30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1061/24(450/2314/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Огороднік К. М.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025
та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025
у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 та ОСОБА_3
про визнання недійсним договору
Учасники справи:
ОСОБА_2 : Костюченко С. А. ;
ОСОБА_1 : не з'явився;
ОСОБА_3 : не з'явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. ОСОБА_3 звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру.
1.2. В подальшому ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2024 цивільну справу №450/2314/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру передано до Господарського суду Рівненської області на розгляд у межах справи №918/1061/24 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
1.3. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами 07.06.2023.
1.4. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що:
- договір простого товариства на дату укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири був припинений в силу закінчення його строку, тому усі без виключення права на об'єкт будівництва перейшли до ОСОБА_2 , а будь-які права, обов'язки та повноваження ОСОБА_1 з 12.10.2022 вважаються припиненими;
- укладаючи попередній договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 не мав права розпорядження нею, що є безумовною підставою для визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним;
- відчуження майнових прав на квартири, що належать позивачу за зустрічним позовом, є порушенням його прав.
1.5. Ухвалою суду від 08.04.2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання удаваним попереднього договору та визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав залишено без розгляду.
2. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025, зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири від 07.06.2023 та присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 605,60 грн судового збору.
2.2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання попереднього договору недійсним як такого, що укладений з порушенням статей 316-321, 658 ЦК України.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. 13.10.2021 між ОСОБА_2 (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) укладено договір простого товариства (договір про спільну діяльність), посвідчений Віблим Л.З., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1128.
3.2. Відповідно до п.1.1. договору простого товариства, сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, площею 0,4167 за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:001:0120) (далі - Будинок), в порядку, передбаченому чинним законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим Договором.
3.3. Згідно з пунктами 2.2, 2.2.1 договору простого товариства для досягнення мети, передбаченої п.1.1. цього договору, Сторона-1 вносить, як вклад в спільну діяльність право користування земельною ділянкою, площею 0,04167 за адресою: с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, (кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:001:0120).
3.4. Відповідно до положень пунктів 2.3.1., 2.3.2. договору простого товариства, для досягнення мети, передбаченої п.1.1. цього договору, Сторона-2 вносить, як вклад в спільну діяльність грошові кошти, необхідні для будівництва будинку та здачі його в експлуатацію; професійні знання та вміння у галузі будівництва.
3.5. В п.2.4 договору простого товариства погоджено, що визначення розміру частки права спільної часткової власності сторін на майно, грошові кошти, отримані в результаті спільної діяльності та розподіл отриманого в результаті спільної діяльності майна (квартир, нежитлових приміщень, грошових коштів) здійснюється сторонами відповідно до Додатку №1 цього договору.
3.6. В день укладення договору простого товариства між сторонами був укладений Додаток №1 до договору, відповідно до умов якого, до моменту прийняття будинку в експлуатацію та реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення все створене в результаті спільної діяльності майно (будинок загалом, квартири та нежитлові приміщення) розподіляється між учасниками у такому співвідношенні:
3.7. Стороні-1 належить частка у розмірі 90% Будинку, квартир та нежитлових приміщень у ньому. Стороні-2 належить частка у розмірі 10% Будинку, квартир та нежитлових приміщень у ньому.
3.8. В п. 5.1. договору простого товариства визначено, що перебіг строку дії цього договору починається з моменту його підписання всіма учасниками і діє до досягнення мети, передбаченої п. 1.1 цього Договору, але в будь якому випадку до 12.10.2022.
3.9. Вказана умова щодо припинення дії договору відповідає п.5 ч.1 ст.1141 ЦК України, згідно з яким договір простого товариства припиняється у разі спливу строку договору простого товариства. Наведена норма є імперативною і не передбачає будь-якого автоматичного продовження такого строку чи будь-яких виключень щодо такого припинення.
3.10. Сторонами не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до договору простого товариства, зокрема щодо продовження строку дії вказаного договору, відтак строк договору простого товариства від 13.10.2021 припинився з 12.10.2022.
3.11. Разом з тим, в п.5.2 договору простого товариства сторони визначили, що у випадку не досягнення мети передбаченої п.1.1 цього договору в строк передбачений п. 5.1. цього договору, незавершений об'єкт будівництва вважається власністю Сторони-1, а Сторона-2 гарантує, що не претендуватиме на нього.
3.12. Відповідно до п.7.2. договору простого товариства сторони дійшли згоди, що незалежно від причин розірвання цього договору всі права та обов'язки на незавершений об'єкт будівництва переходять до Сторони 1 ( ОСОБА_2 ).
3.13. 07.06.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір про купівлю-продаж квартири (далі по тексту попередній договір).
3.14. Відповідно до умов п.1 цього договору, сторони зобов'язалися у строк до 30.06.2023 укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_1 .
3.15. В пункті 2 попереднього договору, сторони домовились, що істотними умовами основного договору купівлі-продажу будуть наступні:
- продаж зазначеної квартири буде вчинено за ціною 992536,55 грн, що є еквівалентною 26717 доларам США;
- ОСОБА_1 зобов'язується передати вищевказану квартиру ОСОБА_3 до 30.06.2023;
- витрати, пов'язані з оформленням основного договору купівлі-продажу, сплачуватиме ОСОБА_3 .
3.16. В попередньому договорі зазначено, що інших істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу сторони не мають.
3.17. Пунктом 3 попереднього договору сторони засвідчили, що як забезпечення виконання зобов'язань за цим договором ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв в рахунок майбутніх платежів грошову суму у розмірі 992536,55 грн., що є еквівалентною 26717 доларам США за курсом валют станом на 07.06.2023, до моменту укладення даного договору.
3.18. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що основний договір купівлі-продажу квартири, в погоджений у попередньому договорі строк, сторонами укладений не був.
3.19. ОСОБА_2 оспорює попередній договір купівлі продажу квартири як заінтересована особа в розумінні частини 3 статті 215 ЦК України, не будучи стороною цього договору, з тих мотивів, що є власником предмету договору.
3.20. Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 належить на праві власності ОСОБА_2 . Право власності зареєстроване 30.09.2021.
3.21. На момент укладення оспорюваного попереднього договору, всі права на об'єкт будівництва належали ОСОБА_2 на підставі п.5.2 Договору простого товариства (договору про спільну діяльність) від 13.10.2021.
3.22. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений попередній договір щодо майна, власником якого є ОСОБА_2 , чим порушено його майнові інтереси.
3.23. Оскільки сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири не було укладено основний договір, визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже немає необхідності застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання його недійсним.
3.24. Попередній договір купівлі-продажу квартири був укладений ОСОБА_1 як уповноваженим учасником на ведення спільних справ за договором простого товариства, але повноваження уповноваженої особи були припинені з 12.10.2022 одночасно з припиненням договору простого товариства.
3.25. ОСОБА_1 , не маючи майнових прав на об'єкт будівництва по АДРЕСА_2 , не будучи уповноваженою особою, не міг після 12.10.2022 укладати інвестиційні договори, в тому числі спірний договір у даній справі.
3.26. Посилання ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду від 28.08.2024 та ухвалу Судової плати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №461/6230/24, як на доказ правомірності дій ОСОБА_1 після 12.10.2022, судами не прийнято до уваги, оскільки відповідно до статті 75 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду має тільки обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
3.27. Крім цього, умови договору простого товариства не передбачали такої мети спільної діяльності як продаж збудованих та прийнятих в експлуатацію квартир в об'єкті будівництва по АДРЕСА_2 . Основною метою договору простого товариства, відповідно до пункту 1, було будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 в порядку передбаченому законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень.
3.28. Умова договору простого товариства про мету отримання доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим договором, не надавала право ОСОБА_1 продавати квартири чи укладати попередні договори про такий продаж, так як такі дії виключали досягнення основної мети договору - отримання в особисту приватну власність учасників договору квартир, приміщень.
3.29. Суди відхилили доводи відповідача щодо продовження строку дії договору простого товариства після 12.10.2022 шляхом укладення договорів новації боргу, оскільки останній стосується лише правовідносин сторін цього договору, які виникли між ними з договорів позики, та не створює жодних юридичних наслідків для сторін за договором простого товариства від 13.10.2021.
3.30. Доводи ОСОБА_1 щодо існування обставин непереборної сили, які перешкоджали йому завершити будівництво у термін до 12.10.2022, судами відхилено, оскільки:
- договір простого товариства від 13.10.2021 не містить умов про автоматичне продовження строку дії договору внаслідок настання форс-мажорних обставин;
- ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що він повідомляв іншого учасника договору простого товариства - ОСОБА_2 про обставини непереборної сили, які не дозволяють йому закінчити будівництво у строк встановлений договором, як не надав доказів і того, що він звертався до ОСОБА_2 з пропозицією про продовження строків будівництва;
- ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю закінчення будівництва;
- невиконання умов договору про спільну діяльність не є підставою для автоматичного продовження строку його дії, в тому числі і повноважень ОСОБА_1 ;
- у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій по виконанню умов договору простого товариства після закінчення терміну його дії (конклюдентних дій);
- надані ОСОБА_1 фотоматеріали на підтвердження організації ним будівельних робіт після 12.10.2022 є неналежними доказами, оскільки їх зміст жодним чином не підтверджує обставин виконання саме ОСОБА_1 договору простого товариства та здійснення ним організації будівництва. При цьому, у зв'язку із закінченням строку дії договору простого товариства, між його сторонами у майбутньому не виникли взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору.
3.31. Суди відхилили посилання відповідача на положення статті 1139 ЦК України як обставину нікчемності п.п.5.2, 7.2 договору простого товариства, з огляду на наступне:
- положення статті 1139 ЦК України вказують на нікчемність умов, про позбавлення або відмову учасника від права саме на прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності;
- за змістом п.1.1 Договору простого товариства сторони договору зобов'язалися об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщення в порядку, передбаченому законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим договором;
- будь-які докази на підтвердження, що отримані ОСОБА_1 кошти за попереднім договором були використані для будівництва багатоквартирного будинку в матеріалах справи відсутні;
- твердження про те, що сплачені ОСОБА_3 кошти на виконання укладеного з ОСОБА_1 попереднього договору були використані на будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:001:0120) є недоведеними;
- в п.п.3.5.3 договору простого товариства визначено, що ОСОБА_1 зобов'язався за власні кошти провести всі види проектно-вишукувальних, геологічних, геодезичних, підготовчих, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт та інших робіт, пов'язаних з будівництвом Об'єктів будівництва, здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом об'єктів будівництва, забезпечення будівництва Об'єктів будівництва необхідними будівельними та опоряджувальними матеріалами, обладнанням, устаткуванням і технікою тощо;
- аналіз договору простого товариства в цілому дозволяє зробити висновок про те, що вказаним договором сторони не передбачали умов про залучення ОСОБА_1 від будь-яких інших осіб інвестицій у будівництво багатоквартирного житлового будинку для досягнення мети спільної діяльності.
3.32. Суди відхилили твердження відповідача про те, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири не підлягала розгляду судом першої інстанції у порядку, визначеному ст. 7 КУзПБ та ст. 20 ГПК України, оскільки:
- вирішення спору в частині задоволення первісного або зустрічного позову прямо впливає на загальний обсяг ліквідаційної маси боржника;
- первісний позов було заявлено в тому числі до ОСОБА_2 як відповідача у справі, що підпадає під категорію спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, а також безпосередньо стосуються його майна.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Суди попередніх інстанцій порушили норми статті 3 ЦК України, безпідставно не застосували положення частини 10 статті 11 ГПК України та по аналогії закону положення частини 1 статті 764, частини 2 статті 1036, частини 4 статті 1060 ЦК України щодо можливості продовження строку дії договору простого товариства, а також порушили норми процесуального права, зокрема частину 3 статті 86, частину 1 статті 91 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.2. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 10 статті 11 ГПК України у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють правовідносини спільної діяльності.
5.3. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не врахували, що положення п. 5.2. договору простого товариства суперечить імперативним вимогам абзацу 2 частини 1 статті 1139 ЦК України та є нікчемними. Крім того, наведений пункт договору не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності.
5.4. Оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням правил юрисдикції, оскільки за зустрічним позовом заявлено вимогу немайнового характеру, цей позов не підлягав розгляду у порядку, визначеному частиною 2 статті 7 КУзПБ та пунктом 8 статті 20 ГПК України.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ОСОБА_2 у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у цій справі судові рішення - без змін, зазначаючи серед іншого наступне:
- суди попередніх інстанцій надали належну оцінку умовам договору простого товариства у співвідношенні із положеннями ЦК України, зокрема в частині, що стосується строку дії договору простого товариства, а також правових підстав та наслідків його припинення, а також доводам ОСОБА_1 щодо продовження виконання ним договору простого товариства після закінчення строку його дії та обґрунтовано їх відхилили через недоведеність;
- зазначаючи про необхідність застосування до спірних правовідносин по аналогії закону положень ЦК України, які визначають особливості укладення та виконання договору найму, договору управління майном, договору банківського вкладу, скаржник не наводить жодних обґрунтувань щодо того, в чому полягає подібність правовідносин за вказаними договорами до тих, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із договору простого товариств;
- стосовно доводів скаржника про настання обставин, які нібито перешкоджали ОСОБА_1 чи робили неможливим досягнення мети спільної діяльності у визначений договором строк, то ОСОБА_1 не звертався до ОСОБА_2 з пропозицією дійти згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які згідно його доводів нібито істотно змінились, як і не звертався з позовом до суду для внесення змін до договору за рішенням суду;
- доводи касаційної скарги щодо позбавлення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 будь-яких прав на внесене ним до спільної діяльності майно є безпідставними;
- твердження ОСОБА_1 відносно того, що даний спір не підсудний Господарському суду Рівненської області є безпідставними. До того ж, окрім посилання у касаційній скарзі на порушення правил юрисдикції, скаржником не наведено обґрунтувань, яким чином це порушення, яке на думку скаржника мало місце, вплинуло на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
- наведені скаржником доводи відносно продовження виконання ним умов договору простого товариства після 12.10.2022 не відповідають дійсності і не підтверджені жодними належними і допустимими доказами;
- скаржник в своїх заявах по суті справи стверджував про те, що договір простого товариства від 13.10.2021 не припинив свою дію з 12.10.2022, тому при укладенні попереднього договору він нібито діяв на підставі вищевказаного договору як уповноважений учасник простого товариства, тобто від імені та в інтересах всіх учасників простого товариства. В той же час, в обґрунтування доводів касаційної скарги щодо порушення правил юрисдикції, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 не є стороною оскаржуваного попереднього договору. Така правова позиція та поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом: зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній; зазначення в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі; наведення обґрунтування необхідності формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.
7.2. 19.07.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2025 - 12:30. Крім того, витребувано з осподарського суду Рівненської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 918/1061/24(450/2314/24).
7.4. 25.08.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи № 918/1061/24(450/2314/24).
7.5. 25.09.2025 та 29.09.2025 до Верховного Суду надійшли заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.6. Ухвалами Верховного Суду від 29.09.2025 та 30.09.2025 вказані заяви задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі № 918/1061/24 (450/2314/24) за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Каблака Ю-І. П. та представника ОСОБА_2 - адвоката Костюченка С.А. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.7. В судовому засіданні 30.09.2025 представник ОСОБА_2 заперечував проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив Суд залишити скаргу без задоволення.
7.8. Представник ОСОБА_1 не зміг приєднатися до відеоконференції протягом судового засідання.
7.9. Згідно з частиною 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
7.10. ОСОБА_3 явку свого представника у судове засідання 30.09.2025 не забезпечила, будь яких заяв з цього приводу не надходило.
7.11. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним укладений між відповідачами попередній договір купівлі-продажу квартири від 07.06.2023, зазначаючи про відсутність у ОСОБА_1 права розпоряджатися ані квартирами, ані майновими правами на квартири в будинку АДРЕСА_3 .
8.2. Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили, зокрема зазначивши про те, що оспорюваний правочин укладений з порушенням статей 316-321, 658 ЦК України.
8.3. Скаржник за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 10 статті 11 ГПК України у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють правовідносини спільної діяльності (розділ 5 цієї постанови).
8.4. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
8.5. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільні права та інтереси суд може захистити, зокрема, у спосіб визнання правочину недійсним.
8.6. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.7. Згідно з положеннями статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.8. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
8.9. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
8.10. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
8.11. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи 13.10.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір простого товариства, за умовами якого сторони серед іншого зобов'язалися шляхом об'єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в порядку, передбаченому чинним законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим договором.
8.12. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору простого товариства перебіг строку дії цього договору починається з моменту його підписання всіма учасниками і діє до досягнення мети, передбаченої пунктом 1.1 цього Договору, але в будь-якому випадку до 12.10.2022. У випадку не досягнення мети, передбаченої пунктом 1.1 цього договору, в строк, передбачений пунктом 5.1 цього договору, незавершений об'єкт будівництва вважається власністю ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 гарантує, що не претендуватиме на нього.
8.13. За змістом пункту 8.3 Договору простого товариства умови даного договору мають однакову зобов'язальну дію для учасників і можуть бути змінені ними за взаємною згодою з обов'язковим складанням окремого договору, додатку чи додаткового договору до цього договору, які підлягають нотаріальному посвідченню. Договір простого товариства від 13.10.2021 укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом.
8.14. Згодом, 07.06.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено оспорюваний у цій справі попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони зобов'язалися у строк до 30.06.2023 укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири в будинку АДРЕСА_2 .
8.15. Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
8.16. В статті 1132 ЦК України визначено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
8.17. Підстави припинення договору простого товариства наведені у частині 1 статті 1141 ЦК України, згідно з пунктом 5 якої договір простого товариства припиняється у разі спливу строку договору простого товариства.
8.18. Суди попередніх інстанцій надали оцінку умовам Договору простого товариства та встановили відсутність доказів внесення сторонами змін до його умов, зокрема, щодо продовження строку дії договору, у зв'язку з чим дійшли висновку про те, що строк Договору простого товариства від 13.10.2021 припинився з 12.10.2022 і відповідно повноваження уповноваженої особи були припинені з тієї ж дати.
8.19. Скаржник у касаційній скарзі зазначав про те, що досягнення мети договору превалює над його строком з урахуванням усіх дій, які вчинені сторонами задля його виконання, та вважає, що суди мали застосувати частину 10 статті 11 ГПК України стосовно продовження дії договору після спливу його строку аналогічно до положень частини 1 статті 764, частини 2 статті 1036 та частини 4 статті 1060 ЦК України.
8.20. З цього приводу колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі № 909/337/19, згідно з якими можливість застосування аналогії закону передбачена в частині 10 статті 11 ГПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.
8.21. Відповідно до статті 8 ЦК України у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
8.22. Верховний Суд у постанові від 17.01.2022 у справі № 932/5274/20 вказав, що під час застосування аналогії закону до врегулювання певних цивільних відносин суд повинен зробити висновок, що ці відносини не врегульовані договором або актами цивільного законодавства, тобто суд повинен був встановити прогалину у регулюванні певних суспільних відносин. Якщо спірні відносини врегульовані договором або актами цивільного законодавства, але з таким правовим регулювання особа не погоджується, відсутні будь-які підстави для застосування аналогії закону або права. Така поведінка дає підстави для висновку про існування наміру обійти чинні приписи акта цивільного законодавства, якими повністю та належно спірні відносини врегульовані.
8.23. Зважаючи на те, що правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно спільної діяльності у будівництві багатоквартирного житлового будинку врегульовані положеннями Параграфу §2 "Просте товариство" Глави 77 "Спільна діяльність" ЦК України та укладеним між ними Договором простого товариства від 13.10.2021, який, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, не визнаний судом недійсним та за умовами якого сторони самостійно узгодили як строк його дії, так і наслідки закінчення такого строку, колегія суддів визнає безпідставними аргументи скаржника про необхідність застосування у цій справі аналогії закону та відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду з вказаних скаржником підстав.
8.24. Відносно твердження скаржника стосовно пролонгації Договору простого товариства після закінчення строку його дії з посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій обставин укладення договору новації до договору позики, а також ухвали в межах кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає наступне.
8.25. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій досліджено договір новації від 01.10.2023, на який посилається скаржник, та встановлено, що цей правочин стосується лише правовідносин сторін цього договору, які виникли між ними з договорів позики, та не створює жодних юридичних наслідків для сторін за Договором простого товариства від 13.10.2021.
8.26. Крім того, за висновком колегії суддів, суди попередніх інстанцій правильно відхилили посилання ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду від 28.08.2024 та ухвалу судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі №461/6230/24, адже положення частини 6 статті 75 ГПК України надають преюдиційне значення саме обвинувальному вироку суду в кримінальному провадженні.
8.27. Аргументи касаційної скарги в цій частині по суті спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення обставин справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України.
8.28. До того ж, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).
8.29. У справі, що переглядається, не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права у питанні надання оцінки доказів у справі і скаржником протилежного не доведено.
8.30. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на нікчемність пункту 5.2 Договору простого товариства як такі, що виходять за межі предмету спору у цій справі про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, а також не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у скаржника повноважень на розпорядження квартирою, яка є предметом спірного договору.
8.31. Посилання скаржника на те, що дію Договору простого товариства було продовжено після 12.10.2022 по суті є його незгодою з договірним та нормативним врегулюванням відносин сторін вказаного правочину та не свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, адже в силу принципу pacta sunt servanda умови договору простого товариства є обов'язковими для його сторін як в частині прав та обов'язків, так і в частині строку дії цього договору.
8.32 З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим аргументи скаржника про те, що мета Договору простого товариства превалює над його строком, а висновки судів попередніх інстанцій про припинення з 12.10.2022 дії Договору простого товариства та повноважень уповноваженої за договором особи є правильними.
8.33. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, які не спростовані скаржником, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
8.34. У контексті спірних відносин у цій справі колегія суддів також звертає увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 908/2118/18, відповідно до яких захист інтересів власника майна, щодо якого іншими особами укладено попередній договір купівлі-продажу, можливий шляхом пред'явлення позову про визнання такого договору недійсним, оскільки у такому разі майно ще не вибуло з володіння власника, проте є можливість порушення його права власності іншими особами внаслідок укладання основного договору купівлі-продажу у майбутньому. Закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, не виключає право оскаржувати попередній договір, оскільки відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За таких обставин позивач, як власник майна, вправі звертатися із позовом про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним відповідно до положень частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, навіть якщо основний договір купівлі-продажу не був укладений.
8.35. Відносно аргументів касаційної скарги про те, що спір у цій справі мав розглядатися за правилами цивільного, а не господарського судочинства, колегія суддів зазначає, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2024 постановлено передати цивільну справу №450/2314/24 на розгляд у межах справи №918/1061/24 про неплатоспроможність ОСОБА_2 на підставі статті 7 КУзПБ. Зазначена ухвала районного суду є чинною та ОСОБА_1 не оскаржувалася.
8.36. Решта аргументів касаційної скарги не спростовує висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
8.37. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.38. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, на підставі встановлених судом обставин і оцінених доказів, що не спростовано викладеними у касаційній скарзі аргументами, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду даної справи доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а також не встановлено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
9.4. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2025 у справі №918/1061/24 (450/2314/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді С. В. Жуков
К. М. Огороднік