08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/51866/19-ц
провадження № 61-8221св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач ? Міністерство юстиції України,
треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі -АТ «ОТП Банк»), про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 травня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого він придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 700 000,00 грн. На умовах зазначеного договору він передав ОСОБА_2 грошові кошти, а ОСОБА_2 передав йому квартиру та ключі від неї разом з документами. Право власності зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З травня 2018 року він зі своєю родиною почав проживати у придбаній квартирі.
Наприкінці грудня 2018 року він звернувся до нотаріуса з метою укладення договору дарування вказаної квартири, проте йому стало відомо, що згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно придбана ним квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . У подальшому від свого представника - адвоката Гарницького П. П. дізнався, що Міністерство юстиції України видало наказ «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» від 09 листопада 2018 року № 3484/5 щодо придбаної ним квартири. З указаного документа вбачається, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянуто скаргу АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року щодо деяких питань, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яку задоволено.
Наказ Міністерство юстиції України є незаконним, оскільки саме він є новим власником квартири, яку набув у власність на підставі договору купівлі-продажу, повне виконання умов за яким відбулось. Крім того, зазначений наказ прийнятий з порушенням вимог Порядку розгляду скаргу у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), оскільки його, як заінтересовану особу, у власності якої перебувала квартира, не повідомлено про розгляд скарги АТ «ОТП Банк».
ОСОБА_1 просив суд:
визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» від 09 листопада 2018 року № 3484/5 в частині задоволення скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року за № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийняте державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., та від 19 травня 2018 року № 41179596, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., щодо квартири АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» від 09 листопада 2018 року № 3484/5 в частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220903, записів про обтяження за №№ 26220802, 26220856, запису про право власності за № 26224090, запису про відкриття розділу 1556528180000, внесених на підставі цих рішень, що стосується квартири АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 та повернути в попередній стан відомості про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» від 09 листопада 2018 року № 3484/5 в частині задоволення скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийняте державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., та від 19 травня 2018 року № 41179596, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., щодо квартири АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» від 09 листопада 2018 року № 3484/5 в частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220903, записів про обтяження за №№ 26220802, 26220856, запису про право власності за № 26224090, запису про відкриття розділу 1556528180000, внесеного на підставі цих рішень щодо квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 та повернути в попередній стан відомості про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Рішення судів мотивовані тим, що всупереч вимогам Порядку № 1128 Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарги, зокрема ОСОБА_1, як заінтересовану особу, у власності якого перебував об'єкт нерухомого майна ? квартира АДРЕСА_1 , не було повідомлено про розгляд скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо придбаної ним квартири. У зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на надання письмових пояснень. Такі дії відповідача є незаконними.
Доказів про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд скарги АТ «ОТП Банк», зокрема у спосіб: телефонограмою, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи засобами електронної пошти Міністерство юстиції України не надало. Позбавлення позивача можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його прав та інтересів, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість оскарженого наказу Міністерства юстиції України.
Аргументи учасників справи
31 травня 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на те, що спір про право виник між ОСОБА_4 , АТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 , а також із урахуванням змісту і характеру відносин між учасниками справи Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі.
Суди попередніх інстанцій не врахували порушення державним виконавцем вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав при вчиненні реєстраційних дій, зокрема не перевірено належним чином документи щодо наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки до них не було додано відповідних договорів іпотеки, статуту банку та як наслідок не було встановлено належним чином факт виконання умов іпотечного договору. Крім того, державний виконавець Іскяндарова А. Ф. не мала повноважень припинення записів про іпотеку та записів про обтяження, оскільки квартира не була придбана (передана) за результатами прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
25 жовтня 2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено копію скарги з додатками, що підтверджується листом, наявним в матеріалах справи. На офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у строки, встановленні чинним законодавством, було опубліковане оголошення про те, що 01 листопада 2018 року відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 211/2047/21 (провадження № 12-43гс24).
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 19 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири загальною площею 62,2 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
20 травня 2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41179596, від 19 травня 2018 року, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О.
23 жовтня 2018 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора під час реєстрації та оформлення права власності на об'єкти нерухомості. У скарзі АТ «ОТП Банк» просило відповідача скасувати рішення стосовно реєстрації права власності на квартиру та відновити в повному обсязі вилучені записи про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (договори іпотеки) стосовно неї.
Листом від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , направлено копію скарги АТ «ОТП Банк». У листі зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги буде опубліковане в рубриці «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» на офіційній сторінці Міністерства юстиції України.
Висновком комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 01 листопада 2018 року прийнято рішення задовольнити скаргу АТ «ОТП Банк від 19 жовтня 2018 року» у повному обсязі.
Наказом Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 «Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень» задоволено скаргу АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року № 41176415, прийняте державним виконавцем Баштанського ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Іскяндаровою А. Ф., від 03 травня 2018 року № 40905681, прийняте державним виконавцем Баштанського ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бомбик В. А., від 19 травня 2018 року № 41179596 та від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про перенесення (припинення, погашення) записів про іпотеку за №№ 26220903, 26220747, записів про обтяження за №№ 26224090, 26226141, записів про відкриття розділів 1556528180000, 1556618480000, внесених на підставі цих рішень.
Скасувавши вказані реєстраційні дії державного виконавця та приватного нотаріуса, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
ОСОБА_1 у розгляді скарги АТ «ОТП Банк» від 19 жовтня 2018 року участі не брав.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до частин першої, дев'ятої, десятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження
№ 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов'язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) зазначено, що «спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Мін'юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, за позовом іпотекодавця до іпотекодержателя, Міністерства юстиції України, державного реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора зазначено, що:
«суди не врахували, що при наявності в державному реєстрі інформації про державну реєстрацію арешту державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження (арешт) не буде зняте. Тому судові рішення в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора належить скасувати та увалити нове рішення про її задоволення.
Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ні Міністерство юстиції України ні державний реєстратор не є належними відповідачами, а тому оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та державного реєстратора Махортова І. О. належить змінити виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови».
У постанові 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 (провадження
№ 12-43гс24) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
«вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
… у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого - ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови. Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на свої висновки, викладені у пункті 8.24 постанови 05.11.2023 у справі № 910/15792/20, про те, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків, що не пов'язана з діями інших суб'єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем у суді. Наведений висновок є застосовним, зокрема і до правовідносин, у яких позивач звертається до Мін'юсту з позовом про відшкодування збитків, заподіяних ним через неналежне виконання обов'язків під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав. Саме така участь Мін'юсту як відповідача за вимогами про відшкодування збитків можлива в контексті висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19. Однак таких вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивачів діями лише Мін'юсту, за відсутності спору про речове право з іншою особою.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг позивачів (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22)».
У справі, що переглядається:
оскаржуваний наказ прийнятий Міністерством юстиції України за скаргою АТ «ОТП Банк», яке вважало порушеним своє право іпотеки на спірну квартиру шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав записів про іпотеку та про обтяження спірної квартири,її відчуження іпотекодавцем - ОСОБА_2 позивачу; ОСОБА_1 оскаржує цей наказ, яким було скасовано державну реєстрацію його права власності на квартиру, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2018 року, укладеного між ним як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем; внаслідок прийняття оскаржуваного наказу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру; позивач вважає, що порушення його права власності на цю квартиру відбулося в результаті прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу з порушенням процедури розгляду скарги АТ «ОТП Банк», визначеної статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком № 1128;
зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та Міністерством юстиції України, АТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 . Позивач пред'явив позов тільки до Міністерства юстиції України, а АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 вказав третіми особами, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів не заявляв;
суди не врахували, що Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки. Пред'явлення позову за неналежного складу відповідачів є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням наведених мотивів відмови в задоволенні позову колегія суддів інші доводи касаційної скарги не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання апеляційної скарги Міністерство юстиції України сплатило 3 457,80 грн судового збору (т. 2, а. с. 95), за подання касаційної скарги - 4 610,40 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України належить стягнути судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8 068,20 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь до Міністерства юстиції України 8 068,20 грн судових витрат на сплату судового збору.
З моменту ухваленняпостанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков