15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 333/8394/23
провадження № 61-5863св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у
м. Мелітополі, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіонута Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,
від 22 квітня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (далі - ТУ ДБР у м. Мелітополі), Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури, в якому просив стягнути 1 198,80 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент ухвалення судом рішення, що на квітень 2024 року становило 9 590 400,00 грн, та відшкодувати судові витрати на правничу допомогу в розмірі 750 000,00 грн.
Зазначав, що 27 лютого 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу (далі - КК) України. Згідно з витягом з ЄРДР 27 лютого 2022 року майор ОСОБА_1 , колишній начальник Мелітопольського міського відділу управління Служби безпеки України в Запорізькій області, бувши військовослужбовцем Служби безпеки України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, бувши залученим до виконання військових обов'язків, перебуваючи в
м. Запоріжжі в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м. Кривого Рогу.
28 лютого 2022 року у вказаному кримінальному провадженні його було затримано як підозрюваного, того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.
01 березня 2022 року постановою слідчого судді йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави 744 300,00 грн, який 03 березня 2022 року був внесений на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України.
07 березня 2022 року запобіжний захід у вигляді застави був змінений на особисте зобов'язання, сума застави без залучення та згоди власника грошових коштів була направлена на потреби оборони, а ОСОБА_1 було зобов'язано постійно перебувати у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців у м. Кривому Розі.
15 березня 2022 року за його клопотанням місце перебування було змінено на м. Запоріжжя, що дозволило частково вирішувати питання евакуації родини з окупованої території.
25 липня 2022 року за результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України за недоведеністю винуватості.
За його скаргою слідчим суддею 04 жовтня 2022 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано та зобов'язано прокурора закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
03 листопада 2022 року судове рішення було виконано та кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК Україниза відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Отже, він незаконно перебував під слідством з 27 лютого до 03 листопада 2022 року, що позбавляло його можливості вести нормальний і звичний спосіб життя, призвело до душевних переживань, втрати авторитету серед оточення, погіршення стану здоров'я, руйнування професійних планів, негативного впливу на честь, гідність та його ділову репутацію.
Вказував, що компенсація моральної шкоди відбувається на емоційному рівні людської свідомості, розмір такої компенсації повинен бути достатнім, щоб викликати у потерпілого, або дозволити йому отримати у майбутньому позитивні емоції такої глибини і сили, які здатні у повному обсязі компенсувати, врівноважити ті негативні відчуття і переживання, в яких полягає моральна шкода. Позивач достатньо поважає себе як людину та офіцера, вважає себе гідним того, щоб його права дотримувались іншими членами суспільства, тим більше правоохоронними органами. Він оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 1 198,8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент ухвалення судом рішення в справі, що складає на час подання позову
7 792 200,00 грн. Обґрунтованість цієї суми беззаперечно підтверджується висновком судово-психологічної експертизи від 18 вересня 2023 року № 10213.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня
2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, грошові кошти у розмірі 1 918 080,00 грн та 25 000,00 грн витрат на надання правової допомоги. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством з 28 лютого до 03 листопада 2022 року, що складає 8 місяців та 7 днів, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування й прокуратури. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції застосував розрахункову величину 1 600,00 грн, визначену абзацом 3 статті 8 Закону України
від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про державний бюджет України на 2024 рік».
Постановою Запорізького апеляційного суду 24 липня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, ТУ ДБР в м. Мелітополі, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задоволено частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, 41 890,00 грн та 3 275,90 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Компенсовано Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 206,40 грн.
Компенсовано Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 18 519,60 грн.
Компенсовано ТУ ДБР у м. Мелітополі за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 18 519,60 грн.
Апеляційний суд керувався тим, що визначаючи строки перебування позивача під слідством упродовж 8 місяців та 7 днів, суд не звернув уваги на те, що з 25 липня 2022 року до 04 жовтня 2022 року позивач не перебував під слідством, оскільки постановою прокурора кримінальне провадження було закрите і ніяких слідчих дій щодо ОСОБА_1 не проводилося.У разі скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження за скаргами учасників кримінального провадження за результатами судово-контрольної діяльності, час між винесенням таких постанов до їх скасування не включається в строки досудового розслідування. Отже, досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 тривало з 28 лютого до 25 липня 2022 року та з 04 жовтня до
03 листопада 2022 року, тобто 177днів (5 місяців та 9 днів).
Апеляційний суд зазначив, що розрахункова величина в розмірі 1600,00 грн не може бути застосована до спірних правовідносин, адже Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди в спірних правовідносинах. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розмір морального відшкодування має становити
1198,8 розмірів мінімальних заробітних плат.На час вирішення справи в суді першої інстанції станом на 01 січня 2024 року мінімальний розмір заробітної плати становив 7 100,00 грн, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу за 5 місяців 9 днів незаконного перебування під слідством, становить 41 890,00 грн, що є достатнім для компенсації позивачеві негативних наслідків морального характеру та відповідає принципам розумності і справедливості.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року касаційні скарги
ОСОБА_1 . Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 тривало з 28 лютого до 25 липня 2022 року та з 04 жовтня до 03 листопада 2022 року, тобто 177днів (5 місяців та 9 днів), однак Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду щодо непідтвердження позивачем спричинення моральної шкоди в розмірі, що перевищує мінімально встановлений законом. У висновку експерта № 10213 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18 вересня
2023 року (т. 1, а. с. 25-35), якою ОСОБА_1 підтверджував позовні вимоги, зазначено, що ситуація, яка досліджується за справою (перебування під слідством у кримінальному провадженні), є психотравмувальною для
ОСОБА_1 , чим йому завдано моральної шкоди. Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить
1198,8 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення суду.
Зазначений висновок експерта не був предметом дослідження суду апеляційної інстанції, постанова суду взагалі не містить посилань на експертний висновок та мотивів щодо його оцінки. Апеляційний суд виснував про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в межах гарантованої державою суми компенсації, однак для обрахунку цієї суми використав неправильні вихідні дані щодо розміру мінімальної заробітної плати, та без належної оцінки усіх доказів, зокрема судово-психологічної експертизи, виснував про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі, що перевищує мінімально встановлений законом.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн, витрати на проведення судово-психологічної експертизи - 7 168,00 грн та витрати на надання правничої допомоги - 192 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок держави судовий збір у розмірі 759,84 грн.
Компенсовано Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 14 976,72 грн.
Компенсовано ТУ ДБР у м. Мелітополі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 14 976,72 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю у діянні позивача складу кримінального правопорушення, отже позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування й прокуратури.
Визначаючи строки перебування позивача під слідством упродовж 8 місяців та 7 днів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з 25 липня 2022 року
по 03 листопада 2022 року позивач не перебував під слідством, оскільки постановою прокурора кримінальне провадження було закрите на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України і ніяких слідчих дій відносно позивача не проводилось. Період оскарження постанови від 25 липня 2022 року з 25 липня до 04 жовтня 2022 року не включається у строки досудового розслідування та не входить у період перебування позивача під слідством, як і період з 04 жовтня до 03 листопада 2022 року, оскільки слідчий суддя зобов'язав прокурора закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Позивач у цей період уже вважався таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень, а кримінальне переслідування щодо нього є завершеним. Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 тривало з 28 лютого по 25 липня 2022 року, тобто
147 днів (4 місяці та 27 днів).
Визначаючи розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховував висновок експерта № 10213 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18 вересня 2023 року, наведені позивачем обґрунтування вимушених змін у його житті у зв'язку з незаконним кримінальним переслідуванням, застосування щодо нього запобіжних заходів, які не пов'язані зі зміною місця проживання та повним позбавленням соціальних контактів, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством, глибину душевних страждань позивача, наслідки для професійної діяльності, а також засади розумності, виваженості та справедливості, і дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000,00 грн є достатнім для компенсації позивачеві негативних наслідків морального характеру та відповідає принципам розумності і справедливості.
Також суд стягнув на користь позивача витрати, які він поніс на оплату експертних послуг, відповідно пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7168, 00 грн).
Крім того, апеляційний суд стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 192 000 грн, а не 750 000 грн, як було заявлено позивачем, вважаючи такий розмір достатнім, розумним та співмірним зі складністю справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
01 травня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Д. В.подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 357/14357/17, від 11 жовтня 2019 року в справі № 757/53996/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції з визначеного експертом розміру моральної шкоди у 1 198,8 мінімальних заробітних плат без будь-якої оцінки та обґрунтування зменшив такий розмір з 9 590 400 грн до 2 000 000 грн, тобто у 5 разів, що не може вважатись незначним та виваженим відступленням.
22 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону подала доВерховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, у якій просить її змінити в частині визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди.
Підставами касаційного оскарження Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14,
від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20, від 13 березня 2024 року у справі № 709/377/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 39 200 грн (8 000 грн х 4 місяці 27 днів), однак суд апеляційної інстанції безпідставно визначив розмір моральної шкоди у сумі 2 000 000 грн, що не відповідає засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості і справедливості. Зазначене може призвести до неправомірного збагачення позивача за рахунок держави, що є неправомірним.
23 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі подало доВерховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, у якій просить її змінити зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 39 200,00 грн.
Підставою касаційного оскарження Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 466/2801/20, від 19 лютого
2025 року у справі № 759/3132/22, від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15, від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, однак суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн, що у понад 50 разів перевищує передбачений мінімальний розмір такого відшкодування (39 200) і суперечить принципам розумності, виваженості і справедливості, а також висновкам Верховного Суду, які суд апеляційної інстанції не врахував.
Також відповідач не погоджується із стягнутою апеляційним судом сумою витрат на правову допомогу (192 000 грн), оскільки такий розмір виходить за розумні межі, не відповідає складності справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
Відзиви на касаційну скаргу
У червні 2025 року від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та вважають, що заявлений позивачем та визначений судом апеляційної інстанції розмір моральної шкоди є занадто завищеним та таким, що призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок бюджетних коштів.
Також у червні, липні та серпні 2025 року від ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, надійшли пояснення на касаційну скаргу, в якому відповідач додатково обґрунтовує необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про збільшення розміру моральної шкоди порівняно із гарантованою державою мінімального розміру у більше ніж 50 разів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2025 року прийнято до провадження касаційні скарги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
27 лютого 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до ЄРДР за
№ 42022041630000018 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 408 КК України.
Згідно з витягом з ЄРДР 27 лютого 2022 року майор ОСОБА_1 , колишній начальник Мелітопольського міського відділу управління Служби безпеки України в Запорізькій області, бувши військовослужбовцем Служби безпеки України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, бувши залученим до виконання військових обов'язків, перебуваючи в м. Запоріжжі в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м. Кривого Рогу.
Досудове розслідування кримінального провадження доручено Криворізькому районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, процесуальне керівництво здійснювалось Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
28 лютого 2022 року о 16 год. 40 хв. у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 був затриманий як підозрюваний керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
01 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» на строк 60 днів та визначено розмір застави 744 300,00 грн.
03 березня 2022 року визначений суддею розмір застави був внесений на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Українив Дніпропетровській області.
07 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді застави був замінений на особисте зобов'язання. Цією ж ухвалою слідчого судді Савченко М. В. зобов'язаний постійно перебувати у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ушакова, 4. Також зазначеною ухвалою слідчого судді за клопотанням ОСОБА_1 сума внесеної застави була направлена на потреби оборони.
15 березня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 слідчим суддею місце його перебування змінене на: АДРЕСА_1 .
25 липня 2022 року за результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, тобто у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у суді і вичерпані можливості їх отримати.
За скаргою ОСОБА_1 04 жовтня 2022 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя постанова про закриття кримінального провадження скасована та зобов'язано прокурора закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
03 листопада 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судове рішення виконане та прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
У висновку експерта № 10213 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 25-35), якою ОСОБА_1 підтверджував позовні вимоги, зазначено, що ситуація, яка досліджується за справою (перебування під слідством у кримінальному провадженні), є психотравмувальною для ОСОБА_1 , чим йому завдано моральної шкоди. Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 1198,8 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення суду.
У мотивувальній частині дослідження експерт зазначив, що ситуація, яка досліджується, призвела до істотної та тривалої проблематизації життя підекспертного та проявилася в таких обставинах: гострих стресових переживаннях внаслідок затримання та пред'явлення підозри у вчиненні тяжкого правопорушення; обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначенні застави в розмірі 744 300,00 грн; зміні запобіжного заходу після внесення застави на особисте зобов'язання та зобов'язання постійно перебувати у центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців у м. Кривому Розі та направленні застави без згоди власника на потреби оборони; руйнуванні сталого способу повсякденного життя й репутації, життєвих перспектив військовослужбовця-офіцера, учасника бойових дій у зв'язку з необхідністю перебувати під слідством як підозрюваний, необхідності доведення невинуватості, витрачання зусиль, часу та коштів, спрямованих на захист своїх прав; втраті матеріального забезпечення, що відбувалося на фоні дій військового стану внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, загрози окупації території, на якій перебувала його родина, гострої необхідності допомоги родині в евакуації. Ці обставини обумовили суттєвий психологічно деструктивний вплив на психіку підекспертного та потягли за собою виникнення тривалих психоемоційних змін (пригнічений настрій, напруга, лабільність, тривога щодо життя й здоров'я членів родини, відчуття безпорадності, розпачу), чим зумовили тривалі та виразні душевні переживання у вигляді відчуття страху й тривоги щодо безпеки членів сім'ї, відчуття образи, несправедливості, безпомічності, психологічної втоми, деструктивного емоційного стресового навантаження.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР виникає в особи в разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Отже, закриття органом досудового розслідування кримінального провадження щодо особи з підстав, що її реабілітують, є офіційною констатацією незаконності повідомлення її про підозру. Прийняття відповідного процесуального рішення щодо особи підтверджує протиправність його кримінального переслідування.
Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством, яке тривало з 28 лютого по 25 липня 2022 року, тобто 147 днів (4 місяці та 27 днів), кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю у діянні позивача складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового розслідування й прокуратури
У справі, яка переглядається, сторони у касаційних скаргах не оспорюють тривалість перебування позивача під слідством, однак не погоджуються із визначеним судом апеляційної інстанції розміром моральної шкоди.
Оцінюючи доводи касаційних скарг щодо розміру відшкодування моральної шкоди Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з положеннями статті 13 Закону № 266/94-ВРрозмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Такі висновки підтверджені сталою практикою Верховного Суду, зокрема в постановах від 16 січня 2025 року в справі № 607/21506/23, від 24 грудня 2024 року в справі № 740/6706/23, від 11 грудня 2024 року в справі № 740/463/22 та інших.
У справі, яка переглядається, на момент ухвалення постанови судом апеляційної інстанції 22 квітня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати становив
8 000,00 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на
2025 рік»).
Таким чином, гарантований державою мінімальний розмір моральної шкоди для позивача становить 39 200 грн.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ
від 12 липня 2007 року).
У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі
№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,
від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
Водночас, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного перебування під слідством, суд апеляційної інстанції не визначив гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди та не мотивував свого висновку щодо наявності підстав для суттєвого перевищення зазначеного розміру до 2 000 000 грн.
Визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у 50 разів перевищує гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів ураховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
Враховуючи встановлені судами обставини справи, особливості впливу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під слідством (4 місяці і 27 днів), нетривале перебування під вартою та у подальшому застосування щодо нього запобіжних заходів, які не пов'язані з триманням під вартою і повним позбавленням соціальних контактів, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру є розмір відшкодування у розмірі 100 000,00 грн, що відповідає принципам розумності і справедливості.
З огляду на зазначене, доводи касаційних скарг ТУ ДБР, розташованого у
м. Мелітополі, та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону у цій частині є частково обґрунтованими, а відповідні доводи позивача помилкові, судове рішення у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, шляхом зменшення такого розміру з
2 000 000 грн до 100 000 грн.
Доводи касаційної скарги позивача про те, що заявлений ним розмір моральної шкоди узгоджується із висновком експертизи від 18 вересня 2023 року, а тому на його користь підлягає відшкодуванню 9 540 400 грн помилкові, оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 зазначила, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суд повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Верховний Суд враховує, що зазначені позивачем у позовній заяві та касаційній скарзі обставини перебування його дружини з двома малолітніми доньками в окупації, труднощі у терміновій евакуації його родини з окупованої території є суттєвими, однак з урахуванням вищенаведених обставин, не є такими, які об'єктивно свідчать про наявність підстав для збільшення розміру моральної шкоди майже у 200 разів у порівняно з мінімальним.
При цьому слід зазначити, що загроза життю родини позивача виникла внаслідок збройної агресії іншої держави, відповідальність за яку держава Україна перед позивачем не несе. Нетривале перебування позивача під вартою до 03 березня 2022 року не мали вирішального впливу на організацію ним евакуації родини з окупованої території Мелітопольського району, яка була здійснена 07 квітня
2022 року в умовах застосованих до позивача заходів кримінально-правового характеру, які не позбавляли його можливості зробити це раніше, а труднощі, що при цьому виникали, пов'язані виключно з окупацією території ворогом.
Щодо витрат на правову допомогу
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Законом визначено критерії, які слід застосовувати під час визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то в суду відсутні підстави для відмови в стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час визначення суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У цій справі ОСОБА_1 уклав з адвокатом Ковальовим Д. В. договір про надання правової допомоги від 06 лютого 2023 року, в якому сторони погодили гонорар адвоката в розмірі 750 000,00 грн.
У акті від 22 вересня 2023 року про прийняття-передачу наданих послуг зазначено, що до складу наданих послуг входить: вивчення наданих клієнтом документів та консультація клієнта з перспективності звернення до суду-500 000,00 грн, замовлення за рахунок клієнта експертизи визначення розміру моральної шкоди - 60 000,00 грн, підготовка позовної заяви та подання документів до суду - 140 000,00 грн, участь адвоката в судовому процесі незалежно від кількості судових засідань - 50 000,00 грн.
Відповідачі у відзивах зазначали, що витрати, які поніс позивач на оплату послуг адвоката, не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання робіт.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції та зменшення розміру моральної шкоди до 100 000 грн, що складає 1,04 від заявлених позовних вимог (9 590 400,00 грн), то стягненню з держави на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 7 800 грн (750 000 грн х1,04%).
Щодо витрат позивача на оплату вартості проведеної експертизи
Відповідно до договору № 011/02-23 про надання послуг з проведення експертизи, укладеного між ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», вартість послуг складає 28 000,00 грн.
Як докази на підтвердження понесених витрат представник позивача надав суду першої інстанції рахунок-фактуру на оплату експертних послуг від 10 лютого
2023 року та акт надання послуг від 18 вересня 2023 року № 169.
Враховуючи розмір задоволених вимог, керуючись частиною другою статті
141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату вартості проведеної експертизи у розмірі 291,20 грн (28 000 грн х 1,04 %).
Щодо судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Компенсація судового збору здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (абзац другий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590).
Компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 вказаного Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований (абзац шостий пункту 18 Порядку).
З урахуванням принципу пропорційного розподілу судових витрат між сторонами справи, а також задоволення касаційних скарг Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на
98,96 % (задоволена за результатами касаційного перегляду 9 490 400,00 грн/ оспорювана сума в касаційному порядку 9 551 200 грн), сума судового збору, яка підлягає компенсації на користь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, становить 15 710,75 грн
(15 875,86 грн*98,96 %), а на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону 21 248,69 грн (21 472,00 грн *98,96 %).
Беручи до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням положень частини шостої статті 141 ЦПК України, зазначені судові витрати підлягаю компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо клопотання ТУ ДБР у м. Мелітополі про розгляд справи за його участі
У касаційній скарзі ТУ ДБР у м. Мелітополінаявне клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням його представників.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі відповідачаслід відмовити.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 2 000 000,00 грн
до 100 000,00 грн, в частині суми стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу, визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у розмірі 7 800 грн замість 192 000 грн, а також в частині витрат на проведення експертизи, зменшивши розмір з 7 168,00 грн до 291,20 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіонута Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 рокузмінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 2 000 000,00 грн
до 100 000,00 грн, в частині суми стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи, визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у розмірі 7 800 грнзамість 192 000 грн, а на проведення експертизи 291,20 грн замість 7 168,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України,в порядку компенсації, за рахунок держави судовий збір, сплачений у суді касаційної інстанції, а саме на користь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, у розмірі 15 710,75 грн, а також на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону 21 248,69 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович