08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 204/64/22
провадження № 61-1847св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Українська залізниця», акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин Руслан Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Космачевської Т. В., Халаджи О. В., від 28 січня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»),
АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 04 вересня 1995 року вона працювала у структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця», станом на 01 грудня
2020 року перебувала на посаді інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів, конструкцій та виробів функціонального структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» (далі - ФСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця»).
Наказом від 07 вересня 2021 року № 138 «Про реорганізацію територіальних управлінь» до ФСП «Дніпровська дирекція» приєднано інші виробничі структурні підрозділи та перейменовано ФСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця» у виробничий структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» «АТ «Укрзалізниця» (далі - ВСП «Дніпровська дирекція» філії «АТ «Укрзалізниця»), що призвело до зміни штатного розпису та реорганізації структури в цілому.
01 жовтня 2021 року вона отримала попередження від 30 вересня 2021 року № 42
про наступне звільнення на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця»
від 19 липня 2021 року (протокол № Ц-56/82) та у зв'язку із новим штатним розписом роботодавця, його реорганізації та скороченням її посади.
Їй запропоновано список вакантних посад по АТ «Укрзалізниця», проте цей список надрукований у нечитабельному вигляді, у ньому не враховано її кваліфікацію.
Указане попередження видано за підписом начальника ВСП «Дніпровська дирекція» філії АТ «Укрзалізниця». Однак, станом на той час вона не була штатним працівником цього підрозділу, а його директор не мав права підпису відповідних документів.
Вона не повинна була отримувати вказане повідомлення, оскільки до організації, де вона працювала, на момент отримання повідомлення приєднувалися інші територіальні управління, а її посада не скорочувалася.
Крім того, на час видання попередження про її скорочення на АТ «Укрзалізниця» діяла відповідна програма виплат одноразової грошової допомоги працівникам, розроблена в рамках заходів щодо пом'якшення несприятливих наслідків звільнень. Роботодавець не здійснив виплат при її звільненні, які передбачені
та гарантовані цією програмою, хоча працівникам інших територіальних управлінь, яких скоротили, виплати було здійснено. На відповідні звернення працівників із цього приводу роботодавець не відреагував.
29 листопада 2021 року начальнику ВСП «Дніпровська дирекція» філії
АТ «Укрзалізниця» надійшла відповідь на колективне звернення працівників, в якій зазначено, що відповідно до затвердженої організаційної структури філії
та штатного розпису, кількість штатних одиниць по відділах/секторах дирекції
не зменшилася і скорочення штатних одиниць в дирекції, на яких перебувають працівники, не відбувається. Попередження, що були надані працівникам,
не відповідають внутрішнім нормативним документам та змінам, які відбулися
при реформуванні дирекції.
01 грудня 2021 року наказом в.о. начальника дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» (далі - філія АТ «Укрзалізния») її було звільнено у зв'язку зі скороченням штату (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України), на підставі наказу від 29 листопада
2021 року № 18/ОС. Уважала таке звільнення незаконним.
АТ «Укрзалізниця» при вирішенні питання про її звільнення не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці з іншими співробітниками. Її було звільнено без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої вона була.
Такими протиправними діями роботодавець завдав їй моральну шкоду,
яка полягала у тому, що внаслідок незаконного звільнення вона нервувалася, втратила джерело свого доходу, погіршився стан її здоров'я. Розмір моральної шкоди оцінила у 20 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ в. о. начальника дирекції філії
АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року № 18/ОС про її звільнення
з 01 грудня 2021 року за пунктом1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити її на посаді інженера 1 категорії 5 сектору організації виробництва будівельних матеріалів філії АТ «Українська залізниця» з 01 грудня 2021 року;
- стягнути з роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Самсонової В. В. від 13 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») від 29 листопада 2021 року № 18/ОС про звільнення 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої cтатті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії 5-го сектору організації виробництва будівельних матеріалів філії АТ «Укрзалізниця» з 01 грудня 2021 року.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 155 205,34 грн.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на вищевказаній посаді.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавець не дотримався процедури звільнення позивачки у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка передбачена статтями 43,
49-2 КЗпП України, так як не надав доказів на підтвердження згоди профспілкового комітету на вивільнення працівника.
За наведених обставин, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 слід поновити на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислено з урахуванням статті 235 КЗпП України й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і становить 155 205,34 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди (20 000,00 грн), суд першої інстанції урахував характер та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, та вважав його справедливим і співмірним.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року заяву Шадської І. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, районний суд виходив із обґрунтованості заяви позивачки про відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір таких витрат є розумним та справедливим. Районний суд урахував відповідні норми
ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судову практику з указаного процесуального питання.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 3 368,05 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційні скарги АТ «Укрзалізниця» задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди змінено.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь
ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 26 квітня 2023 року змінено.
Зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» в особі філії АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 з 26 000,00 грн до 7 000, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено вірні висновки по суті спору, оскільки ОСОБА_1 було звільнено
з порушенням вимог трудового законодавства (статті 43, 49-2 КЗпП України), оскільки роботодавець не звертався в установленому законом порядку
до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача
з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на протокол первинної профспілкової організації від 06 жовтня 2021 року № 5, згідно з яким
ОСОБА_1 виключено з профспілки з 01 жовтня 2021 року, оскільки рішення про майбутнє її вивільнення прийнято до виключення останньої з профспілки.
Разом із цим, стягнутий районним судом розмір моральної шкоди з відповідача
на користь позивача, з урахуванням обставини справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, їх тривалості тощо є завищеним. Тому апеляційний суд змінив рішення районного суду у цій частині та зменшив цей розмір до 5 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат
на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на розумність заявленого позивачем розміру понесених витрат, проте не надав оцінку доказам, поданим позивачем на його підтвердження. Розмір понесених витрат на правничу допомогу повинен бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Надавши оцінку доказам, поданим на обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням обставин справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, а також клопотання про зменшення розміру таких витрат,
суд апеляційної інстанції вважав, що розмір витрат на правничу допомогу -
26 000,00 грн, є завищеним та належним чином не обґрунтованим,
він не відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат. Тому апеляційний суд зменшив розмір витрат
на правничу допомогу до 7 000, 00 грн.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції по суті спору, зробив передчасні висновки про задоволення позову,
так як не встановив фактичні обставини справи, не врахував вищевказане щодо відсутності згоди профспілкового органу на звільнення працівника.
Верховний Суд зазначив, що він не може вирішити питання про зупинення провадження у справі для отримання згоди або відмови у наданні згоди виборного органу профспілкової організації на звільнення працівника, так як судом не встановлено й не перевірено всі обставини щодо звільнення працівника.
Крім того, дослідженню підлягають доводи касаційної скарги щодо виключення працівника з профспілкової організації до дати звільнення з роботи.
Лише після з'ясування цих всіх обставин суд повинен вирішувати питання
про отримання роботодавцем згоди профспілкового органу на звільнення працівника.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 рокурішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 квітня 2023 року скасовано та відмовлено у задоволенні позовуОСОБА_1 .
Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 19 червня 2023 року скасовано.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачці були запропоновані всі наявні вакантні посади, однак вона відмовилася від запропонованих посад, а тому у відповідача були наявні підстави для звільнення позивачки з роботи. Суд відхилив посилання позивачки на те, що її було звільнено без згоди профспілкового органу, оскільки з 01 жовтня 2021 року її було виключено з членів профспілки відповідно до Протоколу №5 від 06 жовтня
2021 року, тобто до її звільнення з роботи на підставі наказу філії
АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року, тому роботодавець не міг отримати на час звільнення позивача з роботи попередню згоду профспілки, членом якої позивач не була. Незважаючи на зазначене суд апеляційної інстанції витребував у профспілки згоду на звільнення позивачки, однак профспілка вважала, що відсутні підстави для відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 інженера 1 категорії сектора організації виробництва будівельних матеріалів, з огляду на скорочення штату працівників, завчасне попередження про звільнення та запропоновані позивачці вакантні посади, від зайняття яких вона відмовилася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
14 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Литвин Р. О. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року,а 26 лютого 2025 року - подав доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на зазначене судове рішення. В касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 квітня 2023 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 759/17922/15, від 03 березня 2021 року у справі № 308/604/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 752/17592/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка є членом Первинної профспілкової організації апарату Дніпровської дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця», однак у неї роботодавець та суд не витребував згоду на звільнення. Надана на запит суду Професійною спілкою залізничників і транспортних будівельників України представницького органу первинної профспілкової організації виробничого структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС»
АТ «Укрзалізниця», членом якої позивачка не є, помилково взяті судом до уваги. Посилається на те, що її не було ознайомлено з переліком вакантних посад. У попереджені про майбутнє звільнення позивачка висловила незгоду щодо його вручення, а не від запропонованих вакантних посад. Зазначає про порушення відповідачем процедури звільнення, що є підставою для задоволенні її позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року від АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що звільнення позивачки з роботи здійснено з дотриманням норм трудового законодавства. Зауважує, що позивачку було виключено із членів Первинної профспілкової організації апарату Дніпровської дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця»,
а тому роботодавець не мав обов'язку запитувати у цієї профспілки згоду на звільнення позивачки. Крім того, ця профспілка на даний час фактично припинила свою діяльність та не є стороною відносин з підрозділами АТ «Українська залізниця».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 01 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 працювала на різних посадах в АТ «Укрзалізниця» з 04 вересня
1995 року.
З 29 травня 2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів (а. с. 20-21, т. 1).
Згідно з наказом філії АТ «Укрзалізниця» від 07 вересня 2021 року № 138,
на виконання пункту 2.3 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 19 липня
2021 року (протокол № Ц-56/82) «Про структурні перетворення у складі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» наказано не пізніше 01 грудня 2021 року реорганізувати територіальні управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» шляхом приєднання до складу дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» та підпорядковані виробничі структурні підрозділи «Дніпровське територіальне управління», «Запорізьке територіальне управління», «Криворізьке територіальне управління» приєднано до ФСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» (п. 1.1), а ФСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» перейменовано у виробничий структурний підрозділ (п. 2.1).
Наказом філії «БМЕС» від 17 вересня 2021 року № 155 «Про внесення змін
до наказу від 07 вересня 2021 року № 138» внесено наступні зміни: перейменовано функціональний структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» у виробничий структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» (п. 1.1), та визначено з 07 вересня 2021 року розпочати процес приєднання виробничих структурних підрозділів до ВСП «Дніпровська дирекція» (п. 2.1).
Згідно з попередженням від 30 вересня 2021 року № 42 про наступне вивільнення інженера 1 категорії сектору організації виробництва будівельних матеріалів
ФСП «Дніпропетровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт
та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», з яким ОСОБА_1 особисто ознайомлена 01 жовтня 2021 року, у зв'язку із новим штатним розписом
ВСП «Дніпровська дирекція» від 27 серпня 2021 року функціональний структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» реорганізовано шляхом приєднання до ВСП «Дніпровська дирекція». Посада, яку обіймала ОСОБА_1 підлягала скороченню. В попередженні запропоновано інші вакантні посади та зазначено, що у разі згоди з наданими вакантними посадами
про це необхідно зазначити у відповідній графі попередження. Ненадання письмової згоди на переведення вважатиметься відмовою від запропонованих вакантних посад. Згода ОСОБА_1 у відповідній графі відсутня (а. с. 10, т. 1).
