17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 524/11379/24
провадження № 61-12714ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати відповідача здійснити їм перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з листопада 2022 року до дати ухвалення судом рішення у справі, відповідно до рівня тарифів, що діяли станом на 24 лютого 2022 року та які були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 грудня 2021 року за № 1867.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання здійснити перерахунок відмовлено.
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Заявниками порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідності до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскільки постанову Полтавського апеляційного суду прийнято 11 вересня 2025 року, то останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення з дня складення повного судового рішенняє 13 жовтня 2025 року (з урахуванням вихідних днів).
За викладених обставин, касаційна скаргаОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подана у передбачений законом строк, а тому відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того до малозначними є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у розглядуваній справі є вимога про зобов'язання відповідача провести з 01 листопада 2022 року перерахунок вартості наданих житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до квартири індивідуального споживача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2024 року вказану справу визнано малозначною (незначної складності).
Касаційна скарга не містить доводів про те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 524/11379/24 може бути визнана малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки справа № 524/11379/24 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявники вважають, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, крім того справа становить значний суспільний інтерес та має для них виняткове значення.
Заявниками не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода заявників із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не обґрунтували наявності виключних обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 02 жовтня 2025 року у справі № 524/11599/24 та № 524/8269/24, від 14 жовтня 2025 року № 524/7397/23,
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», третя особа: Виконавчий комітет кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович