07 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15479/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. М.,
за участю представників:
прокуратури -Цимбалістого Т. О.,
Київської обласної ради - Титикала Р. С. (адвоката),
Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна" -не з'явилися,
Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" - Невмержицького В. П. (адвоката),
Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не з'явилися,
Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації - не з'явилися,
Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" - не з'явилися,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуюча, Хрипун О. О., Яценко О. В.) у справі
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної ради
до: 1) Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна", 2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа",
про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на майно,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна" (далі - КУ "Фонд комунального майна") та Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (далі - ПСП "Агрофірма "Світанок") про:
- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об'єкта малої приватизації - нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, розташованих у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. А) на вул. Хрещатик, 6 у м. Києві, оформлених протоколом про результати електронного аукціону №РS-2020-10-31-000010-2, затверджених наказом виконувача обов'язків голови КУ "Фонд комунального майна" від 20.11.2020 № 37.
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація), від 20.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 2947, укладеного між КУ "Фонд комунального майна" та ПСП "Агрофірма "Світанок" на підставі протоколу про результати електронного аукціону №РS-2020-10-31-000010-2, затвердженого наказом виконувача обов'язків голови КУ "Фонд комунального майна" від 20.11.2020 № 37.
- скасування державної реєстрації за ПСП "Агрофірма "Світанок" права власності на нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2, розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. А) на вул. Хрещатик, 6 у м. Києві (номер запису про право власності 39304839, рішення від 20.11.2020 № 55269731).
1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що під час проведеної органом приватизації - КУ "Фонд комунального майна" процедури приватизації спірного об'єкта було порушено процедуру та порядок приватизації комунального майна, оскільки обласною радою прийнято лише рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягали приватизації у 2020 році. Прокурор зазначав, що, всупереч вимогам статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", було відчужено майно, приватизація якого заборонена. За твердженням Прокурора, спірна будівля на вул. Хрещатик, 6 у м. Києві має охоронний статус, оскільки рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 22.11.1982 № 1804 її взято на державний облік як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення - будинок конторський і торговий (будинок трестів), охоронний № 59, проте під час приватизації спірного об'єкта орган приватизації не врахував вимоги статей 6, 6-1, 18, 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Прокурор також зазначав, що Київська обласна рада безпосередньо використовувала спірні нежитлові приміщення на шостому поверсі для виконання встановлених законодавством завдань у сфері науки й освіти, тому приватизація цього майна заборонена. На думку Прокурора, процедура оцінки спірного об'єкта приватизації не була проведена з урахуванням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання. Крім того, на думку Прокурора, приватизація комунального майна не є економічно доцільною та вигідною для територіальної громади з огляду на призначення такого майна.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 (суддя Сівакова В. В.) в позові Прокурора відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову Прокурора, виходив із того, що спірний об'єкт приватизації - нежилий будинок площею 2565,40 м2 за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар" (далі - КП "Друкар"), підлягав приватизації у 2020 році, оскільки його приватизація не була заборонена законами України.
Суд першої інстанції виснував, що приватизація спірного об'єкта малої приватизації відбувалася відповідно до законодавства України, оспорювані Прокурором результати електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об'єкта малої приватизації та договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення) відповідають чинному законодавству. Суд першої інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація права власності за ПСП "Агрофірма "Світанок" на 77/100 частин адміністративного будинку 6 на вул. Хрещатик у м. Києві площею 2565,40 м2 проведена відповідно до законодавства та на законних підставах, відповідає меті приватизації, яка визначена в частині 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не послаблює економічних основ місцевого самоврядування, а навпаки - збільшила доходи бюджету Київської обласної ради від приватизації такого нерухомого майна на суму 138 062 406,01 грн (з ПДВ), що вище ринкової вартості на дату оцінки, зазначену у Звіті про оцінку.
Як зазначив суд першої інстанції, Прокурор не довів того, що Київська обласна рада безпосередньо використовувала спірні нежитлові приміщення на шостому поверсі для виконання встановлених законодавством завдань у сфері науки й освіти. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що приватизація спірного об'єкта не порушує вимоги статті 4 та інших положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Суд першої інстанції також зазначив, що після приватизації спірного об'єкта Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації використовує його фактично на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди № 09/12 від 01.01.2012. Тому суд дійшов висновку, що приватизація спірного об'єкта не обмежила можливість Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації виконувати покладені на нього функції. Суд першої інстанції зазначив, що укладення договору оренди нерухомого майна від 24.12.2021 № 1 із ПСП "Агрофірма "Світанок" як із новим власником приміщення є схваленням Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації приватизації спірного об'єкта, внаслідок чого Департамент отримав належним чином оформлене право оренди займаних приміщень на аналогічних умовах, що і з попереднім власником.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. При цьому суд виснував, що положення абзацу 2 статті 6-1 та абзацу 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не є достатньо передбачуваними у своєму застосуванні, оскільки станом на день вирішення цього спору відповідний порядок надання або відмови в наданні дозволу, погодження чи висновку згідно з наведеними положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, щодо отримання погодження приватизації частини об'єкта культурної спадщини, Кабінетом Міністрів України не встановлено. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що при приватизації спірного об'єкта малої приватизації не були порушені вимоги абзацу 2 статті 6-1 та абзацу 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Суд першої інстанції також установив, що спірним об'єктом приватизації є частина пам'ятки, а не ціла пам'ятка, натомість абзацом 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлюються умови приватизації цілої пам'ятки.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позов подано в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, а не в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), який у цій справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Як зазначив суд першої інстанції, ініціюючи питання про визнання недійсними результатів спірного аукціону та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація), від 20.11.2020 з підстав відсутності попереднього погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини приватизації спірного майна, на Прокурора як позивача покладається обов'язок із доведення того, що такі дії створюють загрозу знищення, руйнування або пошкодження відповідного об'єкта, тобто вчиняються всупереч меті Закону України "Про охорону культурної спадщини". Натомість суд першої інстанції зазначив, що Прокурор доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав і таких обставин не довів. Суд першої інстанції також зазначив, що Прокурор не надав доказів неналежного виконання ПСП "Агрофірма "Світанок" охоронного договору від 07.02.2014 № 3003 та не довів існування яких-небудь ризиків для приватизованої частини пам'ятки у цьому спорі.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що під час приватизації спірного об'єкта не було допущено порушень законодавства України про охорону культурної спадщини. Натомість, як зазначив суд першої інстанції, позов Прокурора спрямований не на захист приватизованої частини пам'ятки, яка охороняється на підставі охоронного договору від 07.02.2014 № 3003, а на втручання та позбавлення ПСП "Агрофірма "Світанок" права власності на спірне нерухоме майно. Згідно з висновком суду процедура проведення аукціону № UA-PS-2020-10-31-000010-2 була дотримана та зазначений аукціон проведено 19.11.2020 відповідно до чинного законодавства України.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 скасоване. Прийнято нове рішення про задоволення позову Прокурора.
Визнано недійсними результати електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об'єкта малої приватизації - нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, розташованих у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. А) на вул. Хрещатик, 6 у м. Києві, оформлені протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS2020-10-31-00010-2, затверджені наказом виконувача обов'язків голови КУ "Фонд комунального майна" від 20.11.2020 № 37.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація) від 20.11.2020, зареєстрований в реєстрі за № 2947, укладений між КУ "Фонд комунального майна" та ПСП "Агрофірма "Світанок" на підставі протоколу про результати електронного аукціону №PS2020-10-31-00010-2, затвердженого наказом виконувача обов'язків голови КУ "Фонд комунального майна" від 20.11.2020 № 37.
Скасовано державну реєстрацію за ПСП "Агрофірма "Світанок" права власності на нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2 розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А") на вул. Хрещатик, 6 у м. Києві (номер запису про право власності 39304839, рішення від 20.11.2020 №55269731.
Здійснено розподіл судових витрат.
2.4. Задовольняючи позов Прокурора, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду про відсутність потреби у прийнятті органом місцевого самоврядування окремого рішення про приватизацію спірного об'єкта малої приватизації після його включення до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (комунальної власності), що підлягають приватизації у 2020 році, та опублікування цього рішення відповідно до чинного законодавства, суперечить положенням Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення та застосування вказаних норм матеріального права і безпідставно ототожнив рішення ради про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2020 році, з окремим рішенням про приватизацію чітко визначеного об'єкта приватизації з раніше затвердженого переліку.
Суд апеляційної інстанції також виснував, що за жодних умов частина виставленого КУ "Фонд Комунального майна" на аукціон спірного об'єкта нерухомості (площею 549,23 м2) приватизації не підлягала, оскільки була та є необхідною для виконання державою своїх основних функцій, безпосередньо використовувалася для забезпечення виконання Київською обласною радою та Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації гарантованих державою обов'язків, завдань і повноважень у сфері освіти та науки, як власних, так і делегованих, що визначені чинним законодавством.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна будівля достовірно та неспростовно має охоронний статус, оскільки належить до об'єктів культурної спадщини, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 1804 від 22.11.1982. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини", погодження на відчуження спірного об'єкта ні орган приватизації, ні власник, ні балансоутримувач у відповідного органу охорони культурної спадщини не отримували, за отриманням такого дозволу не зверталися, рішення такого органу про надання дозволу, погодження чи висновку не приймалося. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в інформаційному повідомленні відсутня будь-яка умова про необхідність укладення майбутнім власником із відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та належних, допустимих і достовірних доказах висновки місцевого господарського суду про відсутність порушень вимог закону під час проведення інвентаризації та оцінки спірного об'єкта нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції також констатував, що під час проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності не використовувались дані поточної інвентаризації. Тому в пропозиції щодо приватизації спірного об'єкта нерухомості за лотом UA-PS-2020-10-31-000010-2 вказано інформацію, яка є необ'єктивною та не підтверджує дійсну стартову вартість цього майна, а в розділі "документи аукціону" відсутні належні, достовірні, актуальні та необхідні для підтвердження законності процедури приватизації дані про об'єкт малої приватизації та його реальну ціну, визначену на підставі належних процедур, документів, нормативно-правових актів з оцінки комунального майна.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позовна давність щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсними результатів аукціону у вигляді протоколу про результати електронного аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно не пропущена як через переривання її перебігу поданням позову у справі № 910/2675/21, так і у зв'язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантину, на строк дії якого строки позовної давності, визначені статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжуються.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ПСП "Агрофірма "Світанок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у цій справі.
3.2. ПСП "Агрофірма "Світанок", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21 та від 08.10.2024 у справі № 911/549/21 (у подібних правовідносинах), щодо застосування частини 1 статті 216, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України;
- викладених у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, щодо застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15- ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПСП "Агрофірма "Світанок" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах. Скаржник зазначає, що рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році" одночасно вирішено два питання: 1) про формування та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації; 2) про приватизацію об'єктів комунальної власності, зазначених у переліку (в тому числі спірного об'єкта нерухомого майна). За доводами скаржника, зазначене рішення Київської обласної ради № 852-35-VII від 22.06.2020 прийняте в установленому законом порядку на пленарному зсіданні Київської обласної ради, опубліковане на офіційному вебсайті Київської обласної ради та є загальнодоступним. Тому, на думку ПСП "Агрофірма "Світанок", доводи Прокурора щодо відсутності рішення про приватизацію спірного об'єкта малої приватизації після його включення до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (комунальної власності), що підлягають приватизації у 2020 році, та про перевищення повноважень КУ "Фонд комунального майна" є необґрунтованими та зроблені з неправильним (надмірно формальним) тлумаченням вимог статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
3.3. Київська обласна рада у відзиві на касаційну скаргу ПСП "Агрофірма "Світанок" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у цій справі. Київська обласна рада зазначає про обґрунтованість доводів касаційної скарги ПСП "Агрофірма "Світанок" і неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21 та від 08.10.2024 у справі № 911/549/21.
3.4. 13.09.2025 до Верховного Суду надійшов відзив Київської обласної прокуратури на касаційну скаргу ПСП "Агрофірма "Світанок", поданий 13.09.2025 через підсистему "Електронний суд" .
Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП "Агрофірма "Світанок" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.09.2025. Проте Київська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу 13.09.2025 (з порушенням строку на 1 день). При цьому Київська обласна прокуратура не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив Київської обласної прокуратури має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 300157, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва 07.07.2011 на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 07.07.2011 № 423-В, територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради належали на праві комунальної власності нежитлові приміщення з № І до № ХІІІ, з № ХVIII до № ХХIV підвалу, № І, № ІІ, № ІІІ, № ІVa, №, №, №першого поверху, № І, № Іа, № ІІ другого поверху, з № 1 до № 34 (групи приміщень № 4), № І, № Іа, № ІІ третього поверху, № І, № Іа, № ІІ четвертого поверху, з № 1 до № 30 (групи приміщень № 6), № І, № Іа, № ІІ п'ятого поверху, з № 1 до № 34 (групи приміщень № 7), № І, № Іа, № ІІ шостого поверху, з № 1 до № 27 (групи поміщень № 8), № І, № Іа, № ІІ сьомого поверху, з № 1 до № 9 (групи приміщень № 9), № І, № ІІ, № ІІІ мезоніну, № І, № ІІ надбудови загальною площею 3308,4 м2, які розташовані в місті Києві на вул. Хрещатик, 6 (літ. "А"), про що свідчить також витяг про державну реєстрацію прав від 01.09.2011 № 31155784.
4.2. За змістом даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області групи А, що підлягає продажу шляхом викупу, від 18.12.2013, серія та номер 10382 ПСП "Агрофірма "Світанок" набуло право приватної часткової власності на 23/100 частини вказаних приміщень у місті Києві на вул. Хрещатик, 6 (літ. "А").
4.3. Як установили суди попередніх інстанцій, у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради залишилось 77/100 частин вказаної нежитлової будівлі в місті Києві на вул. Хрещатик, 6 (літ. "А"), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2013 зареєстроване відповідне право за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 246923880000.
4.4. Рішенням Київської обласної ради сьомого скликання від 19.12.2019 № 753-32-VII "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019-2020 роках" затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019- 2020 роках.
4.5. Додатком до рішення Київської обласної ради сьомого скликання від 19.12.2019 № 753-32-VII є Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації, в пункті 16 якого визначено, зокрема, нежилий будинок площею 2565,40 м2 за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, балансоутримувачем якого зазначено КП "Друкар".
Зазначене рішення Київської обласної ради сьомого скликання від 19.12.2019 № 753-32-VII прийнято на пленарному засіданні Київської обласної ради, опубліковане на офіційному вебсайті Київської обласної ради та є загальнодоступним.
4.6. Рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році" затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році, в додатку до якого (Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації) визначено, зокрема, нежилий будинок площею 2565,40 м2 за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, балансоутримувачем якого зазначено КП "Друкар".
4.7. За змістом протоколу № 4 постійної комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій Київської обласної ради сьомого скликання від 18.06.2020 проект рішення Київської обласної ради "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році" обговорювався на засіданні цієї постійної комісії (пункт 10 порядку денного), яка підтримала такий проект рішення, рекомендувала голові Київської обласної ради включити його в проект порядку денного сесії обласної ради та рекомендувала сесії розглянути і затвердити цей проект рішення.
4.8. Зазначене рішення Київської обласної ради сьомого скликання від 22.06.2020 № 852-35-VII прийнято на пленарному зсіданні Київської обласної ради, опубліковане на офіційному вебсайті Київської обласної ради та є загальнодоступним.
4.9. Рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 851-35-VII затверджено Положення про діяльність аукціонної комісії з продажу об'єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області згідно з додатком 1, а також затверджено склад аукціонної комісії з продажу об'єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, згідно з додатком 2.
4.10. Згідно з протоколом від 09.07.2020 № 1 аукціонною комісією прийнято рішення, яким доручено КУ "Фонд комунального майна" створити комісію щодо інвентаризації об'єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII, із залученням балансоутримувачів та провести інвентаризацію таких об'єктів приватизації протягом 30 календарних днів, тобто у строк до 08.08.2020.
4.11. Відповідно до протоколу від 09.07.2020 № 1 аукціонною комісією також прийнято рішення, яким доручено КУ "Фонд комунального майна" організувати проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності з метою проведення незалежної оцінки об'єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII.
4.12. Наказом КУ "Фонд комунального майна" від 18.08.2020 № 11-І "Щодо створення інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації майна" у зв'язку з нестворенням балансоутримувачем - КП "Друкар" інвентаризаційної комісії відповідно до листа КУ "Фонд комунального майна" від 30.07.2020 № 270, створено комісію з проведення інвентаризації об'єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII, та доручено інвентаризаційній комісії у п'ятиденний термін провести інвентаризацію вказаних об'єктів.
4.13. Інвентаризаційною комісією, утвореною згідно з наказом КУ "Фонд комунального майна" від 18.08.2020 № 11-І "Щодо створення інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації майна", проведено інвентаризацію майна - нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, за результатами чого складено Інвентаризаційний опис необоротних активів від 19.08.2020 та Зведений акт інвентаризації майна від 20.08.2020.
4.14. Наказом КУ "Фонд комунального майна" від 20.08.2020 № 12-І "Щодо затвердження матеріалів інвентаризації" затверджено результати інвентаризації об'єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII. Зокрема, згідно з цим наказом від 20.08.2020 № 12-І затверджено Зведений акт інвентаризації майна від 20.08.2020.
4.15. Наказом від 20.07.2020 № 16 КУ "Фонд комунального майна" створено конкурсну комісію по відбору суб'єктів оціночної діяльності у кількості 5-ти осіб, склад комісії визначено згідно з додатком № 1.
4.16. Протоколом від 29.07.2020 № 1 засідання конкурсної комісії з відбору суб'єктів оціночної діяльності було погоджено інформаційне повідомлення про проведення конкурсного відбору суб'єктів оціночної діяльності та доручено КУ "Фонд комунального майна" здійснити дії щодо публікації затверджених умов конкурсу на офіційному вебсайті Київської обласної ради.
4.17. Протоколом від 17.08.2020 № 2 засідання конкурсної комісії по відбору суб'єктів оціночної діяльності за результатами розгляду конкурсних пропозицій визнано переможцем конкурсу пропозицію Фізичної особи - підприємця Власенка Олександра Володимировича (далі - ФОП Власенко О. В.) на проведення оцінки усіх 34-х об'єктів нерухомого майна, включених рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII.
4.18. На підставі договору від 31.08.2020 № 17, укладеного між ФОП Власенком О. В. та КУ "Фонд комунального майна", ФОП Власенко О. В. склав Звіт про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
4.19. Відповідно до вказаного Звіту про оцінку майна: дата оцінки - 30.07.2020; мета оцінки - визначення ринкової вартості для продажу об'єкта оцінки через аукціон; вартість об'єкта оцінки з ПДВ (з округленням) - 130 530 780,00 грн.
4.20. Протоколом від 11.09.2020 № 3 засідання конкурсної комісії з відбору суб'єктів оціночної діяльності вирішено провести моніторинг ринку у сфері надання послуг із рецензування та надіслати письмовий запит до осіб, які відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з метою укладення договору.
4.21. 15.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнекс Консалтінг" та КУ "Фонд комунального майна" укладено договір про надання послуг № 18.
4.22. Відповідно до пункту 1 договору про надання послуг від 15.09.2020 № 18 до предмета вказаного договору входило проведення рецензування звітів про оцінку майна об'єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.
4.23. На підставі договору про надання послуг № 18 від 15.09.2020, 03.09.2020 було складено рецензію на Звіт про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
У рецензії зроблено такі висновки:
- зазначені в Звіті та додані документи та інформація є достатніми підставами для проведення оцінки;
- під час проведення незалежної оцінки експертом були використані: вихідні дані на оцінку (документи, надані замовником), інформація, необхідна для розрахунку вартості об'єкта оцінки з відкритих джерел. Вихідні дані та інформація, зібрані оцінювачем, дозволяють ідентифікувати об'єкт оцінки і є достатніми для проведення об'єктивної, якісної та професійної оцінки майна; визначення ринкової вартості об'єкта оцінки відповідає меті оцінки і враховує найкраще та найбільш ефективне використання об'єкта оцінки. Застосована ринкова база відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна;
- оцінка майна проводилася з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання. Застосовані у Звіті методичні підходи, методи та оціночні процедури відповідають зазначеній базі оцінки. Припущення щодо проведення розрахунків за повнотою та розкриттям достатні для надання Висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки;
Звіт про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебуває на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю використаних припущень, правильністю застосування в процесі оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
4.24. Протоколом конкурсної комісії від 17.09.2020 № 4 вирішено передати копію звіту про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, аукціонній комісії з продажу об'єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, для розгляду та прийняття відповідного рішення.
4.25. Згідно з протоколом від 17.09.2020 № 2 аукціонною комісією прийнято та затверджено Звіт про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6. Відповідно до цього протоколу також аукціонною комісією прийнято та затверджено рецензію на Звіт про оцінку майна з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
4.26. Згідно з протоколом від 09.10.2020 № 3 аукціонною комісією вирішено провести в електронній торговій системі продаж об'єктів малої приватизації відповідно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII, через аукціон без умов; затверджено текст інформаційних повідомлень про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні об'єктів малої приватизації відповідно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII; доручено КУ "Фонд комунального майна" опублікувати інформаційні повідомлення про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні об'єктів малої приватизації відповідно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII.
4.27. Протокол від 09.10.2020 № 3 аукціонної комісії затверджено наказом КУ "Фонд комунального майна" від 20.10.2020 № 35.
4.28. В інформаційному повідомленні про проведення в електронній торговельній системі продажу на аукціоні без умов об'єкта малої приватизації - нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, що перебувають на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, зазначена, зокрема, стартова ціна об'єкта приватизації - 130 530 780,00 грн (у тому числі ПДВ), розмір гарантійного внеску в сумі 13 053 078,00 грн.
4.29. 31.10.2020 зазначене інформаційне повідомлення та долучені до нього документи з приватизації опубліковані в електронній торговій системі PROZORRO.sale через оператора електронного майданчика - Українську універсальну біржу.
4.30. 19.11.2020 в електронній торговій системі за участю учасників електронного аукціону Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтрейдінг" та ПСП "Агрофірма "Світанок" відбувся організований КУ "Фонд комунального майна" аукціон з продажу лота: нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебуває на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
4.31. Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-10-31-000010-2, який сформовано 19.11.2020 о 16:27:28, переможцем аукціону визнано ПСП "Агрофірма "Світанок", яке надало найвищу цінову пропозицію за лот в розмірі 138 062 406,01 грн.
4.32. 20.11.2020 між КУ "Фонд комунального майна" (продавець) та ПСП "Агрофірма "Світанок" (покупець) на підставі наказу № 35 КУ "Фонд комунального майна" "Про затвердження протоколу № 3 аукціонної комісії від 09.10.2020" від 20.10.2020, наказу КУ "Фонд комунального майна" від 20.11.2020 № 37 "Про затвердження протоколу електронного аукціону № UA-PS-2020-10-31-000010-2", протоколу про результати електронного аукціону №PS-2020-10-31-000010-2 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація), який посвідчено приватним нотаріусом Семенцем О. А. та зареєстровано в реєстрі за № 2947.
4.33. Відповідно до умов пункту 1.1 цього договору продавець зобов'язується передати (продати) у власність покупця нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А"), що перебуває на балансі КП "Друкар", за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, а покупець зобов'язується прийняти (купити) зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі, та пройти державну реєстрацію.
4.34. За участь в аукціоні № UA-PS-2020-10-31-000010-2 ПСП "Агрофірма "Світанок" сплатило гарантійний внесок у розмірі 13 058 078,00 грн, а також як переможець цього аукціону сплатило за об'єкт приватизації 125 009 328,01 грн, що разом становить 138 062 406,01 грн, в тому числі ПДВ - 23 010 401,01 грн.
4.35. 20.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2947, виданий 20.11.2020, видавник: приватний нотаріус Семенець О. А., Васильківський районний нотаріальний округ Київської області, приватним нотаріусом Семенцем О. А. за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 246923880000 проведено державну реєстрацію за ПСП "Агрофірма "Світанок" права власності на 77/100 частин вказаної нежитлової будівлі в місті Києві, на вул. Хрещатик, буд. № 6 (літ. "А"), номер запису про право власності: 39304839, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55269731 від 20.11.2020 17:35:01.
4.36. Наказом КУ "Фонд комунального майна" від 08.12.2020 № 46 "Про завершення приватизації об'єкта малої приватизації" завершено приватизацію об'єкта малої приватизації - нежитлових приміщень загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А") за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6, оскільки покупцем ПСП "Агрофірма "Світанок" сплачено всю суму коштів за придбаний об'єкт малої приватизації, яка становить 138 062 406,01 грн (з ПДВ).
4.37. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А") за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної ради про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на нежитлові приміщення загальною площею 2565,40 м2, які розташовані у підвалі, на 3-му, 5-му, 6-му поверхах та надбудові адміністративної будівлі (літ. "А") за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 6.
Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що під час проведеної органом приватизації процедури приватизації спірного об'єкта було порушено процедуру та порядок приватизації комунального майна. Прокурор зазначав, що результати електронного аукціону, оформлені протоколом та спірний договір купівлі-продажу вчинені з порушенням вимог законодавства, тому наявні підстави для визнання їх недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ПСП "Агрофірма "Світанок".
5.4. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Прокурора, оскільки дійшов висновку про недоведеність Прокурором порушень законодавства під час приватизації спірного об'єкта та необґрунтованість позовних вимог.
5.5. Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що висновки суду про відсутність порушень вимог закону під час проведення приватизації суперечать дійсним обставинам справи та належним, допустимим і достовірним доказам. При цьому суд апеляційної інстанції прийняв нове рішення про задоволення позову Прокурора.
5.6. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ПСП "Агрофірма "Світанок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
ПСП "Агрофірма "Світанок", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.8. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21 та від 08.10.2024 у справі № 911/549/21 (щодо застосування частини 1 статті 216, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України), від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 (щодо застосування статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У касаційній скарзі скаржник також посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
5.9. Касаційна скарга ПСП "Агрофірма "Світанок" з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 № 852-35-VII "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році" одночасно вирішено два питання: 1) про формування та затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації; 2) про приватизацію об'єктів комунальної власності, зазначених у переліку (в тому числі спірного об'єкта нерухомого майна). За доводами скаржника, зазначене рішення Київської обласної ради № 852-35-VII від 22.06.2020 прийняте в установленому законом порядку на пленарному зсіданні Київської обласної ради, опубліковане на офіційному вебсайті Київської обласної ради та є загальнодоступним. Тому, на думку ПСП "Агрофірма "Світанок", доводи Прокурора щодо відсутності рішення про приватизацію спірного об'єкта малої приватизації після його включення до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (комунальної власності), що підлягають приватизації у 2020 році, та про перевищення повноважень КУ "Фонд комунального майна" є необґрунтованими та зроблені з неправильним (надмірно формальним) тлумаченням вимог статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
5.10. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21 (у подібних правовідносинах), на яку посилається скаржник, сформульовано висновок про те, що "заявлена прокурором вимога про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності сама по собі не є підставою для повернення нерухомого майна, вимога прокурора про визнання недійсним договору повинна поєднуватися з вимогою про витребування майна з володіння Товариства (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України))".
Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21 ухвалена за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до КУ "Фонд комунального майна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Девелопмент Компані" про визнання недійсними результатів аукціону щодо об'єкта малої приватизації, договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі. Верховний Суд у справі № 910/3143/21 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові Прокурора. Суд констатував, що прокурор у справі № 910/3143/21 обрав неефективний спосіб захисту прав та не заявив вимоги про витребування майна з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Девелопмент Компані".
5.11. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 911/549/21 (у подібних правовідносинах) Верховний Суд підтвердив свій висновок щодо обов'язковості застосування двосторонньої реституції у спорах про визнання недійсними договорів.
Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 911/549/21 ухвалена за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради до КУ "Фонд комунального майна", ПСП "Агрофірма "Світанок" про визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо об'єкта малої приватизації, договору та скасування державної реєстрації. Верховний Суд у справі № 911/549/21 залишив без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора. При цьому Суд зазначив, що заявлені прокурором вимоги про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права власності самі по собі не є підставою для повернення нерухомого майна; вимога прокурора про визнання недійсним договору повинна поєднуватися з вимогою про витребування майна з володіння ПСП "Агрофірма "Світанок" (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
5.12. Як зазначає скаржник, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 (у правовідносинах щодо приватизації об'єкта комунальної власності) сформульовано висновок про необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права на мирне володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
5.13. ПСП "Агрофірма "Світанок" у касаційній скарзі зазначає, що Прокурор у позовній заяві просив визнати недійсними результати аукціону, договір купівлі-продажу та скасувати державну реєстрацію права власності на майно. Проте, на думку скаржника, такий спосіб захисту не відповідає чинному законодавству та усталеній судовій практиці. Скаржник стверджує, що Прокурор обрав неефективний спосіб захисту та безпідставно, всупереч судовій практиці не заявив вимогу про застосування двосторонньої реституції.
5.14. Верховний Суд, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ПСП "Агрофірма "Світанок", дійшов висновку про необхідність першочергового розгляду доводів скаржника щодо неефективності обраного позивачем способу захисту.
5.15. Колегія суддів з урахуванням доводів скаржника зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.16. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.17. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
5.18. Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування певних способів захисту.
5.19. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
5.20. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.21. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
5.22. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.23. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
5.24. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
5.25. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
5.26. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
5.27. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.
5.28. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
5.29. Підставою для звернення особи за захистом суб'єктивного права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України є порушення, невизнання або оспорювання цього права. Тому обраний спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких особа звернулась до суду. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 08.10.2024 у справі № 911/549/21, на які посилається скаржник.
5.30. Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.
Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, на яку посилається скаржник).
5.31. Як зазначила об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування / повернення майна з володіння відповідача.
5.32. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, на які посилається скаржник).
5.33. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 08.10.2024 у справі № 911/549/21, на які посилається скаржник.
5.34. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства. Застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), на які посилається скаржник). Спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
5.35. Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України. Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, на яку посилається скаржник.
5.36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
5.37. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, на яку посилається скаржник, зазначила що позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
5.38. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19 у подібних правовідносинах щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі рішення органу місцевого самоврядування про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади, зазначено, що належним способом захисту права власності територіальної громади міста є застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів (реституція). Зазначений спосіб захисту також є ефективним, оскільки позивач (у зазначеній справі - прокурор), який заявляє вимоги про визнання недійсними договорів, на підставі яких було відчужене майно, та повернення майна, переслідує дві мети: повернення майна у фактичне володіння та реєстраційне підтвердження права володіння ним.
5.39. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.40. У справі № 910/15479/21, що розглядається, Прокурор звернувся з позовом про визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо об'єкта малої приватизації, договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації та скасування державної реєстрації. Водночас вимога Прокурора про визнання недійсним договору повинна поєднуватися з вимогою про повернення майна з володіння набувача такого майна, зокрема, на підставі частини 1 статті 216, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому заявлені Прокурором вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації та скасування державної реєстрації права власності самі по собі не є підставою для повернення нерухомого майна, а відтак не призводять до ефективного захисту права, бо їх задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.
5.41. Верховний Суд неодноразово зазначав, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
5.42. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що, розглядаючи справу № 910/15479/21 по суті позовних вимог Прокурора, господарські суди попередніх інстанцій повинні були насамперед з'ясувати, чи є спосіб захисту, обраний Прокурором, ефективним для захисту права позивача у спірних правовідносинах. Питання щодо ефективності обраного способу захисту права відіграє важливу роль та безпосередньо впливає на результат вирішення справи, оскільки у разі якщо суд дійде висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту цивільного права у спірних правовідносинах, то позовні вимоги не можуть бути задоволені.
5.43. Водночас господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 910/15479/21 по суті позовних вимог, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Прокурора з підстав, наведених у пункті 2.2 цієї постанови.
5.44. Натомість апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку зазначене рішення господарського суду першої інстанції, не погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову Прокурора. Тому апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов Прокурора з підстав, викладених у пункті 2.4 цієї постанови.
5.45. Проте Верховний Суд констатує, що пред'явлення позовної вимоги про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення прав позивача.
5.46. Отже, Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі № 910/15479/21, заявив позовні вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об'єкта малої приватизації, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація), від 20.11.2020, скасування державної реєстрації за ПСП "Агрофірма "Світанок" права власності на нежитлові приміщення без пред'явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. Тому колегія суддів зазначає, що задоволення зазначених позовних вимог Прокурора без пред'явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину в цьому випадку є неефективним способом захисту позивача.
5.47. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував наведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2024 у справі № 910/3143/21, від 08.10.2024 у справі № 911/549/21 у подібних правовідносинах. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права підтвердилися, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
5.48. Водночас господарський суд першої інстанції помилково розглянув по суті позов Прокурора та відмовив у його задоволенні з інших підстав. При цьому суд першої інстанції помилково не врахував того, що обрання неефективного способу захисту виключає необхідність додаткового встановлення судами обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 911/3890/23.
5.49. Отже, в цьому випадку частково підтвердилися наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.50. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі ПСП "Агрофірма "Світанок", які охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного позивачем способу захисту, а тому колегія суддів не може взяти їх до уваги.
5.51. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.
5.52. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги, стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.53. Оскільки підтвердилися підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 слід залишити в силі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.3. Відповідно до частини 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 311 зазначеного Кодексу).
6.4. За змістом статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
6.5. Ураховуючи положення законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що касаційну скаргу ПСП "Агрофірма "Світанок" належить задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в решті рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Київську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/15479/21 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 910/15479/21 залишити в силі.
4. Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" 10 896 (десять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак