/25
"16" жовтня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023170020001201 від 10.06.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ, Миколаївської області, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, є стрільцем-регулювальником 1 комендантського відділення 2 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив :
Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що cолдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу на посаді стрільця-регулювальника 1 комендантського відділення 2 комендантського взводу комендантської роти в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді стрільцярегулювальника 1 комендантського відділення 2 комендантського взводу комендантської роти в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив місце служби.
16.02.2023 точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), зі своїми особистими речами та мобільним телефоном, залишивши зброю у розташуванні, тобто самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини нез'явлення до частини ОСОБА_4 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній у зазначеній військовій частині до 01.10.2025.
Тобто, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
16.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В ході допиту у якості підозрюваного ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, себе визнав у повній мірі.
Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Сторона обвинувачення зазначає, що є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним (ризикам) можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор в режимі відеоконфернції підтримав клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив направити його служити у Збройні Сили України.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Харківським районним управлінням поліції №1 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №62023170020001201 від 10.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
16.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, що підтверджується: заявою повідомленням про виявлення за результатами службового розслідування у діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ІНФОРМАЦІЯ_2 ; наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №123 від 25.02.2023 про призначення службового розслідування; доповіддю по факту самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 від 16.02.2023; витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №298 від 26.11.2022; актом службового розслідування по факту СЗЧ солдата ОСОБА_4 ; наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) №31 від 23.03.2023 про закінчення службового розслідування; довідкою ВЛК №2025-1001-1824-4698-0 від 01.10.2025; показаннями свідків ОСОБА_6 від 25.09.2025, ОСОБА_7 від 25.09.2025, ОСОБА_8 від 25.09.2025, ОСОБА_9 від 25.09.2025, ОСОБА_10 від 07.10.2025, ОСОБА_11 від 07.10.2025.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України: переховуваня від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Згідно наданих даних, ОСОБА_4 , уродженець м. Вознесенськ, Миколаївської області, громадянин України, має середню освіту, не одружений, є стрільцем-регулювальником 1 комендантського відділення 2 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 , тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.12.2025 включно.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу, в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181680 гр. (3028 гр. х 60 = 181680 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят ) днів - до 14 грудня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 181 680 гр. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/10975/25 н/п 1-кс/953/6929/25) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона мешкає - м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Зобов'язати слідчого СВ ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 16 жовтня 2025 року до 14 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1