Справа № 216/2970/25
провадження №2/216/1988/25
18 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 27.10.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор» і ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, укладено електронний кредитний договір № 1099079. Згідно з п.1.2. Кредитного договору, загальний розмір наданого кредиту складає 3000 грн. Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України. Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами. Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «d61441».
Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 21дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).
Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://firstcredit.com.uа та підписаний ним електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та в обумовлені в договорі терміни, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором у розмірі 5108,70 грн., з яких: 3 000,00 грн тіло кредиту та 2 108,70 грн нараховані проценти, яку представник позивача просив стягнути з відповідача. Також представник просив розподілити судові витрати по справі, стягнувши з відповідача на користь позивача 2442,40 грн у рахунок відшкодування судових.
Ухвалою суду від 06.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача разом з позовною заявою заявив клопотання, в якому просив провести розгляд справи без участі їх представника, позов підтримав у повному обсязі і не заперечував проти заочного рішення.
Відповідач відзив на позов не подав, однак звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 27.10.2024 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР»» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 1099079, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АБЕКОР»» надало відповідачу кредит на суму 3000 грн, строком до 05 січня 2025 року на 71 день, а детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Базова процентна ставка 0,99 % в день; основна процентна ставка 0,99 % в день; акційна процентна ставка 0,01 % в день. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.37 % в день.. Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору 772.20 грн, орієнтовна реальна річна процента ставка на дату укладення Договору 2442% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору 3772.20 грн.
Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.
Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами.
Також судом встановлено, що додаток №1 до кредитного договору № 1099079 від 27.10.2024 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит і погоджений сторонами договору.
Вищезазначені кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем ОСОБА_1 з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «d61441».
В матеріалах справи також наявна квитанція до платіжної інструкції №20023-1363-156852339 від 27.10.2024 року про зарахування на картку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 3000 грн.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 626,628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із ст. ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.
З наявної в матеріалах справи картки обліку Договору надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 1099079 від 27.10.2024 р., вбачається що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ТОВ «ФК «АБЕКОР» у загальному розмірі 5 108,70 грн, що складається з заборгованості: за тілом кредиту 3 000 грн; за відсотками 2 108,70 грн.
Суд також приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його достовірним, оскільки відповідач не спростувала наявність заборгованості, в судове засідання не з'явилась, доказів виконання боргових зобов'язань перед позивачем суду не надала, відзив на позовну заяву до суду не подала.
Також судом встановлено факти укладення між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору та отримання відповідачем коштів за його умовами, а також беручи до уваги факт непогашення відповідачем заборгованості за вказаним у справі кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом.
Отже, судом встановлено, що існування заборгованості відповідача за кредитним договором № 1099079 від 27.10.2024 року в загальному розмірі 5108,70 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не було надано власного розрахунку з метою спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідачем в добровільному порядку заборгованість не погашено, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору, що становить 1211,20 грн., так як відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, а інші 50% судового збору, що становить 1211,20 грн., необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 13, 81, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР», код ЄДРПОУ 39287145, заборгованість за кредитним договором № 1099079 від 27.10.2024 року в сумі 5 108,70 грн. (п'ять тисяч сто вісім гривень 70 коп.), яка складається із: 3 000,00 грн. - тіло кредиту, 2 108,70 грн. - нараховані проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР», код ЄДРПОУ 39287145, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» 50 (п'ятдесят) відсотків сплаченого, при поданні позову до ОСОБА_1 , судового збору, а саме 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.), згідно з платіжною інструкцією № 652 від 16 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Г. М. Чирський