Справа № 462/6674/25
провадження 1-кп/462/569/25
14 жовтня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42025142410000133 від 02 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у тому, що 13.03.2025 вона повідомила ОСОБА_6 про те, що вона за грошову винагороду у розмірі 20000 доларів США зможе організувати його переправлення через державний кордон України, шляхом виготовлення необхідних медичних документів, згідно яких останній буде знятий з військового обліку.
Надалі, 09.04.2025 о 12:37год, 14.04.2025 о 19:22год., 15.04.2025 о13:38год. ОСОБА_4 в ході телефонних розмов по месенджеру «WhatsApp» із ОСОБА_7 надавала останньому поради та вказівки, які полягали у зазначенні алгоритму дій, які повинен вчиняти ОСОБА_6 , та які державні установи він повинен відвідати для отримання необхідних документів.
В подальшому, 18.04.2025 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, в ході особистої зустрічі із ОСОБА_6 на території залізничного вокзалу у місті Львові, що по площі Двірцевій, 1 у м.Львові, приблизно о 10 годині зазначила останньому перелік копій та оригіналів особистих документів ОСОБА_6 , які необхідно передати особам, на яких вкаже ОСОБА_8 для оформлення документів про зняття із військового обліку, а також надала вказівку з'явитись у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії.
Надалі, 30.04.2025 о 10:17год. та 05.05.2025 о 15:16год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про те, що вона розпочала процес організації його переправлення через державний кордон України та вказала очікувати визначення дати прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
В подальшому, 08.05.2025 о 13:41год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про необхідність прибуття 09.05.2025 о 10.00год у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК та зазначила перелік необхідних документів, які повинен надати ОСОБА_6 і надала поради щодо правил поведінки у РТЦК.
Надалі, 09.05.2025 о 10:14год. ОСОБА_4 надала вказівку ОСОБА_6 зайти у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 та розпочати процедуру проходження ВЛК.
В подальшому, 13.05.2025 о 10:53год. ОСОБА_4 надала вказівку ОСОБА_6 направитись у КНП «Дрогобицька міська лікарня 1» ДМР пройти огляд лікаря.
Надалі, 17.05.2025 о 16:40год. ОСОБА_4 із використанням месенджеру «WhatsApp» повідомила ОСОБА_6 про зміну у вартості організації його незаконного переправлення через державний кордон України, та назвала суму у розмірі 25000 доларів США, та наголосила про необхідність передачі їй завдатку у виді 50% від вартості в розмірі 12500 доларів США для виготовлення документів, які нададуть ОСОБА_6 право виїзду за кордон України та надала гарантії виготовлення таких документів.
27.05.2025 о 12.43 год. ОСОБА_4 , знаходячись на вулиці Чернівецька, що у місті Львів, поруч із будинком N?21, зустрілась із ОСОБА_6 , де повідомила останньому, надала поради, вказівки та усні гарантії щодо можливості незаконного переправлення через державний кордон України, та в подальшому отримала від ОСОБА_6 обумовлену суму грошових коштів у сумі 12500 доларів США в якості «авансу» за свої послуги, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становить 519625, 00 гривень, після чого, цього ж дня протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами, а вищевказані грошові кошти вилучено.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
24 вересня 2025р. між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участі її захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_4 беззаперечно та у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, сторони узгодили покарання ОСОБА_4 із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, та відповідно до ч.2 ст. 69 КК України, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України сторони дійшли згоди про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та можливість застосування до неї звільнення від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. При цьому, обставинами, що пом'якшують покарання сторони визначили щире каяття, активне сприяння досудовому розслідуванню, вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності. Обвинуваченій роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки невиконання даної угоди.
В судовому засіданні сторони кримінального провадження підтримали угоду, просили суд її затвердити.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Тобто, за вчинення даного кримінального правопорушення передбачено одне основне покарання у виді позбавлення волі та два додаткових - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі ВС зроблено правовий висновок , відповідно до якого згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення (Постанова від 04.09.2023р. у справі 404/2081/22).
З укладеної угоди жодним чином не обґрунтовано звільнення ОСОБА_4 від додаткових покарань, передбачених ч.3 ст. 332 КК України.
Крім того, суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що врахування одних і тих же обставин як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави. (Постанова ВС від 17.08.2023р. № 606/2606/21, Постанова ВС ККС від 9 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17).
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 сторони в угоді зазначають, зокрема, активне сприяння обвинуваченою досудовому розслідуванню, водночас не зазначаючи, в чому таке полягає.
Так, відповідно до постанови ВС у справі № 263/15605/17, активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Крім цього, до угоди не долучено до доказів на підтвердження обставини, яка на думку сторін угоди також пом'якшує покарання обвинуваченої, а саме вчинення злочину особою, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Зі змісту угоди вбачається, що сторони належним чином не вмотивували наявність підстав для застосування ст. 69,75 КК України. А тому суд вважає, що призначення узгодженого сторонами угоди покарання в даному випадку є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 314, 474 КПК України, суд
постановив:
у затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_4 , захисником ОСОБА_5 в кримінальному провадженні №42025142410000133 від 02 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - відмовити.
Судове провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1