Справа №345/4284/25
Провадження № 2/345/1923/2025
17.10.2025 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І. розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.08.2025 на адресу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №4610834 від 30.04.2024 у розмірі 96 000 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 15000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 47 250,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ' 33 750,00 грн., 2422,40 грн. сплаченого судового збору та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2024 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір № 4610834 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 15 000 грн., строк кредиту 360 днів: з 30.04.2024 по 25.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 15 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 25.11.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Станом на дату укладання договору факторингу, строк дії договору № 4610834 від 30.04.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 26.11.2024 по 30.04.2025 (150 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 33 750,00 грн.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4610834 від 30.04.2024 загальною сумою 96 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмір 15 000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 47250 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 150 календарних днів - 33750,00 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
30.04.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4610834 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. строком на 360 днів (п. 1.2, 1.3). Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 16820 (а.с.43-62).
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору.
Також 30.04.2024 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту, яким останнього до укладення договору про споживчий кредит було ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту (а.с. 38-42).
Згідно з листом директора ТОВ «ПАЙТЕК ТУКРАЇНА» від 19.12.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було повідомлено про перерахування коштів, а саме: 30.04.2024 на суму 15 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 (а.с. 73).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4610834 від 30.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 69750,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 47 250,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. (а.с. 64-72).
25.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 89-91).
Згідно з витягом з реєстру боржників від 25.11.2024 до договору факторингу № 25/11/2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором № 4610834 від 30.04.2024 у розмірі 69750,00 грн., кількість днів прострочення - 180 (а.с. 83).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4610834 від 30.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за 150 календарних днів (26.11.2024 - 24.04.2025) сума нарахованих процентів становить 33750,00 грн. (а.с. 85-88).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідач 30.04.2024 підписала договір № 4610834 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Доказів протилежного відповідачка не надала.
У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір нарахованих відсотків, які нараховуються на кредит та загальна вартість кредиту, з чим відповідачка погодилася, підписавши його.
Як встановлено з розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідачки первісний кредитор надав останній можливість користуватися кредитними коштами, однак ОСОБА_1 не дотримувалася своїх зобов'язань щодо погашення кредиту у визначені строки, на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитом у розмірі 96 000 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмір 15000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 47250,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 150 календарних днів - 33750,00 грн.
Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача за процентами згідно з кредитним договором № 4610834 від 30.04.2024 становить 62 625,00 грн. (113 днів (30.04.2024 - 20.08.2024) х (15000,00 грн. х 1,5 %) + 248 днів (21.08.2024 - 25.04.2025) х (15000,00 грн. х 1 %).
А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови укладеного нею договору № 4610834 від 30.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 77 625,00 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 62 625,00 грн. заборгованості за відсотками, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с. 29).
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1958,74 грн. (77 625,00 грн. х 2422,40 грн. / 96 000,00 грн.).
Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог 8085,94 грн. (77625,00 грн. х 10000,00 грн. / 96 000,00 грн.), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 8, 12, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», м Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за договором №4610834 від 30.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 77 625,00 гривень, з яких: 15000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 62 625,00 грн. заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1958,74 грн. та 8085,94 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: