23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11071/23 (910/16140/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
про стягнення страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки
в межах справи № 910/11071/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
про банкрутство
Учасники справи:
ТОВ "Агролендлізинг": Коваленко Д. О., Рудь Г. І.;
ПрАТ "СК "Арсенал Страхування": Мамедова І. Р.;
ТОВ "ТЛК "Арктика": не з'явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агролендлізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - відповідач-1) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (відповідач-2) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 2 461 959,50 грн страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 в порушення зобов'язань, взятих на себе згідно з договором добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 та всупереч статті 92 Закону України "Про страхування", не здійснив виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк за фактом викрадення застрахованого майна - сівалки точного висіву KINZE 3600 2019 року випуску, заводський номер 105978. В свою чергу, відповідач-2 надавав гарантію виконання відповідачем-1 страхових зобов'язань в рамках укладених з позивачем договорів страхування. У зв'язку з наведеним позивач зазначає про наявність правових підстави для стягнення суми страхового відшкодування солідарно з обох відповідачів.
1.3. Відповідач-1 заперечував проти позову, зазначаючи про те, що ним не було прийнято ризики на страхування спецтехніки з огляду на спірний характер такого майна та те, що фактично між сторонами не було укладено (підписано) договір добровільного страхування спецтехніки, що виключає наявність обов'язку щодо здійснення страхового відшкодування позивачу. Також відповідач-1 вважає, що дані позовні вимоги не підлягають розгляду судом у межах справи про банкрутство, оскільки гарантійний лист, виданий відповідачем-2, не є гарантією в розумінні чинного законодавства та не породжує жодних правових наслідків.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з обох відповідачів на користь позивача 2461959,50 грн страхового відшкодування та розподілено судові витрати.
2.2. Задовольняючи позов, суд виходив з встановлених обставин укладення Договору страхування Сівалки, належного виконання позивачем договірного зобов'язання зі сплати першої частини страхового платежу та повідомлення страховика про настання страхового випадку, а також невиконання відповідачем-1 зобов'язання зі своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування в порядку та в строки, визначені Договором страхування. Крім того, суд акцентував на непослідовності поведінки відповідача-1 у правовідносинах з позивачем після настання страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
3.1. 21.10.2020 ТОВ "ТЛК "Арктика" згідно гарантійного листа №09/20 рекомендувало ТОВ "Агролендлізинг" для співпраці у сфері страхування майна ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та надало гарантію за виконання останнім будь-яких взятих перед ТОВ "Агролендлізинг" страхових зобов'язань в рамках укладених в майбутньому договорів страхування.
3.2. За період співпраці між позивачем та відповідачем-1 сформувалася певна ділова практика щодо процесу погодження та укладення договорів добровільного страхування спецтехніки, що полягає у такому:
1) ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звертається до ТОВ "Агролендлізинг" з пропозицією укласти новий або продовжити чинний договір добровільного страхування спецтехніки та надсилає запропонований проект договору у форматі Word разом з рахунком-фактурою на проведення оплати першого страхового платежу;
2) ТОВ "Агролендлізинг" вивчає проект договору добровільного страхування спецтехніки та приймає пропозицію укласти договір на запропонованих умовах повно і безумовно, або ж пропонує укласти договір на інших, ніж було запропоновано страховиком, умовах;
3) у разі прийняття пропозиції укласти договір страхування на запропонованих ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" умовах, ТОВ "Агролендлізинг" підписує договір та проводить оплату першого страхового платежу у строки, встановлені таким договором;
4) підписаний зі сторони ТОВ "Агролендлізинг" договір передається ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" для підписання зі сторони страховика;
5) ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" підписує договір зі своєї сторони та один примірник підписаного договору повертає ТОВ "Агролендлізинг".
3.3. Крім того, з огляду на значну кількість договорів добровільного страхування спецтехніки, що укладалися між позивачем та відповідачем, страховик повертав підписані зі своєї сторони договори страхування партіями з певною періодичністю (наприклад, раз у декілька місяців), а не кожен договір окремо. Водночас саме з моменту оплати першого страхового платежу, а не повернення страховиком підписаного примірника договору вважалося, що договір є укладеним, а майно (спецтехніка) - таким, що застраховане.
3.4. До того ж, усталеною для контрагентів практикою були випадки, коли ТОВ "Агролендлізинг" спершу оплачувало перший страховий платіж, а лише потім ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" надсилало на підпис договори страхування, що підтверджується роздруківками відповідного електронного листування та платіжними інструкціями.
3.5. Так, у грудні 2023 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулося до ТОВ "Агролендлізинг" з пропозицією продовжити низку договорів страхування спецтехніки, строк яких закінчувався у січні 2024 року, надіславши засобами електронної пошти файл у форматі XLSX з переліком таких договорів.
3.6. У відповідь позивач надіслав перелік договорів страхування спецтехніки, які він планує продовжити шляхом укладення нових договорів, серед яких:
- №11/23-СПТ/ЗП112 від 23.01.2023 щодо страхування трактора NEW HOLLAND T6090 (заводський номер ZMBK01021, рік випуску 2021 та трактора NEW HOLLAND T6070 (заводський номер ZMBD01554 , рік випуску 2021);
- №15/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO TF38.10-140 (заводський номер ZF1P50TD3D0002573, рік випуску 2020);
- №22/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH PRONTO 6DC (заводський номер 23486202, рік випуску 2020);
- №26/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки точного висіву KINZE 3600 16-рядна (заводський номер 105978, рік випуску 2019) - спірна Сівалка;
- №27/23-СПТ/ЗП112 від 25.01.2023 щодо страхування сівалки точного висіву HORSCH Maestro 24SW (заводський номер 24581538, рік випуску 2021);
- №31/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 24.50SV (заводський номер 24971273, рік випуску 2021);
- №33/23-СПТ/ЗП112 від 28.01.2023 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO P40.13EE (заводський номер ZF1PM00B5D1004962, рік випуску 2022);
- №34/23-СПТ/ЗП112 від 28.01.2023 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 12CV (заводський номер 24931451, рік випуску 2022).
3.7. Відтак, у січні 2024 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" надіслала позивачу на погодження та підписання проекти нових договорів добровільного страхування спецтехніки разом із рахунками на оплату перших страхових платежів, зокрема:
- №3/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування трактора NEW HOLLAND T6090 (заводський номер ZMBK01021, рік випуску 2021) та трактора NEW HOLLAND T6070 (заводський номер ZMBD01554 , рік випуску 2021);
- №4/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування щодо страхування сівалки HORSCH PRONTO 6DC (заводський номер 23486202, рік випуску 2020);
- №5/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO P40.13EE (заводський номер ZF1PM00B5D1004962, рік випуску 2022);
- №6/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 24.50SV (заводський номер 24971273, рік випуску 2021);
- №7/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки точного висіву HORSCH Maestro 24SW (заводський номер 24581538, рік випуску 2021);
- №8/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування навантажувача самохідного MERLO TF38.10-140 (заводський номер ZF1P50TD3D0002573, рік випуску 2020);
- №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки точного висіву KINZE 3600 16-рядна (заводський номер 105978, рік випуску 2019) - спірна сівалка, (далі - "Договір страхування Сівалки);
- №10/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування сівалки HORSCH Maestro 12CV (заводський номер 24931451, рік випуску 2022).
3.8. Після ознайомлення з проектами зазначених договорів, ТОВ "Агролендлізинг" підписало їх зі своєї сторони та передало на підписання ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", а у подальшому страхувальник здійснив оплату перших страхових платежів за кожним таким договором.
3.9. Зокрема, за Договором страхування Сівалки страхувальник перерахував на користь відповідача-1 страховий платіж у 4396,36 грн на виконання п.п.11, 14 такого договору.
3.10. У такий спосіб 12.01.2024 позивач та відповідач-1 уклали Договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112.
3.11. В той же час, 31.01.2024 о 16:50 год. представник ТОВ "Агролендлізинг" виявив відсутність Сівалки за місцем її зберігання, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача-1 з повідомленням про настання страхового випадку. Крім того, позивач звернувся з заявою про вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, про що 03.02.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування.
3.12. 05.02.2024 страхувальник звернувся до відповідача-1 з письмовими заявами про настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого п.п.22.2.9 Договору страхування Сівалки.
3.13. У подальшому на вимогу страховика та на виконання положень розділів 25, 26 Договору страхування Сівалки позивач надав відповідачу-1 документи, що підтверджували обставини страхової події, а саме: письмові пояснення щодо поставлених питань вих№24/02-05/1 від 05.02.2024, додаткові пояснення вих№24/02- 07/1 від 07.02.2024, додаткові пояснення вих№24/02-07/2 від 07.02.2024, додаткові пояснення та документи вих№24/02-23/1 від 23.02.2024.
3.14. 19.02.2024 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування, а 23.02.2024 позивач повторно звернувся до страховика з листом щодо своєчасного проведення виплати страхового відшкодування, однак вимоги, викладені в цих листах, відповідач-1 проігнорував.
3.15. З моменту повідомлення страхувальником про настання страхового випадку страховика та до моменту звернення позивача до суду із цим позовом ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", порушуючи взяті на себе зобов'язання згідно з Договором страхування Сівалки, не виплатило ТОВ "Агролендлізинг" відповідне страхове відшкодування за наслідками настання страхового випадку - втрати Сівалки.
3.16. На підставі викладеного позивач зазначає, що у відповідачів (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" як страховика за Договором страхування Сівалки; ТОВ "ТЛК "Арктика", як гаранта згідно гарантійного листа) існує солідарний обов'язок по сплаті суми страхового відшкодування, який виходячи із загальної страхової суми, розміру безумовної франшизи та розміру нормативного зносу становить 2 461 959,50 грн.
3.17. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи у період грудень 2023 року - січень 2024 року між сторонами велось електронне листування, зокрема, щодо страхування Сівалки, а саме: відповідачем-1 було надіслано позивачу проект договору добровільного страхування (у форматі Word), перелік застрахованої техніки (у форматі Excel), бланк заяви на страхування (у форматі Word), додаток до заяви - опис спецтехніки, що підлягає страхуванню (у форматі Word) та рахунок фактуру на сплату першого страхового платежу, а позивач зі свого боку підписано два примірники договору страхування і направленої їх відповідачу-1 та проведено оплату страхового платежу у визначеному договором порядку.
3.18. В той же час, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" вказує на те, що при оцінці ризиків прийняття на страхування Сівалки було виявлено наявність накладеного в рамках кримінального провадження арешту на неї, у зв'язку з чим не було підписано Договір страхування Сівалки і тим самим на взято на себе відповідних страхових ризиків.
3.19. Вирішуючи питання щодо укладеності/неукладеності Договору страхування Сівалки, керуючись зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що обставина укладення такого правочину є встановленою з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем. Зокрема, судом враховано, що електронний лист від 15.01.2024 з доданими до нього файлами, надісланий заступником директора Запорізької дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" є письмовою пропозицією укласти договір в розумінні частини першої статті 641 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, а дії позивача щодо підписання договору у запропонованій відповідачем 1 редакції та сплата першої частини страхового платежу відповідно до платіжної інструкції №907 від 19.01.2024 є прийняттям пропозиції укласти договір в розумінні частини першої та другої статті 642 ЦК України.
3.20. У цій справі підтверджується наявність обох юридичних фактів, які дають підстави для висновку про укладення Договору страхування Сівалки:
- відповідач-1 та позивач домовились щодо усіх істотних умов договору страхування, визначених приписами частини першої статті 982 ЦК України та статті 89 Закону України "Про страхування";
- позивач вчинив дію на користь відповідача-1, а саме сплатив першу частину страхового платежу на виконання розділу 14 Договору страхування Сівалки, з фактом проведення чого і пов'язано початок страхового періоду.
3.21. По своїй суті укладення Договору страхування сівалки є продовженням правовідносин страхування сівалки між сторонами, які існували до цього та були врегульованими згідно договору №26/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023, будь-яких претензій за час дії якого з приводу арешту Сівалки страховиком не заявлялось, а більше того, саме останнім в грудні 2023 року ініційовано питання продовження правовідносин страхування в тому числі з приводу сівалки і у січні 2024 року направлено проект Договору страхування сівалки.
3.22. Тобто до повідомлення позивачем відповідача-1 про настання спірного страхового випадку жодних зауважень відносно неможливості прийняття на страхування Сівалки останнім не заявлялось, а більше того - самостійно ініційовано питання пролонгації страхових правовідносин відносно такого майна і надано для цього підготовлений проект правочину.
3.23. При прийнятті на себе ризиків, пов'язаних із страхуванням майна, відповідальний страхових досліджує інформацію відносно об'єкта страхування та страхувальника, однак, на переконання суду, такі дії вчиняються до надання проекту договору страхування для підписання і виставлення рахунку на оплату страхового платежу, а не після цього.
3.24. Більш того, Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою правління ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" 04.03.2020, не містять такої підстави для відмови у страхуванні як арешт об'єкту страхування.
3.26. Відносно аргументів відповідача-1 про те, що здійснений позивачем платіж у розмірі 4396,36 грн за платіжною інструкцією №907 від 19.01.2024 надійшов страховику без жодних правових підстав та не був зарахований як страховий платіж, суд зазначив, що у матеріалах справи наявна копія рахунка-фактури №9_24-СПТ_ЗП112 від 12.01.2024, який був надісланий страховиком позивачу електронним листом 15.01.2024, і такий рахунок містив відомості про страховика, страхувальника, суму платежу, а також найменування платежу "ЗП112.Страховий платіж згідно договору добровільного страхування СПТ:№9/24-СПТ/ЗП112 від "12" січня 2024 р.", що спростовує твердження про безпідставність проведення такого платежу.
3.27. Водночас, страховик не повернув такий платіж як помилково сплачений як тільки йому стало відомо про його надходження, а утримував на своєму рахунку ці кошти тривалий час (35 календарних днів), аж доки страховику стало відомо про настання події, що мала ознаки страхового випадку за заявою страхувальника.
3.28. До того ж, жодних доказів направлення на адресу позивача доданих до відзиву листів про неукладення Договору страхування Сівалки та визначення страхового платежу за ним як такого, що здійснено передчасно (листи №220124-501/к від 22.01.2024 та №070224-978/к від 07.02.2024), відповідачем-1 не надано.
3.29. Сторони уклали Договір страхування Сівалки і такий Договір набрав чинності в силу положень п.23.2. Договору та відповідно до частин першої - третьої статті 98 Закону України "Про страхування".
3.30. Відповідно до п.4 Договору страхування Сівалки відповідач-1 застрахував майнові інтереси позивача, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованою спецтехнікою, вказаною у Додатку №1 до цього Договору, а саме, Сівалкою, під час зберігання цієї спецтехніки та території підприємства страхувальника/лізингоодержувача, а також проведення робіт на виробничих ділянках, переміщення цієї спецтехніки власним ходом між виробничими ділянками та/або перевезення (транспортування) цієї спецтехніки на спеціально призначеному для такого перевезення транспортному засобі.
3.31. Згідно з п.п.10, 11 Договору страхування Сівалки загальна страхова сума за договором становить 3 517 085 грн, а загальний страховий платіж - 17 585,43 грн.
3.32. Відповідно до п. 12.1. Договору страхування Сівалки безумовна франшиза по кожному та будь-якому страховому випадку складає 0,5% від страхової сум по відповідній спецтехніці згідно з Додатком №1 до цього Договору з урахуванням наступного: у випадку викрадення та/або повної загибелі спецтехніки безумовна франшиза складає 10% від страхової суми по відповідній спецтехніці згідно з Додатком №1 до цього Договору.
3.33. У розділі 14 Договору страхування Сівалки сторонами погоджено порядок сплати страхового платежу: номер, розмір та строк сплати частин страхового платежу та період страхування (з урахуванням умов розділу 23 цього Договору). Зокрема, за умови сплати страхувальником частини страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн до 23.01.2024 (включно) період страхування розпочинається з дати надходження першого страхового платежу та діє до 22.04.2024 включно.
3.34. Строк дії Договору страхування Сівалки: з 23.01.2024 з урахуванням умов розділу 23 цього Договору по 22.01.2025 з урахуванням умов цього Договору (п. 16 Договору).
3.35. Відповідно до п.22.1 Договору страхування Сівалки страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику (вигодонабувачу) прямі збитки, які є наслідком настання певних подій (страхових ризиків), що наведені у п.22.2 цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості настання.
3.36. Згідно з пп.6.9 п.6 та пп.22.2.9 п. 22.2 Договору страхування Сівалки одним з таких страхових ризиків визначено викрадення - незаконне заволодіння спецтехнікою шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час її знаходження на території страхування.
3.37. Положеннями п.23.2 Договору страхування Сівалки встановлено, що у випадку сплати страхового платежу за договором частинами, про що зазначено в розділі 14 Договору, цей Договір набуває чинності з 00-00 годин дати, наступної за датою надходження першої частини страхового платежу, вказаної в розділі 14 цього Договору, на поточний рахунок або до каси страховика, але не раніше 00-00 годин дати, зазначеної в п.16.1 Договору як дата початку його дії, та діє до 24-00 години дати закінчення першого періоду дії Договору згідно з розділом 14 Договору.
3.38. Відповідно до пп.24.1.3 п.24.1 Договору страхування Сівалки страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 цього Договору. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (пені) у розмірі, визначеному в п. 30.1. Договору.
3.39. Зі свого боку, страхувальник зобов'язаний своєчасно і в повному розмірі вносити страхові платежі (пп.24.2.1), повідомити страховика про настання страхового випадку/події, що може бути визнана страховим випадком, згідно з умовами, передбаченими розділом 25 Договору, та виконати всі дії, передбачені розділом 25 Договору (пп.24.2.16), при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, надати страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, передбачені розділом 26 Договору (пп.24.2.17).
3.40. 19.01.2024 на виконання вимог розділу 14 Договору страхування Сівалки позивач сплатив першу частину страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн.
3.41. Відтак, з урахуванням вимог розділу 14 та п. 23.2 Договору страхування Сівалки сплата позивачем першої частини страхового платежу мала своїм наслідком набрання чинності такого правочину з 23.01.2024.
3.42. Позивачем належно виконано зобов'язання зі сплати першої частини страхового платежу (пп.24.2.1 Договору страхування Сівалки); повідомлено страховика про настання страхового випадку відбулося згідно з умовами, передбаченими розділом 25 Договору страхування Сівалки, а також виконано всі дії, передбачені розділом 25 такого правочину, зокрема, надано страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, передбачені таким договором (пп.24.2.16, пп.24.2.17).
3.43. Натомість відповідач-1 зобов'язання зі своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 Договору страхування Сівалки не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.
3.44. При встановленні обставини щодо наявності факту настання страхового випадку за договором, суд виходив з положень пп.6.9 п.6 та пп.22.2.9 п.22.2 Договору страхування Сівалки, а також наданих позивачем доказів на підтвердження викрадення Сівалки шляхом крадіжки.
3.45. Твердження відповідача-1 про те, що викрадення Сівалки відбулося внаслідок шахрайства, а тому цей ризик підпадає під виключення з страхових випадків за умовами Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), спростовуються наданим позивачем витягом з ЄРДР від 07.02.2024 щодо кримінального провадження 12024082040000174, зі змісту якого вбачається попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка).
3.46. Здійснений позивачем розрахунок розміру заподіяної страхувальнику шкоди відповідає умовам п.п.10, 12, 27.7, 31.5 Договору страхування Сівалки, а відповідач-1 будь-яких заперечень щодо відповідного розрахунку розміру шкоди не висловив.
3.47. У межах цієї справи місцевий господарський суд вказав про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки відповідача-1. Зокрема, враховуючи зібрані в матеріалах справи докази та поведінку сторін, суд погодився з позивачем в тому, що в силу довготривалих ділових відносин між сторонами, усталеної ділової практики щодо порядку укладення договорів добровільного страхування, позивач мав підстави розумно покладатися на те, що після сплати першого страхового платежу страховик поверне підписаним Договір страхування Сівалки, а застраховане майно (Сівалка) вважатиметься застрахованим. У цій частині аргументів сторін суд взяв до уваги наявні у матеріалах справи договори добровільного страхування іншої спецтехніки, які були укладені у той самий період (12.01.2024) і за такою ж самою процедурою, що і Договір страхування Сівалки. Поведінка відповідача-1 щодо повернення підписаними усіх таких договорів, за винятком того, за яким вже настав страховий випадок, є вибірковою та непослідовною, і, на переконання суду, свідчить про недобросовісність відповідача-1.
3.48. У цьому спорі відповідач-1 є професійним учасником ринку страхування, натомість позивач хоч і є суб'єктом господарювання, однак у цих правовідносинах він є споживачем послуг страхування. Позивач як страхувальник фактично перебуває у більш вразливому стані порівняно з страховиком, а тому щодо нього застосовується інший стандарт поведінки, ніж до страховика, який міг і повинен був вжити всіх належних заходів задля належного виконання Договору страхування Сівалки.
3.49. У даному випадку єдиним мотивом непослідовної поведінки відповідача-1 у правовідносинах з позивачем після настання страхового випадку було небажання виконати зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки.
3.50. Доводи відповідача-1 щодо правових підстав виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 судом відхилено в силу положень пункту 1 частини першої статті 11, статей 202, 204 ЦК України, адже доказів на спростування правомірності правочину (лист №09/20 від 21.10.2020) відповідач-1 не надав.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
4.2. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним:
- матеріалами справи підтверджується, що договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024, предметом якого є страхування Сівалки точного висіву KINZE 3600, не підписаний представником ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" Шулім О.В., яка зазначена у вказаному договорі як підписант зі сторони страховика;
- згідно з п.7.18 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), зареєстрованих 26.03.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до моменту укладення Договору страхування Страховик залишає за собою право відмовитися від прийняття ризику на страхування без пояснення причин відмови;
- посилання позивача на роздруківки електронного листування між О.Шулім (заступник директора Запорізької дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") та О.Ю.Друзюк (Компанія "Політехніка", o.druziuk@poletehnika.in.ua), не є належними доказами, які б підтверджували волю ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на вчинення вказаного правочину;
- договір добровільного страхування, як і договір страхування в цілому, є реальним договором. Це означає, що він вважається укладеним не просто з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (як консенсуальний договір), а з моменту передачі майна або вчинення іншої дії. Однак, оскільки у даному випадку сторони не досягли згоди щодо укладення договору страхування і вказаний договір страховиком не підписаний, сплата позивачем страхового платежу, який в подальшому був повернутий, не свідчить про укладення між сторонами договору страхування;
- інші договори страхування, подані позивачем як докази, підписані обома сторонами договорів, а позивач не надав доказів, що вони були повернуті з підписом відповідача набагато пізніше від їх дати та сплати страхового платежу;
- страховий платіж був сплачений позивачем лише за один місяць і, за заявою позивача, сівалка зникла в останній день цього місяця, тобто, в останній день дії договору, проте, в заяві до правоохоронних органів позивач зазначив значно триваліший строк, протягом якого могла зникнути сівалка і який не співпадає зі строком договору, що на нього посилається позивач;
- у судовому засіданні не спростовані доводи відповідача, що він не взяв на себе ризики страхування вказаної техніки, оскільки вона є предметом спору і арешту в ряді судових справ, що підтверджено вказаними відповідачем судовими рішеннями;
- місце зникнення сівалки, зазначене позивачем в заяві до поліції, відмінне від місця зберігання, яке зазначалося в минулих договорах і наданому суду проекті договору, тому доводи відповідача щодо відсутності договірних відносин з позивачем в частині спірного страхування підтверджені сукупністю доказів, які є більш вірогідними порівняно з сукупністю доказів, наданою позивачем;
- оскільки договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 є неукладеним, він не створює правових наслідків для сторін, отже позовна вимога про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування є недоведеною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню;
- стосовно позовної вимоги до відповідача-2, то позивач як на підставу для солідарної відповідальності відповідачів вказував на гарантійний лист №09/20 від 21.10.2020 т.в.о. генерального директора ТОВ "ТЛК "Арктика", який, за його доводами, є гарантією, як видом забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "СК "Арсенал Страхування". Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "ТЛК "Арктика" є банком або іншою фінансовою установою, а зі змісту вказаного гарантійного листа вбачається, що він носить рекомендаційний характер та не є гарантією, в розумінні норм чинного законодавства, тому позовна вимога до відповідача-2 є недоведеною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
5. Короткий зміст касаційної скарги
5.1. ТОВ "Агролендлізинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалену судом апеляційної інстанції постанову від 23.06.2025 та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 26.03.2025.
6. Узагальнені доводи касаційної скарги
6.1. Судом апеляційної інстанції застосовано пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 13, частин другої статті 546, частину другу статті 638, частину першу статті 640, частину першу статті 641, частини першу та другу статті 642 ЦК України та частину першу статті 199 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, від 20.02.2025 у справі № 910/16543/23, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22.
6.2. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину першу статті 983 ЦК України та наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
6.3. Апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема статті 76, 78, 79, 86 ГПК України та не враховано відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
7.1. ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалену судом апеляційної інстанції постанову у цій справі - без змін, зокрема зазначаючи наступне:
- апеляційний судом було вірно встановлено обставини справи, зокрема те, що електронне листування сторін не було пропозицією укласти договір, тому твердження касаційної скарги про неправильне застосування судом положень частини першої статті 640, частини першої статті 641, частин першої та другої статті 642 ЦК України не відповідають дійсності;
- у даному випадку саме позивач діяв недобросовісно, намагаючись застрахувати техніку, яка є об'єктом кримінальних проваджень, не повідомивши про це страховика;
- твердження в касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 13 ЦК України є безпідставними;
- посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним господарським судом частини першої статті 983 ЦК України та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми є помилковим;
- за своїм змістом касаційна скарга позивача зводиться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, посиланням на окремі норми Цивільного кодексу України та постанови Верховного Суду у справах з нерелевантними правовідносинами, а також спонукання Суду до здійснення переоцінки доказів.
8. Касаційне провадження
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агролендлізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2025 - 14:45. Крім того, витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/11071/23 (910/16140/24).
8.2. 04.08.2025 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/11071/23 (910/16140/24).
8.3. 05.09.2025 до Верховного Суду від ТОВ "Агролендлізинг" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
8.4. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 вказану заяву задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі № 910/11071/23 (910/16140/24) за участю представника ТОВ "Агролендлізинг" - адвоката Коваленко Д.О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
8.5. В судовому засіданні 16.09.2025 представник ТОВ "Агролендлізинг" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представник ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення.
8.6. Представник ТОВ "ТЛК "Арктика" явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про поважність причин нез'явлення Суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
8.7. В судовому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву до 23.09.2025 - 14:15.
8.8. В судовому засіданні 23.09.2025 представники ТОВ "Агролендлізинг" та ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.
8.9. Представник ТОВ "ТЛК "Арктика" явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про поважність причин нез'явлення Суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
8.10. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника ТОВ "ТЛК "Арктика".
9. Позиція Верховного Суду
9.1. Предметом розгляду у даній справі є заявлені позивачем вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 2461959,50 грн страхового відшкодування за договорами добровільного страхування спецтехніки як такого, що не було виплачено у порядку і строки, визначені Договором страхування та Законом України "Про страхування".
9.2. Місцевий господарський суд позов задовольнив, встановивши обставини укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору страхування Сівалки, сплати позивачем першої частини страхового платежу, повідомлення страховика про настання страхового випадку, невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо здійснення виплати страхового відшкодування та недобросовісності поведінки відповідача-1.
9.3. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та відмовив у позові, зазначивши про те, що договір страхування між позивачем та відповідачем-1 є неукладеним, тому відповідні зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачеві у відповідача-1 не виникли. Крім того, суд зазначив, що гарантійний лист відповідача-2 носить рекомендаційний характер, не є гарантією у розумінні статті 546, 560 ЦК України з огляду на визначений законодавством спеціальний суб'єкт, який може виступати гарантом.
9.4. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не враховано відповідні висновки Верховного Суду. Також позивач зазначав про відсутність висновку Верховного Суду у питанні щодо визначення моменту набрання чинності договором страхування у розумінні частини першої статті 983 ЦК України.
9.5. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
9.6. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
9.7. За змістом частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
9.8. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу (далі - ГК) України (чинного на час вирішення правовідносин сторін) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
9.9. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
9.10. Згідно зі статями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
9.11. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).
9.12. Отже, договір є підставою виникнення цивільно-правового зобов'язання, зміст якого визначається закріпленими у ньому правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до його умов.
9.13. Відповідно до частини першої статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
9.14. Згідно зі статтею 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
9.15. За змістом пункту 59 частини першої статті 1 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
9.16. Страхова виплата (страхове відшкодування) - це грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт 50 частини першої статті 1 Закону України "Про страхування").
9.17. Згідно з частиною першою статті 92 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика за договором страхування віднесено здійснення страхової виплати або виплати страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк у разі настання страхового випадку.
9.18. Порядок та умови здійснення страхових виплат визначені в статті 102 вищезгаданого Закону, згідно з частинами першою-четвертою якої:
- договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України;
- обов'язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування;
- у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта);
- у разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
9.19. В частині другій статті 104 Закону України "Про страхування" наведено перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат, який згідно з частиною третьою цієї статті не є вичерпним, оскільки умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.
9.20. У даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів суми невиплаченого страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку, обумовленого укладеним між позивачем і відповідачем Договором страхування.
9.21. Водночас, відповідачем-1 (страховиком) заперечується факт укладення відповідного Договору страхування з позивачем, а відтак і наявність невиконаного зобов'язання щодо виплати спірної суми страхового відшкодування.
9.22. Як вбачається з матеріалів справи, з'ясовуючи питання щодо того, чи був укладений Договір страхування спецтехніки (Сівалки) між позивачем та відповідачем-1, суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків.
9.23. Так, місцевий господарський суд, надавши оцінку наявним у справі матеріалам, дійшов висновку про те, що у даному випадку обставина укладення правочину є встановленою з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.
9.24. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Договір страхування ж неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо укладення такого договору і останній страховиком не підписаний.
9.25. З даного питання колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
9.26. В частині другій статті 180 Господарського кодексу (далі - ГК) України (чинного на час виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
9.27. Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
9.28. Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
9.29. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
9.30. При цьому відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (стаття 642 ЦК України).
9.31. За змістом оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неукладеність Договору страхування Сівалки між позивачем і відповідачем-1, по суті обмежившись посиланням на те, що вказаний договір не підписаний представником відповідача-1 (страховиком) і вказана обставина, за висновком суду, свідчить на користь того, що сторони не досягли згоди щодо укладення договору страхування.
9.32. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважає його помилковим та таким, що не узгоджується з наявними у справі матеріалами і наданими сторонами поясненнями, з наступних підстав.
9.33. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог позивач, серед іншого, посилався на сформовану практику щодо процесу погодження та укладення договорів добровільного страхування спецтехніки між позивачем і відповідачем-1.
9.34. З'ясовуючи питання щодо укладення чи неукладення між позивачем і відповідачем Договору страхування Сівалки, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, врахував та надав оцінку діям сторін щодо погодження, укладення і оформлення відповідних договорів страхування, які передували періоду, в якому за твердженням позивача і був укладений спірний Договір страхування спецтехніки.
9.35. Суд першої інстанції дослідив надані до матеріалів справи докази і пояснення та встановив, що у грудні 2023 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулося до ТОВ "Агролендлізинг" з пропозицією продовжити низку договорів страхування спецтехніки, строк яких закінчувався у січні 2024 року, надіславши засобами електронної пошти файл у форматі XLSX з переліком таких договорів. В свою чергу позивач надіслав перелік договорів страхування спецтехніки, які він планує продовжити шляхом укладення нових договорів.
9.36. В подальшому у січні 2024 року відповідачем-1 було надіслано позивачеві на погодження та підписання проекти нових договорів добровільного страхування спецтехніки разом із рахунками на оплату перших страхових платежів, зокрема і Договір №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 щодо страхування Сівалки, вимоги про стягнення страхового відшкодування яким заявлено позивачем у цій справі.
9.37. Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами справи, ознайомившись з надісланими відповідачем-1 проектами договорів, позивач підписав їх зі своєї сторони та передав на підписання відповідачеві-1 і в подальшому здійснив оплату перших страхових платежів за кожним таким договором, в тому числі і за Договором страхування Сівалки.
9.38. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024.
9.39. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, оскільки за змістом статті 982 ЦК України строк договору належить до істотних умов договору страхування.
9.40. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
9.41. Тобто, початок дії договору співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.
9.42. При цьому, загальними положеннями ЦК України про договір, зокрема, частиною другою статті 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма статті 983 ЦК України пов'язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
9.43. Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності як з внесення першого страхового платежу, так з вчиненням інших дій (настання обставин), що відповідатиме принципу свободи цивільно правового договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.
9.44. Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має факт внесення страхового платежу (близькі за змістом висновки щодо моменту укладення договору страхування наведені у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7631/18, від 16.03.2021 у справі № 910/8002/20).
9.45. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції:
- у розділі 14 Договору страхування Сівалки сторонами погоджено порядок сплати страхового платежу: номер, розмір та строк сплати частин страхового платежу та період страхування (з урахуванням умов розділу 23 цього Договору). Зокрема, за умови сплати страхувальником частини страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн до 23.01.2024 (включно) період страхування розпочинається з дати надходження першого страхового платежу та діє до 22.04.2024 включно;
- відповідно до пункту 23.2 Договору страхування Сівалки у випадку сплати страхового платежу за договором частинами, про що зазначено в розділі 14 Договору, цей Договір набуває чинності з 00-00 годин дати, наступної за датою надходження першої частини страхового платежу, вказаної в розділі 14 цього Договору, на поточний рахунок або до каси страховика, але не раніше 00-00 годин дати, зазначеної в пункті 16.1 Договору як дата початку його дії, та діє до 24-00 години дати закінчення першого періоду дії Договору згідно з розділом 14 Договору;
- на виконання вимог розділу 14 Договору страхування Сівалки позивач 19.01.2024 сплатив першу частину страхового платежу у розмірі 4 396,36 грн.
9.46. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про набрання чинності Договором страхування Сівалки з 23.01.2024 та відповідно строк дії цього Договору встановлено з 23.01.2024 по 22.01.2025.
9.47. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору страхування сівалки та набрання ним чинності з огляду на встановлені у цій справі обставини, за якими укладення Договору страхування Сівалки є продовженням правовідносин страхування Сівалки між сторонами, які існували до цього та були врегульованими згідно договору №26/23-СПТ/ЗП112 від 24.01.2023. До того ж, саме відповідачем-1 в грудні 2023 року ініційовано питання продовження правовідносин страхування, зокрема з приводу Сівалки, і у січні 2024 року направлено проект відповідний Договору страхування Сівалки та рахунок на оплату страхового платежу.
9.48. Відтак, наявними у справі доказами підтверджується звернення відповідача-1 до позивача з письмовою пропозицією укласти договір (електронний лист від 15.01.2024 з доданими до нього файлами, надісланий заступником директора Запорізької дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування"), а також прийняття пропозиції позивачем (дії позивача щодо підписання договору у запропонованій відповідачем-1 редакції та сплата першої частини страхового платежу відповідно до платіжної інструкції №907 від 19.01.2024), що відповідає положенням статей 641, 642 ЦК України.
9.49. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на ненадання належних доказів, які б підтверджували волю ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на вчинення вищевказаного правочину.
9.50. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про укладення Договору страхування Сівалки, встановивши факт досягнення відповідачем-1 та позивачем домовленостей щодо усіх істотних умов договору страхування, визначених приписами частини першої статті 982 ЦК України та статті 89 Закону України "Про страхування", а також вчинення позивачем дій на користь відповідача-1, тобто сплату першої частини страхового платежу на виконання розділу 14 Договору страхування Сівалки, з фактом проведення чого і пов'язано початок страхового періоду.
9.50. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17, згідно з якою за своєю юридичною сутністю договір страхування, за загальним правилом, є реальним, тобто таким, що є укладеним за одночасної наявності двох юридичних фактів: 1) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; 2) передача речі однією особою іншій стороні або вчинення іншої дії.
9.51. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та по суті не спростував висновків місцевого господарського суду в цій частині.
9.52. Відхиляючи посилання позивача та місцевого господарського суду на факт здійснення позивачем частини страхового платежу, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав на те, що згаданий страховий платіж в подальшому був повернутий відповідачем-1, а тому він не може свідчити про укладення між сторонами договору страхування.
9.53. При цьому апеляційний господарський суд не прийняв до уваги та не спростував встановлені судом першої інстанції обставини про те, що:
- в матеріалах справи наявна копія рахунка-фактури №9_24-СПТ_ЗП112 від 12.01.2024, який був надісланий страховиком позивачу електронним листом 15.01.2024, і такий рахунок містив відомості про страховика, страхувальника, суму платежу, а також найменування платежу "ЗП112.Страховий платіж згідно договору добровільного страхування СПТ:№9/24-СПТ/ЗП112 від "12" січня 2024 р.", що спростовує твердження про безпідставність проведення такого платежу;
- страховик не повернув такий платіж, як помилково сплачений, як тільки йому стало відомо про його надходження, а утримував на своєму рахунку ці кошти тривалий час (35 календарних днів), аж доки страховику стало відомо про настання події, що мала ознаки страхового випадку за заявою страхувальника;
- жодних доказів направлення на адресу позивача листів відповідача-1 про неукладення Договору страхування Сівалки та визначення страхового платежу за ним як такого, що здійснено передчасно (листи №220124-501/к від 22.01.2024 та №070224-978/к від 07.02.2024 додані до відзиву на позов), відповідач-1 не надав.