Наказом філії АТ «Укрзалізниця» від 29 листопада 2021 року № 18/ОС
ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 грудня 2021 року (а. с. 136, т. 1).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року запитано згоду або відмову у наданні згоди Первинної профспілкової організації апарату Дніпровської філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 грудня 2021 року.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України представницький орган первинної профспілкової організації виробничого структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» повідомила, що виробничим структурним підрозділом «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»
АТ «Укрзалізниця» укладено колективний договір з представницьким органом первинної профспілкової організації виробничого структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_1 не була членом діючої профспілки. Первинна профспілкова організація апарату «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» не є стороною відносин з підрозділом та представництво інтересів працівників не здійснює. 19 липня 2021 року правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення здійснити структурні перетворення у складі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», реорганізувати не пізніше 01 грудня 2021 року територіальні управління філії «БМЕС» шляхом приєднання до складу дирекції філії «БМЕС».
В результаті здійснення структурних перетворень у складі філії «БМЕС» був реорганізований функціональний структурний підрозділ «Дніпровська дирекція» - змінилася його назва - виробничий структурний підрозділ «Дніпровська дирекція», змінилася його юридична адреса м. Дніпро, вул. Магаданська, 43, розширилася сфера господарської діяльності та збільшилися обсяги виробничої діяльності, змінилася його структура та штатний розклад - до його складу увійшли виробничі структурні підрозділи «Дніпровське територіальне управління», «Запорізьке територіальне управління» та «Криворізьке територіальне управління» філії «БМЕС», замість чотирьох підрозділів утворився один з новим штатним розписом зі зменшеною чисельністю працівників. Таким чином, внаслідок змін в організації виробництва і праці відбулося скорочення штату працівників, в тому числі була скорочена посада, на якій працювала ОСОБА_1 .
01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 вручене попередження № 42 від 30 вересня 2021 року про наступне вивільнення та запропоновано перелік всіх вакантних посад по АТ "Укрзалізниця" у кількості 18155 од. З дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору були запропоновані всі інші вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. ОСОБА_1 не надала своєї згоди на зайняття іншої посади і не бажала продовжувати д іяльність на підприємстві.
Профспілка вважає, що відсутні підстави для відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 інженера 1 категорії сектора організації виробництва будівельних матеріалів, у зв'язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 грудня 2021 року (а. с.119-121, т. 3).
Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України представницький орган первинної профспілкової організації виробничого структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» надала, зокрема, перелік вакантних посад по АТ «Укрзалізниця» станом
на 01 грудня 2021 року, акт про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 01 жовтня 2021 року.
У акті про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 01 жовтня
2021 року зазначено, що 01 жовтня 2021 року о 10.00 год. працівнику
ОСОБА_1 було запропоновано переведення на іншу роботу у зв'язку із скороченням штату працівників. ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці на запропонованих посадах, включаючи розмір заробітної плати, режим роботи та інші істотні умови. Після розгляду запропонованих варіантів ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані посади, мотивуючи своє рішення невідповідністю запропонованих посад її кваліфікації. Від відпису про ознайомлення з актом працівник ОСОБА_1 відмовилася (а. с. 159, т. 3).
Позивачка була членом Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця». Відповідно до протоколу № 5 від 06 жовтня 2021 року позивачу було виключено з членів профспілки на підставі поданої нею заяви
з 01 жовтня 2021 року (а. с. 216, т. 1).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений
у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників
(пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі
№ 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».
Вказане також узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 серпня 2018 року у справі № 465/2454/16 (провадження
№ 61-902св18), від 06 травня 2020 року у справі№ 487/2191/17 (провадження
№ 61-38337св18), від 11 квітня 2018 року у справі № 520/10385/16 (провадження № 61-11801св18) та висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 та від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
Установлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, у тому числі і посади позивачки. 01 жовтня 2021 року, тобто за 2 місяці до звільнення позивачки з роботи як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 особисто була ознайомлена з попередженням від 30 вересня 2021 року про наступне вивільнення.
У попередженні про звільнення зазначено, що ОСОБА_1 відповідачем запропоновано інші вакантні посади в АТ «Укрзалізниця», за умови відповідності освітньо-кваліфікаційним вимогам до посади, на її вибір надано перелік посад, який був актуальним на дату його формування. Також зазначено, що у разі згоди з наданими вакантними посадами про це необхідно зазначити у відповідній графі попередження. Ненадання письмової згоди на переведення вважатиметься відмовою від запропонованих вакантних посад. Однак позивачка таку згоду
ОСОБА_1 не надавала.
Також ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці на запропонованих посадах, включаючи розмір заробітної плати, режим роботи та інші істотні умови. Після розгляду запропонованих варіантів ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані посади, мотивуючи своє рішення невідповідністю запропонованих посад її кваліфікації. Від відпису про ознайомлення з актом працівник ОСОБА_1 відмовилася, що підтверджується актом про відмову працівника від переведення на іншу роботу від 01 жовтня 2021 року
(а. с. 159, т. 3).
Установивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачку ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату з дотриманням вимог статей 43, 49-2 КЗпП України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи касаційної скарги про те, що її не було ознайомлено з переліком вакантних посад спростовується змістом попередження про наступне звільнення та актом про відмову працівника від переведення на іншу роботу (а. с. 158, 159,
т. 3).
Доводи касаційної скарги про те, що у попереджені про майбутнє звільнення позивачка висловила незгоду щодо його вручення, а не від запропонованих вакантних посад помилкові, оскільки під написом позивачки «не згодна» в дужках зазначено з чим саме працівник погоджується чи не погоджується (назва посади та підрозділу, на які працівник надає згоду або зазначає про відмову). Із цього слідує, що позивачка висловила незгоду із запропонованими відповідачем вакантними посадами.
Доводи касаційної скарги, що попередження про майбутнє вивільнення видано позивачу за підписом ОСОБА_2 , який на час видання попередження не був працівником підприємства, є необґрунтованими, оскільки суди встановили, що наказом від 13 вересня 2021 року № 116/ос призначено ОСОБА_2 на посаду начальника дирекції з 16 вересня 2021 року (а. с. 137, т. 1), отже він мав право підписувати 30 вересня 2021 року попередження про майбутнє вивільнення позивачки.
Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачку було звільнено без згоди профспілкової організації, членом якої вона є, помилкові з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
За змістом статті 2 Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію № 87, ратифікованої 06 липня 1956 року, працівники та роботодавці, без якої б то не було різниці мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 зазначеного Закону Статут (положення) профспілки повинен містити умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї.
Отже, свобода об'єднання у професійні спілки передбачає не лише право вступати у профспілки, це право також означає можливість добровільно припинити членство у такій організації.
З матеріалів справи слідує, що позивачка була членом Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», однак відповідно до протоколу № 5 від 06 жовтня 2021 року її було виключено з членів профспілки на підставі поданої нею заяви з 01 жовтня 2021 року (а. с. 216, т. 1).
Доводи касаційної скарги про те, що на момент звільнення з роботи позивачка була членом Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»
АТ «Укрзалізниця» спростовуються вищенаведеними матеріалами справи.
Крім того, сторона позивача не заперечувала обставини виключення її із членів зазначеної профспілки з 01 жовтня 2021 року, що підтверджується змістом поданого нею відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 152, т. 2).
Матеріали справи також не містять даних про те, що ОСОБА_1 після 06 жовтня 2021 року сплачувала членські внески до Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» або іншим підтверджувала свою участь у цій профспілці.
Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
За змістом частини третьої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Згідно з частиною дев'ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди
на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Отже, роботодавець не міг отримати попередню згоду Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» на час звільнення позивачки з роботи 29 листопада 2021 року, оскільки станом на цей момент позивачка не була її членом.
Аргументи касаційної скарги про те, що вона не є членом Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України представницького органу первинної профспілкової організації виробничого структурного підрозділу «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця», а тому суд помилково взяв відповідь цієї профспілки, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки, як зазначено вище, із Первинної профспілкової організації апарату Дніпровська дирекція філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», членом якої була позивачка, її виключено.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин Руслан Олександрович, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович