Справа № 333/9960/25
Провадження № 1-кс/333/3329/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
17 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 62025080100005173 від 14.07.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
17.10.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 за відсутності підозрюваного, у зв'язку з перебуванням останнього у розшуку та на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - ГУ ДСНС у Запорізькій області) № 80 від 10.02.2017 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника чергової зміни оперативно-координаційного відділу (м. Мелітополь) оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС у Запорізькій області.
Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначено, що правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 16.12.2015 року № 1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України надзвичайних ситуацій» (далі за текстом Положення) ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (далі за текстом НС), запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків НС, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Згідно з п. 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань: організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров?ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об?єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки; бере участь у: розслідуванні пожеж, причин виникнення надзвичайних ситуацій та невиконання запобіжних заходів, а також проведенні оцінки дій органів управління і сил щодо організації та проведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт.
Згідно з п. 7 Положення ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до Положення про Мелітопольське районне управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, затвердженого наказом ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 09.06.2021 року №HC-226/53, Мелітопольське районне управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області є самостійним структурним підрозділом Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до пп. 3.32 вказаного Положення Мелітопольське районне управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, відповідно до покладених на нього завдань, складає акти перевірок, видає приписи, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту; відповідно до пп. 3.37 - вносить до Головного управління стосовно звернень до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, а також машин, механізмів, устаткування , транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до пп. 4.8 Положення Мелітопольське районне управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області має право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення у порядку визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 223 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, здійсненням суб'єктом господарювання господарської діяльності без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду (статті 77, 77-1, 120, 175, 175-2, 188-8).
З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» окремі посадові особи ДСНС є працівниками правоохоронного органу, які здійснюють правозастосовні функції.
Відповідно до наказу ГУ ДСНС у Запорізькій області від 04.11.2022 року № 554, ОСОБА_6 було звільнено із служби цивільного захисту.
Таким чином, до 04.11.2022 року, перебуваючи на посаді начальника чергової зміни оперативно-координаційного відділу (м. Мелітополь) оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС у Запорізькій області являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до складеної присяги, ОСОБА_6 присягнув завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися її Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим; виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту; захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.
Водночас, ОСОБА_6 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України,зрадив Українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов?язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про № 36/103, від 16.12.1970 року № 2734 (XXV) від 21.12.1965 року № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
Так, 24.02.2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф було тимчасово взято під контроль населені пункти Мелітопольського району, у тому числі інші населені пункти на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об?єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.
З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній інформаційній безпеці України.
У свою чергу, ОСОБА_6 будучи громадянином України, перебуваючи на посаді начальника чергової зміни оперативно-координаційного відділу (м. Мелітополь) оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС у Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території Мелітопольського району, інших пунктів Запорізької області, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, силових та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, у м. Мелітополі системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно у середині серпня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) і до моменту звільнення, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф.
Так, ОСОБА_6 з власної ініціативи, добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному окупантами органі - «Главное управление по чрезвычайным ситуациям военно-гражданской администрации Запорожской области» (мова оригіналу), завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 почав виконувати вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, надаючи їм допомогу у становленні та зміцненні окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами та представниками рф, відкрито підтримував курс приєднання служби до складу «МЧС России» (мова оригіналу), усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Так, 26.06.2025 року у кримінальному провадженні № 62022080010000016 від 20.04.2022 року було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Складене 26.06.2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик останнього на 02.07.2025 року, 03.07.2025 року та 04.07.2025 року до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29-а) були опубліковані 28.06.2025 року в газеті «Урядовий кур'єр», яка є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та 27.06.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, таким чином відповідно до вимог ст. ст. 111, 135, 136, 278 КПК України було вжито заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру.
На визначені дати та час ОСОБА_6 за викликом до Запорізької прокуратури не з'явився, про причини неявки не повідомив.
04.07.2025 року постановою слідчого у кримінальному провадженні № 62022080010000016 від 20.04.2022 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
14.07.2025 року матеріали з кримінального провадження № 62022080010000016 від 20.04.2022 року за підозрою ОСОБА_6 виділені в окреме провадження за № 62025080100005173.
23.07.2025 року слідчим ОСОБА_7 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100005173 зупинено у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується та його оголошено у розшук.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області є тимчасово окупованою з 25.02.2022 року.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколами допитів свідків; матеріали виконаного доручення ЗУ ДВБ НП України; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Посилаючись на те, що ОСОБА_6 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, умисно переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території Запорізької області з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, добровільно вчинив злочин проти основ національної безпеки України, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків по даному провадженню, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, може здійснювати на них вплив, у тому числі й у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань, перебуваючи на волі, в умовах збройної агресії російської федерації проти України та ведення бойових дій, фактично продовжує проходити службу в підпорядкуванні окупаційної адміністрації російської федерації, виконує їх вказівки і розпорядження, а відтак вчиняє інші злочину на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала.
Зважаючи на доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 за його відсутності.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
26.06.2023 року ОСОБА_6 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України в порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України.
Фактичне перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України позбавило орган досудового розслідування можливості вручити письмове повідомлення про підозру, у зв'язку із чим, таке повідомлення із дотриманням положень ст. 111, ч. 8 ст. 135, ст. 278 КПК України опубліковано в засобах масової інформації у відповідному розділі газети «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що підтверджено прокурором у судовому засіданні.
Підозрюваний ОСОБА_6 , будучи викликаним до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик на 02, 03, 04 липня 2025 року до слідчого не з'явився, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з неприбуттям підозрюваного ОСОБА_6 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також у зв'язку з не встановленням його точного місця перебування постановою слідчого від 04.07.2025року ОСОБА_6 оголошений у розшук.
14.07.2025 року матеріали з кримінального провадження № 62022080010000016 від 20.04.2022 за підозрою ОСОБА_6 виділені в окреме провадження № 62025080100005173.
23.07.2025 року слідчим ОСОБА_7 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100005173 зупинено у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується та його оголошено у розшук.
В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області, у м. Мелітополь, та продовжує вчиняти злочини проти основ національної безпеки України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.07.2025 року за № 62025080100005173 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, триває.
Згідно з ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-5 ч. 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п. п. 6, 7 ст. 176 КПК України.
Статтею 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
В частині першій ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто вручено не було, оскільки останній перебуває на даний час на непідконтрольній території України у зв'язку з вторгненням рф на територію України збройних сил рф.
На виклики слідчого підозрюваний не з'являється, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про його ухилення від кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується даними: протоколами допитів свідків; матеріали виконаного доручення ЗУ ДВБ НП України; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрюваний ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. При цьому підозрюваний ОСОБА_6 на теперішній час перебуває на території, яка тимчасово контролюється та утримується російськими військами та не підконтрольна органам державної влади України, оголошений у розшук, що дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, продовження вчинення злочинів, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, враховуючи обставини, характер та спосіб ймовірно вчиненого ним суспільно небезпечного злочину проти основ національної безпеки України, з приводу якого йому оголошено про підозру.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечного, особливо тяжкого злочину, характеру та спосіб ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до положень ст. ст. 183, 193, 194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваному ОСОБА_6 , відносно якого необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.
Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , відсутні.
З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1