9.54. У контексті наведеного, колегія суддів погоджується з наданою місцевим господарським судом оцінкою діям відповідача-1 через призму доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої міститься принцип добросовісності.
9.55. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16, постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та від 20.02.2025 у справі № 910/16543/23, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, на які міститься посилання в касаційній скарзі).
9.56. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що Договір добровільного страхування спецтехніки №9/24-СПТ/ЗП112 від 12.01.2024 є неукладеним і він не створює правових наслідків для сторін та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування з цих підстав.
9.57. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та поясненням сторін, не спростував встановлених місцевим судом обставин щодо укладення між позивачем і відповідачем-1 Договору страхування Сівалки, щодо настання страхового випадку та вчинення позивачем дій щодо повідомлення відповідача-1 про страховий випадок у встановленому порядку, як передумови для здійснення виплати страхового відшкодування. Підстав для відмови позивачеві у виплаті страхового відшкодування не встановлено.
9.58. Застосований судом апеляційної інстанції підхід у з'ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
9.59. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
9.60. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
9.61. Відносно вимоги позивача відносно відповідача-2 як особи, яка виступила гарантом виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за укладеним Договором страхування Сівалки, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що наданий позивачем як підстава для солідарної відповідальності відповідачів гарантійний лист №09/20 від 21.10.2020 т.в.о. генерального директора ТОВ "ТЛК "Арктика", який на переконання позивача є гарантією, як видом забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", носить рекомендаційний характер та не є гарантією в розумінні норм чинного законодавства, зокрема статей 546, 560 ЦК України, згідно з якими гарантом може бути лише банк чи інша фінансова установа, до яких відповідач-2 не належить.
9.62. З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися серед іншого гарантією.
9.63. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 ЦК України).
9.64. Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
9.65. З огляду на наведене, долучений до матеріалів справи гарантійний лист відповідача-2 не підпадає під ознаки банківської гарантії у розумінні статті 560 ЦК України не лише за суб'єктним складом, про що зазначено судом апеляційної інстанції, але й за своєю суттю.
9.66. Так, в згаданому гарантійному листі відповідача-2 йдеться про те, що ТОВ "ТЛК "Арктика" надає гарантію виконання СК "Арсенал Страхування" будь-яких взятих перед ТОВ "Агролендлізинг" страхових зобов'язань в рамках укладених в майбутньому договорів страхування за весь час відповідної співпраці.
9.67. Тобто, фактично відповідач-2 у гарантійному листі зазначив лише про свій намір виконати певні дії чи зобов'язання перед позивачем, але при цьому не вказав жодних відомостей щодо конкретного правочину, розміру зобов'язань, строку дії гарантії та її припинення, тощо.
9.68. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що гарантійний лист відповідача-2 не має ознак правочину і не створює зобов'язань відмінних, від визначених у Договорі страхування Сівалки, а тому не може слугувати підставою для стягнення заявленої позивачем суми грошових коштів. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні доводи позивача.
9.69. Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, зокрема не надали належної кваліфікації гарантійному листа відповідача-2, не дослідили наведені позивачем правові підстави заявлених до нього вимог. Так, місцевий суд визнав гарантійний лист правочином, не з'ясувавши питання щодо наявності в цьому листі необхідних характеризуючих ознак, притаманним правочинам у розумінні статті 202 ЦК України. Натомість суд апеляційної інстанції, по суті врахувавши лише назву документа, а не його зміст, відхилив наведений доказ, пославшись на його невідповідність за суб'єктним складом нормам ЦК України, якими врегульовано питання банківської гарантії.
9.70. Обов'язок суду серед іншого полягає у самостійному здійсненні правильної правової кваліфікації спірних правовідносин та застосуванні при прийнятті рішення саме таких норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що відповідає принципу jura novit curia ("суд знає закони").
9.71. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.72. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідає, що підтверджує відповідні аргументи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у питанні застосування норм права.
9.72. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог.
9.74. Водночас, колегією суддів встановлено помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позивачем вимог до відповідача-2 як у питанні надання правової кваліфікації підставам позову в цій частині, так і щодо застосування відповідних правових норм, у зв'язку з чим ані рішення місцевого господарського суду, ані постанова суду апеляційної інстанції у зазначеній частині не можуть бути визнані обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення грошових коштів з відповідача-2 згідно з викладеними у цій постанові мотивами.
9.75. Відносно доводів скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 983 ЦК України, то у цій постанові колегією суддів враховано відповідні щодо застосування наведеної норми. З огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього висновку і формування іншого щодо питання застосування зазначених скаржником норм права.
9.76. Решта доводів касаційної скарги не впливає на викладені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції.
9.77. При цьому Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
9.78. У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано в частині задоволення позовних вимог до відповідача-2, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
10.2. У статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
10.3. Зважаючи на викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення позову до ТОВ "ТЛК "Арктика". В решті рішення суду першої інстанції у даній справі, тобто щодо задоволення позову до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та стягнення з останнього заявленої позивачем суми, має бути залишено в силі. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролендлізинг" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі №910/11071/23 (910/16140/24) скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/11071/23 (910/16140/24) скасувати в частині задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову у позові.
4. В іншій частині залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі №910/11071/23 (910/16140/24) без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк