Справа № 302/293/25
Провадження № 2/302/181/25
(в повному обсязі)
06 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кривка В. П.,
з участю : секретарка судового засідання Царь О.В.,
представник позивачок-адвокат Повідайчик В.І.,
представник відповідачки - адвокат Рішко С.І.,
інші учасники справи: представник Міжгірської селищної ради - Галай В., представник ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області Беля Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Повідайчик В.І., до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Рішко С.І., третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Корбутяк І.В. про витребування частини земельної ділянки площею 0,1028 га із земельної ділянки з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031 у користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,
26.02.2025 в суд подано зазначену позовну заяву з таким обґрунтуванням вимог.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя набув у власність земельні ділянки площею 0,2598 га на підставі рішення Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 31.03.2001 і отримав 31.07.2003 державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009705, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 445. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина померлого) і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка померлого) прийняли спадщину за ОСОБА_4 , бо проживали у спадковому будинку АДРЕСА_1 спільно з спадкодавцем, тобто вступили в фактичне володіння і управління спадковим майном. Позивачі спільно із спадкодавцем за його життя використовували належні йому земельні ділянки, а також після його смерті.
З метою оформлення спадкових прав позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Корбутяк І.В., яка 10.11.2021 зареєструвала спадкову справу за номером 68621500 в спадковому реєстрі. Приватний нотаріус також здійснив відповідні запити, зокрема в ЦНАП Міжгірської селищної ради щодо відомостей про земельні ділянки, які зазначені в державному акті, виданому ОСОБА_4 . Нотаріус з'ясував, що відомості про земельні ділянки, які належали спадкодавцю на праві приватної власності згідно із вище зазначеним державним актом, не внесені до державного реєстру земель. Позивачі замовили і виготовили у ФОП з питань землевпорядкування ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натрі (на місцевості) площею 0,1028 га, яка належала спадкодавцю за змістом ви даного йому державного акту (повні реквізити зазначені вище). Натомість державний кадастровий реєстратор рішенням № ВР-4602062142021 від 20.12.2021 відмовив у внесення відомостей до ДЗК у зв'язку із накладкою - співпадінням площі земельної ділянки на 100 відсотків. У зв'язку з цим у 2024 році ФОП ОСОБА_5 на звернення позивачів виготовила документи, що підтверджують накладання земельної ділянки площею 0,1028 га, яка зазначена в державному акті спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031 площею 0,30 га за кодом цільового призначення 01.03 (для ведення особистого селянського господарства), яка належить ОСОБА_3 згідно із наказом ГУ Держземагенства від 16.12.2013 № ЗК/2122487400:01:001/00001479 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухому майно 28.01.2014.
Сторона позивачів замовила проведення судової земельно-технічної експертизи і згідно висновку № Д-26/24 від 13.06.2024 судового експерта Павлич О.В. надано підсумковий висновок: на земельну ділянку, межі якої визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що видана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розроблена ФОП ОСОБА_5 , накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031, площа накладання 0,1028 га.
Винесені в справі процесуальні рішення.
Згідно з ухвалами судді (суду) :
- від 27.02.2025 задоволено самовідвід у справі судді Повідайчик О.І.; згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справи розподілено для розгляду судді Кривка В.П.;
- від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі і призначено підготовче судове засідання;
- від 23.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті;
- від 04.07.2025 залучено до участі в справі для надання висновків та виконання своїх повноважень Міжгірську селищну раду і ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.
Процесуальні позиції сторін (їх представників) та органу місцевого самоврядування і органу Держгеокадастру.
Позивачі і їх представник позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідачки позов заперечив на основі такого обґрунтування.
ГУ Держгеокадастру станом на час прийняття рішення відповідно до вимог закону видало наказ № ЗК/2122487400:01:001/00000690 від 18.1002013 про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту у контурі 1167 на території Соймівської сільської рад; наказом № ЗК/2122487400:01:0016/00001479 від 16.12.2013 затвердило проект землеустрою і надало ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення у власність земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031. Сторона відповідачки вважає, що ця земельна ділянка набута і власність правомірно. Натомість позивачки покликаються на оформлення спадкових прав за спадкоємцем ОСОБА_4 , якому з порушенням закону надано у власність земельну ділянку на підставі вищезазначеного державного акту на право приватної власності, який неправомірно видано Репинською сільською радою, бо станом на час винесення рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_4 у власність ця земельна ділянка не була на території Репинської сільської ради, а згідно індексних карт відносилась до території Соймівської сільської ради. Окрім цього, ОСОБА_4 не виготовив за життя технічну документацію із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж у натурі (на місцевості) земельної ділянки, яка є предметом спору і була зазначена у виданому йому державному акті старого взірця.
Представник відповідачки також просить суд застосувати строки позовної давності, передбачені чинною нормою статті 261 ч.8 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що з дати реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі минуло більше 10 років.
Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Корбутяк І.В. не надала в справу процесуальної позиції.
Міжгірська селищна рада, на території якої знаходиться земельна ділянка, що є предметом спору, не надала в справу обґрунтованої процесуальної письмової позиції щодо заперечення позовних вимог.
ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області надало в справу письмові пояснення з таким обґрунтуванням.
Головне управління є розпорядником інформації, що була отримана або створена в процесі виконання владних повноважень, передбачених чинним законодавством, або знаходиться в його володінні, зокрема відомостей Державного земельного кадастру та документації із землеустрою та оцінки земель. В архіві відділу № 3 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ наявний державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009705 від 31.07.2003 та технічний справа по виготовленню державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_4 Репинською сільською радою на підставі рішення сесії цієї ради від 31.03.2001. Відомості про зазначені в державному акті земельні ділянки не внесені до ДЗК України у відповідності до чинної статті 79-1 Земельного кодексу України (кадастровий номер не присвоєно). Проте відповідно до п.2 Прикінцевих та Перехідних положень закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців, або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.
Щодо земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 . ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області надало такі пояснення і висновок. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031 сформована та внесена до Державного земельного кадастру України з проведенням державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до меж, які визначено проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробленого ТОВ «Землемір». Зазначений розробник землеустрою несе відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією та умовами договору, укладеного із замовником виготовлення проекту.
Держаний орган управління з питань землеустрою вважає, що законодавство визначає земельну ділянку як цілісний об'єкт цивільних прав, а тому скасування державної реєстрації частини земельної ділянки або її витребування не передбачається жодним нормативно-правовим актом.
Представниця ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області підтримала вищевикладені пояснення та висновки і додатково пояснила в судовому засіданні, що не здійснювалось розмежування території ліквідованих унаслідок об'єднання територіальних громад (Соймівської і Репинської сільських рад), у місці розташування спірної земельної ділянки. Натомість в зазначеному місці зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки, які надавались громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства як за рішеннями Репинської сільської ради так і за рішеннями Соймівської сільської ради, тобто за межами населених пунктів сіл Репинне і Сойми, але в межах територій зазначених сільських рад, які приймались цими радами до передачі повноважень ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області розпоряджатися земельними ділянками за межами вищезазначених населених пунктів. Окрім цього, представниця звернула увагу суду на те, що в примірнику оригіналу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачці ОСОБА_3 , який зберігається в архіві відділу № 3, в акті встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами кадастровий номер 2122487400:01:001:0031 (спірна земельна ділянка - власник ОСОБА_3 ) відсутній підпис представника Соймівської сільської ради щодо підтвердження меж від А до Б (землі Соймівської сільської ради) і від В до А землі загального користування (дорога).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у власність земельні ділянки загальною площею 0,2598 га на підставі рішення Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 31.03.2001 і виданого цією ж радою 31.07.2003 державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009705, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 445.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Репинською сільською радою 04.09.2014 на підставі актового запису № 17.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина померлого), і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка померлого), проживали на час смерті із ОСОБА_4 (спадкодавцем) у спадковому житловому будинку АДРЕСА_1 , що стверджено довідкою Репинського старостинського округу Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, виданою 01.07.2021 за номером 184. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (позивачки) вступили у фактичне володіння і управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 . Родинні стосунки спадкоємців і спадкодавця підтверджені змістом свідоцтв про шлюб і народження, виданих в установленому порядку Репинською сільською радою.
10.11.2021 приватний нотаріус Корбутяк І.В. зареєстрував спадкову справу у спадковому реєстрі за номером 68621500 на підставі заяв спадкоємців (позивачок). Цього ж дня на запит нотаріуса № 204/02-14 до центру надання адміністративних послуг Міжгірської селищної ради видано витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок площею 0,1028 га в урочищі «Забрід-Мочар» та площею 0,0520 га в урочищі «Кинів кут», які зазначені в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009705, виданому Репинською сільською радою ОСОБА_4 , отримано відомості про відсутність інформації про реєстрацію зазначених земельних ділянок.
29.11.2021 позивачки замовили в ФОП ОСОБА_5 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0.1028 га, яка належала ОСОБА_4 . У подальшому позивачки звернулись до державного кадастрового реєстратора, щоб зареєструвати на підставі виготовленої технічної документації земельну ділянку.
Згідно з рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області № РВ-4602062142021 від 20.12.2021 позивачці ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з накладанням співпадінням площі земельної ділянки на 100 % із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_3 (кадастровий номер 2122487400:01:001:0031).
Уклавши договір про правову допомогу з адвокатом, позивачі замовили виготовлення висновку експерта для проведення земельно-технічного дослідження для підтвердження накладання земельної ділянки спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку ОСОБА_3 .
Згідно з висновком за результатами проведеного земельно-технічного дослідження № Д-26/24 від 14.06.2024 надано підсумковий висновок, що земельну ділянку, межі якої визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що видана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і розроблена ФОП ОСОБА_5 , - накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031, площа накладання становить 0,1028 га.
Згідно з наказом №ЗК/2122487400:01:001/00001479 від 16.12.2013 ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту в урочищі «Під баровиною» на території Соймівської сільської ради Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, і надано у власність ОСОБА_3 (відповідачці), мешканці АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,30 га (кадастровий номер 2122487400:01:001:0031) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
Судом також установлено, що спірна земельна ділянка знаходиться станом на час розгляду справи і винесення цього рішення на території Міжгірської селищної ради унаслідок реформи адміністративно-територіального устрою в Україні і об'єднання територіальних громад.
Оцінивши встановлені обставини, зміст позовних вимог, позиції сторін і їх представників, позиції за змістом пояснень і висновки представників Міжгірської селищної ради і ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, подані сторонами докази, суд дійшов висновку що позов підлягає повному задоволенню з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування висновку суду.
Згідно з статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю.
Це право набувається і реалізовується, зокрема й громадянами виключно відповідно до закону. Відповідно до частин першої і другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема: на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані у користування; прийняття спадщини.
Згідно з статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру і здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з п.7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно з абзацом другим пункту 1 Розділу Х ЗК України установлено, установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Ця норма земельного законодавства запроваджена згідно із законом № 509-УІ від 16.09.2008; в редакції Закону № 497-УІІІ від 02.06.2015.
Відповідно до п.2 Прикінцевих і перехідних положень закону «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх з спадкоємців, або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або органу місцевого самоврядування, що затверди в комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.
Спадкові норми Цивільного кодексу України передбачають: до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились унаслідок його смерті (ст.1218); спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст. 1296); незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268).
Згідно з частиною першою статтею 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Стаття 152 ч.3 пункт «д» ЗК України передбачає захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Із встановлених обставин видно, що предметом спору є визначення приналежності земельної ділянки площею 0,1028 га, яка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка сформована як об'єкт цивільних прав зі статусом обліку в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 45, що заповнювалась Репинською сільською радою станом на час видачі державного акта 31.07.2003 ОСОБА_4 з фіксацією, що земельна ділянка знаходиться на території Репинської сільської ради. Ця ж земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав у складі земельної ділянки з кадастровим з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031, власником якої зареєстрована 19.11.2014 у Державному земельному кадастрі ОСОБА_3 .
Судом також установлено, що як під час прийняття рішення Репинською сільською радою 31.03.2001 про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 діяли норми Земельного кодексу в редакції закону 1991 року. Адже чинний Земельний кодекс України був прийнятий законом № 2768-ІІІ від 25.10.2001 і набрав чинності (запроваджений в дію) з 01.01.2002 згідно з пунктом 1 Розділу ІХ Прикінцевого положення.
Судом також установлено, що було відсутнє розмежування територій Репинської сільської ради і Соймівської сільської ради як на час передачі у власність земельної ділянки площею 0.1028 га в урочищі Забрід-Мочар», яка зазначена в державному акті про право приватної власності на землю серія ІІ-ЗК № 009705, виданому ОСОБА_4 31.07.2003 на підставі рішення цієї ради від 31.03.2001, так і на час передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031 (грудень 2013 року), зокрема за відповідною земельно-технічною документацією в місці локації (розташування) спірної земельної ділянки.
Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку в урочищі Забрід-Мочар» площею 0,1028 га неправомірно, бо Репинська сільська рада не мала повноважень для розпорядження цією земельною ділянкою. Належних і достовірних доказів цього твердження (посилання) не подано в справу стороною відповідачки. З цього приводу представник ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області в судовому засіданні, окрім іншого пояснювала, що у зв'язку із відсутністю розмежування територій зазначених сільських рад, орган Держгеокадастру реєстрував земельні ділянки громадян, які передавались їм у власність в місці локації спірної земельної ділянки як Репинської так і Соймівської сільської ради, які за змістом проектів землеустрою чи технічних документації не перетинались між собою. Факт наявності в архіві ГУ Держгеокадастру копії державного акту на право приватної власності, який видавався ОСОБА_4 підтверджує облікування уповноваженим органом земельної ділянки, яка передавалось у власність за раніше чинного земельного законодавства, яке не вимагало обліку і присвоєння кадастрового номера.
Суд також відхиляє доводи і заяву сторони відповідачки про застосування строків давності з огляду на таке обґрунтування цього рішення.
За змістом положень статей 257, 261 ЦК України та викладених обґрунтувань в позовній заяві позивачі не пропустили трьох річний строк позовної давності. Адже за встановленими обставинами вони своєчасно, в строки, які передбачені спадковим законом, прийняли спадщину за померлим ОСОБА_4 за фактом спільного проживання з спадкодавцем, ведення домашнього господарства, реєстрації постійного місця проживання, володіння і користування спадковим майном, у тому числі й спірною земельною ділянкою. Натомість про порушення своїх прав позивачки дізналися тільки при оформленні документів на зазначене спадкове майно, тобто отримавши відомості з рішення державного кадастрового реєстратора про перетин (накладання) земельних ділянок (20.12.2021). З урахуванням законодавчих змін щодо перебігу і зупинення строків позовної давності, які зазначені в позовній заяві, суд вважає, що не має підстав для застосування положень статті 267 ЦК України щодо відмови в позові за цією підставою.
Суд дійшов висновку, що за встановлених обставин і викладених вище обґрунтувань підлягає захисту права позивачів для належного оформлення і реєстрації права власності за спадковими правилами земельної ділянки, власником якої був їхній спадкодавець.
У зв'язку з цим суд вважає належним спосіб захисту такого права позивачок із застосуванням положень статей 387, 388 ЦК України, а саме шляхом витребування частини земельної ділянки з власності відповідачки в користь позивачів.
Для такого висновку суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 446/478/19, надану у разі встановлення судом факту накладання земельних ділянок. У цій справі суд надав висновок : «якщо на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні частково накладається ділянка, надана у власність фізичній особі, належним способом захисту є витребування тільки тієї частини ділянки, що накладається».
Суд також застосовує такі правові висновки ВП ВС :
- у постановах від 14.11.2018 (справа № 183/1617/16), за якими задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстровано на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника;
- від 23.11.2021 (справа №359/3373/16-ц), за якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника (пункт 148 постанови); під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема, у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні вимоги не пред'явлені, не допускається (пункт 154 постанови).
Судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп і витрат, понесених на оплату послуг експерта в розмірі 15000 гривень, всього на загальну суму 16211 грн 20 коп, згідно з положеннями ч.1, ч.2 п.1 статті 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку із стягненням солідарно у користь позивачок.
Керуючись статтями 244, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Витребувати в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ) частину земельної ділянки площею 0,1028 га із загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером 2122487400:01:001:0031 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_3 солідарно в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такі судові витрати:
- у виді судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. ;
- у виді оплати послуг судового експерта - 15000 гривень, всього стягнути загальною сумою 16211 гривень 20 коп. зазначених судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 16.10.2025.
Копію рішення надіслати для відома третій особі ОСОБА_6 , у Міжгірську селищну раду, у ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області.
Суддя В. П. Кривка