Справа № 946/2381/25
Провадження № 2-а/946/104/25
16 жовтня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
02.04.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який заявою від 14.05.2025 року уточнив та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4338799 від 23.03.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі; стягнути сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2025 року інспектором відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Юденко А.В., було винесено постанову серії ЕНА N?4338799 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, з формулюванням «водій керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1.а. ПДР - порушення водіями Т3 використання освітлювальних приладів в темну пору, в умовах недостатньої видимості, в тунелях». Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог та процесуальних норм, передбачених чинним законодавством України: на відеозаписі не видно державного номера чи чіткого зображення автомобіля, яким він керував з порушенням правил дорожнього руху; не опитано свідка, який перебував в автомобілі на момент винесення постанови; вказано не вірну адресу розгляду справи; не було зупинено транспортний засіб негайно після виявлення правопорушення, працівники патрульної поліції прослідували за позивачем і просто чекали біля автомобіля, коли він повернеться з магазину, а також під час винесення постанови позивач знаходився на парковці, а не в автомобілі; не здійснено фіксацію реального технічного стану фар на момент зупинки; відсутні належні докази в матеріалах справи.
15.05.2025 року ухвалою суду у справі замінено неналежного відповідача на належного - УПП в Одеській області ДПП.
23.05.2025 року представник відповідача УПП в Одеській області ДПП надав відзив, яким просив залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення, мотивуючи тим, що 23.03.2025 під час несення служби працівники поліції виявили водія, як пізніше стане відомо громадянина ОСОБА_1 , який о 20 год. 25 хв. за адресою: м. Ізмаїл, вул. Семінарська (Ватутіна), буд. 31, керував транспортним засобом марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п.19.1. а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Факт вчинення гр. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписами відеореєстратора службового транспортного засобу та портативного відеореєстратора поліцейського.
Так, на відеозаписі зафіксовано факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, коли він рухався назустріч поліцейському авто, лише з ввімкненими габаритними вогнями та протитуманними фарами, в той час коли п.19.1 а) ПДР вказує на обов'язковість відімкнення водієм в темну добу пори саме ближнього світла фар.
Відтак, відповідно до покладених на поліцію завдань, поліцейські в складі екіпажу патрульної поліції відреагували на виявлене ними порушення ПДР та, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», зупинили транспортний засіб марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 .
В подальшому, поліцейський повідомив гр. ОСОБА_1 причину зупинки керованого ним транспортного засобу - а саме керування ним транспортним засобом, у якого в темну пору доби не було увімкненого ближнє світло.
Проаналізувавши наданий відеозапис з портативного відео реєстратора поліцейського, можна зробити висновок про те, що поліцейським дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 279 КУпАП.
Відповідно, поліцейським було повідомлено про розгляд справи за порушення п.19.1 а) Правил дорожнього руху, відповідальність за порушення якого передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Треба врахувати, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав інспекторам письмові пояснення по суті вчиненого ним адміністративного правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило.
Також, позивачу було роз'яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз?яснено наслідки невиконання вказаної постанови, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N? 3931081 від 25.01.2025, згідно якої на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 (нуль) копійок.
Негайно, після закінчення розгляду справи поліцейський, відповідно до ст. 285 КУпАП оголосив винесену постанову та надав її копію позивачу про що гр. ОСОБА_1 у графі N? 9 оскаржуваної постанови власноручно поставив особистий підпис.
На підставі викладеного представник відповідача вважає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським відносно позивача дотримана у повному обсязі.
Щодо начебто автоматичного регулювання світла у авто позивача: позивачем у позовній заяві зазначається, пряма мова: «...заводом виробником моє авто обладнано автоматичним регулюванням яскравості світла в залежності від рівня освітлення на дорозі та рівня світла транспортних засобів які рухаються по зустрічній смузі..». Однак, на підтвердження цього позивач не надав до суду відповідних доказів щодо даного твердження, та в матеріалах справи відсутні будь які документи про технічні характеристики, інструкції користувача, довідник по експлуатації автомобіля або інші документи, що підтверджували б дані обставини. Таким чином, вищевказані доводи позивача, мають оцінюватись судом критично, як такі, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Щодо місця вчинення правопорушення та розгляду справи: щодо начебто процедурних порушень змісту оскаржуваної постанови вказаних позивачем, представник відповідача зазначає що, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження N? K/9901/50453/18).
Щодо начебто не ознайомлення позивача з його правами: вказані твердження є такими що не відповідають дійсності, та спростовуються відеозаписом з місця розгляду справи. Так з відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що поліцейський роз'яснив права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Однак, звертає увагу суду на те, що коли поліцейський роз?яснював позивачеві вищезгадані права, гр. ОСОБА_1 в цей час намагався перебивати інспектора, що розглядав справу, напевно з метою подальшого наголошення на нібито не дотриманні процедури розгляду даної справи. Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 на місці розгляду справи був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови, оскільки отримав її копію під особистий підпис. В свою чергу, копія оскаржуваної постанови, яку отримав позивач, та була додана до позовної заяви, також містить роз?яснення положень ст. 268 КУпАП та інших статей, на зворотній стороні бланку (стрічки) оскаржуваної постанови, що і вбачається з доданої позивачем копії постанови ЕНА N? 4338799 від 23.03.2025. Отже, всі права особи що притягається до адміністративної відповідальності позивачу були роз?яснені на місці розгляду справи. Твердження позивача щодо начебто відсутності у ст. 122 КУпАП передбаченої законом відповідальності за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами - є помилковими.
В обґрунтування власної позиції, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт порушення встановленого Правилами дорожнього руху правил користування водієм зовнішніми освітлювальними приладами в темну пору доби, та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. В свою чергу, подані стороною відповідача відеозаписи з відеореєстратора службового транспортного засобу та портативного відеореєстратора поліцейського, інші матеріали в їх сукупності, відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України та відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є належними, достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУПАП.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, представник відповідача вважає, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП. Поліцейський ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Юденко А.В. мав всі законні підстави для притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N? 4338799 від 23.03.2025 є обґрунтованою, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, ґрунтується на повному та всебічному розгляді справи, належних, допустимих та достатніх доказах вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Доводи позивача щодо необхідності визнання її незаконною та скасування безпідставні та необґрунтовані.
15.10.2025 року позивач надав суду відповідь на відзив, викладений зміст якого близький до змісту позовної заяви та заяви про уточнення позову, якою позивач просив позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача на його користь сплачений ним розмір судового збору.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про відкладення розгляду справи не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні, 23.03.2025 під час несення служби працівники поліції виявили водія, як пізніше стане відомо громадянина ОСОБА_1 , який о 20 год. 25 хв. за адресою: м. Ізмаїл, вул. Семінарська (Ватутіна), буд. 31, керував транспортним засобом марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п.19.1. а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 23.03.2025 о 20 год. 25 хв. в м. Ізмаїл, вул. Семінарська (Ватутіна), 31, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п.19.1.а. Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п.п. 8, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до п. 2.3.6) ПДР водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п.19.1.а ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідальність за частиною 2 ст. 122 КУпАП настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративна відповідальність настає у випадку порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (частина друга ст. 122 КУпАП).
Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив ПДР та/або якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (в тому числі й щодо порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП).
Відповідно до частини 2 статті 222 КУПАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписами та скріншотами з них, долучених до відзиву на позов.
Суд не погоджується з доводами позивача про відсутність належних доказів, що це саме транспортний засіб позивача бо з відео нібито неможливо встановити та розпізнати номерний знак автомобіля, оскільки під час розгляду справи встановлено, що вказане спростовується наявними в матеріалах справи відеозаписами.
При цьому, з наданого відеозапису чітко видно як авто рухається без увімкненого ближнього світла фар, та на ньому ввімкнені лише габаритні вогні та протитуманні фари.
Відповідно до п. 19.5 ПДР, протитуманні фари можна використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг - лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.
Основним призначенням фар - є освітлення дороги і об?єктів на ній.
Основним призначенням протитуманних фар - є освітлення дороги під час туману або зливи.
Основним призначенням денних ходових вогнів - є покращення видимості автомобіля під час його руху у світлий час доби.
Основним призначенням габаритних вогнів - є позначення габаритів автомобіля.
Сила світла кожної фари, що працює в режимі «ближнє світло» направлена на проїзну частину дороги перед автомобілем та забезпечує достатню оглядовість проїзної частини в темну пору доби, на відміну від габаритних вогнів.
Рух у темну пори доби без ввімкненого ближнього світла фар не забезпечує водієві видимості, а також не дозволяє іншим водіям прийняти правильне рішення про розвиток дорожньої ситуації, бо транспортний засіб, який рухається по зустрічній смузі без ввімкненого ближнього світла фар може сприйматися таким, який стоїть, що може стати підставою для прийняття рішення помилкового рішення іншими учасниками дорожнього руху.
Отже, суд не погоджується з позицією позивача щодо відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки матеріалами справи встановлено зворотне.
З приводу того, що, як стверджує позивач, не було опитано свідка, який перебував в автомобілі на момент винесення постанови, суд зазначає, що повноваженнями визначення способу та розміру збору доказів, наділений виключено орган, який у відповідності до ст. 255 КУпАП уповноважений на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, та з урахуванням наявності відеодоказів вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення наявність або відсутність допиту свідка не впливає на висновку суду.
Крім того, позивач не вказує які саме свідчення міг надати свідок, зокрема з урахуванням того, що як вказує позивач, цей свідок знаходився в автомобілі та ані фізично, ані фактично не міг бачити чи був увімкнене ближнє світло фар на автомобілі, яким керував позивач.
Більш того, позивачем не зазначається, що ним було заявлено клопотання про допит такого свідка. Вказане також не вбачається і з матеріалів справи.
Разом з тим, суд наголошує, відповідно до покладених на поліцію завдань, поліцейські в складі екіпажу патрульної поліції відреагували на виявлене ними порушення ПДР та відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» зупинили транспортний засіб марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
В подальшому, поліцейський повідомив ОСОБА_1 причину зупинки керованого ним транспортного засобу - керування ним транспортним засобом, у якого в темну пору доби не було увімкненого ближнє світло фар.
Проаналізувавши наданий відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, суд приходить висновку, що поліцейським дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 279 КУпАП.
Відповідно, поліцейським було повідомлено про розгляд справи за порушення п.19.1 а) Правил дорожнього руху, відповідальність за порушення якого передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Також суд враховує, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав інспекторам письмові пояснення по суті вчиненого ним адміністративного правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило.
Також, позивачу було роз'яснено право та строки на оскарження постанови, строк на сплату штрафу згідно постанови та роз?яснено наслідки невиконання вказаної постанови, передбачені ст. 307, 308 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N? 3931081 від 25.01.2025, згідно якої на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 (нуль) копійок.
Негайно, після закінчення розгляду справи поліцейський, відповідно до ст. 285 КУпАП оголосив винесену постанову та надав її копію позивачу про що гр. ОСОБА_1 у графі N? 9 оскаржуваної постанови власноручно поставив особистий підпис.
Отже на думку суду, процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським відносно позивача дотримана у повному обсязі.
Окрім того, з приводу твердження позивача про автоматичне регулювання світла у автомобіля, суд вказує, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки на підтвердження вказаного позивачем не було надано суду будь-яких доказів, та в матеріалах справи відсутні будь-які документи про технічні характеристики, інструкції користувача, довідник по експлуатації автомобіля або інші документи, що підтверджували б дані обставини. Таким чином, вищевказані твердження позивача оцінюватися судом критично, як такі, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
З приводу доводів позивача про зазначення в оскаржуваній постанові невірної адреси розгляду справи суд зазначає, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження N? K/9901/50453/18).
Одночасно щодо доводів позивача про не ознайомлення його з правами, суд вважає вказані доводи такими, що не відповідають дійсності, та спростовуються відеозаписом з місця розгляду справи, що судом вже було встановлено.
Так, з відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що поліцейський роз?яснив права особи що притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Крім іншого, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на місці розгляду справи був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови, оскільки отримав її копію під особистий підпис.
Копія оскаржуваної постанови, яку отримав позивач, та була додана до позовної заяви, також містить роз?яснення положень ст. 268 КУпАП та інших статей, на зворотній стороні бланку (стрічки) оскаржуваної постанови, що також вбачається і з доданої позивачем копії постанови ЕНА № 4338799 від 23.03.2025.
Отже, поліцейський роз?яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Також суд наголошує, твердження позивача про відсутність у ст. 122 КУпАП передбаченої законом відповідальності за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами - є помилковими.
В обґрунтування власної позиції, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт порушення встановленого Правилами дорожнього руху правил користування водієм зовнішніми освітлювальними приладами в темну пору доби, та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В свою чергу, подані стороною відповідача відеозаписи з відеореєстратора службового транспортного засобу та портативного відеореєстратора поліцейського, інші матеріали в їх сукупності, відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України, відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом є належними, достовірними та достатніми для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУПАП.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Поліцейський ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Юденко А.В. мав всі законні підстави для притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N? 4338799 від 23.03.2025 є обґрунтованою, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, ґрунтується на повному та всебічному розгляді справи, належних, допустимих та достатніх доказах вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Доводи позивача щодо наявності підстав визнання її незаконною та скасування безпідставні і необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavinandothersv. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
В свою чергу, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного, судом висвітлено істотні аспекти доводів сторін та не надається детальна відповідь на інші аргументи, використані сторонами, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на висновки суду.
За наведених положень законодавства та наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова серії ЕНА №4338799 від 23.03.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Таким чином суд вважає, що позивач не довів незаконність винесення оскаржуваної постанови, оскільки вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху зафіксовано на відеозаписі та відповідачем доведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , а тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Встановивши вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4338799 від 23.03.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена на підставі та в межах повноважень, наданих поліцейському, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (адреса знаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, б. 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4338799 від 23.03.2025 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 16.10.2025 року.
Суддя: О.О.Бурнусус