Справа № 352/2330/25
Провадження № 3/352/969/25
17 жовтня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В., розглянувши об'єднані матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння,будучи позбавлений права керування повторно протягом року, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч.5 ст. 126 КУпАП за наступних обставин:
23.09.2025 року о 07 год 40 хв в с. Марківці вул Центральна, керував транспортним засобом марки Хюндай, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився відповідно до встановленого порядку на місці зупинки із використанням газоаналізатору Алкофор 507, відповідно до тесту 00215 результат 0, 62 ‰. Оскільки з результатом водій не погодився його доставлено для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», де видано висновок про перебування в стані алкогольного сп'яніння №400 від 23.09.2025 року, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
Окрім цього, 23.09.2025 року о 07 год 40 хв в с. Марківці вул Центральна, керуючи автомобілем марки Хюндай, номерний знак НОМЕР_1 , повторно протягом року будучи особою, яка позбавлена права керування на один рік від 17.02.2025 року Коломийським міськрайонним судом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.
Згідно зіст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, при розгляді даної адміністративної справи судом достовірно було встановлено, що вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколами серії ЕПР1№462278 та серії ЕПР1№ 462291 від 23.09.2025 року про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківкою з приладу Алкофор 507 (результат тесту 0,62 ‰), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновком КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» від 23.09.2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, постановою Коломийського міськрайонного суду від 09.07.2025 року, яка набрала законної сили 22.07.2025 року, у справі №346/797/25, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.
Крім того, судом було переглянуто долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеоматеріали, що містяться на оптичному диску.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції.
Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Алкофор 507, з результатом огляду - 0,62‰ не погодився, погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Після проходження огляду в лікувальному закладі ОСОБА_1 було підписано висновок лікувального закладу про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Даними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Як встановлено судом ОСОБА_1 допустив порушення згаданих вимог ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , правильно кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки він будучи особою, яку протягом року піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що повністю доведено в суді.
Відповідно до вимог п.2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частинами 2-4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права, що повністю доведено в суді.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП та з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема у виді штрафу з позбавленням права керування без оплатного вилучення транспортного засобу, у відповідності із вимогами ст. 36 КУпАП. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:
-за ч.2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу;
-за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ст.36 КУпАП призначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.