16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 154/2357/24
провадження № 61-9091 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Володимирська державна нотаріальна контора Волинської області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Надії Олександрівни, на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року у складі судді Пустовойт Т. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , в якому просив суд визначити йому додатковий строк - 2 місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що він є рідним сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з червня 2010 року і дотепер він постійно проживає на території Республіки Польща, періодично приїзжав в Україну відвідати матір за її життя. Останній раз виїхав до Польщі 02 лютого 2019 року, про що свідчать відповідні відмітки у закордонному паспорті.
Вказував, що після смерті матері він не звертався із заявою про прийняття спадщини, оскільки з нею постійно проживав його брат ОСОБА_3 , який опікувався матір'ю. Про складений на його ім'я заповіт він не знав. У травні 2024 року він отримав примірник позовної заяви ОСОБА_2 , який є його племінником, про визнання права власності на спадкове майно, зі змісту якої довідався про заповіт на його користь.
23 травня 2024 року він направив засобами пошти до Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області заяву про прийняття спадщини за заповітом, проте отримав від нотаріуса лист, в якому було роз'яснено, що ним не була прийнята спадщина у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 29 квітня
2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 є не лише спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 (про смерть матері був обізнаний одразу 31 березня 2023 року), а також, незалежно від наявності заповіту, є спадкоємцем першої черги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , знаючи про смерть матері, не вчиняв жодний дій по прийняттю спадщини, оскільки не бажав приймати спадщину за законом, і лише 28 травня 2024 звернувся до нотаріуса. Таким чином підстави, на які посилається позивач, не є об'єктивними та непереборними труднощами,
з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Також суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Н. О., задоволено частково.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року у цій частині справи змінено викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
У решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розгляду справи по суті, так як предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
а відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, тому суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову саме з підстави пред'явлення позову до неналежного відповідача. При цьому суд вказав, що розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює дійти висновків щодо обґрунтованості або необґрунтованості, оскільки в такому випадку порушується принципи диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін.
Також суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Борейко Н. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 154/2357/24 із Володимирського міського суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Н. О., мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду щодо вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Вказує, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, так як позивач у позовній заяві зазначав як підставу позову саме бездіяльність державної нотаріальної контори щодо невчинення нотаріусом дій про повідомлення спадкоємця за заповітом про наявність заповіту. При цьому зазначає, що на нотаріуса покладено обов'язок повідомлення спадкоємця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини. Витребувані від відповідача матеріали спадкової справи свідчать про відсутність будь-якого сповіщення спадкоємця взагалі, відсутні докази надсилання такого сповіщення та/або публікації оголошення в засобах масової інформації про сповіщення/виклик спадкоємця.
Таким чином вважає, що державна нотаріальна контора є належним відповідачем у справі, а необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, тому суди попередніх інстанції помилково прийшли до висновку про відсутність правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, щодоводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законними й обґрунтованими, судами встановлені всі фактичні обставини, які мають значення для справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Н. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у» касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої в незміненій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стан у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Зарічанською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області 01 березня 1980 року.
Довідкою президента м. Щецин Республіка Польща від 27 червня 2024 року підтверджено відомості, що ОСОБА_6 з 2011 року тимчасово перебуває в
м. Щецин Республіка Польща, періодично виїжджає.
Згідно з відмітками в паспорті громадянина України для виїзду за кордон
ОСОБА_7 , остання віза - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до змісту заповіту від 01 лютого 2019 року, посвідченого державним нотаріусом Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Билень Н. П., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилося та взагалі все те, на що вона буде мати право за законом чи за заповітом заповідає своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
03 червня 2024 року на усне звернення щодо видачі свідоцтва на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 нотаріус Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області повідомив ОСОБА_1 , що ним не була прийнята спадщина у встановлений законом спосіб, так як ним не подано у встановлений законом строк з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У спадковій справі № 263/2023 до майна померлої ОСОБА_4 наявні: заява
ОСОБА_2 , яка надійшла 29 вересня 2023 щодо прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_4 , а також заява ОСОБА_1 , яка надійшла 28 травня 2024 року щодо прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 відповідачем у цій справі зазначив Володимирську державну нотаріальну контору Волинської області, а третіми особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вважаючи, що саме відповідач в особі нотаріуса порушив його право на спадкування за заповітом.
Сторонами у спорі є позивач та відповідач. Відповідач - це та фізична або юридична особа, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Нотаріальна контора чи нотаріус не є суб'єктом матеріальних правовідносин спадкування, тому доводи касаційної скарги в цій частині є помилковими.
Апеляційним судом встановлено, що, крім позивача, який відноситься до спадкоємців першої черги, і який пропустив строк для прийняття спадщини, є інші спадкоємці: рідний брат позивача та син спадкодавця - ОСОБА_3 , який, як стверджує позивач, проживав на день смерті з матір'ю та доглядав її. Отже, за наявності відповідних доказів вони відносяться до спадкоємців, які прийняли спадщину та племінник, який прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву - ОСОБА_2 , спадкоємець за правом представлення, тому що його батько та син спадкодавця - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з частинами першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою і незмінною, а тому посилання касаційної скарги на інші постанови Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи, так як вони не стосуються дослідження судом касаційної інстанції учасників справи, а стосуються розгляду справ по суті.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову саме з підстави пред'явлення такого до неналежного відповідача.
Розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює дійти висновків щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред'явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.
При цьому, позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку на звернення до суду з вимогами до належного відповідача (відповідачів).
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, належним чином не встановив фактичні обставини у справі,
є безпідставними та передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції не розглядав спір по суті, а змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, який розглянув справу по суті, та відмовив у позові з підстав незалучення відповідачів. Лише при належному складі учасників справи судом встановлюються обставини справи та досліджується й вирішується спір по суті.
Таким чином, оскаржувані судові рішення суду першої в незміненій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, ухвалені з дотриманням вимог закону, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої в незміненій після апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Надії Олександрівни, залишити без задоволення.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць