Справа № 346/4751/25
Провадження № 1-кп/346/697/25
15 жовтня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 року за № 62025140150000630, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченогшо ч. 5 ст. 407 КК України,
в судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження застосування вказаного запобіжного заходу відносно обвинуваченого. Дане клопотання прокурор обгрунтовує наступним.
22.08.2025 року обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Того ж дня ухвалою слідчого судді Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., строком до 20.10.2025 року включно.
Таким чином, строк дії запобіжного заходу спливає 20.10.2025 року, однак, ризики, які враховувалися при обранні вказаного запобіжного заходу, передбачені пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений, усвідомлюючи, що обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та про можливе призначення саме такого виду покарання в разі засудження за даний злочин, може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та здобуття можливості уникнути покарання; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки їх допит ще не проведено в судовому засіданні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений може умисно не з'являтись на виклики до прокурора чи суду, в тому числі через виїзд за межі Івано-Франківської області та/або за межі України, та вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, повторно самовільно залишити військову частину.
Тому прокурор просить продовжити строк дії вказаного запобіжного заходу та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, оскільки існують зазначені вище ризики.
Обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечили, однак, просили визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Вивчивши клопотання, заслухавши сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.5 («п.1 (пп. (с))» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв'язками з державою, у якій її переслідують.
При вирішенні поданого прокурором клопотання суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчинення якого карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Суд вважає, що прокурором у клопотанні та судовому засіданні доведено можливість обвинуваченого, з урахуванням тяжкості та специфіки злочину, в якому він обвинувачується, переховуватися від суду та впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Окрім того, слід врахувати, що КПК України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже, ризик впливу на свідків та інших учасників існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.
При цьому суд зазначає, що судовий розгляд даного провадження по суті лише розпочато 15.10.2025 року, а тому допит свідків наразі не могло бути проведено.
Крім того, інкримінування обвинуваченому самовільного залишення військової частини свідчать про високий ризик неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий та має постійне місце проживання, однак, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.
Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому суд вважає про неможливість застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких, запобіжних заходів, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню ч. 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до пунктів 3, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Поряд з тим, суд вважає можливим визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, а саме як 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Отже, у зв'язку з наведеним клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 179, 194, 331 КПК України, суд
клопотання задовольнити.
Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 13.12.2025 року включно.
Визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_4 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі, протягом строку дії даної ухвали, тобто по 13.12.2025 року включно.
У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_4 з-під варти покласти на нього на строк до 13.12.2025 року включно такі обов'язки:
- прибувати до відповідних суду чи прокурора за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу відповідних прокурора і суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня проголошення даної ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.10.2025 року об 11 год.
Головуючий суддя : ОСОБА_1