15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11743/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Король Д.В.,
Федерації велосипедного спорту України - Раєцький А.О.,
ОСОБА_2 - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (суддя Курдельчук І.Д.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Федерації велосипедного спорту України (далі - Федерація)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення.
Суть спору
1. У 2018 році ОСОБА_1 був призначений на посаду президента Федерації терміном на 4 роки.
2. У серпні 2019 року позачергова конференція Федерації визнала роботу ОСОБА_1 як президента незадовільною та припинила його повноваження як президента. ОСОБА_1 оскаржив це рішення до суду.
3. У жовтні 2022 року, під час оскарження ОСОБА_1 рішення про припинення його повноважень, президія Федерації прийняла рішення про проведення звітно-виборчої конференції Федерації.
4. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням президії Федерації та звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.
5. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
6. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
7. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи правильно суди попередніх інстанцій вважали, що спірне рішення президії не порушує права та інтереси ОСОБА_1 як керівника та члена Федерації;
- чи є безумовною підставою для скасування рішення суду те, що суд не розглянув заяву про зміну підстав позову;
- чи можливе дистанційне проведення засідання членів президії та їх голосування шляхом проведення опитування.
8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 13.05.1998 було створено та зареєстровано Громадську організацію "Федерація велосипедного спорту України" (далі - ГО "Федерація велоспорту").
10. 02.11.2016 конференція ГО "Федерація велоспорту" на черговому засіданні затвердила нову редакцію статуту організації, за умовами якого:
- ГО "Федерація велоспорту" є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об'єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців досягненні мети і завдань, передбачених статутом (п.1.1);
- Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов'язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі статутом (п.1.2);
- ГО "Федерація велоспорту" є всеукраїнською громадською організацією зі статутом юридичної особи, діяльність якої поширюється на територію всієї України. Федерація створена та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів "Про громадські об'єднання" та "Про фізичну культуру і спорт", інших законів та нормативно-правових актів України, а також цього статуту (п.1.3);
- рішення керівних органів федерації, видані в межах її компетенції, обов'язкові для виконання всіма її членами (п.1.6);
- основною метою діяльності федерації є сприяння розвитку видів велосипедного спорту в Україні, підвищенню ролі фізичної культури та спорту у всебічному і гармонійному розвитку особистості, зміцненню здоров'я громадян, формуванню та пропагуванню здорового способу життя, фізичного та духовного розвитку як своїх членів, так і всього населення України; сприяння розвитку велосипедного спорту в Україні в цілому і захист законних прав та інтересів кожного окремого члена федерації, а також сприяння утвердженню міжнародного авторитету України, як велосипедної держави у світовому співтоваристві (п.3.1);
- членство у федерації є добровільним і не накладає на її членів ніяких обмежень щодо підприємницької, громадської та будь-якої іншої діяльності, що не заборонена законодавством; кількість членів федерації необмежена (пункти 4.1, 4.2);
- індивідуальним членом може бути громадянин України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, особа віком від 14 років, яка заявила про своє бажання приймати участь в діяльності федерації та взяла на себе обов'язок виконувати передбачені статутом федерації обов'язки, визнає принципи, мету, завдання та статут федерації, сплачує відповідні вступні та членські внески (п.4.4);
- прийом індивідуальних членів до федерації та вихід з неї здійснюється на підставі поданої письмової або електронної заяви, яка має містити інформацію про прізвище, ім'я, по-батькові, дату народження, адресу проживання та реєстрації, контактний телефон, електронну адресу; до заяви додається фотокартка розміром 3 см х 4 см (п.4.6);
- рішення про прийом до складу членів федерації та/або вихід з неї (припинення членства, виключення, позбавлення) приймається відповідним рішенням дирекції (п.4.10);
- органами управління федерації є: конференція, президія, президент, перший віцепрезидент, дирекція, ревізійна комісія (п.5.1);
- вищим керівним статутним органом федерації є конференція федерації, яка скликається не рідше, ніж один раз на рік (п.5.2);
- президент федерації очолює федерацію в період між конференціями і здійснює поточне керівництво всіма напрямками її діяльності протягом строку, встановленого цим статутом, та відповідно до своїх повноважень; президентом федерації може бути обрана будь-яка дієздатна особа, яка є громадянином України і членом федерації; президент обирається конференцією строком на чотири роки та є вищою посадовою особою, яка очолює федерацію (пункти 5.4.1-5.4.3);
- перший віцепрезидент федерації обирається конференцією за подання президента федерації (п.5.5.1).
11. 20.07.2018 позачергова конференція Федерації на засіданні прийняла рішення про обрання на посаду президента федерації ОСОБА_1 терміном на 4 роки. Це рішення було оформлено протоколом №7.
12. 10.07.2019 перший віцепрезидент Федерації скликав засідання президії федерації на 12.07.2019 у зв'язку з отриманою скаргою від члена Федерації ОСОБА_3 , з приводу дій президента федерації ОСОБА_1 стосовно спортсменки ОСОБА_4 .
13. 12.07.2019 президія Федерації на засіданні прийняла рішення про визнання дій ОСОБА_1 такими, що порушують статут, несумісними з членством у Федерації і посадою президента Федерації, а також вирішила скликати позачергову конференцію членів Федерації, яку призначити на 20.08.2019.
14. 20.08.2019 позачергова конференція ГО "Федерація велоспорту" на засіданні прийняла рішення про визнання роботи ОСОБА_1 як президента Федерації незадовільною та про припинення повноважень президента ОСОБА_1 з 20.08.2019 відповідно до ч.3 ст.99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Це рішення оформлено протоколом №3.
15. 14.10.2022 президія ГО "Федерація велоспорту" затвердила Положення про порядок обрання делегатів для участі у конференції ГО "Федерація велоспорту" 15.11.2022.
16. Зі змісту рішення від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації", яке оформлено протоколом №15 від 14.10.2022, на підставі якого й була скликана конференція та затверджений проект порядку денного, вбачається, що засідання проводилось за опитуванням, а протокол підписаний першим віцепрезидентом Федерації ОСОБА_2
17. 15.10.2022 в мережі "Інтернет", на сайті ГО "Федерація велоспорту" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, було розміщено оголошення від 15.10.2022 про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації, яке підписано, як "в.о. президента перший віцепрезидент Федерації ОСОБА_2".
18. Станом на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду були чинні та не скасовані рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та Київського апеляційного суду від 02.11.2021 у справі №757/230/20-ц про визнання неправомірним та скасовання рішення позачергової конференції Федерації від 20.08.2019, оформлене протоколом №3 (про припинення повноважень президента ОСОБА_1 з 20.08.2019).
19. В подальшому, 25.01.2023 Верховний Суд ухвалою у справі №757/230/20-ц скасував рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021, а провадження у справі закрив; роз'яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
20. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та постановою Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №757/230/20-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
21. Таким чином, рішення, позачергової конференції Федерації від 20.08.2019, оформлене протоколом №3 (про припинення повноважень президента ОСОБА_1 з 20.08.2019) було та є чинним з часу його прийняття.
Короткий зміст позовних вимог
22. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації про визнання недійсними рішення президії Федерації від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої Конференції Федерації".
23. Позивач не погоджувався з рішенням президії Федерації від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції президії Федерації" та вказував на порушення цим рішенням його права на участь в управлінні як члена Федерації.
24. ОСОБА_1 посилався на статті 15, 16 ЦК, ст.20 Закону "Про фізичну культуру і спорт", статті 1, 3 Закону "Про громадські об'єднання" та вказував фактичними підставами позову невідповідність оскаржуваного рішення статуту Федерації та вимогам законодавства.
25. З посиланням на лист Федерації від 31.10.2022, ОСОБА_1 стверджував, що президія Федерації рішення від 14.10.2022 "Про затвердженням Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції ГО "Федерація велоспорту" 15.11.2022" та рішення від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації" - не приймались.
26. Також, з посиланням на цей лист, позивач зазначив, що президент Федерації не надавав жодних повноважень ОСОБА_2 на вчинення таких дій, написання листів, вирішення питань, а відомості з ЄДРПОУ підтверджують, що ОСОБА_2 не є представником Федерації та не може представляти Федерацію без довіреності.
27. За твердженнями позивача, ОСОБА_2 починаючи з 21.11.2019 не був першим віцепрезидентом Федерації та й не міг виконувати обов'язки президента в тому числі скликати конференцію та проводити засідання президії.
28. Позивач зазначив, що у протоколі №15 не зазначений персональний перелік осіб, які брали участь у засіданні президії, а проведення засідання за опитуванням не передбачено статутом Федерації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
29. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025, у позові відмовив повністю.
30. Суд першої інстанції встановив, що як на момент звернення до суду з позовом, так і під час розгляду справи та ухвалення рішення, ОСОБА_1 не був президентом Федерації, а отже, у нього відсутнє матеріальне право, яке підлягає захисту. При цьому, суд не встановив, що ОСОБА_1 є індивідуальним членом Федерації.
31. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним рішення президії повинен був довести обставини порушення його прав та законних інтересів унаслідок прийняття вказаного рішення, невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача буде відновлено;
- предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішення президії Федерації від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації";
- 20.08.2019 позачергова конференція Федерації прийняла рішення про визнання роботи ОСОБА_1 як президента Федерації незадовільною та про припинення його повноважень як президента з 20.08.2019; за результатами розгляду справи №757/230/20-ц про оскарження цього рішення, суди відмовили у задоволенні відповідного позову ОСОБА_1 ;
- як на момент звернення до суду з цим позовом, так і під час розгляду справи та ухвалення рішення судом, ОСОБА_1 не був президентом Федерації, а отже, у нього відсутнє матеріальне право, яке підлягає захисту;
- позивач ОСОБА_1 не займав посаду президента Федерації з 20.08.2019, а не з дати скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанови Київського апеляційного суду від 02.11.2021 у справі №757/230/20-ц, отже, ОСОБА_1 не займав посаду президента Федерації на момент прийняття оскаржуваного рішення, а легітимним керівником Федерації був ОСОБА_2 , який і підписав оскаржуване рішення президії від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 є індивідуальним членом Федерації (не в складі виконавчого органу);
- ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на те, що оскаржуваним рішенням Федерації порушені його права на участь в управлінні Федерації як члена; це єдина формальна згадка про членство, вона не є підставою позову з огляду на всі доводи позову і подані докази; відсутність права, на захист якого подано позов, є беззаперечною та виключною підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог;
- 05.11.2024 позивач звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, обґрунтовуючи її тим, що він був членом та керівником Федерації, відомості про якого були внесені в ЄДР тощо; суд першої інстанції ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 14.11.2024, залишив без розгляду заяву позивача про зміну підстав позову відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); ОСОБА_1 не вказує, що така ухвала про відмову в зміні підстав позову є предметом оскарження, як і не наводить будь-яких аргументів та доводів щодо порушення судом першої інстанції норм ГПК під час вирішення цього процесуального питання;
- лист Федерації від 31.10.2022, на який посилається позивач як на підтвердження членства у Федерації, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, визначені пунктами 4.6. та 4.10. статуту, які б підтверджували набуття позивачем статусу індивідуального члена Федерації;
- відсутність права, на захист якого подано позов, є беззаперечною та виключною підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
32. 23.07.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
33. Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 та п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
34. 21.08.2025 скаржник через систему Електронний суд подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 11.08.2025.
35. ОСОБА_1 в касаційній скарзі, з урахуванням заяви про усунення недоліків, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:
- суди, неправильно застосувавши норми матеріального права у взаємозв'язку, а саме: статті 89, 97 ЦК, п.13 ч.2 ст.9, ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", прийшли до неправильного висновку про те, що ОСОБА_1 на момент прийняття спірного наказу не був керівником відповідача та відсутні підстави для задоволення позовних вимог; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах;
- суди попередніх інстанцій не дослідили письмовий доказ - рішення конференції Федерації велосипедного спорту України, яке оформлене протоколом від 15.11.2022 №16 (по п.1 Порядку денного було подано таке рішення: "Звільнити з посади президента Федерації ОСОБА_1 з 15.11.2022");
- суди, неправильно застосувавши норми матеріального права у взаємозв'язку, а саме: ст.112 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.92 ЦК, статей 1, 11 Закону "Про громадські об'єднання", у взаємозв'язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації, дійшли до неправильного висновку про відсутність порушень при проведенні засідання президії відповідача; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норми права у подібних правовідносинах;
- суди, неправильно застосувавши норми права: ч.3 ст.46, ч.2 ст.232 ГПК, дійшли до неправильного висновку, що у заявах по суті спору ОСОБА_1 не обґрунтував порушення своїх прав як члена Федерації; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах;
- суди попередніх інстанцій не дослідили письмові докази, які підтверджують, що позивач є членом Федерації (протокол від 08.11.2012, лист від 27.11.2012 №163, протокол від 20.04.2015 №20/04/2015, наказ від 02.06.2015 №1-02/06, протокол від 02.11.2016 №20/11/15, протокол від 20.07.2018 №7, протокол від 12.07.2019, заява від 12.07.2019 №252/19-К, лист від 17.07.2019 №396/1, платіжні доручення від 26.04.2019 №2037724320, від 19.04.2017 №1194297580, від 16.11.2022 №2601360965, протокол від 15.11.2022 №16).
36. 30.09.2025 надійшов відзив Федерації, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
37. У відзиві Федерація зазначає, зокрема, таке:
1) Верховний Суд вже сформував правовий висновок з питань, які ставить скаржник (щодо застосування статей 89, 97 ЦК, п.13 ч.2 ст.9, ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"): Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 сформував правовий висновок у справі Федерації про те, що ОСОБА_1 не займав пост президента Федерації у 2022 році відповідно до відомостей ЄДР; Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 у справі №910/14396/22 (за касаційною скаргою ОСОБА_1 , у тому числі з аналогічних як у цій справі підстав оскарження) повторно застосував цей правовий висновок;
2) щодо процедури проведення засідання президії:
- скаржник, посилаючись на непроведення засідання президії (стверджує, що фактично не відбулося засідання), у своїй скарзі не посилається на недослідження судами попередніх інстанцій обставин, що учасники засідання президії не голосували взагалі, чи голосували по іншому; такі докази в матеріалах справи відсутні;
- доводи скаржника стосуються виключно форми рішення; ні ЦК, ні ГК, ні Закон "Про громадські об'єднання", ні статут Федерації не містять прямої заборони або обмежень щодо проведення засідань керівних органів у формі опитування;
- засідання президії від 14.10.2022 було правомочним, оскільки була присутня більша половина членів про що вказано в самому протоколі, рішення ухвалено одноголосно, і питання належало до компетенції президії;
3) щодо заяви про зміну підстав позову та недослідження судами попередніх інстанцій доказів:
- докази, на які посилається скаржник, зокрема, протокол конференції від 15.11.2022 та інші документи щодо членства, не були долучені судом першої інстанції до матеріалів справи, оскільки відповідне клопотання про зміну підстав позову було відхилено;
- скаржник стверджує, що суд першої інстанції не розглянув його заяву про зміну підстав позову від 23.12.2022, де він обґрунтовував порушення своїх прав як члена Федерації, і не постановив щодо неї ухвали; водночас скаржник замовчує той факт, що пізніше у листопаді 2024 року подав нову заяву про зміну підстав позову, які суд першої інстанції ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання від 14.11.2024, залишив без розгляду; скаржник не оскаржував протокольну ухвалу від 14.11.2024 в апеляційному порядку;
- скаржник піднімає питання переоцінки наданих ним доказів за стандартом доказування "вірогідність доказів"; сам скаржник надав з позовом у 2022 році витяг з реєстру ліцензій який свідчить, що остання ліцензія у нього була у 2020 році; цей документ є найбільш вірогідним доказом того, що станом на жовтень-листопад 2022 року ОСОБА_1 не мав чинного статусу члена Федерації та є більш переконливим за будь-які інші непрямі докази, на які він посилається;
- запис про керівництво ОСОБА_1 був внесений на підставі судового рішення у справі №757/230/20-ц, яке згодом було скасоване Верховним Судом; оскільки скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, то відомості в ЄДР за період з 27.06.2022 до 23.12.2022 є недостовірними;
- скаржник не обґрунтовує, як саме недослідження цих доказів (які до того ж не були долучені до справи) унеможливило встановлення фактичних обставин; фактично доводи скаржника в цій частині зводяться до спроби переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
38. Верховний Суд ухвалою від 15.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 15.10.2025.
Щодо порушеного права позивача як керівника Федерації
39. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 89, 97 ЦК, п.13 ч.2 ст.9, ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого помилково зазначили про те, що ОСОБА_1 на момент прийняття спірного рішення не був керівником Федерації. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
40. У відзиві на касаційну скаргу Федерація зазначає, що Верховний Суд у постановах від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 та від 10.04.2025 у справі №910/14396/22, ухвалених у подібних правовідносинах, вже сформував правовий висновок з питань, які ставить скаржник.
41. Верховний Суд щодо доводів скаржника в цій частині зазначає таке.
42. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішення президії ГО "Федерація велоспорту" від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації".
43. Позивач своє звернення до суду обґрунтував, зокрема, тим, що оскаржуване рішення порушує його права як керівника Федерації, оскільки в період прийняття такого рішення відомості про нього були внесені в ЄДР, а ОСОБА_2 не міг виконувати обов'язки президента в тому числі скликати конференцію та проводити засідання президії.
44. Водночас суди попередніх інстанцій, досліджуючи порушення прав та інтересів ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням, вважали, що його права та інтереси як керівника Федерації не є порушеними.
45. Суди вказали, що ОСОБА_1 не займав посаду президента Федерації з 20.08.2019, а отже, і на момент прийняття оскаржуваного рішення, оскільки на цей час легітимним керівником Федерації був ОСОБА_2 , який і підписав оскаржуване рішення президії Федерації від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації".
46. Позиція ОСОБА_1 зводиться до того, що він був керівником Федерації у період з 27.06.2022 до 23.12.2022 та з 06.04.2023 до 18.04.2023; вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 89, 97 ЦК, п.13 ч.2 ст.9, ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п.3 ч.2 ст.287 ГПК).
47. Верховний Суд зауважує, що посилаючись на п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
48. За своїм змістом наведена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
49. Однак, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, ОСОБА_1 не зазначає: 1) як само суди попередніх інстанцій застосували норми права, висновок щодо застосування яких, на його думку, має зробити Верховний Суд, 2) в чому полягає неправильне застосування таких норм права та яке, на думку скаржника, правильне застосування цих норм, 3) який саме висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на думку скаржника, має зробити Верховний Суд.
50. Доводи ОСОБА_1 зводяться виключно до незгоди із встановленими судами попередніми фактичними обставинами справи щодо того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення він не був президентом Федерації.
51. Водночас Верховний Суд в силу ст.300 ГПК переглядає рішення судів попередніх інстанцій виключно на підставі встановлених фактичних обставин справи, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду.
52. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та в порядку, що визначені ст.300 ГПК, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №912/3192/18, від 12.11.2019 у справі №911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18).
53. Сама лише незгода скаржника із встановленими судами обставинами, що він не був президентом Федерації станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, не є належним та достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК. Тому, доводи ОСОБА_1 в цій частині не є обґрунтованими.
54. Крім того, суд касаційної інстанції враховує (як міркування obiter dictum), що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до Федерації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним рішення президії від 14.10.2022 (за опитуванням), яке оформлено протоколом від 14.10.2022 №16 (справа №910/6213/23). Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, відмовив у задоволенні позову. З касаційною скаргою у справі №910/6213/23 звертався ОСОБА_1
55. ОСОБА_1 також оскаржував до Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій у справі №910/14396/22 (спір за позовом ОСОБА_2 до Федерації та ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування наказу №7 президента Федерації "Про затвердження складу Президії" від 16.09.2022, визнання недійсним та скасування рішення президії Федерації від 20.10.2022).
56. Враховуючи склад учасників справи, предмет спору, нормативне регулювання, Верховний Суд вважає, що правовідносини, що виникли у справах №910/6213/23 та №910/14396/22, є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.
57. При цьому, як у справі №910/6213/23, так і у справі №910/14396/22 ОСОБА_1 на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилався на відсутність висновку Верховного Суду статті 89, 97 ЦК, п.13 ч.2 ст.9, ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
58. Верховний Суд у постановах від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 та від 10.04.2025 у справі №910/14396/22, ухвалених у подібних правовідносинах, як і суди попередніх інстанцій у цій справі, вважав, що відомості у ЄДР щодо ОСОБА_1 як керівника Федерації у період з 27.06.2022 до 23.12.2022 є недостовірними, а ОСОБА_2 мав повноваження на скликання та проведення 14.10.2022 засідання президії Федерації.
