17 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1344/24 (911/899/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України (вх. № 7509/2025)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025
у складі колегії суддів: Доманської М. Л. - головуючого, Остапенка О. М., Козир Т. П.
та на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025
у складі судді Янюк О.С.
у справі № 911/1344/24 (911/899/25)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл"
про стягнення грошових коштів
у межах справи № 911/1344/24
за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон ОІЛ"
про банкрутство, -
14.03.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон ОІЛ" про стягнення пені у розмірі 22 600,00 грн.
02.06.2025 рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1344/24 (911/899/25) позовну заяву Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон ОІЛ" про стягнення пені у розмірі 22 600,00 грн - залишено без задоволення.
01.10.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено 06.10.2025) апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі №911/1344/24 (911/899/25) - залишено без змін.
10.10.2025 (через систему "Електронний суд") Антимонопольним комітетом України подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1344/24 (911/899/25);
- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Антимонопольного комітету України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" пеню у розмірі 22 600 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
При цьому скаржником заявлено клопотання про передачу справи №911/1344/24 (911/899/25) на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
13.10.2025 зазначену касаційну передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Картере В. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 7 КУзПБ встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
1) перша група стосується розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо;
2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Згідно з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/97/20, визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня- 3 028 грн.
Предметом позову у справі № 911/1344/24 (911/899/25), який розглядався в межах справи № 911/1344/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон ОІЛ", є стягнення 22 600 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2025 році (3 028 грн х 100 = 302 800 грн). Отже, справа № 911/1344/24 (911/899/25) є малозначною в силу статті 12 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявник касаційної скарги не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на пеню, нараховану на суму несплаченого штрафу, у порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", поширюється заборона, встановлена частиною третьою статті 41 КУзПБ. Вважає, ухвалені у справі № 911/1344/24 (911/899/25) судові рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи та неправильної оцінки обставин та доказів, що мають значення для справи.
З наведених Антимонопольним комітетом України обґрунтувань касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/1344/24 (911/899/25) вбачається, що касаційна скарга подана на підставах, визначених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:
1) неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частин 5 та 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 та постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №9223-36гс13 (щодо превалювання Закону України "Про захист економічної конкуренції" над іншими законами, зокрема, які регулюють процедуру банкрутства, оскільки застосовані Антимонопольним комітетом України нарахування (штраф/пеня) не є неустойкою чи фінансовою санкцією та не можуть вважатись заходами, спрямованими на забезпечення виконання зобов'язань);
2) необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15 та від 20.03.2025 у справі №926/868/24, на користь висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16 та постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 9223-36гс13.
Водночас касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо випадків, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за умови наявності яких можливе відкриття Верховним Судом касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, касаційна скарга Антимонопольного комітету України оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: зазначити та належним чином обґрунтувати наявність випадків, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких можливе відкриття касаційного провадження у справі № 911/1344/24 (911/899/25).
При цьому колегія суддів зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/1344/24 (911/899/25) - залишити без руху.
2. Надати Антимонопольному комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Антимонопольному комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков