Справа № 463/6542/18 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/1479/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
17 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: прокурора Мацюри Я.Р., представника Львівської міської ради - Кулика А.Я., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2025 року у справі за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив витребувати у відповідача на користь Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення, загальною площею 124,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 718640846101.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що територіальній громаді м.Винники в особі Винниківської міської ради, правонаступником якої є Львівська міська територіальна громада в особі Львівської міської ради, належали нежитлові приміщення, загальною площею 124,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які незаконно, у спосіб викупу, з порушенням порядку приватизації були відчужені на користь ОСОБА_3 . Проте, останній не мав права викупу, оскільки не був орендарем цих приміщень та міг набути їх у власність виключно в порядку аукціону. Крім того, 05.07.2005 між КП «Управління ресурсів м.Винники» та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м.Львова на строк до 20.07.2024 укладено договір оренди нежитлових приміщень, загальною площею 175,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а будівлі або їх окремі частини, де розміщується бібліотека, в силу вимог закону не можуть бути об'єктами малої приватизації. В подальшому, після набуття права власності, ОСОБА_3 на підставі договору дарування відчужив спірні приміщення на користь відповідача. Оскільки підстав для приватизації спірних приміщень не було, прокурор просив витребувати їх у примусовому порядку від відповідача, яка станом на даний час вважається їх власником.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17.04.2025 у задоволенні позову Галицької окружної прокуратури міста Львова - відмовлено.
Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що заборона приватизації об'єктів малої приватизації шляхом викупу особою, яка є відмінною від особи орендаря в першу чергу направлена на унеможливлення випадків приватизації об'єктів особами, які не можуть бути покупцями, адже згідно статті 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», тоді як статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного майна», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перелік осіб, які не можуть бути покупцями. Оскільки суд першої інстанції встановив, що покупцем спірних приміщень був не орендар, а суборендар, хоча згідно з рішенням Винниківської міської ради № 1822 від 30.04.2015, дозвіл на виготовлення документів на викуп було надано саме орендарю, тобто ТОВ «Гал-Дім». Договір купівлі-продажу укладено 26.06.2015, тобто поза межами строку дії договору оренди, який завершився 20.05.2015, і хоча рішення Винниківської міської ради № 1822 від 30.04.2015 містить вказівку про необхідність продовження Виконавчим комітетом Винниківської міської ради терміну дії договору оренди на 1 рік (пункт 3), ніщо не свідчить про те, що така вказівка була виконана, при тому, що такий договір зі сторони орендодавця укладався не Виконавчим комітетом Винниківської міської ради, а Винниківською міською радою. Відтак, суд зробив правильний висновок, що приватизація спірних приміщень шляхом їх викупу відбулась з порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Здійснення Винниківською міською радою права власності, зокрема, розпорядження майном не у спосіб та із порушенням процедури, передбаченої законом, не може оцінюватись як належне вираження волі територіальної громади. Відтак, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17.04.2025 у вказаній справі підтверджено незаконність приватизації спірних приміщень.
Щодо строку позовної давності. 22.06.2018 внаслідок протиправного вибуття спірних приміщень із комунальної власності територіальної громади - прокурор звернувся до суду з позовом у справі № 463/3730/18 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Винниківської міської ради (правонаступник Львівська міська рада), ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Гал-Дім», приватний нотаріус Андрійчак О.О., про визнання незаконним та скасування рішення Винниківської міської ради №1913 від 26.06.2015. Крім цього, 08.11.2018 прокурор подав позов до суду (справа № 463/6542/18) до ОСОБА_1 про витребування приміщення площею 124,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 718640846101. На час розгляду первинного позову прокурора у справі № 463/3730/18 про скасування рішень Винниківської міської ради, справа 463/6542/18 про витребування в ОСОБА_1 спірного нерухомого майна була зупинена, а тому з урахуванням ч. 2 ст. 264 ЦК України перерваний і строк позовної давності. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що спірні приміщення 26.06.2015 вибули з комунальної власності з порушенням Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» на користь ОСОБА_3 , який в подальшому подарував такі приміщення ОСОБА_1 , яка на цей момент булу співвідповідачем у справі № 463/3730/18. Тобто, спірні приміщення відчужено ОСОБА_1 через 5 днів після заявлення позову прокурором у справі № 463/3730/18. Якщо під час розгляду справи майно перейшло у володіння іншої особи, у зв'язку з чим суд здійснив заміну відповідача, то пред'явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи. Таким чином, відчуження спірного майна ОСОБА_1 відбулося 27.06.2018, а позов прокурор подав 08.11.2018 (через 4 місяці), тобто в межах строку позовної давності. Звертає увагу на те, що здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Таким чином, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради шляхом подання позову є вибуття з комунальної власності спірного об'єкта нерухомого майна у спосіб, що порушує вимоги цивільного законодавства, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Львівською міською радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаного майна та не вжито достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо запобігання вибуття згаданого приміщення з комунальної власності, а також не вжито заходів щодо витребування його з чужого незаконного володіння і повернення у спільну комунальну власність.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Рішення суду оскаржила Львівська міська рада.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що згідно рішення суду першої інстанції вбачається, що суд прийшов до висновку, що спірне приміщення вибуло з володіння територіальної громади 26.06.2015 і саме з цього моменту, слід вважати, що Винниківська міська рада повинна була дізнатись про порушення свого права, тоді як з позовом про витребування цього приміщення прокурор звернувся 08.11.2018, тобто поза межами строку позовної давності. Разом з тим, судом не надано оцінку тому, що до 08.11.2018 прокурор звернувся з іншим позовом до суду у справі 463/3730/18 і до спливу строку позовної давності (тієї, яку порахував суд). Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Разом з тим, хоча і позивач вважає, що позов було подано в межах строку позовної давності, суд застосовуючи строки позовної давності повинен оцінити причини пропуску строку та зазначити чому такі не є поважними, що зроблено не було.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційні скарги не подано.
У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор Мацюра Я.Р., представник Львівської міської ради - Кулик А.Я. підтримали апеляційні скарги, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету від 20.07.2004 № 213 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 » Винниківська міська рада звернулась до Львівського обласного комунального бюро інвентаризації та експертної оцінки про оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради.
Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно 30.08.2004 право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2004 відповідно до вказаного рішення від 20.07.2004.
Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20.07.2004 №219 доручено Комунальному підприємству «Управління ресурсів м. Винники» (далі - КП «Управління ресурсів м. Винники») укласти з Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м.Львова договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 175,4 кв. м, для бібліотеки філії 34 терміном на 20 років.
20.07.2004 КП «Управління ресурсів м. Винники» укладено з централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди комунального майна територіальної громади м. Винники, відповідно до якого орендареві передано в строкове платне користування нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 175,4 кв. м, для використання його для бібліотеки на термін до 20.07.2024.
05.07.2005 між КП «Управління ресурсів м. Винники» та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавцем, на підставі рішення № 219 виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20.07.2004, передано орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, позначене на плані літерою «А-1», загальною площею 175,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт оренди використовується для бібліотеки. Термін оренди до 20.07.2024.
21.05.2012 Винниківська міська рада уклала з ТОВ «Гал-Дім» договір оренди нежитлових приміщень м. Винники, згідно з яким орендареві передано в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, для використання його для розміщення кафе-бару строком до 20.05.2015. Пунктом 4.3.2 цього договору орендарю надано право приватизувати об'єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення цього об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, пунктом 4.3.3 - право, з відома орендодавця, укладати договір суборенди на ці приміщення. Договір зареєстрований у журналі реєстрації договорів оренди комунального майна територіальної громади м. Винники 21.05.2012 року за №01-05-12.
10.03.2015 ТОВ «Гал-Дім» уклало з ОСОБА_3 договір суборенди нежитлових приміщень у м. Винники, яким передано суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, для розміщення кафе-бару строком до моменту закінчення дії основного договору оренди від 21.05.2012. Пунктом 4.3.3 договору суборендарю було надано право приватизувати об'єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення даного об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та за умови письмової згоди на викуп від орендаря.
Рішенням сесії Винниківської міської ради від 30.04.2015 № 1822 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м. Вказаним рішенням продовжено термін дії договору оренди від 21.05.2012 терміном на 1 рік та надано згоду на виготовлення документації на приватизацію цих нежитлових приміщень шляхом викупу ТОВ «Гал-Дім».
25.06.2015 рішенням сесії Винниківської міської ради № 1913 затверджено звіт про оцінку майна на нежитлові приміщення (підвал), загальною площею 124,1 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 , на суму 276 000,00 гривень із ПДВ та вирішено відчужити шляхом викупу ці нежитлові приміщення шляхом укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.
26.06.2015 територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради та ОСОБА_3 укладений договір купівлі продажу 41/100 частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 (приміщення І/18,0 кв. м, ІІ/23,7 кв. м, VІ/33,9 кв. м, V/24,1 кв. м, VІІ/24,4 кв. м), загальною площею 124,1 кв. м.
26.06.2015 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О.О. зареєстрував право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 299,5 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та 10.07.2015 вніс зміни щодо розміру частки, належної територіальній громаді м.Винники, з 1 на 59/100, а також зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на 41/100 частину вказаного нежитлового приміщення, площею 124,1 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20.08.2015 № 201 ОСОБА_3 надано дозвіл на виділ частки (41/100) приміщень підвальн6ого поверху, а саме приміщення І/18,0 кв. м, ІІ/23,7 кв. м, V/24,1 кв. м, VІ/33,9 кв. м, VІІ/24,4 кв. м, загальною площею 124,1 кв. м у буд. АДРЕСА_1 у самостійний об'єкт нерухомого майна, присвоєно цим нежитловим приміщенням нову поштову адресу: АДРЕСА_1 .
27.08.2015 державний реєстратор Львівського міського управління юстиції Труба О. М. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення загальною площею 124,1 кв. м на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , присвоїв реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 718640846101, розмір частки: 1.
У подальшому, 27.06.2018 ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 за договором дарування нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 718640846101.
Відповідно до ухвали № 8 Першої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29.12.2020 припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичну особу Винниківську міську раду, її правонаступником є Львівська міська рада.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що у спірних нежитлових приміщеннях розміщувалась бібліотека, а тому ці нежитлові приміщення, з огляду на положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», не могли бути об'єктами малої приватизації. Рішення Винниківської міської ради від 25.06.2015 № 1913, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на відчуження шляхом викупу спірних нежитлових приміщень, видано всупереч вимогам чинного законодавства, тому наявні підстави для витребування спірних приміщень.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
До компетенції рад віднесено питання прийняття рішень щодо розпорядження та правової природи комунального майна (пункт 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальна громада набуває і здійснює цивільні права та обов'язки у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У цій справі установлено, що спірні приміщення вибули з власності територіальної громади в порядку їх приватизації.
Частиною 2 статті 345 ЦК України встановлено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, що відображає правило про переважне застосування спеціальних норм.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
За змістом частини 3 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не можуть бути об'єктами малої приватизації, серед іншого, будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва, заклади охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги.
Статтею 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
Частинами 1, 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Відповідно до частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положень статті 11, статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», може бути лише за умови, що покупцем є орендар, який за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Як установлено, ОСОБА_3 на момент приватизації не був орендарем приміщення, що надавало б йому переважне право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) відповідно до норм Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», Господарського кодексу України, а був лише суборендарем приміщення площею 124,1 кв. м на підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 10.03.2015, укладеного між ним та ТОВ «Гал-Дім», та рішення Винниківської міської ради від 30.04.2015 № 1822.
За таких обставин ОСОБА_3 мав право набути спірне приміщення у власність лише на аукціоні в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Окрім того відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна, загальною площею 299,5 кв. м, на АДРЕСА_1 характеризує вказане приміщення як індивідуально визначену річ та надає змогу його ідентифікувати. Водночас предметом договору купівлі-продажу від 26.06.2015 є не окрема індивідуально визначена річ, а 41/100 частини нежитлового приміщення, приватизація якої суперечить вимогам статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Інформацію про вказані приміщення, як самостійний об'єкт нерухомого майна, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 27.08.2015, тобто, вже після укладення договору купівлі-продажу, що також свідчить про неможливість їх бути предметом приватизації.
Як установлено, на момент здійснення приватизації спірних приміщень у будівлі розміщувалась Централізована бібліотечна система для дорослих м.Львова, філія бібліотеки 34, тому суд першої інстанції правильно встановив також порушення частини третьої статті 2 цього Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
З огляду на вказане, правильним є висновок районного суду про те, що приватизація спірних приміщень шляхом їх викупу відбулась з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Також районний суд правильно виходив з того, що відчуження спірний приміщень із порушенням процедури приватизації не доводить наявності волі Винниківської міської ради, спрямованої на передачу володіння та права власності на спірне майно, а відповідачка набула спірні приміщення на підставі договору дарування, тобто безвідплатно, що є підставою для витребування у неї спірних приміщень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову.
Разом тим, із позовом до суду прокурор звернувся у листопаді 2018 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок відліку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов'язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 у справі № 442/5872/21 (провадження № 61-504св23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що:
«в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05. 2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).
У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».
У цій справі установлено, що спірне приміщення вибуло з володіння територіальної громади 26.06.2015 і саме з цього моменту Винниківська міська рада повинна була дізнатись про порушення свого права, однак з позовом про витребування цього приміщення прокурор звернувся 08.11.2018, тобто з пропуском позовної давності.
Жодних доказів про те, що прокурор дізнався про порушення права територіальної громади пізніше, суду не подано, а його твердження про обчислення позовної давності з моменту відчуження спірних приміщень відповідачу, тобто з 27.06.2018, є помилковим, оскільки це суперечить згаданим вище висновкам Верховного Суду.
Звернення прокурора з позовом до суду у справі № 463/3730/18 у червні 2018 року не є поважною причиною пропуску позовної давності.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності у цій справі (а.с. 7 т.2), в якій вона зазначає про пропуск прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через пропуск прокурором позовної давності.
Доводи апеляційних скарг правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 17.10.2025
Головуючий
Судді