Справа № 405/6535/24
провадження № 1-кс/405/2601/25
17.10.2025 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого
ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на рішення слідчого, відповідно до якої вказала, що слідчим СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 винесено постанову про відмову в задоволенні її клопотання від 06.10.2025 року, у кримінальному провадженні № 12022121230000268 від 10.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України, яку вона вважає формальною, без належного мотивування, ухвалену з порушеннями норм КПК України та такою, що підлягає скасуванню.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, надала заяву, відповідно до якої просила скаргу розглянути без її участі.
Слідчий надав до суду заяву, згідно з якою розгляд скарги просив здійснити у його відсутність, з доводами потерпілої, викладеними у скарзі, не погодився.
Беручи до уваги зазначене, слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд скарги на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши скаргу та додані до скарги матеріали слідчий суддя дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй (ч.2 цієї статті).
Отже клопотання потерпілої ОСОБА_3 на постанову слідчого від 08.10.2025 року надійшло слідчому СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 06.10.2025 року, за наслідками розгляду якої слідчим ОСОБА_4 08.10.2025 року винесено постанову, згідно з якою у задоволенні поданого потерпілою клопотання відмовлено.
Мотивуючи підстави для відмови у задоволенні клопотання потерпілої слідчий відзначив, що доводи потерпілої щодо необхідності допиту в якості свідка ОСОБА_5 є неспроможними, оскільки сама по собі обізнаність вказаної особи щодо візиту ОСОБА_6 до її батька ОСОБА_7 та предмету їх розмови, в даному випадку не може підтверджувати ті чи інші обставини, що мають значення для кримінального провадження, у тому числі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
За формою та змістом постанова слідчого відповідає положенням ст. 110 КПК України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене, зокрема рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 93 КПК України).
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч.3 ст. 93 КПК України).
У відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування може бути зокрема про: відмову у задоволенні скарги.
Водночас, беручи до уваги положення ст. 40 КПК України слідчим суддею відзначається, що слідчий є самостійною процесуальною особою, здійснює діяльність спрямовану на виконання завдання кримінального провадження, втручання в яку забороняється.
Як зазначено в Узагальненні ВССУ від 12.01.2017 « Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється.
Таким чином, слідчим суддею відзначається, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного вище слідчим суддею зроблено висновок, що постанова слідчого є законною і обґрунтованою та такою, що скасуванню не підлягає, а слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку зібраних стороною обвинувачення доказів.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя дійшов думки про наявність правових підстав для відмови в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 40, 303-309, 376 КПК України, ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення слідчого - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8