14 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2963/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царенка В'ячеслава Валерійовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 (суддя Ніколенко М. О.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 (Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) у справі
за первісним позовом Криворізької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Царенка В'ячеслава Валерійовича
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 161 516,60 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Царенка В'ячеслава Валерійовича
до Криворізької міської ради
про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості,
(У судове засідання з'явилися представники: позивача Скляр Н. М., відповідача Лісовий Д. О.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2024 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулася Криворізька міська рада з позовом до Фізичної особи-підприємця Царенка Вячеслава Валерійовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 161 516,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у Фізичної особи-підприємця Царенка Вячеслава Валерійовича заборгованості перед Криворізькою міською радою з оплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 161 516,60 грн. за відсутності належним чином оформлених документів на користування земельною ділянкою.
09.08.2024 надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Царенка Вячеслава Валерійовича до Криворізької міської ради про зобов'язання Криворізьку міську раду здійснити перерахунок розміру заборгованості за період 2022 - 2023 роки у розмірі 161516,60 грн., яка нарахована Фізичній особі-підприємцю Царенку Вячеславу Валерійовичу, у бік її зменшення з урахуванням раніше здійсненої оплати у розмірі 165485,52 грн за користування земельною ділянкою у період 2019 - 2021 роки.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивачем вже була здійснена плата у розмірі - 165 485,52 грн. за користування земельною ділянкою Криворізької міської ради за період 2019-2021 роки, яка нарахована на підставі попереднього рішення Криворізької міської ради №3728 від 26.05.2021 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яке рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 160/7809/19 скасовано (визнано протиправним та нечинним). Відтак, на думку позивача, наразі Криворізька міська рада безпідставно утримує його грошові кошти у розмірі 165 485,52 грн. Таким чином, станом на сьогоднішній день, у нього наявна певна переплата, адже, враховуючи сплачені кошти у розмірі - 165 485,52грн - 161 516,60грн - нарахована заборгованість за період 2022 2023 роки = 3 968,92грн - переплата за користування земельною ділянкою.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Царенком Вячеславом Валерійовичем, 14.02.2020 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - будівлю управління загальною площею 1 066,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОНМ: 2035686112110, що підтверджується відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.04.2024 № 373342578.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001208092024 від 16.05.2024, земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, присвоєний кадастровий номер 1211000000:04:226:0036. Площа земельної ділянки становить 0,4189 га. Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення: 03.10. Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Позивач наполягає на тому, що оскільки у період, зокрема, з 01.01.2022 по 31.12.2023 між Криворізькою міською радою та ФОП Царенком В.В. не існувало договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, останній не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, то єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. Станом на момент прийняття рішення за результатами розгляду цієї справи таке рішення є чинним та у встановленому порядку не скасовано.
Криворізькою міською радою прийнято рішення № 506 від 26.05.2021 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу». Цим рішенням встановлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 54 (додаток 2 до рішення).
Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від № 97-4-0.110,4-6998/301-23 від 08.08.2023, у 2023 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:226:0036 складала 7 199 382,96 грн.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024, коєфіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить 1,15 (для земель і земельних ділянок, крім сільськогосподарських угідь).
За таких обставин, за розрахунком позивача за первісним позовом, у 2022 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:226:0036 складала 6 260 333,01 грн. (7199382,96 грн.: 1,15), а річний розмір орендної плати становив 75 124 грн. (6 260 333,01 грн. х 1,2%).
У 2023 році річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036 площею 0,4189 га становив 86 392,60 грн. (7199382,96 грн. х 1,2%).
У зв'язку з цим, за розрахунком позивача, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 відповідач мав сплатити позивачу орендну плату у розмірі 161 516,60 грн.
Водночас позивач за зустрічним позовом вказав, що ним вже була здійснена плата у розмір - 165 485,52 грн. за користування земельною ділянкою Криворізької міської ради за період 2019- 2021 років, яка була нарахована на підставі попереднього рішення Криворізької міської ради №3728 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яке у свою чергу рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 160/7809/19 скасовано (визнано протиправним та нечинним).
Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, Криворізька міська рада не лише не має права вимагати оплату за період 2022 - 2023 роки на підставі рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», а зобов?язана зробити коригування такої заборгованості у бік зменшення та відобразити наявну переплату позивача у розмірі - 3 968,92 грн., як вже заборгованість Криворізької міської ради.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/2963/24 первісні позовні вимоги задоволено. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Задовольняючи первісний позов, господарський суд виходив із доведеності, законності та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати. Щодо зустрічного позову суд наголосив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2022 у справі №904/1660/22, що набрало законної сили 27.10.2022, присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Царенка В. В. на користь Криворізької міської ради 165 485,52 грн. безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036 за період з 01.01.2019 до 31.12.2021. При цьому, періоди нарахування плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036 у справах № 904/1660/22 та № 904/2963/24 не співпадають. За таких обставин, неможливо стверджувати про подвійне стягнення з ФОП Царенка В. В. заборгованості за користування спірною земельною ділянкою за той самий період.
Крім того, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 160/7809/19 про визнання протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області за № 3728 від 24 червня 2015 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», на яке посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування підстав для перерахунку розміру орендної плати, скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023, а постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року змінено мотивувальну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19, виклавши мотивувальну частину зазначеного судового рішення у редакції цієї постанови. В решті постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19 залишено без змін.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).
Протокольною ухвалою від 09.12.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про залучення представника.
Протокольною ухвалою від 09.12.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про зупинення провадження у справі.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/2963/24 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені зустрічного позову не оскаржувалося, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряв.
За період з 01.01.2022 до 31.12.2023 відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:226:0036 в розмірі 161516,60 грн (75124,00 грн. + 86392,60).
Апеляційний господарський суд зазначив, що із наданого позивачем розрахунку вбачається, що несплачена відповідачем сума орендної плати 161516,60 грн розрахована на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.08.2023, підготовленого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровської області, з урахуванням ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки земель міста, розмір якої визначений відповідним рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506. Місячний розмір орендної плати визначений позивачем шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році. Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд порушень не встановив.
Апеляційний господарський суд наголосив на відсутності порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі в якості представника відповідача Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу», оскільки громадська спілка в розумінні процесуального закону не уповноважена на представництво інтересів осіб - сторін у справі, незалежно від того, що зазначено в її статуті, адже останнє має неминуче корелюватися із засадами процесуального закону. Апелянт помилково ототожнює право Громадської спілки на звернення до суду в інтересах її членів (фактично право на звернення до суду в інтересах третіх осіб) із процесуальним представництвом сторони у справі.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесу щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Царенка В.В. - Громадської Спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу», суд апеляційної інстанції зазначив, що - представництво є неможливим у розумінні ГПК України. Крім того, інститут третіх осіб не зводиться до представництва інтересів сторони у справі, а тому ці поняття не слід ототожнювати (підміняти). Третій особі має бути притаманний власний інтерес від результату вирішення справи, що полягає в тому, щоб предмет спірних правовідносин перебував у сфері впливу такої особи, та щоб вона перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. У цьому випадку спір між сторонами є приватно-правовим, зачіпає права та інтереси виключно сторін та заздалегідь не допускає участі Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» як самостійного учасника, що виключає можливість участі останньої у справі в якості третьої особи.
Відносно незаконності, на думку скаржника, технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, затвердженої рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 (далі - Рішення №523), апеляційний господарський суд вказав, що воно в судовому порядку нечинним не визнане, а саме по собі судове оскарження певного нормативного акта не свідчить про його нечинність. Останнє є суб'єктивною обставиною, на яку впливає сам скаржник, тому це не здатне зумовлювати юридичних наслідків для інших правовідносин.
Натомість, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №160/3848/24, залишеним без змін Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 06.11.2024, підтверджено законність Рішення №523. Отже, посилання апелянта на розгляд в Дніпропетровському окружному адміністративному суді позову Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до Криворізької міської ради про визнання протиправним рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», та те, що рішення у зазначеній справі матиме преюдиційне значення для розгляду даної справи є безпідставним, оскільки значення мають лише достеменно існуючі преюдиційні обставини за судовими рішеннями, які набрали законної сили, на момент вирішення конкретного спору, а не ті, які матимуть в майбутньому преюдиційне значення.
3.3. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у судовому засіданні 02.06.2025 представником відповідача заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання письмової заяви про відвід, яке задоволено колегією суддів; в судовому засіданні 02.06.2025 оголошена перерва до 16.06.2025.
05.06.2025 від ФОП Царенка В. В. надійшла заява про відвід судді Паруснікова Ю.Б. від розгляду апеляційної скарги.
Суддя Парусніков Ю.Б. перебував у відпустці у період з 09.06.2025 по 13.06.2025. Ухвалою суду від 16.06.2025 заяву ФОП Царенка В. В. про відвід судді Паруснікова Ю.Б. визнано необґрунтованою та передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
Ухвалою суду від 19.06.2025 у задоволенні заяви про відвід судді Паруснікова Ю.Б. від розгляду апеляційної скарги у справі № 904/2963/24 відмовлено.
27.06.2025 розпорядженням керівника апарату суду, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/2963/24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025, справу №904/2963/24 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
Протокольною ухвалою від 30.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про залучення представника, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (за первісним позовом) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу».
Також протокольною ухвалою від 30.06.2025, у зв'язку з відсутністю правових та фактичних підстав, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перерву у судовому засіданні для надання часу для підготовки клопотання про призначення експертизи та подання додаткових доказів.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ФОП Царенко В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження є пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема з посиланням на пункт 1 частини першої та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України
4.2. Щодо посилання на пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом апеляційного суду. Апеляційним судом порушено порядок та правила розгляду відводу, оскільки 30.06.2025 у судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що наразі виникли обставини, які свідчать про розгляд справи упередженим та необ'єктивним складом суду з урахуванням чого представник Відповідача просив надати час терміном у 2 дні для подання письмової заяви про відвід та для подання відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що розгляд справи має здійснюватися іншим складом суду. Однак, апеляційний суд відмовився вирішувати питання про відвід та не надав відповідачу час для подання у порядку статті 38 ГПК України обґрунтованого і вмотивованого відводу із відповідними доказами протягом 2 днів, з дня, коли заявник дізнався про таку підставу, що призвело до порушення правил щодо (само)відводу.
Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій допущено порушення засад змагальності судового процесу та рівності Сторін, оскільки було відхилено клопотання про залучення до участі у розгляді справи представника Відповідача - Громадську спілку «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу». На думку скаржника, практикою Верховного суду передбачено, що громадське об'єднання наділене правом на звернення до суду в інтересах її членів, а суди безпідставно відмовили у задоволенні зазначеного клопотання.
Щодо зазначених вище доводів скаржник також посилається на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Крім того, заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Громадської Спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу». В силу положень саме Закону України «Про громадські об'єднання» та положень Статуту у рамках цієї справи Громадська спілка «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» зобов'язана вступити у справу в якості третьої особи, адже, зобов'язалась здійснювати представництво та захист інтересів скаржника у судах, як члена Спілки (Об'єднання).
Також заявник вважає, що судами допущено порушення норм процесуального права щодо незупинення провадження у справі до закінчення вирішення пов'язаної із нею адміністративної справи №160/25282/24 про визнання незаконним (протиправним та нечинним) із моменту прийняття рішення Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу». Рішення у адміністративній справі №160/25282/24 матиме преюдиційне значення для розгляду даної справи щодо стягнення заборгованості, оскільки впливає на правомірність нарахування такої заборгованості.
Незупинення провадження у справі та скасування у майбутньому рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» буде свідчити про те, що суд сприяє у застосуванні до землекористувача (Відповідача) протиправного та нечинного рішення органу місцевого самоврядування. Також, незупинення провадження у справі та розгляд справи по суті свідчить, що суд застосовує невиправданий формальний підхід до вирішення спору.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу Криворізька міська рада вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
4.4. Від скаржника 13.10.2025 надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про зупинення касаційного провадження.
4.5. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У клопотанні вказано на те, що громадська спілка має право звернутися до суду в інтересах членів такої спілки. Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання скаржника про залучення Громадської Спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу», обмежили право відповідача у доступі до правосуддя. Водночас висновок Верховного Суду щодо права громадської спілки здійснювати процесуальне представництво відсутній.
Частина п'ята статті 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.
Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п'ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За оцінкою Верховного Суду, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критерієм, зокрема скаржник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи касаційним судом у межах оцінки дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження та у чому полягає невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо визначення осіб, які можуть здійснювати саме процесуальне представництво.
Наведені скаржником у клопотанні питання можуть бути вирішені Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи.
4.5. Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23.
Скаржник стверджує, що ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 вирішено передати справу №922/407/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновків, зокрема, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №820/1804/16, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/2020, від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16 щодо застосування положень Порядку № 489 та Методики № 213 в частині можливості визначення локальних факторів не в автоматичному порядку та можливості самостійного визначення судом локальних факторів не в автоматичному порядку, оскільки самостійний розрахунок позивачем на його розсуд локальних факторів та самостійне визначення судом на їх підставі сукупного коефіцієнту Км не відповідає положенням Порядку № 489, та 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, за змістом вказаної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України, касаційне провадження у справах здійснюється виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на порушення судами норм процесуального права, однак жодних доводів щодо суті правовідносин, зокрема, особливостей здійснення позивачем обрахунку спірної суми та застосування норм матеріального права в межах підстав касаційного оскарження ним наведено не було. Таким чином, безпосередньо питання щодо застосування положень Порядку № 489 та Методики № 213 не є предметом касаційного розгляду, з огляду на зміст касаційної скарги.
Ураховуючи визначені самим скаржником підстави касаційного оскарження, результат вирішення спору Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23, не вплине на результат касаційного перегляду судового рішення попередньої інстанції у цій справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення касаційного провадження.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Щодо розгляду справи неповноважним складом суду
За вимогами пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов'язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ГПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова практика свідчить про те, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20-31 ГПК України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32, 36 ГПК України).
У справі, яка розглядається, доводи скаржника не стосуються порушення правил юрисдикції (підсудності), натомість зводяться до відмови у відкладенні розгляду справи для подання заяви про відвід.
Як вбачається із матеріалів справи, протокольною ухвалою від 30.06.2025, у зв'язку з відсутністю правових та фактичних підстав, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перерву у судовому засіданні для надання часу для підготовки клопотання про призначення експертизи та подання додаткових доказів.
Верховний Суд зауважує, що на відміну від розгляду справи в суді першої інстанції, відповідно до положень статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частин одинадцятої-тринадцятої статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Тобто, саме суду надано право визначення підстав, які вказують на необхідність відкладення розгляду справи. Однак, зі змісту касаційної скарги не вбачається наведення ґрунтовних доводів, які б вказували на те, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний був відкласти розгляд справи.
Крім того, скаржник стверджує, що були підстави для подання письмової заяви про відвід та необхідно було відкласти розгляд справи для подання відповідних доказів на підтвердження тих обставин. Однак, у касаційній скарзі жодним чином не наведено мотивів на підтвердження обставин обґрунтованості доводів щодо наявності підстав для відводу колегії суддів апеляційного господарського суду. Стверджуючи про те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, заявник не наводить фактичних підтверджень у чому саме полягають такі доводи. Загальне посилання на те, що суди відхилили клопотання про відкладення жодним чином не вказує на наявність процесуальних порушень які б могли бути розцінені як підстава направлення справи на новий розгляд, передбачена пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України.
5.4. Щодо відхилення клопотань про залучення Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу»
5.4.1. Як слідує із доводів касаційної скарги, скаржник вважає, що допущено порушення засад змагальності судового процесу та рівності сторін, оскільки відхилено клопотання про залучення до участі у розгляді справи представника відповідача - Громадську спілку «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу».
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами першою, п'ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Згідно із частиною першою статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до статті 61 ГПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.
Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (стаття 7 ГПК України).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доводам скаржника зазначив, що громадська спілка в розумінні процесуального закону не уповноважена на представництво інтересів осіб - сторін у справі, незалежно від того, що зазначено в її статуті, адже останнє має неминуче корелюватися із засадами процесуального закону. Апелянт помилково ототожнює право Громадської спілки на звернення до суду в інтересах її членів (фактично право на звернення до суду в інтересах третіх осіб) із процесуальним представництвом сторони у справі.
Верховний Суд погоджується із наведеними мотивами, оскільки зі змісту статей 56, 58 ГПК України не вбачається можливості здійснення Громадською спілкою представництва скаржника, саме у розумінні участі в судовому процесі і про що фактично просив заявник, таке право надано адвокату або законному представнику. Отже, відмова судів у задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи представника відповідача - Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» узгоджується із нормами процесуального права. Посилання ж скаржника на те, що було допущено порушення принципів рівності та змагальності не враховують змісту положень статей 56, 58 ГПК України та особливостей здійснення представництва в господарському процесі. За таких обставин, колегія суддів відхиляє у цій частині наведені у касаційній скарзі посилання.
5.4.2. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що допущено порушення засад змагальності судового процесу та рівності сторін, оскільки відхилено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Громадську спілку «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу».
За приписами статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Щодо ж наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Як слідує зі змісту оскарженої постанови, апеляційний господарський суд надаючи оцінку доводам скаржника щодо необхідності залучення Громадської спілки як третьої особи, зазначив, що інститут третіх осіб не зводиться до представництва інтересів сторони у справі, а тому ці поняття не слід ототожнювати (підміняти). У цьому випадку спір між сторонами є приватно-правовим, зачіпає права та інтереси виключно сторін та заздалегідь не допускає участі Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» як самостійного учасника, що виключає можливість участі останньої у справі в якості третьої особи.
Верховний Суд погоджується із зазначеним та зауважує, що скаржником не наведено ґрунтовних доводів стосовно того, що ухвалення у цій справі рішення вплине на права та обов'язки Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу». Зі змісту оскаржених судових рішень також не вбачається висновків про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи. Отже, Верховний Суд не убачає підстав вважати, що судами необґрунтовано відхилено клопотання про залучення Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
5.5. Щодо відхилення клопотання про зупинення провадження у справі до адміністративної справи №160/25282/24
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини першої статті 229 ГПК України).
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
За приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як слідує із оскаржених рішень, суди не вбачали підстав для зупинення провадження у справі № 904/2963/24 до розгляду справи №160/25282/24. Суд першої інстанції, зокрема, зауважив, що імовірне задоволення позовних вимог Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до Криворізької міської ради про визнання незаконним (протиправним та нечинним) з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу» в адміністративній справі № 160/25282/24 жодним чином не вплине на розрахунок заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2022 по 31.12.2023. У цьому контексті суд послався на те, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Колегія суддів у цьому контексті зауважує, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, звернулася до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що з доводів скаржника не вбачається підстав, які б вказували на те, що суди попередніх інстанцій були зобов'язані зупинити провадження у справі № 904/2963/24 до справи №160/25282/24. З мотивів судових рішень не вбачається саме об'єктивної неможливості розгляду справи № 904/2963/24, ними надано оцінку спірним правовідносинам та доказам, які наявні у матеріалах справи. Отже, з вказаного не слідує допущення судами порушення норм процесуального права, які б зумовлювали скасування оскаржених рішень.
5.6. Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, з огляду на наведене, в межах підстав касаційного оскарження скаржник не навів змістовних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій. Отже, колегія суддів вважає, що підстави касаційного оскарження, зважаючи на зміст касаційної скарги, не підтвердилися.
Інші посилання скаржника (зокрема на висновки Верховного Суду), наведені не у межах підстав касаційного оскарження і також не доводять необхідності скасувати оскаржені судові рішення.
5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для задоволення касаційної скарги.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царенка В'ячеслава Валерійовича залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/2963/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