Справа № 344/3974/25
Провадження № 2/344/2340/25
16 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 жовтня 2022 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого останній позичив у позивача кошти в сумі 5 000 доларів США, які зобов"язався повернути до 18.11.2022.
На підтвердження факту укладення договору позики від 18.10.2022 року та передання коштів у зазначеному розмірі відповідачем було власноручно написано письмову розписку, яку скріплено його особистим підписом. Станом на час подання даної позовної заяви відповідачем зобов'язання щодо повернення йому суми коштів у розмірі 5 000 доларів США не виконано. Незважаючи на неодноразові нагадування, відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, ігнорує його прохання повернути кошти. На даний час борг залишається неповернутим в повному обсязі.
Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18.10.2022 року в розмірі 5 000 доларів США. Судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судовому засіданні 06.10.2025 року позов підтримав, просив суд його задовольнити. В подальшому в судове засідання не прибув.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в встановлений судом в ухвалі строк відзив на позов не подав. Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно розписки від 18 жовтня 2022 року, оригінал якої надано суду, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 5 000,00 Доларів США, та зобов'язався їх повернути до 18.11.2022 року.
Відповідач до суду не з'явився, факт написання розписки не оспорював, а тому виникнення боргового зобов'язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме оригіналом даної розписки.
У зазначений в розписці строк відповідач, отримані в якості позики кошти не повернув, доказів протилежного відповідачем надано не було.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до розписки від 18 жовтня 2022 року позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики від 18 жовтня 2022 року підлягають до задоволення, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 5 000,00 доларів США.
Позивач є інвалідом другої групи та звільнений від сплати судового збору, а тому, з урахуванням п. 6 ст. 141 ЦПК України, ст. ст. 1-5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 088 гривень 00 копійки.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 626, 629, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 81, 82, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики від 18 жовтня 2022 року в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 088 гривень 00 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Татарінова О.А.