16 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/89/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : не з'явився
Відповідача - 1: не з'явився
Відповідача - 2: не з'явився
Відповідача - 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025
(головуючий - Тихий П.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.)
та рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025
(суддя - Смола С.В.)
у справі №913/89/25
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"
до 1) Селянського (фермерського) господарства "Нікіт",
2) ОСОБА_1 ,
3) ОСОБА_2 ,
про стягнення 2 114 002, 52 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Нікіт" (далі - СФГ"Нікіт", відповідач - 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідача -2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач- 3) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 30.03.2021 №376-018, за тілом кредиту в сумі 1 350 000,00 грн, за процентами за користування кредитом за період з 30.03.2021 до 31.10.2023 у сумі 761 465,09 грн, за комісією за користування кредитом за період з 28.02.2022 до 31.10.2023 в сумі 2 537,43 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням СФГ "Нікіт" зобов'язань з повернення сум кредиту, сплати процентів та комісії за договором кредитної лінії від 30.03.2021 №376-018, виконання зобов'язань за яким забезпечено договорами поруки від 30.03.2021 №376-018/31 який укладений між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 , та від 30..03.2021 №376-018/32, який укладений між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з СФГ "Нікіт", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь АТ "Державний ощадний банк України", заборгованість за кредитом у сумі 1 350 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 183 706, 39 грн, комісію в сумі 2 537,43 грн. У решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
4. Судами встановлено наявність заборгованості за кредитом, отже, суди в частині стягнення основної заборгованості позов задовольнили. Водночас, суди встановивши, що позивачем виконано неправильний розрахунок відсотків за користування кредитом (з урахуванням граничного терміну повернення траншу) встановили, що розмір відсотків за користування кредитом складає 183 706, 39 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у позові щодо стягнення 577 758, 70 грн процентів за користування кредитом та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині позовних вимог.
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій частково відмовляючи у позові не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, відповідно до якого нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від строку дії кредитного договору. Скаржник вважає, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватись поза межами визначеного договором строку кредитування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2021 між АТ ?Ощадбанк? як банком та СФГ ?Нікіт? як позичальником у письмовому вигляді укладений договір кредитної лінії №376_018, за умовами якого банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст.3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).
8. Відповідно до пп.21 п.1.1 договору Програма - це Програма фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", реалізація якої здійснюється на підставі "Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 та договору про співробітництво.
9. У п.3.1 договору сторони визначили суму та валюту максимального ліміту кредитування - 2 900 000 грн 00 коп.
10. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 29.03.2024 (п.3.2 договору).
11. У п.3.3 договору сторони передбачили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування: до 28.11.2023 (включно) - 2 900 000,00 грн 00 коп., 29.11.2023 - 28.12.2023 (включно) - 2 320 000 грн 00 коп., 29.12.2023 - 28.01.2024 (включно) - 1 740 000 грн 00 коп., 29.01.2024 - 28.02.2024 (включно) - 1 160 000 грн 00 коп., 29.02.2024 - 29.03.2024 (включно) - 580 000 грн 00 коп.
12. Відповідно до п.3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули: БПС=Індекс UIRD (3m) + Маржа де: БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором; індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет (на дату укладення цього договору за посиланням: https://www.bank.gov.ua/files/UIRD.xls), а також у системі Thomson Reuters. У випадку розходження значень ставки UIRD між різними джерелами інформації, перевага надається значенню ставки UIRD, що оприлюднена в системі Thomson Reuters; Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
13. Згідно з п.3.5.2 договору на момент укладення договору з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої п.3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 14,30%, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання постачальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до п.3.5.3 договору.
Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої п.3.5.1 цього договору) здійснюється банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
14. У відповідності до умов пп.3.11.1 п.3.11 договору позичальник зобов'язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п.3.3 цього договору.
15. Пунктом 3.16 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строк/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом. Якщо умовами цього договору встановлено зобов'язання позичальника повернути частину основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище (пп.3.16.1 п.3.16 договору).
16. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 АТ "Ощадбанк" включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн 00 коп.
17. Так, 23.12.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", якою надано у 2020 році державні гарантії на портфельній основі банкам-кредиторам у межах обсягів, затверджених цією постановою та уповноважено Міністра фінансів підписувати документи щодо надання державних гарантій на портфельній основі.
18. 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант) та позивачем (бенефіціар) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 (далі - договір про надання державної гарантії).
19. Відповідно до наданої позивачем банківської виписки кредитні кошти надавались позичальнику саме траншами: 30.03.2021 - 1 000 000 грн 00 коп., 22.04.2021 - 450 000 грн 00 коп., 27.04.2021 - 550 000 грн 00 коп., 26.07.2021 - 350 000 грн 00 коп., 29.07.2021 - 250 000 грн 00 коп., 17.08.2021 - 100 000 грн 00 коп., 30.08.2021 - 200 000 грн 00 коп., 21.10.2021 - 300 000 грн 00 коп., 27.10.2021 - 500 000 грн 00 коп., всього надано 3 700 000 грн 00 коп.
20. Також, 30.03.2021 між АТ ?Ощадбанк? як банком та СФГ "Нікіт" як позичальником у письмовому вигляді укладений додатковий договір №1 до договору кредитної лінії, у п.1.1 якого даються наступні визначення поняттям: агент - це АТ ?Укрексімбанк?, якому гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, пов'язані з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі; гарант - це Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави; гарантія - це безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов'язань за кредитним договором, надане гарантом за участі агента на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником, яка забезпечує повернення позичальником банку кредиту за умови відповідності позичальника та кредиту критеріям прийнятності, що визначені Порядком на момент першого включення кредиту до портфелю; договір про надання гарантії - це договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/2781 між гарантом та банком на виконання норм Порядку.
21. На виконання умов пп.3.10.1 п.3.10 кредитного договору відповідачем-1 подано заяву на отримання кредиту в межах максимального ліміту кредитування 2 900 000 грн 00 коп. на фінансування витрат, пов'язаних із погашенням простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок гаранта, визначений згідно договору про надання гарантії. Також позичальник просив банк в майбутньому здійснювати видачу кредиту окремими траншами в межах максимального ліміту кредитування. У вказаній заяві визначено спосіб надання траншів шляхом безпосереднього перерахування на рахунок гаранта (без проміжного зарахування на поточний рахунок позичальника) є належним способом надання кредиту, відповідає волі позичальника та умовам кредитного договору від 30.03.2021 №376 _018.
22. Сторонами у кредитному договорі в пп.3.11.1 п.3.11 чітко зазначені строки повернення кредитних коштів за наданими траншами - не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день.
23. При цьому, кожний наданий банком у період з 30.03.2021 по 27.10.2021 транш є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк виконання.
24. Відповідно до умов кредитного договору та заяви позичальника на отримання кредиту банком перераховано СФГ ?Нікіт? 30.03.2021 - 1 000 000, 00 грн, 22.04.2021 - 450 000,00 грн, 27.04.2021 - 550 000,00 грн, 26.07.2021 - 350 000,00 грн, 29.07.2021 - 250 000,00 грн, 17.08.2021 - 100 000,00 грн, 30.08.2021 - 200 000,00 грн, 21.10.2021 - 300 000,00 грн, 27.10.2021 - 500 000,00 грн, всього надано 3 700 000,00 грн.
25. Підсумовуючи вищезазначене, суди зробили висновок, що граничними строками повернення, наданих банком у вигляді траншів кредитних коштів є: у сумі 1 000 000,00 грн (надані 30.03.2021) - 30.03.2022, у сумі 450 000,00 грн (надані 22.04.2021) - 22.04.2022, у сумі 550 000,00 грн (надані 27.04.2021) - 27.04.2022, у сумі 350 000,00 грн (надані 26.07.2021) - 26.07.2022, у сумі 250 000,00 грн (надані 29.07.2021) - 29.07.2022, у сумі 100 000,00 грн (надані 17.08.2021) - 17.08.2022, у сумі 200 000,00 грн (надані 30.08.2021) - 30.08.2022, у сумі 300 000,00 грн (надані 21.10.2021) - 21.10.2022, у сумі 500 000,00 грн (надані 27.10.2021) - 27.10.2022. У свою чергу позичальник повернув з порушенням граничних строків для повернення кредиту транш у сумі 1 000 000,00 грн, який наданий банком 30.03.2021, сплативши 20.10.2021 - 300 000,00 грн, 26.10.2021 - 700 000,00 грн.
26. У свою чергу позичальник повернув з порушенням граничних строків для повернення кредиту транш у сумі 1 000 000,00 грн, який наданий банком 30.03.2021.
27. Крім того, банк отримав відшкодування частини кредиту від гаранта на підставі договору від 31.12.2020 №13010-05/271 та набув право здійснювати стягнення з позичальника на його користь отриманої суми 1 350 000,00 грн.
28. Суд констатує, що на момент звернення банку до позичальника з вимогою від 25.09.2023 №110.10-19/60548/2023 про повернення кредиту строки, повернення траншів вже настали, а тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку має місце дострокове повернення наданих кредитних коштів.
29. Суд наголошує, що остаточний термін повернення кредиту не пізніше 29.03.2024, зазначений у п.3.2 договору застосовується до траншів, які надаються менше ніж за 365 днів до вказаної дати, оскільки умовами договору передбачено можливість для позичальника отримати кредитні кошти в межах максимального діючого ліміту кредитування. Водночас, траншів, строк повернення яких складає менше ніж 365 днів до 29.03.2024 банком позичальнику не надавалось.
30. Як убачається із наданого АТ «Ощадбанк» розрахунку, заборгованість позичальника за кредитом перед банком складає 1 350 000,00 грн.
31. Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за період з 30.03.2021 до 31.10.2023 у сумі 761 465,09 грн, суд визнав його необґрунтованим, оскільки банком невірно визначені періоди нарахування процентів за наданими траншами, а сам розрахунок не містить інформації нарахування процентів за користування кредитом за кожним окремим траншем.
32. Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за наданим: 30.03.2021 траншем у сумі 1 000 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 30.03.2022 (період нарахування складає з 30.03.2021 до 30.03.2022; 22.04.2021 траншем у сумі 450 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 22.04.2022 (період нарахування складає з 22.04.2021 до 22.04.2022; 27.04.2021 траншем у сумі 550 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 27.04.2022 (період нарахування складає з 27.04.2021 до 27.04.2022; 26.07.2021 траншем у сумі 350 000, 00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 26.07.2022 (період нарахування складає з 26.07.2021 до 26.07.2022; 29.07.2021 траншем у сумі 250 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 29.07.2022 (період нарахування складає з 29.07.2021 до 29.07.2022; 17.08.2021 траншем у сумі 100 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 17.08.2022 (період нарахування складає з 17.08.2021 до 17.08.2022; 30.08.2021 траншем у сумі 200 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 30.08.2022 (період нарахування складає з 30.08.2021 до 30.08.2022; 21.10.2021 траншем у сумі 300 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 21.10.2022 (період нарахування складає з 21.10.2021 до 21.10.2022; 27.10.2021 траншем у сумі 500 000,00 грн з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 27.10.2022 (період нарахування складає з 27.10.2021 до 27.10.2022).
Позиція Верховного Суду
33. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
35. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує судові рішення тільки в частині відмови у позові про стягнення 577 758, 70 грн відсотків за користування кредитом, в іншій частині судові рішення скаржником не оскаржуються, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, касаційним судом не переглядаються.
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
37. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
38. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
39. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав, що суди попередніх інстанцій частково відмовляючи у позові, не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, відповідно до яких нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від строку дії кредитного договору. Скаржник вважає, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватись поза межами визначеного договором строку кредитування.
40. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав, згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
41. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
42. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
43. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
44. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
45. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
46. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
47. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
48. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
49. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
50. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
51. Положеннями ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
52. Згідно з частинами 1,2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
53. Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
54. За умовами частини 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
55. Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладено такі висновки:
"91. припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК;
116. Твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України;
128. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)."
57. У пункті 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, на неврахування судами якого вказує скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що: нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
58. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, колегія суддів виснувала про необхідність уточнити правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, наступним чином: у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
59. З урахуванням зазначеного, касаційний суд зауважує, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
60. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
61. Зважаючи на вищезазначене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав на необхідність навести власний розрахунок відсотків за користування кредитом, за кожним окремим траншем, виходячи з кількості днів у році - 365, та зміненої процентної ставки (30.03.2021 - 14,3%, з 01.04.2021 - 14,32%, з 01.07.2021 - 13,9%, з 01.10.2021 - 14,14%, з 01.01.2022 - 14,41%, з 01.04.2022 - 14,22%, з 01.07.2022 - 14,48%, з 01.10.2022 - 17,29%) здійснений за формулою: (розмір траншу) х (процентну ставку) х (кількість днів користування кредитом)/365 (кількість днів у році). Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом у межах наданих банком траншів за період з 30.03.2021 до 27.10.2022 склав 529. 613,22 грн.
62. Судами враховано, що СФГ "Нікіт" сплачено банку проценти за користування кредитом у загальній сумі 345 906,83 грн.
63. Підсумовуючи наведене, суди зробили правильний висновок, що обґрунтованими є проценти за користування кредитом за період з 30.03.2021 до 27.10.2022 у сумі 183 706,39 грн (529.613,22 - 345.906,83), у іншій частині нарахованих позивачем процентів у сумі 577. 758,70 грн необхідно відмовити.
64. З урахуванням вищезазначеного, безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, оскільки суди приймаючи судове рішення про часткове задоволення позову, врахували останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, яким уточнено правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, та зробили вірний розрахунок відсотків за користування кредитом.
65. Доводи касаційної скарги зводяться до власного розуміння та трактування скаржником положень, якими врегульовано питання нарахування відсотків за користування кредитом. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування судових рішень у справі, не знайшли свого підтвердження , а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
66. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
68. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
69. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25, необхідно залишити без змін.
Судові витрати
70. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй