Справа № 350/1248/25
Номер провадження 2/350/688/2025
16 жовтня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в : Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 800 грн, витрати понесені по сплаті судового збору в розміоі 2 422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, 23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3408912, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір був укладений шляхом заповнення анкети-заяви. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» умови договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак в подальшому відповідач не виконала свої зобов'язання щодо повернення кредиту. 2 липня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова комапанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в тому числі щодо ОСОБА_1 . Оскільки позичальник добровільно заборгованість не сплатив, товариство просило суд стягнути з відповідача 22 800 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з: 5 000 грн - тіло кредиту; 17 250 грн - прострочені відсотки; 550 грн - комісія, а також судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі; не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив не подав. Ухвалою судді від 29 серпня 2025 року у справі відкрито провадженні та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Дослідивши матеріалами справи, зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, суд установив, що сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України. Суд установив, що 23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3408912, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір був укладений шляхом заповнення анкети-заяви. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кошти у строк, визначений п. 1.3 договору та у сумі, визначеній п. 1.2 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі, що визначені цим договором. Сума кредиту 5 000 грн на строк 30 днів з 23 березня 2023 року, термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом - 22 квітня 2021 року (п. 1.2, 1.3, 1.4 договору). Згідно п. 1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 550 грн, яка нараховується за 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом - 2 250 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка щза користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору). Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» виконало умови договору та надало відповідачеві грошові кошти за договором в сумі 5 000 грн. Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином віждчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за цим договором, що передбачено п.п. 3.2.6 кредитного договору. 2 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №73-МЛ, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в тому числі щодо ОСОБА_1 . Позивач надіслав відповідачу письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості №20910739/500 від 15 липня 2025 року, яка відпрдачем залишена поза увагою. Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та має перед позивачем заборгованість у сумі 22 800 грн, що складається з: 5 000 грн - тіло кредиту; 17 250 грн - прострочені відсотки; 550 грн - комісія. Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №3408912 від 23 березня 2021 року; копією паспорта споживчого кредиту №3408912; довідкою про підписання договору про споживчий кредит із застосуванняс електронного підпису одноразовим ідентифікатором; анкетою-заявою на кредит №3408912; платіжним дорученням 42199896 від 23 березня 2021 року на суму 5 000 грн (отримувач ОСОБА_1 , кошти згідно договору 3408912); відомістю про щоденні нарахування та погашення; випискою з особового рахунку за кредитним договором №3408912 від 23 березня 2021 року; копією договору відступлення права вимоги №73-МЛ від 2 липня 2021 року; копією реєстру боржників та іншими матеріалами справи. Відповідно до частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). В силу частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 634 Цивільного кодексу України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 Цивільного кодексу України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію). Відповідно до п. 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу частини першої статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке. З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги. Оскільки в порушення умов вказаного договору ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту в розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, додавши до матеріалів справи докази понесення таких витрат. Згідно з частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року укладений з Адвокатським обєднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 13813777 від 2 липня 2025 року на представництво інтересів позивача; акт № Д/339 від 24 липня 2025 року наданих послуг;детальний опис наданих послуг до акту № Д/339 від 24 липня 2025 року. Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн є таким, що підлягає до задоволення. Керуючись статями 3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статями 133, 137, 141, 142, 206, 263-265, 273, 274-279, 280 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 79029; ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 3408912 від 23 березня 2021 року в розмірі 22 800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн; Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 79029; ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Сокирко Л.М.