16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 308/10560/18
провадження № 61-12680ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), яка подана її представником - адвокатом Бирковичем Олександром Івановичем, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна закрито
на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Биркович О. І., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відмовлено.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бирковичем О. І., на ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 29 вересня 2025 року. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 04 липня 2025 року ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) подала апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 17 грудня 2024 року та заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначала, що про наявність оскаржуваної ухвали її представник Биркович О. І. дізнався 30 січня 2025 року
у судовому засіданні Закарпатського апеляційного суду під час розгляду справи №303/9852/24, де подав заяву ОСОБА_2 і долучив ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 308/10560/18.
Ознайомившись та отримавши копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2024 року у справі №308/10560/18 у Закарпатському апеляційному суді 30 січня 2025 року, просив суд апеляційної інстанції строк на апеляційне оскарженні рахувати із 30 січня 2025 року (дати розгляду справи №303/9852/24) в суді апеляційної інстанції, визнати вказану причину поважною та поновити строк на апеляційне оскарження.
Вказував, що вже подавалася апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу, однак апеляційним судом 03 липня 2025 року було постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги. Враховуючи наведене, просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), в інтересах якої діє адвокат Биркович О. І., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року залишено без руху, про що повідомлено ОСОБА_1 та надано строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, а також надання документа, що посвідчує повноваження представника як адвоката в суді апеляційної інстанції, з урахуванням вимог чинного законодавства.
У змісті ухвали також було зазначено, що заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження буде вирішено апеляційним судом після усунення нею вказаних недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2025 року наведені ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Биркович О. І., підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року визнано неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Биркович Олександр Іванович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року - залишено без руху, про що повідомлено заявника та надано їй строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали 30 липня 2025 року на електронну адресу Закарпатського апеляційного суду надійшла заява адвоката Бирковича О. І., в інтересах
ОСОБА_1 , про відвід головуючому судді у справі - Джузі С. Д., яка була скріплена кваліфікованим електронним підписом лише адвоката.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року заяву адвоката Бирковича О. І. в інтересах ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі - Джузі С. Д.,- повернуто заявнику без розгляду, оскільки адвокат подав заяву про відвід головуючому судді на офіційну електронну адресу Закарпатського апеляційного суду, а не шляхом формування цього документа у системі «Електронний суд», тобто використав спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством.
01 серпня 2025 року представник - адвокат Биркович О. І. у системі «Електронний суд» сформував заяву про відвід у справі головуючого судді Джуги С. Д.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року заяву про відвід головуючого судді Джуги С. Д. визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії суду для виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року у задоволенні заяви представника про відвід головуючого судді Джуги С. Д. у справі №308/10560/18 відмовлено.
У поданій представником ОСОБА_1 - адвокатом Бирковичем О. І., заяві про відвід у справі головуючого судді також було наведено причини поважності пропуску заявником строку на апеляційне оскарження, які обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не отримувала судові повістки у даній справі у суді першої інстанції, як і копії оскаржуваного судового рішення, про наявність якого її представнику стало відомо лише 30 січня 2025 року, у зв'язку із чим нею 04 лютого 2025 року було правомірно оскаржено в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року.
Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що 01 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Биркович О. І. в інтересах особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 подав до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року з пропуском передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто як таку, що підписана особою, яка не мала права її підписувати, оскільки до неї не було додано доказів на підтвердження повноважень адвоката Бирковича Олександра Івановича діяти від імені ОСОБА_1 .
12 березня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Биркович О. І.
в інтересах ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2025 року поновлено заявнику строк на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам процесуального закону щодо її оформлення, визначених статтею 356 ЦПК України, а саме не зазначенням у ній відомостей щодо позивача ОСОБА_2 , а також ненаданням доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_4 з урахуванням положень статті
43 ЦПК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Биркович О. І., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року визнано неподаною та повернуто, оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлені ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2025 роки строки не було усунуто.
03 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Биркович О. І., укотре подала до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 17 грудня 2024 року, яку ухвалою Закарпатського апеляційного суду
від 10 червня 2025 року було залишено без руху у зв'язку з необхідністю надання представником ОСОБА_1 - адвокатом Бирковичем О. І. належним чином оформленого ордеру на підтвердження повноважень представництва інтересів
у Закарпатському апеляційному суді.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , особи, яка не брала участі у справі, в інтересах якої діє адвокат Биркович О. І., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року, визнано неподаною та повернуто апелянту, оскільки нею знову не було усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлені ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 червня 2025 року строки.
Ухвалою від 28 липня 2025 року Закарпатський апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 04 липня 2025 року, без руху вказав,
що повернення поданих апеляційних скарг від 01 лютого, 12 березня та 03 червня 2025 року, які не відповідали вимогам процесуального законодавства, не є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, ОСОБА_1 та її представником не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження, оскільки 04 липня 2025 року, укотре подаючи апеляційну скаргу, заявник та її представник не дотрималися вимог щодо її оформлення, встановлених цивільним процесуальним законодавством, а також представником не було надано суду належно оформлений ордер на представництво інтересів його клієнта у суді апеляційної інстанції, на що неодноразово було звернуто увагу ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2025 року та 10 червня 2025 року.
Окрім того, судом встановлено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин неусунення у встановлений ухвалами апеляційного суду від 18 березня 2025 року та 10 червня 2025 року строк недоліків апеляційної скарги.
Щодо причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження заявник та її представник зазначали, що ОСОБА_1 не отримувала судові повістки у даній справі у суді першої інстанції, про наявність оскаржуваного рішення її представнику стало відомо лише 30 січня 2025 року, у зв'язку із чим нею 04 лютого 2025 року було правомірно оскаржено в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд вказав, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами, натомість особою, яка подала апеляційну скаргу не доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті нею. Запорізький апеляційний суд вказав, що ухвалами
від 18 березня 2025 року та 10 червня 2025 року вже двічі поновлював
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Биркович О. І., строк на апеляційне оскарження ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2024 року, однак процесуальні вимоги до оформлення скарги виконані не були, а недоліки не усувалися у визначений судом строк, у зв'язку із чим апеляційні скарги поверталися особі, яка їх подала.
Отже, установивши, що вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд погоджується із висновками, викладеними у оскаржуваному судовому рішенні.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості
(див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки заявник має довести обставини, які перешкоджали йому виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту апеляційної скарги при первісному та подальших зверненнях до суду.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Апеляційний суд поновлював ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, однак заявник, користуючись послугами адвоката, не усувала вимоги процесуального законодавства до оформлення апеляційної скарги у встановлений суддею строк, у зв'язку із чим її апеляційну скаргу суд неодноразово повертав. Невиконання процесуальних ухвал суду не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки належного обґрунтування підстав (з наданням відповідних письмових доказів) пропуску строку на апеляційне оскарження суду апеляційної інстанції надано не було.
Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження, відсутні підстави
для розгляду та вирішення заявлених у прохальній частині касаційної скарги клопотань.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на мотивований зміст оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), яка подана її представником - адвокатом Бирковичем Олександром Івановичем, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник