Справа № 344/18526/25
Провадження № 1-кс/344/7217/25
17 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025090000000051 від 25.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, відносно підозрюваної:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новодеркул Біловодського району Луганської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -
17.10.2025 слідчий ОСОБА_5 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_3 . В обґрунтування вказує про те, що 11 травня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи в с. Новодеркул Старобільського району Луганської області, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про ге, що Луганська область є невід'ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, діючи умисно, з мстою підтримання терористичної організації ЛНР, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, взяла активну участь у проведенні т. зв. «референдуму про суверенітет Луганської народної республіки та території вказаного населеного пункту.
Взявши участь в роботі дільничної виборчої по проведенню референдуму, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб вчинила умисні дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Умисні дії громадянки України ОСОБА_6 , вчинені за попередньою змовою групою осіб з невстановленими представниками терористичної організації ЛНР призвели до фактичного встановлення влади окупаційних військ на території Луганської області, неможливості дії органів влади України та законів України на вказаній території, впровадження на даній територій законів і грошової одиниці держави-агресора російської федерації, що є загальновідомим фактом, сприяли проведенню псевдо референдуму з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 14.08.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
20 серпня 2025 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань російської федерації, у останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрювана ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на непідконтрольній державній владі України території, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрювана, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.
Захисник підозрюваної щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, поклалася на думку суду.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, зважаючи на те, що слідством доведено наявність достатність підстав вважати, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.5. ч.1, п.f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно зі ст.25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025090000000051 від 25.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.
14.08.2025 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2. 5 ст. 110 КК України тобто про те, що підозрюється у вчинені умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб. У відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6, 11 КПК України, 14.08.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (в газеті КМ України « Урядовому кур'єрі», на сайті «Офіс Генерального прокурора»).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п.с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Європейський суд з прав людини також зазначав, що хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідство мотивує зібраними доказами, а саме: протоколом огляду від 26.06.2025, протоколом допиту свідка від 30.06.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2025, протоколами огляду від 14.08.2025.
Слідчий суддя погоджується з тим, що перелічені вище докази вказують на те, що підозрювана може бути причетна до інкримінованих правопорушень, а отже підозра на даному етапі слідства є достатнього та належно обґрунтованою, і на цій стадії вона є достатньою для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Постановою слідчого від 20.08.2025 у кримінальному провадженні №42025090000000051 оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_6 .
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 25.09.2025 доручено здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42025090000000051 слідчому відділу УСБУ в Івано-Франківській області.
Постановою слідчого від 16.10.2025 відновлено досудове розслідування.
З клопотання вбачається, що на даний час підозрювана ОСОБА_6 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
В пункті 36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
На даний час, підозрювана знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду. Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, підозрювана ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної у даному випадку не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки наведені дані про особу підозрюваної не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Окрім того слідчий суддя дійшла висновку, що підозрюваній слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 207, 208, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Обрати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Роз'яснити, що згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1