1Справа № 335/10188/25 2-н/335/772/2025
17 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Мінаєв М.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Надія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком,
13.10.2025 ТОВ «Керуюча компанія «Надія» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, наданих за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 у розмірі 7267,10 грн., а також судового збору у розмірі 242,24 грн.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У статті 165 ЦПК України зазначені підстави для відмови у видачі судового наказу.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Вимоги заявника ґрунтуються, зокрема, на положеннях Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 38/59/19 від 29.03.2019.
Пунктом 3.2 вказаного Договору передбачено, що плата за послугу нараховується управителем щомісяця та вноситься кожним співвласником не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Період заборгованості, який охоплений викладеними у заяві вимогами, становить час з 01.04.2019 по 28.02.2022.
З наведеного випливає, що позовна давність щодо таких вимог обчислюється окремо по кожному з розрахункових періодів.
Зокрема, оскільки строк виконання обов'язку щодо внесення плати за послуги, що надаються заявником, за квітень 2019 року, відповідно до умов Договору сплинув 20.05.2019, строк позовної давності щодо стягнення несплаченої боржником суми за цей період почав спливати 21.05.2019 і за загальним правилом, визначеним у ст. 257 ЦК України, закінчувався би 21.05.2022.
За аналогічними правилами, позовна давність щодо вимог за травень 2019 року спливала 21.06.2022, за червень 2019 року - 21.07.2022, за липень 2019 року - 21.08.2022, і так далі.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
З наведеного випливає, що за всіма вимогами заявника, які за загальними правилами не сплили станом на 02.04.2020, а потім станом на 24.02.2022, були продовжені до закінчення або припинення воєнного стану.
Іншими словами, останнім днем строку позовної давності був би останній день існування воєнного стану.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Однак і в цьому випадку це означає, що останнім днем строку позовної давності за всіма вимогами заявника, які за загальними правилами не сплили станом на 02.04.2020, а потім станом на 24.02.2022 і на 29.01.2024, є день, наступний за останнім днем періоду зупинення перебігу позовної давності.
В подальшому, Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був виключений.
Цей Закон набрав законної сили через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 04.09.2025.
Отже, перебіг строку позовної давності щодо частини вимог заявника за період з 01.04.2019 по 31.12.2021, які в цілому були продовжені до 29.01.2024, припинився 05.09.2025.
Заява ж подана 13.10.2025, тобто після спливу строку позовної давності щодо цієї частини вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відтак, судовий наказ може бути виданий лише щодо вимог за січень та лютий 2022 року, оскільки за загальними правилами позовна давність за ними спливала 20.02.2025 та 20.03.2025 відповідно, однак були зупинена з 30.01.2024 і продовжує перебіг з 05.09.2025.
В іншій частині вимог слід відмовити, що не позбавляє заявника права звернутись з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 163, 165, 259-261 ЦПК України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Надія» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку з період з 01.04.2019 по 31.12.2021.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з наведених підстав не є перешкодою для звернення до суду з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя М.М. Мінаєв