Справа № 344/8440/25
Провадження № 2/344/3335/25
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасічна-ІФ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 26 607,78 грн., стягнення судових витрат
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасічна-ІФ» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 26 607,78 грн., стягнення судових витрат, в обґрунтування позову позивач зазначив, що житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні ТОВ «Пасічна-ІФ». Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньо будинкових систем, утримання ліфтів; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 по вказаній адресі, відповідно співвласником даного багатоквартирного житлового будинку та споживачем житлово-комунальних послуг. Однак, відповідачі обов'язок, визначений чинним законодавством, по сплаті коштів за утримання будинку та прибудинкової території не виконують, внаслідок чого у них виникла заборгованість в період з 01.04.2017 по 30.04.2025 у розмірі 22190,60 грн. Разом з тим, так як боржники прострочили виконання своїх зобов'язань позивач просить стягнути 3% річних за період з 01.01.2024 по 27.04.2025 у сумі 879,11 грн та інфляційні нарахування за період з 01.01.2024 по 27.04.2025 у сумі 3530,07 грн (а.с.1-3).
14.05.2025 ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відкрито провадження у справі (а.с.27).
16.06.2025 представник позивача подав до суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 4028 грн., які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн., та 1000 грн. витрат на правничу допомогу (а.с.49).
Представник позивача подав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідачів не надійшло.
Оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомили, відзиву не подали, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності дост. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору або закону.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до акту приймання-передачі від 06.07.2011 враховуючи реорганізацію ПП “ЖЕО Пасічна» та те, що ТОВ “Пасічна ІФ» виступає правонаступником даного приватного підприємства, ПП “ЖЕО Пасічна» передало з балансу, а ТОВ “Пасічна ІФ» прийняло на баланс два багатоквартирних житлових будинки, по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 зі всією наявною технічною документацією на вище зазначені багатоквартирні будинки (а.с.5).
Згідно протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 14.12.2021 року ТОВ “Пасічна ІФ» визначено управителем багатоквартирного будинку, вибрано уповноважену особу на укладення договору з управителем та здійснення контролю за його виконаням та повідомленням про прийняті рішення, встановлено розмір тарифу (а.с.6-7).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №423976720 від 24.04.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки, ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки, ОСОБА_1 у розмірі 2/4 частки (а.с.8).
Разом з тим, згідно із розрахунку заборгованості за адресою АДРЕСА_4 , за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 у відповідачів як співвласників вказаної квартири виникла заборгованість у загальному розмірі 22 190 грн. 60 коп (а.с.9-11).
Так, за змістом статті 13 Конституції України та ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент визначення виконавця житлово-комунальних послуг) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п'ятої статті 16, статті 18, частини п'ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Разом з тим, згідно пунктів 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положення статей 319, 322 ЦК України, встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, позивач, будучи належним чином уповноваженим на надання послуг з утримання житлового будинку і прибудинкової території, а відповідачі є співвласниками багатоквартирного будинку, маючи у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2025 року та, згідно норм чинного законодавства України, зобов'язані оплатити надані позивачем послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню послуг. Доказів протилежного, зокрема, ненадання відповідачам послуг, надання неякісних послуг, судом не встановлено.
Позивачем направлялась письмова вимога про повернення суми заборгованості (а.с.12).
Відтак, оскільки, відповідачі належним чином зобов'язання по оплаті за послуги утримання будинку та прибудинкової території, не виконали, за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 у них утворилася заборгованість у розмірі 22 190,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача.
Відповідо до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що: до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Указана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Заявником порушується питання про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 27 квітня 2025 року.
На підставі наведеного, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості складений позивачем, за яким заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 становить 22 190,60 грн., 3 % річних - 879,11 грн. за період з 01.01.2024 по 27.04.2025, інфляційні втрати - 3 538,07 грн. за період з 01.01.2024 по 27.04.2025. Відтак позов про стягнення вказаної заборгованості підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 року між Адвокатським бюро «Василя Чекайла» та ТОВ «Пасічна-ІФ» укладено договір про надання правової допомоги від 06.03.2025, та 12.08.2025 укладено додаткову угоду №6 до договору про надання правової допомоги від 06.03.2025 за умовами якої адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Додатковою угодою визначено розмір гонорару бюро за надані послуги клієнту при розгляді цивільної справи №344/8440/25. Розмір гонорару за підготовку та подання позовної заяви до суду становить 1000 грн (а.с.14-15, 50).
Згідно акту виконаних робіт до додаткової угоди №6 від 12.08.2025 року до договору про надання правової допомоги від 06.03.2025 року роботи передбачені договором виконані та згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів №3342 від 13.08.2025 оплачені у сумі 1000 грн (а.с.51, 52)
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, із відповідачів на користь ТОВ “Пасічна-ІФ» слід стягнути 1 000 гривень судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, що у рівних частинах на кожного відповідача становить 333 грн 33 коп.
Разом з тим, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3028 грн. підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах по 1009,33 грн.
На підставі керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Пасічна-ІФ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 26 607,78 грн., стягнення судових витрат - задоволити.
Стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Пасічна-ІФ», ЄДРПОУ 35765347, місцезнаходження: вул. Галицька, буд. 100, м. Івано-Франківськ, р/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ “Приватбанк» заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 26 607 (двадцять шість тисяч шістсот сім) грн. 78 коп., з яких заборгованість по оплаті житлово комунальних послуг з 01.04.2014 по 01.04.2025 у розмірі - 22 190,60 грн, 3% річних у розмірі - 879,11 грн, інфляційні втрати у розмірі - 3538,07 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Пасічна-ІФ», ЄДРПОУ 35765347, місцезнаходження: вул. Галицька, буд. 100, м. Івано-Франківськ, р/р НОМЕР_2 у ПАТ КБ “Приватбанк» судовий збір у розмірі 3028 грн, у рівних частинах по 1009,33 грн з кожного відповідача та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн у рівних частинах по 333,33 грн з кожного відповідача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 17.10.2025 року.
Суддя Пастернак І.А.