Справа № 585/2520/25
Номер провадження 2-а/585/37/25
17 жовтня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,
Справа № 585/2520/25, провадження № 2-а/585/37/25
Позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції;
поліцейський 2-го взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівський області Департаменту патрульної поліції Скляренко Ярослав Дмитрович,
розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим.
Представник позивача - адвокат Цимбал Володимир Іванович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВМ №1068591 від 25.06.2025.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції - Ніколаєць Олена Володимирівна, яка діє на підставі Довіреності від 02.09.2024.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Сіроштан М.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2-го взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівський області Департаменту патрульної поліції Скляренка Ярослава Дмитровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги мотивує тим, що 01 червня 2025 року близько 10 год. 34 хв. на 98 км автодороги в селі Кіпті Чернігівського району, Чернігівської області поліцейський 2-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону УПП у Чернігівській області ДПП рядовий поліції Скляренко Я.Д. без фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення, без дослідження доказів та порушивши його конституційне право, як громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, ветерана війни - учасника бойових дій на правову допомогу адвоката (не роз'яснив перед початком розгляду справи норми ст. 268 КУпАП), формально виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ГНА № 4864909.
Указаний працівник поліції, перевищуючи свої посадові обов'язки, проявляючи при цьому правовий нігілізм, умисно допустив ряд грубих порушень вимог чинного законодавства України, зокрема, приписів статей 8, 19, 59, 62 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також вимог статей 3, 8 Закону України «Про Національну поліцію», статей 7, 245, 268, 283 КУпАП та пункти 4, 5 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та нормативно - правові акти МВС України, він (Сіроштан М.М.), вважає, що постанова про його притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення 01.06.2025 року складена указаним поліцейським, з грубим порушенням приписів Конституції України, вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зокрема:
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 01.06.2025 року відносно нього, було порушено його конституційне право на захист, всупереч приписам Конституції України, вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейським фактично не проводився, як не досліджувалися і докази, як цього вимагає ст. 252 КУпАП, а тільки формально було роздруковано постанову серії ГНА №4864909, зміст якої не відповідає вимогам, визначеним статтями 283 і 284 КУАП, та пунктам я та д розділу III вищевказаної Інструкції.
Звертає увагу, що права, визначені та гарантовані ст.ст. 268 та 289 КУпАП, були роз'яснені йому поліцейським вже після того, як була роздрукована протиправна постанова.
Поліцейський ОСОБА_2 протиправно відмовив йому ( ОСОБА_1 ), у задоволенні клопотання щодо надання належних доказів (відеофіксації правопорушення) на підтвердження того, що він дійсно допустив чи/або не допустив порушення вимог п.2.з.в. ПДР України, для здійснення належного правового захисту його прав та інтересів, та право на яке кожному громадянину гарантоване ст. ст. 8. 59 Конституції України, ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 245. 25і, 252, 268 КУпАП, тим самим грубо порушив його конституційне право на захист, що підтверджується відсутністю інформації в протиправній постанові про те, що до постанови додається відеозапис фіксації правопорушення.
Всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 2. 245. 246. 278. 270. 283. 285 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та умисно нехтуючи та проявляючи неповагу до вимог чинного законодавства України, працівник поліції взагалі не провів розгляду справи; не надав для ознайомлення матеріалів справи; не вніс до постанови його ( ОСОБА_1 ) клопотань та заперечень та не спростував їх; не відібрав пояснення від свідків на підтвердження чи/або на спростування його доводів про відсутність в діях адмінправопорушення; не провів безперервної відеофіксації процесу на нагрудну бодікамеру чи/або інший технічний засіб, в постанові відсутня така інформація про технічний засіб відео фіксації, не оголосив постанови по справі про адміністративне правопорушення, а вручив тільки вже її копію.
Обставини адміністративного правопорушення, які надруковані поліцейським 2-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону УПП в Чернігівській області ДПП Скляренком Я.Д. в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсним та фактичним обставинам і не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, про що свідчить відсутність такої інформації в мотивувальній частині протиправної постанови, а також не підтверджені відеозаписом, про що свідчить відсутність такої інформації про докази в пункті 7 резолютивної частини протиправної постанови серії ГНА №4864909 від 01.06.2025.
Отже, відповідач 2 умисно протиправно порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі і його конституційне право на захист, а тому оскаржувана постанова є безспірно протиправною та підлягає скасуванню.
Просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану ним постанову, визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. начальника УПП в Чернігівській області ДПП Курган М.А. від 18.06.2025 щодо залишення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.06.2025 без змін, а заяви без задоволення та стягнути з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок компенсації понесених судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката 3000 грн. 14.07.2025 до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов відзив на позов, за підписом представника ДПП Ніколаєць О.В. У відзиві акцентовано увагу суду, що позивачем пропущений строк на оскарження постанови. Щодо обставин справи, то вказано, що 01.06.2025 року о 09 год. 51 хв. на а/д М-01, 98 км, с. Кіпті, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в) ПДР, відповідно до вимог якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі. Таким чином, гр. ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме: порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Скляренко Я. Д. є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП, має звання рядовий поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Таким чином, виявивши порушення Правил дорожнього руху, поліцейський вжив заходів, щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та, як наслідок, у результаті розгляду справи, виніс відносно гр. ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 4864909 від 01.06.2025 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 510 грн. Щодо доказів вчинення правопорушення, то в пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено технічний засіб ПВ (портативний відео реєстратор) 470973,470671, за допомогою якого було здійснено фіксацію обставин справи. Отже, відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 283 КУпАП, внесені до оскаржуваної постанови. Відповідно, твердження Позивача, в позові, що в постанові відсутня інформація про технічний засіб відео фіксації не відповідають дійсності та зазначені з метою введення суду в оману задля уникнення адміністративної відповідальності. Як вбачається із відеозапису, нарядом патрульної поліції під час несення служби на а/д М-01, 98 км, с. Кіпті було зупинено транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням Позивача, на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейським було виявлено, що водій керував автомобілем, обладнаним засобами пасивної безпеки будучи не пристебнутим ременем безпеки. В подальшому поліцейським було повідомлено водія про причину зупинки та пред'явлено законну вимогу надати для перевірки документи зазначені в п. 2.1 ПДР, на що позивач категорично відмовився пред'являти документи, встановлюючи свої умови для їх надання. Безпосередньо факт керування Позивачем автомобілем будучи не пристебнутим ременем безпеки, зафіксовано на портативний відео реєстратор поліцейського № 470973 (стопкадр додається на диску). Позивач, навіть перепарковуючи свій транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 на узбіччя, після зауваження поліцейського, не пристебнувся ременем безпеки, свідомо ігноруючи вимоги ПДР. Між іншим, Позивач, отримавши посвідчення водія, взяв на себе зобов'язання дотримуватися Правил дорожнього руху та інших нормативних актів, що регулюють дорожній рух, а також нести відповідальність за їх порушення. Слід відмітити, що і сам позивач, в позовній заяві не заперечує факту правопорушення, та крім цього, не наводить жодних доказів або аргументів, які б спростовували обставини викладені в оскаржуваній постанові. З відеозапису, який долучається до відзиву, вбачається, як поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, ознайомив Позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав (час 10:00:36).
Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що позивачу були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, що підтверджується його підписом у графі 8 вказаної постанови; у графі 9 постанови містять підпис позивача, яким він підтверджує отримання ним копії постанови. Отже дотримання відповідачем процедури винесення оскаржуваної постанови підтверджується підписанням відповідних граф такої постанови без жодних зауважень. Відеозаписом спростовуються твердження Позивача про нібито порушення поліцейським процедури розгляду справи, а саме, що ОСОБА_1 не було надано можливості скористатись правовою допомогою, оскільки останньому надавався час для отримання правової допомоги в телефонному режимі, що зафіксовано на відеозаписі, жодних обмежень по реалізації прав позивач не мав, однак він помилково вважає, що при розгляді справи саме поліцейський має забезпечити його адвокатом. До повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Також представник відповідача у відзиві вказує на те, що заявлена до стягнення сума судових витрат (на професійну правничу допомогу), є завищеною.
Просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду, якщо суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4864909 від 01.06.2025 залишити без змін.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
02.07.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.27).
22.09.2025 закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.60).
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цимбал В. І., подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.65,66).
Представник Департаменту патрульної поліції у відзиві на позов просить про розгляд справи у відсутності представника відповідача (а.с.39 зв.).
Відповідач - поліцейський 2-го взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівський області Департаменту патрульної поліції Скляренко Я.Д. до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.64).
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4864909 від 01.06.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення ч.5 ст. 121 КУпАП.
В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 01.06.2025 року о 09 год. 51 хв. на а/д М-01, 98 км, с. Кіпті, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в) ПДР. В пункті 7 постанови зазначено технічний засіб ПВ (портативний відео реєстратор) 470973,470671, за допомогою якого було здійснено фіксацію обставин справи (а.с.12, 43).
Не погодившись з указаною постановою адвокат Цимбал В.І., який надає ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, 10.06.2025 до начальника УПП у Чернігівської області подав скаргу на неї (а.с.13-17).
24.06.2025 адвокат Цимбал В.І. з Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП отримав лист про розгляд його скарги , яку на підставі п.1 ч.1 ст. 293 КУпАП залишено без задоволення, а постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4864909 від 01.06.2025 залишена без змін (а.с.18-19, 21).
До листа долучене відповідне рішення т.в.о. начальника управління від 18.06.2025 (а.с.19 зворот-20).
З відеозапису, долученого до відзиву в системі «Електронний суд» вбачається, що у вказаний у постанові день та час ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції, який пояснив про причину його зупинки - порушення вимог п.2.3.в ПДР та пред'явив законну вимогу надати для перевірки документи зазначені в п. 2.1 ПДР, на що позивач категорично відмовився пред'являти документи, встановлюючи свої умови для їх надання. Пасажир транспортного засобу, яким керував позивач, також була не пристебнута паском безпеки, на зауваження поліцейського щодо перевезення пасажира без виконання указаного пункту ПДР, водій зазначив, що ніякого пасажира не має і, що вона тільки сіла до автомобіля, зазначив, що доказів цьому не має. Водію роз'яснено відповідні права (час 10:00:36), та роз'яснено, що відносно нього буде складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 попросив перенести розгляд справи по місцю його проживання, на що поліцейським роз'яснено, що він, як працівник поліції, має відповідні повноваження і може розглянути справу на місці вчинення правопорушення у відповідності до вимог ч.4 ст. 258 КУпАП і що оскаржити його постанову, водій має право по місцю проживання. Водій заявив про те, що має намір скористатись правовою допомогою і йому було надано час для її отримання, зокрема в телефонному режимі. На відеозаписі зафіксовано, як позивач розмовляв по телефону (з 10:04 до 10:20) та безпосередньо консультувався з фахівцем в галузі права, з його ж слів. Позивач заявляв, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, саме поліцейський зобов'язаний надати йому адвоката. На указане отримував роз'яснення, що згідно чинного законодавства до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Згодом позивач вказав про те, що відстебнувся паском безпеки після того, як його зупинили на блокпості. Після неодноразового роз'яснення позивачу, що працівник поліції не зобов'язаний надавати йому адвоката за рахунок держави, позивач таки пред'явив свої документи у застосунку «Дія» і працівником поліції була винесена оскаржувана постанова, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. штрафу, роз'яснено строк та порядок її оскарження та умови, за яких відбувається подвоєння суми штрафу. Копія постанови вручена позивачу.
Також до відзиву в системі «Електронний суд» долучений «стоп-кадр», з якого вбачається, що керуючи автомобілем у вказаний у постанові день та час ОСОБА_3 був не пристебнутий паском безпеки.
З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про національну поліцію».
Норми права, застосовані судом:
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України).
Відповідно до статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.3 в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема: в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим , а на мотоциклі- в застебнутому мотошоломі.
В ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з ч.1 ст. 121 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, як … частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Мотиви суду.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 01.06.2025 відносно позивача поліцейським взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Скляренком Я.Д. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4864909, якою накладено на позивача за порушення вимог ч.5 ст. 121 КУпАП штраф у розмірі 510 грн.
Як на одну з підстав для задоволення позову, позивач посилається на пряме порушення суб'єктом владних повноважень його (позивача) права на захист.
Аналіз судової практики свідчить, що однією із основних підстав для скасування рішення про накладення штрафу є ігнорування поліцейськими клопотань про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката.
В судових рішеннях зазначається, що право на правову допомогу, яке гарантоване ст. 59 Конституції України, є непорушним та не може бути обмежене. Отримавши таке клопотання інспектор зобов'язаний надати водієві можливість реалізувати своє право і відмова в реалізації цього права може бути самостійною підставою для скасування штрафу.
Слід зазначити, що таке рішення не є революційним, оскільки аналогічна позиція Верховного Суду була викладена в рішенні від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, де зазначено, що порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності на отримання правової допомоги, призвело до порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення і є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Проте, суд не бере уваги такі посилання позивача, оскільки інспектором Сіроштану М.М. надавався час, хоча і незначний з урахуванням спеціального порядку притягнення до відповідальності особи за ч. 5 ст. 121 КУпАП, для отримання позивачем правової допомоги шляхом спілкування з адвокатом у телефонному режимі, працівник поліції особисто вказував на те, що у разі можливості, адвокат може прибути і на місце події.
При цьому суд звертає увагу, що дійсно Законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Санкція ст. 121 ч.5 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя.
Крім цього, працівник поліції розглядав і клопотання позивача про перенесення розгляду справи та відмовив в його задоволенні з тих підстав, що він, як працівник поліції, має відповідні повноваження і може розглянути справу на місці вчинення правопорушення у відповідності до вимог ч.4 ст. 258 КУпАП, а оскаржити його постанову, у разі незгоди з нею, водій має право по місцю проживання.
Отже суд, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, вважає помилковими твердження та аргументи позивача щодо наявності порушень його права на отримання правової допомоги та перенесення розгляду справи.
Під час дослідження відеозапису, суд встановив, що суб'єктом владних повноважень в процесі розгляду справи та прийнятті відповідного рішення за результатом її розгляду, повністю дотримані вимоги законодавства та з боку відповідача 2 відсутні процедурні порушення щодо розгляду справи та прийняття оскаржуваного позивачем рішення. Під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА № 4864909 від 01.06.2025 року відповідач 2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених ним у позові аргументів, а саме: щодо порушення процедури розгляду справи, не вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП, позбавлення його права на правову допомогу, то суд не бере до уваги всі ці доводи ОСОБА_1 , оскільки вони повністю спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом.
Щодо посилання позивача на те, що в постанові відсутнє посилання на технічний запис відео фіксації, то така позиція ОСОБА_1 спростовується самою оскаржуваною постановою, в якій у відповідному розділі (п.7) зазначений технічний засіб ПВ (портативний відео реєстратор) 470973,470671 (а.с.12).
Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною відповідача доведено правомірність дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама її незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене вище, ураховуючи встановлені обставини даної справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суб'єкт владних повноважень не порушив норми чинного законодавства, у діях позивача, наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Суд не погоджується з позицією сторони відповідача про необхідність залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки вважає, що такий строк ОСОБА_1 не пропущено, останній мав право у відповідності до п.3 ч.1 ст. 287 КУпАП оскаржити постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) та скористався цим правом. Після відмови в скасуванні оскаржуваної постанови відповідною вищестоящою посадовою особою, позивач звернувся до суду, що дозволено указаними вимогами КУпАП.
Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд враховує і положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .
Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України.
Суд вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2-го взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівський області Департаменту патрульної поліції Скляренка Ярослава Дмитровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня складання його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66, код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: поліцейський 2-го взводу першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівський області Департаменту патрульної поліції Скляренко Ярослав Дмитрович, адреса: 14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66, код ЄДРПОУ 40108646.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова