Справа № 615/472/25
Провадження № 2/615/218/25
09 жовтня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Левченка А. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлович В.А.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 24 лютого 2012 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт» (надалі АТ «Банк Форвард»», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Руский Стандарт») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 95518340, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 20332,76 грн на строк 1097 днів.
У рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснив автоматичну зміну номера кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір номером № 97414057 підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 95518340 від 24 лютого 2012 року.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок споживчих кредитів позичальника, що підтверджується виписками за кредитним договором.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 95518340 від 24 лютого 2012 року.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором становить 121496,33 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 79495, 58 грн; заборгованість за відсотками 26977,22 грн; заборгованість за комісією 15023,53 грн.
Ураховуючи викладене, просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 95518340 від 24 лютого 2012 року в розмірі 121496,33 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого судового засідання.
10 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позивачем не надано доказів наявності будь-якої заборгованості за кредитним договором № 95518340 від 24 лютого 2012 року. В якості доказів заявлених позовних вимог, долучено «Розрахунок заборгованості за договором кредиту № 97414057 від 29 травня 2012 року, тобто позивач надає розрахунок за іншим кредитним договором, з іншим номером та датою, що не є належним доказом по даній справі.
В матеріалах справи відсутній такий документ, як договір кредиту №97414057 від 29.05.2012 року, який має бути складений у письмовій формі та підписаний сторонами договору, що унеможливлює визначити істотні умови такого договору.
До того ж, умовами кредитного договору № 95518340 від 24 лютого 2012 року встановлений фіксований розмір кредиту - в сумі 20332,76 грн. Сума позовних вимог в розмірі 79495,58 грн значно перевищує визначену умовами вказаного кредитного договору фіксовану суму. Право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 24 лютого 2015 року, отже, нарахування відсотків поза межами строку кредиту є незаконним та суперечить нормам діючого законодавства. Ані позовна заява, ані додатки не містять обґрунтування нарахування суми комісії та не дають можливості визначити підстави для її нарахування.
Наданий позивачем розрахунок, окрім того, що складений за іншим кредитним договором, ніж за яким заявлені позовні вимоги, ще й складений таким чином, що неможливо перевірити його правильність, порядок його складання, здійснення нарахувань, за якими сумами такі нарахування здійснено.
Також, на думку представника відповідача, у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 95518340 від 24.02.2012 року, оскільки в додатках до позову міститься виписка з Додатку № 1 до Договору № GL1N426202/1 про відступлення права вимоги, в якому зазначені реквізити іншого договору кредиту, а саме з номером № 97414057 від 29 травня 2012 року.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження по справі призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності про що заявлено клопотання.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві до позовної заяви, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Банк Руский Стандарт», із Заявою № 95518340, яка містить пропозицію (оферту) на умовах, викладених в заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів укласти кредитний договір, в рамках якого відкрити банківський рахунок НОМЕР_1 , що буде використовуватися в рамках кредитного договору, номер рахунку клієнта зазначений в графі «Рахунок Клієнта» розділу 2 «Кредитний договір» та надати кредит в сумі 20332,76 грн, строком на 1097 днів з 24 лютого 2012 року по 24 лютого 2015 року, розмір процентної ставки 0,01 % річних, комісія за РО 677,09 грн щомісячно, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Крім того на умовах, викладених в цій Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку та Тарифах по карткам Банку відповідач просить укласти Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: випустити на її ім'я платіжну картку, найменування якої вказане в графі «Тип картки» Розділу «Інформація про Картку» Інформаційного блоку; відкрити картковий рахунок, що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки; для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити ліміт кредитної лінії під операції з крткою в межах десяти тисяч гривень та здійснювати у відповідності до статті 1069 Цивільного кодексу України кредитування Рахунку Картки.
Згідно із додатком до договору № 95518340 від 24 лютого 2012 року «Графік платежів» щомісячний платіж за період з 24 березня 2012 року по 24 січня 2015 року становить 1254,00 грн (з урахуванням процентної ставки, частини основного боргу та комісії), платіж за останній місяць погашення кредиту становить 1253,30 грн.
Також, до позовної заяви долучено анкету до заяви, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, пам'ятку «Споживчий кредит на карту» які підписані відповідачкою 24 лютого 2012 року.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором № 97414057 від 29 травня 2012 року відповідно до якого станом на 24 липня 2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту за період з 29 травня 2012 року по 30 червня 2024 року становить 121496,33 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 79495, 58грн; заборгованість за відсотками 26977,22 грн; заборгованість за комісією 15023,53 грн та виписки АТ «Банк форвард» по особовим рахункам угоди № 97414057 від 29 травня 2012 року за період з 29 травня 2012 року по 10 червня 2023 року, з 11 червня 2023 року по 24 липня 2024 року.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України)
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Відповідно до витягу зі Статуту АТ «Банк Форвард» затвердженого рішенням єдиного акціонера 03 вересня 2018 року та погодженого Національним Банком України 18 вересня 2018 року, банк на підставі рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Форвард» № 3 від 24 липня 2018 року змінив найменування на акціонерне товариство «Банк Форвард». АТ «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Форвард» яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Руский Стандарт» на підставі рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року про зміну найменування ПАТ «Банк Руский Стандарт» на ПАТ «Банк Форвард».
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» (Банк) та ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) було укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
Згідно копії додатку № 1 до Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги «Витяг із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» відбулося відступлення на користь позивача права грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 97414057 від 29 травня 2012 року на суму 121496,33 грн, з яких: залишок по тілу кредиту 79495,58 грн; залишок по відсотках 26977,22 грн; залишок по комісіям 15023,53 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснив автоматичну зміну номера кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір номером № 97414057 підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 95518340 від 24 лютого 2012 року.
Разом із тим, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів на підтвердження того, що внаслідок проведення крос-компаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії відбулась заміна номеру кредитного договору з № 95518340 на № 97414057. Крім того, кредитні договори № 95518340 на № 97414057 мають різні дати укладення 24 лютого 2012 року та 29 травня 2012 року відповідно.
Зазначені твердження сторони позивача суд може сприймати лише як припущення, на якому у відповідності до ст.81 ч.6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення.
Долучені до матеріалів справи: розрахунок заборгованості за кредитним договором № 97414057 від 29 травня 2012 року відповідно до якого станом на 24 липня 2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту за період з 29 травня 2012 року по 30 червня 2024 року становить 121496,33 грн; виписки АТ «Банк форвард» по особовим рахункам угоди № 97414057 від 29 травня 2012 року за період з 29 травня 2012 року по 10 червня 2023 року, з 11 червня 2023 року по 24 липня 2024 року в яких відображено рух коштів по іншим номерам рахунків, аніж банківському рахунку НОМЕР_1 визначеному кредитним договором № 95518340 від 24 лютого 2012 року; договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги з копією додатку № 1 до Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги «Витяг із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються» фактично стосуються іншого договору, ані ж той, заборгованість за яким позивач просить стягнути з відповідача.
Докази, які б підтверджували наявність у відповідачки непогашеної заборгованості за кредитним договором № 95518340 від 24 лютого 2012 року року, а також його виконання кредитодавцем в частині встановлення кредитного ліміту в матералах справи відсутні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
У постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем не доведено обставин на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя А.М. Левченко