Справа 127/31200/25
Провадження 1-кс/127/12294/25
15 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025.
Скарга мотивована тим, що у провадженні старшого дізнавача СД ВП №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12025025040000167, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Досудове розслідування здійснюється за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заяви потерпілої, 31.08.2025 року до ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшла письмова заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу того, щоб прийняти міри до її хлопця ОСОБА_6 , який 31.08.2025 року близько 15:50, перебуваючи на пляжі «Хімік», що за адресою: м. Вінниця, вул. Репіна, наніс заявниці тілесні ушкодження.
У подальшому за результатами медичного обстеження у потерпілої ОСОБА_5 діагностовано струс головного мозку, що підтверджується відповідними медичними документами
Так, відповідно до консультативного висновку невролога дитячого КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» від 01.09.2025 року, 31.08.2025 року - під час бійки з однолітком отримала травму голови, відмічалась короткочасна втрата свідомості, з'явився головний біль, нудота, через годину після травми одноразова блювота.
У зв'язку із зазначеними вище скаргами та на підставі проведених досліджень ОСОБА_5 було встановлено діагноз S06.00 - струс головного мозку, вперше в житті.
Окрім того, у зв'язку з рекомендаціями, зазначеними у вищевказаному висновку, ОСОБА_5 повторно відвідала дитячого невролога 05.09.2025 року.
Згідно до консультативного висновку невролога дитячого КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» від 05.09.2025 року, було знову підтверджено діагноз ОСОБА_5 , а саме - S06.00 - струс головного мозку.
Окрім того, згідно із рекомендаціями, зазначеними у даному висновку, ОСОБА_5 потребує консультації та подальшого нагляду лікарем ЗПСМ та звільнення від фізкультури на 2025-2026 навчальні роки.
Як наслідок зазначеного ушкодження потерпіла ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , була непрацездатною понад 21 календарний день у зв'язку із діагнозом S06.00 - струс головного мозку, що підтверджується довідкою № 3 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу I-IV рівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності, дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад від 22.09.2025 року, виданою КНП «ЦПМСД №3», відповідно до якої ОСОБА_5 була звільнена від занять з 01.09.2025 року по 22.09.2025 року.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами, представником потерпілої, адвокатом ОСОБА_3 , 24.09.2025 року на адресу ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено клопотання про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12025025040000167 від 01.09.2025 року з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України та про проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
29.09.2025 року адвокат ОСОБА_3 отримав постанову про відмову в задоволенні клопотання від 26.09.2025 року старшого дізнавача СД ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 та оскаржує її з наступних підстав.
Так, стаття 125 КК України визначає склад умисного легкого тілесного ушкодження та передбачає відповідальність за ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
В той же час стаття 122 КК України кваліфікує умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності.
Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., зареєстровано 26.07.1995 р. №255/791) встановлюють критерії: короткочасний розлад здоров'я - понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день).
Отже, розлад здоров'я, що триває понад 21 день, не є «короткочасним», і належить до вищої категорії за ступенем тяжкості. Зокрема, при встановленні ступеня тяжкості струсу головного мозку слід керуватися цими методичними рекомендаціями.
Кримінальний процесуальний кодекс України (ст. 220) встановлює обов'язок слідчого/прокурора розглянути клопотання потерпілого або його представника в строк не більше трьох днів з моменту подання, і задовольнити його за наявності підстав.
Статті 55-56 КПК гарантують статус і права потерпілого, серед яких - подавати докази та клопотання.
Відповідно до ст. 122 КК України, ключовою ознакою середньої тяжкості є спричинення тривалого розладу здоров'я. Оскільки медичні документи підтверджують непрацездатність потерпілої понад 21 день, це прямо відповідає змісту означеної диспозиції ст. 122 КК України і виключає застосування кваліфікації за ст.125, яка передбачає короткочасний розлад здоров'я (до 21 дня).
Відповідно до правил визначення ступеня тяжкості, остаточне віднесення ушкоджень до певної категорії (легкі / середньої тяжкості / тяжкі) здійснює судово-медична експертиза.
Відповідно до ст. 242 КПК України, експертиза призначається у випадках, коли для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згідно з ч. 2 цієї статті, проведення судово-медичної експертизи є обов'язковим у разі встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Більше того, ч. 1 ст. 243 КПК України визначає, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого, прокурора чи за ухвалою слідчого судді.
Згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.), визначення належності ушкоджень до категорії легких, середньої тяжкості чи тяжких можливе виключно на підставі судово- медичної експертизи, яка враховує характер тілесного ушкодження, тривалість та характер розладу здоров'я, наслідки для працездатності потерпілої, особливості перебігу відновлення (тривала непрацездатність понад 21 день).
Практика Верховного Суду також підтверджує, що саме висновок судово-медичного експерта є основним доказом для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а відсутність або ігнорування такого висновку визнається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У зв'язку з цим, представник потерпілої у клопотанні просив також призначити судово- медичну експертизу потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки існує необхідність повторного встановлення характеру та механізму тілесних ушкоджень, отриманих 31.08.2025, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відповідно до Правил МОЗ України № б від 17.01.1995 р., тривалості розладу здоров'я та факту втрати працездатності, можливих ускладнень та наслідків для подальшого здоров'я неповнолітньої потерпілої, враховуючи факт того, що у зв'язку із завданими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_5 була непрацездатною понад 21 календарний день.
Однак, старший дізнавач СД ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_4 проігнорувала усі вищезазначені обставини, докази втрати працездатності ОСОБА_5 понад 21 день та клопотання призначити судово-медичну експертизу потерпілої.
У своїй постанові ОСОБА_4 зазначила лише про те, що перекваліфікувати кримінальне правопорушення з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України не можливо у зв'язку із тим, що відповідно до висновку експерта № 1139 від 01.09.2025 року у ОСОБА_5 було виявлено тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Проте, нею не було враховано, що при проведені вищезазначеної судово-медичної експертизи експерт не мав відомостей про тривалість розладу здоров'я та факту втрати працездатності потерпілою, а тому дана експертиза не оцінює у повному обсязі ступінь тяжкості тілесних-ушкоджень.
Виходячи із наведеного існує необхідність призначити судово-медичну експертизу потерпілої з метою встановлення характеру та механізму тілесних ушкоджень, отриманих 31.08.2025, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відповідно до Правил МОЗ України № б від 17.01.1995 р., тривалості розладу здоров'я та факту втрати працездатності, можливих ускладнень та наслідків для подальшого здоров'я неповнолітньої потерпілої.
Окрім того, станом на 30.09.2025 року в кримінальному провадженні №12025025040000167, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не проведено будь-яких слідчих дій.
Таким чином, старшим дізнавачем СД ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_4 в порушення КПК України не було здійснено процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк в рамках вказаного провадження.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , просив слідчого суддю скаргу задовольнити, скасувати постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025 з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України та про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати призначити судово-медичну експертизу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення характеру та механізму тілесних ушкоджень, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, тривалості розладу здоров'я та факту втрати працездатності, можливих ускладнень та наслідків для подальшого здоров'я та подальшою перекваліфікацією кримінального правопорушення.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав за обставин викладених, слідчому судді пояснив, що постанова слідчого є безпідставною, невмотивованою, протиправною та підлягає скасуванню, просив слідчого суддю скаргу задовольнити у повному обсязі.
Під час судового розгляду, дізнавач ОСОБА_4 заперечила проти задоволення скарги, слідчому судді пояснила, що в рамах даного кримінального провадження було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_5 , згідно якої у останньої встановлено тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень, а тому перекваліфікація кримінального провадження є неможливою, окрім того зазначила, що винесена постанова є законною та обґрунтованою, а тому просила слідчого суддю відмовити в задоволенні скарги. Додатково надала слідчому судді матеріали кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025, для їх дослідження судом.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні старшого дізнавача СД ВП №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12025025040000167, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Досудове розслідування здійснюється за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представником потерпілої, адвокатом ОСОБА_3 , 24.09.2025 року на адресу ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено клопотання про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12025025040000167 від 01.09.2025 року з ч. 1 ст. 125 КК України нач. 1 ст. 122 КК України та про проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29.09.2025 року адвокат ОСОБА_3 отримав постанову про відмову в задоволенні клопотання від 26.09.2025 року старшого дізнавача СД ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , яку заявник вважає необґрунтованою та протиправною.
Разом з тим, з постанови старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025, вбачається, що досудове розслідування було розпочато за фактом того, що 31.08.2025 до ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницьківй області надійшла письмова заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож: АДРЕСА_1 , з приводу того щоб прийняти міри до її хлопця ОСОБА_6 , який 31.08.2025 близько 15:50 год., перебуваючи на пляжі «Хімік», що за адресою: м. Вінниця, вул. Репіна, наніс заявниці тілесні ушкодження. До ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області надійшло клопотання від адвоката ОСОБА_3 за вх. №В-8055 від 24.09.2025. Відповідно до висновку експерта № 1139 від 01.09.2025 у ОСОБА_5 було виявлено тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень, а тому дані тілесні ушкодження відносяться до ч. 1 ст. 125 КК України, перекваліфікувати кримінальне правопорушення з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України - неможливо.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно із ст. 9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно принципу публічності, закріпленого в ст. 25 КПК України, слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно з ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим чи його представником, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.
Відповідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини; 2) мотивувальної частини та 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу ,якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивована.
Разом з тим, слідчий суддя не наділений повноваженнями визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).
Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов'язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання захисника в інтересах потерпілої дізнавачем розглянуто та вирішено з дотриманням вимог КПК України. Постанова старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025, є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача
При цьому, діючим кримінальним процесуальним законодавством слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов'язувати дізнавча здійснювати перекваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні чи зобов'язувати проводити певні слідчі дії, зокрема призначати повторну судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень, оскільки, це є прямим втручанням у діяльність дізнавача.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Вищенаведена норма кримінально - процесуального закону свідчить, що КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, які може прийняти слідчий суддя під час розгляду скарги, в порядку ст. 303 КПК України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки в судовому засіданні встановлено необґрунтованість та недоведеність скарги, а тому в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 від 26.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 1202502504000167 внесеного до ЄРДР 01.09.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя