Справа № 351/973/25
Номер провадження №2/351/745/25
13 жовтня 2025 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді Мартинюка В.І.
за участю секретаря судового засідання Том'юк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 25.06.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Ейс» зазначено про те, що 22.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 598218957 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі 22 000,00 грн.
Відповідач ініціював укладення кредитного Договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний Договір з використанням одноразового ідентифікатора.
Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 22.11.2021 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на банківську карту № 4441-11XX-XXXX-2328 відповідача, яку останній вказав у Заявці при укладенні кредитного Договору.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Додатковими угодами до вказаного договору строк його дії було продовжено до 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 167 від 04.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 47 975,80 грн.
У подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленого у відповідному Додатку до договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 80 755,80 грн.
Окрім того, 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором. Перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач став кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набув відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 80 755,80 грн.
Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 598218957 від 22.11.2021 становить 80 755, 80 грн, яка складається з: 22 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 58 755,80 грн - заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.
Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та витребувано у АТ «Універсал Банк» письмові докази.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
За приписами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладені обставини, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку провести заочний розгляд справи.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 21.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 598218957 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 65-72).
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 вказаного Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
У пункті 1.7. Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 10 днів від дати отримання кредиту позичальником (до 02.12.2021), протягом якого діє дисконтна процента ставка у розмірі 1,98% від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1. Договору).
Відповідно до положень п. 1.8. Договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. строк дисконтного періоду та строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
При цьому, вказано, що кількість днів такого продовження складає 30 днів.
У випадку продовження строку кредитування до зазначених вище умов нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою, що становить 1,93 % в день від суми кредиту (п. 1.9.2. Договору).
Згідно з п. 1.9.3. Договору якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставкамиза весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Водночас, пунктом 1.12.1. Договору встановлено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більш ніж на 90 календарних дні від дати закінчення дисконтного періоду.
У відповідності до п. 1.12.2. Договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідач підписав Договір № 598218957 від 22.11.2021 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV839ZT», про що свідчить Довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 09.11.2023 (а.с. 18).
Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 22.11.2021 перерахував грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту відповідача № 4441-11XX-XXXX-2328, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів згідно Договору № 598218957 від 22.11.2021 (а.с. 17) та повідомленням АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-9000 від 28.07.2025 про перерахування коштів, з якого вбачається, що у період з 22.11.2021 по 27.11.2021 відбулося зарахування коштів на картковий рахунок відповідача (а.с. 202).
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого у останнього за вказаним Договором утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 598218957, складеним первісним кредитором, складає 47 975,80 грн (а.с. 84-85).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 137-147).
Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Пунктом 2.2 Розділу 2 Договору передбачено, що разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним Договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 148).
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 (а.с. 149-158).
31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 (а.с.159)
31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 (а.с. 160)
31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 (а.с. 161)
Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до долученого до матеріалів справи Витягу з реєстру прав вимоги №167 від 04.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 47 975,80 грн (а.с. 124-125).
У подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (а.с. 113-120).
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. При цьому, право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку до договору (п. 4.1. Договору).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 80 755,80 грн (а.с. 110-111).
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 598218957 від 21.11.2021 (а.с. 99-108).
Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 80 755,80 грн (а.с. 96-98).
Відтак, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 599218957 від 22.11.2021 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 80 755,80 грн.
Вказана сума заборгованості збігається із випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №599218957 від 22.11.2021, складеною ТОВ «ФК «Ейс» за період з 29.05.2025 по 05.06.2025 (а.с. 81).
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Ейс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 22.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний Договір № 598218957 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що за вказаним договором позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 22 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів згідно Договору № 598218957 від 22.11.2021 та повідомленням АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-9000 від 28.07.2025 про перерахування коштів, з якого вбачається, що у період з 22.11.2021 по 27.11.2021 відбулося зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.
Станом на час звернення позивача до суду, як вбачається із складених первісним кредитором та першим фактором за договором факторингу розрахунків, залишок заборгованості за кредитним договором № 598218957 становить 80 755,80 грн, яка складається з 22 000,00 грн - заборгованість по кредиту та 58 755,80 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
З огляду на встановлені судом обставини щодо обумовленого в договорі факторингу, укладеному 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з додатковими угодами), переходу до фактора разом з правом вимоги всіх інших прав та обов'язків клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3. та 2.1. Договору факторину №28/1118-01), суд вважає обгрунтованим нарахування ТОВ «Таліон Плюс» процентів відповідачу на умовах, передбачених договором кредитної лінії № 598218957.
Відомостей про погашення ОСОБА_1 утвореної за кредитним договором № 598218957 заборгованості матеріали справи не містять.
У подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «ФК «Ейс».
Надаючи оцінку доказам у справі, що розглядається, суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Розрахунки заборгованості за договором № 598218957 від 22.11.2021, надані первісним кредитором та кредитором за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а також виписка по картці НОМЕР_1 , надана АТ «Універсал Банк», відповідають вимогам до первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс».
Надані розрахунки та виписка по особовому рахунку підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.
Вказана позиція прослідковується у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.
Отже, розрахунки заборгованості та виписка по особовому рахунку є актуальними, а також належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс».
При цьому, відповідачем суду не надано контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором.
Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов Договору № 598218957 від 22.11.2021 та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а саме доведено факт надання позичальнику доступу до кредитних коштів за Договором № 598218957 від 22.11.2021, утворення заборгованості у нього перед кредитором, а тому позов підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат у справі.
Разом із позовною заявою позивачем ТОВ «ФК «Ейс» заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір № 29/05/25-01 про надання правничої допомоги від 29.05.2025 між ТОВ «ФК Ейс» та АБ «Тараненко та партнери» (а.с. 77-79); додаткову угоду № 25770573395 до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с. 76); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с. 80); акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 75).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Ейс» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17944 від 23.06.2025 (а.с. 175).
Оскільки позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість у сумі 80 755,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 17.10.2025.
Суддя Василь МАРТИНЮК