Справа № 464/4482/25
пр.№ 1-кп/464/461/25
17.10.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/4482/25, зареєстроване у ЄРДР за № 12025142410000238 від 12.06.2025, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця (без реєстрації) АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов'язаного, неодруженого, не працює, востаннє засудженого вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2022 року за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк три роки; на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2023 року об'єднано вироки Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2021 року і Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2022 року та на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом повного складання покарань, остаточно визначено до відбуття три роки вісім днів позбавлення волі; покарання відбуте, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.309 ч.1 КК України, -
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 ;
захисту - обвинувачений ОСОБА_3
з участю його сторін, -
ОСОБА_3 11 червня 2025 року близько 17.10 год в парку «Залізна вода», неподалік будинку № 10 по вул.Стуса у м.Львові, знайшов біля дерева на землі пластикову баночку білого кольору, в середині якої виявив три таблетки в чарунковій упаковці з маркуванням «інтерхім» та, усвідомлюючи, що це наркотичний засіб, обіг якого обмежений, у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання, без мети збуту, даного наркотичного засобу. У зв'язку з чим, діючи умисно, незаконно придбав, привласнивши, знайдені три таблетки в чарунковій упаковці з маркуванням «інтерхім» з метою власного вживання, які поклав собі у праву кишеню штанів та зберігав при собі без мети збуту. Того ж дня близько 18.20 год в парку «Залізна вода», неподалік будинку № 8 по вул.Тернопільській у м.Львові ОСОБА_3 , який зберігав при собі раніше придбаний ним наркотичний засіб, був зупинений працівником Національної поліції України, де у нього виявлено та в подальшому в ході огляду місця події вилучено три таблетки в чарунковій упаковці з маркуванням «інтерхім», які з згідно висновком експерта містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон масою 0,0691 грам, які він незаконно зберігав при собі без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
За приписами ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ч.3 ст.323 та ст.381 цього Кодексу.
У силу положень ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз'яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч.3 ст.349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК, повинен роз'яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч.3 ст.349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Під час судового розгляду обвинувачений, який усвідомлено відмовився у встановленому законом порядку від захисника, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному проступку - незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу - метадону без мети збуту, погодився із кваліфікацією дій за ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, щиро покаявся, зазначив, що 9 років вживає наркотичні та психотропні речовини та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_3 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз?яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч.3 ст.349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Зазначене підтримав і прокурор.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду (судового розсуду), що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, від 19 лютого 2024 року у справі № 332/3278/22, які суд застосовує у відповідності до приписів ч.6 ст.368 КПК України.
Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.309 КК України є кримінальним проступком (ст.12 КК України) у сфері обігу наркотичних засобів, його наслідки у вигляді шкоди лише здоров'ю обвинуваченого. Обвинувачений, який є особою молодого віку, має численні судимості, які не погашені, не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу та місця реєстрації, з якого знятий 01.08.2022 за відомостями з ЄДДР; у його власності, як ствердив, жодне майно не перебуває, неодружений, відсутність хронічних захворювань, будь-яких осіб на утриманні не має, відсутність міцних соціальних зв'язків, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває; характеризуючих даних на обвинуваченого ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення суду не надано; обставин, які б обтяжували покарання, не здобуто, пом'якшували - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено в обвинувальному акті, знайшло підтвердження під час судового слідства та наголошено прокурором у судовому засіданні.
Зважаючи на перелічене вище у своїй сукупності та беручи до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу винного, суд, використовуючи дискреційні повноваження, призначає покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді обмеження волі, який полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, та в мінімальному його строці на один рік.
На переконання суду саме такий вид та розміри покарання засновані на вимогах виваженості, справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання обвинуваченому та є співмірними протиправним діянням, а тому не можуть вважатися явно несправедливими унаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, оскільки за умови здійснення за засудженим нагляду без ізоляції від суспільства та залученням до праці може бути досягнуто його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстави для незастосування такого, передбачені ч.3 ст.61 КК України, відсутні.
До такого висновку суд дійшов з огляду на:
- процесуальну поведінку ОСОБА_3 під час судового провадження, який, будучи обізнаним про направлення обвинувального акта до Сихівського районного суду м.Львова та призначення провадження до розгляду, на виклики суду не з'являвся та не повідомляв суд про поважність причин своєї неявки. Ухвалою суду від 30 липня 2025 року до ОСОБА_3 було застосовано привід, за наслідками якого органом, який виконував ухвалу, було встановлено антигромадський спосіб життя обвинуваченого та неможливість виконання приводу через невстановлення його місця перебування. З урахуванням викладеного обвинуваченого ухвалою суду від 08 вересня 2025 року було оголошено в розшук з одночасним застосуванням приводу для забезпечення його явки до суду негайно після розшуку. Зазначене виключає застосування до обвинуваченого покарання у виді ;
- наявний матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, офіційного джерела доходів не має, як і майна у власності;
- вчинення ним нового кримінального правопорушення менше ніж через три місяці після звільнення 28 березня 2025 року з ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» по відбуттю строку покарання (довідка серії ЛЬВ № 24005).
Зазначене явно свідчить про антисоціальну поведінку обвинуваченого, спрямовану на продовження злочинних діянь, адже на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, що у своїй сукупності виключає можливість призначення та відбуття ним більш м'яких видів покарань.
Обраний захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Зазначене не викликатиме у стороннього спостерігача почуття вседозволеності та безкарності.
З огляду на викладене вище суд не вбачає жодних підстав для застосування ст.69 КК України чи ст.75КК України, а такі пом'якшуючі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є підставою для призначення судом мінімального розміру покарання.
Указаний вид покарання узгоджується з виступом прокурора у судових дебатах.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в користь держави в розмірі 1782,80 грн.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний, не застосовувались.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.
Стягнути зі ОСОБА_3 (РНОКПП відсутній) на користь держави 1782 грн 80 коп процесуальних витрат.
Знищити речові докази - метадон, поміщений у спецпакет НПУ ICR0033828 (7565709) (постанова дізнавача від 23.06.2025) та переданий на зберігання в камеру схову речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_5