15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 766/13733/21
провадження № 61-8117св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне багатопрофільне підприємство «Парітет»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Станіславів Руслан Миколайович, на постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Склярської І. В., від 20 травня
2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» (далі - ПБП «Парітет») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовну заяву мотивовано тим, що наказом від 12 липня 2021 року №108-К «Про звільнення» відповідач звільнив її з посади заступника генерального директора з комерційних питань на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників з 12 липня 2021 року.
Позивачка посилалася на незаконність її звільнення з роботи, оскільки їй не було запропоновано інші вакантні посади, що були наявні у відповідача. Зазначала, що скорочення штату працівників здійснено за відсутності для цього об'єктивних підстав.
ОСОБА_1 просила:
- поновити її на посаді заступника генерального директора з комерційних питань ПБП «Парітет» з моменту незаконного звільнення;
- стягнути з ПБП «Парітет» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2021 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали суду від 11 серпня 2021 року щодо сплати судового збору.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) ухвалу залишено без змін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого
2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з комерційних питань ПБП «Парітет».
Стягнуто з ПБП «Парітет» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 602 668,58 грн з утриманням з цієї суми передбачених законодавством податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано обов'язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування вивільненого працівника. 14 травня 2021 року позивачці запропоновано вакантну посаду адміністратора залу, якою вона зацікавилася, про що належним чином повідомила відповідача та висловила прохання про ознайомлення з посадовою інструкцією для остаточного визначення щодо запропонованої посади, однак не відмовлялася від неї, проте відповідачем складено необгрунтований акт
від 29 травня 2021 року про відмову від підпису повідомлення від 14 травня
2021 року.
Відповідач не зважив на те, що як право працівника на обізнаність щодо обсягу повноважень по запропонованій посаді, так і обов'язок роботодавця ознайомити працівника з обсягом посадових обов'язків по запропонованій посаді є невід'ємною складовою як при прийнятті на роботу, так і при пропозиції вакантної посади при звільненні за скороченням штату. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від запропонованої їй посади адміністратора залу, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури звільнення позивача при скорочення штату працівників, у зв'язку з чим позовні вимоги про поновлення на роботі є такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві та підлягають задоволенню.
Поновлюючи позивачку на роботі, суд першої інстанції одночасно стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову про поновлення на роботі.
Визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 12 липня 2021 року № 108-К та поновлено її на роботі на посаді заступника генерального директора з комерційних питань (діяльності) ПБП «Парітет» з 12 липня 2021 року.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивачки з роботи, однак помилково стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки в цій частині позовну заяву було повернуто, про що суд першої інстанції постановив відповідну ухвалу від 17 вересня
2021 року. Цю ухвалу залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року. Суд зазначив, що такі обставини не позбавляють права позивачки на звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки суд здійснює таке стягнення незалежно від наявності чи відсутності цієї позовної вимоги, що узгоджується із приписами частини другої статті 235 КЗпП України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З 19 лютого 2020 року позивачка працювала у відповідача на посаді заступника генерального директора з комерційних питань.
Наказом ПБП «Парітет» від 01 квітня 2021 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних одиниць», у зв'язку з раціоналізацією штатної структури підприємства за результатами господарської діяльності за 1 квартал 2021 року внаслідок зменшення попиту на послуги підприємства, пов'язаного з епідемічною ситуацією в Україні, запланованим скороченням витрат на утримання підприємства, на підставі рішення засновника (протокол №4 від 31.03.2021 року), внесені зміни до штатного розпису підприємства, а саме виведено із штатного розпису 6 посад (6 штатних одиниць): заступник генерального директора з комерційних питань (посада позивача); організатор діловодства; референт; службовець з інформування та бронювання; інженер з комп'ютерних систем; начальник служби прийому та розміщення.
06 квітня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення чисельності та штату працівників ПБП «Парітет» та попереджено про звільнення з посади заступника генерального директора з комерційних питань 05 червня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Позивачці запропоновано переведення на вакантну посаду продавця продовольчих товарів ПБП «Парітет», від якої вона відмовилася.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення чисельності та штату працівників ПБП «Парітет» та запропоновано переведення на іншу посаду, від якої позивачка відмовилася.
Згідно з повідомленням ПБП «Парітет» від 14 липня 2021 року №01/131 «Про пропозицію щодо переведення на іншу посаду» ОСОБА_1 запропоновано переведення на вакантну посаду адміністратора залу ПБП «Парітет».
18 липня 2021 року позивачка отримала поштою повідомлення ПБП «Парітет» від 14 липня 2021 року і 19 травня 2021 року, зацікавившись даною пропозицією, з метою з'ясування обсягу її посадових обов'язків звернулася до відповідача з проханням надати їй посадову інструкцію адміністратора залу для ознайомлення.
29 травня 2021 року ПБП «Парітет» склало акт про відмову позивачки від підпису повідомлення від 14 травня 2021 року, у зв'язку із ненадходженням письмової відповіді позивачки на зазначене повідомлення (згода чи відмова від запропонованої посади).
Наказом ПБП «Парітет» від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора з комерційних питань з 12 липня
2021 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині скасування рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то її законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги
та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
За змістом частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених трудових прав, заявивши такі позовні вимоги: поновити її на посаді заступника генерального директора з комерційних питань ПБП «Парітет» з моменту незаконного звільнення; стягнути з ПБП «Парітет» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2021 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2021 року щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, яка містить вимоги про поновлення на роботі (немайнова вимога) та стягнення середнього заробітку (майнова вимога).
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) ухвалу залишено без змін.
Таким чином, оскільки позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було повернуто позивачу, то у суду відсутні підстави для розгляду таких вимог. Межі позовних вимог охоплюють тільки вимоги про поновлення на роботі, які суд апеляційної інстанції розглянув. За обставин цієї справи розгляд судом першої інстанції питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходить за межі позовних вимог, що є порушенням частини першої статті 13 ЦПК України.
Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Суд враховує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти в її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117, 118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), у підпунктах 8.42-8.45 постанови від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Разом з тим, у справі, яка переглядається, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, після повернення позивачці позовної заяви в цій частині, заявлено не було, а тому суд апеляційної інстанції підійшов до вирішення спору без надмірного формалізму та розглянув його у межах заявлених позовних вимог, з дотриманням вимог частини шостої статті 367 ЦПК України.
Зазначене не позбавляє права позивачки на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилання позивачки у касаційній скарзі на те, що суд здійснює стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незалежно від наявності чи відсутності такої позовної вимоги помилкові, оскільки таке б порушувало принцип диспозитивності судового процесу, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження і самостійно обирати предмет позову.
Доводи касаційної скарги про те, що у спосіб поновлення на роботі без стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу захист трудових прав позивачки не є ефективним колегія суддів відхиляє, оскільки позивачка не була позбавлена можливості повторно, після повернення позову у вказаній частині, пред'явити вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19,
є безпідставними, оскільки у зазначених справах, на відміну від справи, яка переглядається, відсутні обставини щодо повернення ухвалою суду позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отже правовідносини не є подібними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,
від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Станіславів Руслан Миколайович, залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович