ЄУН 387/1137/25
Номер провадження по справі 1-кп/387/160/25
про застосування запобіжного заходу
15 жовтня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025121100000006 від 06.01.2025, який надійшов з Добровеличківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Вербівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянка України, освіта вища, не працює, не одружена, утриманців не має, раніше не судима
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 09 липня 2025 року надійшов обвинувальний акт зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025121100000006 від 06.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, на думку прокурора, ризики, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати, так як обвинувачена може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин. Крім того обвинувачена може впливати незаконно на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні своє клопотання підтримав, просив задовольнити. Також просив відмовити у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу за безпідставністю.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який у виді нічного домашнього арешту так як вважає, що в даному кримінальному проваджені досудове розслідування закінчено, речові докази долучені до матеріалів кримінального провадження, експертизи проведені та свідки допитані, і відповідно 09 липня 2025 року до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , а відтак ризики того, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватись від суду та впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також скоювати нові злочини, відсутні. Також немає і обґрунтовувань тривалого утримання під вартою.
Захисник зазначила, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (м. Страсбург), існування обґрунтованої підозри є умовою sine qua non для законності тривалого тримання під вартою (див. рішення “Buzadji v. the Republic of Moldova», заява № 23755/07, п. 87, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Крім існування обґрунтованої підозри тримання під вартою під час досудового слідства має бути виправданим відповідними й достатніми підставами вже на момент ухвалення першого рішення про взяття під варту (пункти 194 рішення ЄСПЛ у справах “Rozvozhaev v. Russia and Ukraine» та “Udaltsov v. Russia»).
У цій справі, як і в багатьох інших, ЄСПЛ зазначав, що “хоча тяжкість обвинувачень і суворість покарання, які загрожували першому заявнику, є важливим для оцінки ризику переховування обвинуваченого, повторного вчинення злочину або перешкоджання здійсненню правосуддя, вони не можуть самі по собі слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою» (див. рішення у справах “Iljinikov v. Bulgaria», заява № 33977/96, пункти 80-81, від 26 липня 2001 року, та “Artemov v. Russia», заява № 14945/03, п. 77, від 03 квітня 2014 року). Суд також відзначав, що обґрунтування судів не містило достатніх деталей, які дозволяли б суду підтримати висновки щодо існування ризиків на останніх стадіях розслідування та під час судового розгляду, зокрема щодо ризику повторного вчинення злочину, фальсифікації доказів і впливу на свідків. Тому Суд не мав підстав визнавати, що ці ризики не могли бути попереджені іншими запобіжними заходами (пп. 200, 203 відповідного рішення).
Захисник також зазначила позитивні характеристики ОСОБА_5 за місцем її проживання та попередньої роботи. Крім того, обвинувачена має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки та в судове засідання долучила довідку про постійне місце проживання ОСОБА_5 та характеристику з ліцею №3 "Гармонія" Помічнянської міської ради.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала свого захисника та просила змінити запобіжний захід на більш м'який, а також зобов'язалася належним чином виконувати покладені на неї обов'язки судом.
Суд заслухавши клопотання прокурора та захисника, доходить до таких висновків.
Суд заслухавши клопотання прокурора та доводи сторони захисту, доходить до таких висновків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.п.1,3 ст.5 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», п.п.61,62 питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183 КПК України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи доходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувати недоцільно та вважає за можливе змінити на інший, альтернативний запобіжний захід - домашній арешт, який забезпечить виконання обов'язків обвинуваченим, належну процесуальну поведінку, підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особу обвинуваченого.
Обвинувачена ОСОБА_5 перебуває під вартою тривалий час із 14 липня 2025 року. Суд враховує, що ОСОБА_5 запевнила суд, що з'являтиметься на усі судові засідання та виконуватиме усі вимоги ухвали суду у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу. Суд визнає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, існують, але через тривалість тримання обвинуваченої під вартою вони зменшилися, що на переконання суду дає підстави розглянути зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є позитивна письмова характеристика з місця роботи на посаді вчителя української мови та літератури, а також довідка про наявність постійного місця проживання, суд дійшов висновку щодо можливості частково задовольнити клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу. Водночас суд не отримав від сторони обвинувачення конкретних доказів того, на яких саме свідків ОСОБА_5 може впливати.
Таким чином, суд, виходячи із зазначених обставин, вважає за можливе частково задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, оскільки не має підстав вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачена буде незаконно впливати на свідків або переховуватись від суду. Проте цілодобовий домашній арешт може запобігти цим ризикам. Отже, застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання зазначеним сторонами обвинувачення ризикам.
Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченою процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 181, 183, 331 484-496 КПК України , суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та захисника стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 15.12.2025 включно, заборонивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , звільнивши її з-під варти негайно.
Покласти на обвинувачену АДРЕСА_1 , такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а в разі його вилучення органом поліції зберігати в камері зберігання речових доказів.
Контроль за виконанням ухвали покласти на ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградської області.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що в разі не виконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти негайно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники ВП №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому перебуває обвинувачений, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, прокурором, захисником, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченій протягом семи днів з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику до відома та направити начальнику ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.
Повний текст ухвали проголошено 17 жовтня 2025 року о 08 годині 30 хвилин.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1