Справа № 348/2083/25
13 жовтня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., з участю секретаря судового засідання Скоблей О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мищишин І.Я., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , розлученого, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, громадянина України,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440337 від 13.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 13.08.2025 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у п'яному вигляді, вчинив словесну суперечку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою на словах, чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
09.09.2025 на адресу суду від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвоката Мищишин І.Я. поступило письмове клопотання про закриття провадження по справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Клопотання мотивує тим, що до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Так, ОСОБА_1 стверджує, що після розірвання шлюбу з дружиною, остання вживає всіх можливих заходів для того, щоб він переїхав жити до батьківського дому. Постійно наголошує, що це її житло, і попри те, що з 1996 року вони спільно проживали в даному помешканні, у нього тут нічого немає. При кожній можливій спробі зі сторони ОСОБА_1 домовитись про те, щоб він перейшов проживати до літньої кухні, провукає колишнього чоловіка на словесний конфлікт і на включено камеру здійснює записи їхніх розмов.
ОСОБА_1 в повному обсязі заперечує факт вчинення будь-якого домашнього насильство стосовно його колишньої дружини, та вважає що відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підставі наведеного вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні в якості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою вони проживають в одному будинку, який має різні входи. Після розірвання шлюбу вони перебувають у неприязних відносинах, оскільки ОСОБА_2 має намір вигнати його з даного домоловоління, та постійно провокує його на різні сварки, під час яких записує їхні розмови. 13.08.2025 він перебував в м. Надвірна по своїх справах. Повернувся додому близько 17 год. та ліг спати, бо був стомлений. ОСОБА_2 він не бачив та жодних конфліктів з нею не було. Він ще спав, коли приїхали працівники поліції, яких викликала ОСОБА_4 за те, що він ніби-то вчиняє щодо неї якісь противпрані дії. Однак він жодних протиправних дій щодо ОСОБА_2 не вчиняв, а надавати пояснення працівникам поліції відмовився без присутності адвоката. Просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвокат Мищишин І.Я. в судовому засіданні подане нею клопотання підтримала з підстав, зазначених у ньому. Просила провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_1 вчинив умисніе психологічне насильство щодо ОСОБА_2 , як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Його вина у вчиненні правопорушення належним чином не доведена. Сам протокол про адміністративне правопорушення не містить даних щодо місця вчинення правопорушення, а час вчинення правопорушення, зазначений у протоколі, не відповідає часу, вказаному в заяві та поясненнях потерпілої. Крім того матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Також вказує про те, що з аудіо та відеозаписи, долучені потерпілою до матеріалів справи, не можна вважати належними доказами по справі, адже з таких неможливо встановити: у який період мали місце події, що зафіксовані на записах, не є можливим встановити ні дату ні час таких подій. Також зазначила, що долучений потерпілою витяг з ЄРДР не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки не має відношення до подій, що мали місце 13.08.2025. Крім того вказує, що протягом тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо спільного майна та спільного проживання, в ході якого вони постійно висловлюють своє незадоволення один одним, що свідчить про їхні триваючі конфліктні відносини.
Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_2 суду пояснила, що протягом тривалого часу проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Після розлучення між ними часто виникають конфлікти у зв'язку із спором щодо майна, оскільки дане домоволодіння належить їй на праві власності, а ОСОБА_1 не бажає звідти виїхати. У зв'язку із цим ОСОБА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, постійно вчиняє щодо неї насильство та погрози. Так, 13.08.2025 близько 18.20 год., коли вона перебувала вдома, ОСОБА_1 прийшов додому в п'яному вигляді та вчинив з нею безпідставний словесний конфлікт, під час якого ображав її нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою на словах, намагався застосувати до неї фізичну силу та не впускав до будинку. На її зауваження ОСОБА_1 не реагував, після чого вона пішла з дому та викликала працівників поліції. Просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення щодо неї домашнього насильства.
Судом досліджено аудіо та відеозаписи, долучені потерпілою ОСОБА_1 , що міститься на компакт-диску «DVD+R», на яких зображено розмови чоловіка та жінки на території господарства, підвищені голоси та сварку, тощо.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
Згідно з ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 13.08.2025 серії ВАД № 440337, 13.08.2025 близько 21.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у п'яному вигляді, вчинив словесну суперечку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою на словах, чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п.п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
При цьому жодним із досліджених доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , а саме психологічне насильство, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення від 13.08.2025 серії ВАД № 440337.
Так у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП від 13.08.2025 серії ВАД № 440337, що складений відносно ОСОБА_1 , нечітко викладено об'єктивна сторона правопорушення. Зокрема вказано, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою на словах. При цьому у заяві про вчинене правопорушення та у своїх поясненнях ОСОБА_2 також зазначила, що ОСОБА_1 тягав за верхній одяг та тягав за волосся, що підпадає під ознаки фізичного насильства, а також не впускав її до будинку, що підпадає під ознаки економічного насильства, однак протокол про адміністративне правопорушення таких даних не містить. Крім того матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не містить даних щодо місця вчинення правопорушення, а час вчинення правопорушення, вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає часу, вказаному в заяві та поясненнях потерпілої.
Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IX від 22.05.2024.
При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Крім того саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психічному здоров'ю особи.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Долучені потерпілою до матеріалів справи відео та аудіозаписи не є належними доказами в розумінні КУпАП, оскільки з них неможливо встановити: у який період мали місце події, що зафіксовані на відео, не є можливим встановити ні дату, ні час таких подій, не відображено самої події конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Долучений потерпілою витяг з ЄРДР також не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки у ньому зазначено про події, які мали місце 11.08.2025, тому він не має відношення до подій, що мали місце 13.08.2025.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Крім того під час розгляду справи судом встановлено, що протягом тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо спільного майна та спільного проживання, що свідчить про їхні триваючі конфліктні відносини.
Тому сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного чи економічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Під час розгляду справи переконливих доводів, які б безумовно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, при розгляді справи не було здобуто, а обставини, на які покликається сторона потерпілого, були в повній мірі враховані судом при винесенні постанови.
Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджена належними до об'єктивними доказами по справі. Тому провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Міськевич О.Я.