59. Так, Верховний Суд у постановах від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 та від 10.04.2025 у справі №910/14396/22 зазначив таке:
"Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 89, 97 Цивільного кодексу України, пункт 13 частини 2 статті 9, частину 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та дійшли невірного висновку, що ОСОБА_1 на момент прийняття спірного рішення не був керівником Федерації, враховуючи рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, та відомості з Єдиного державного реєстру щодо ОСОБА_1 як керівника Федерації у період з 27.06.2022 по 23.12.2022, з огляду на таке.
…
Так, як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 у справі № 757/230/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлене протоколом № 3.
Однак, у подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2023 у справі № 757/230/20 рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрито.
…
Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 02.11.2021 у справі № 757/230/20, не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.
Як наслідок, відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені на підставі вказаних судових рішень щодо ОСОБА_1 як керівника Федерації у період з 27.06.2022 по 23.12.2022 є недостовірними.
Суд зазначає, що у даному випадку, у розумінні приписів частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України та частин 1-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у їх сукупності, ОСОБА_1 не може посилатись на обставини внесених відомостей до Єдиного державного реєстру, оскільки такі відомості є недостовірними, про що знав ОСОБА_1 як сторона (позивач) справи № 757/230/20, в якій Верховним Судом прийнято постанову від 25.01.2023.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_2 - Першого віце-президента Федерації повноважень на скликання та проведення 14.10.2022 засідання Президії Федерації".
Щодо порушеного права позивача як члена Федерації
60. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.3 ст.46, ч.2 ст.232 ГПК, оскільки не прийняли до розгляду його заяву про зміну підстав позову та дійшли до неправильного висновку, що у заявах по суті спору ОСОБА_1 не обґрунтував порушення своїх прав як члена Федерації; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
61. У відзиві Федерація зазначає, що ОСОБА_1 заяву про зміну підстав позову подав у грудні 2022 року, а пізніше у листопаді 2024 року подав нову заяву про зміну підстав позову, які суд першої інстанції ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання від 14.11.2024, залишив без розгляду; скаржник не оскаржував протокольну ухвалу від 14.11.2024 в апеляційному порядку.
62. Верховний Суд щодо доводів скаржника в цій частині зазначає таке.
63. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч.3 ст.36 ГПК).
64. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
65. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
66. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
67. Як суд першої, та і суд апеляційної інстанції вказали, що фактичною підставою позову є така обставина: " ОСОБА_1 на момент прийняття спірного рішення був керівником Федерації, відповідно лише він мав повноваження скликати і проводити засідання президії на якому прийнято спірне рішення". Суд апеляційної інстанції також вказав, що ОСОБА_1 в позовній заяві посилався на те, що оскаржуваним рішенням Федерації порушені його права на участь в управлінні як члена Федерації.
68. ОСОБА_1 наголошує на тому, що він подав заяву від 23.12.2022 про зміну підстав позову, в якій детально обґрунтував порушення його прав не лише як керівника, а і як члена Федерації, з посиланням на нормативне обґрунтування, однак суд першої інстанції не постановив ухвалу про залишення цієї заяви без розгляду. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були розглядати справу з врахуванням обґрунтувань, які викладені в цій заяві.
69. Суд першої інстанції в п.3.4 оскаржуваного рішення вказав, що під час розгляду справи ОСОБА_1 звернувся, зокрема, із заявою (вх. №01-20/7077/22 від 23.12.2022) про зміну підстав позову; заявою (вх. №0710/10757/24 від 06.11.2024) про зміну підстав позову.
70. Отже, ОСОБА_1 до закінчення підготовчого засідання у суді першої інстанції звернувся до суду із двома заявами про зміну підстав позову: від 23.12.2022 та від 06.11.2024.
71. Позиція ОСОБА_1 зводиться до того, що у заяві про зміну підстав позову від 23.12.2022 він детально обґрунтував порушення його прав як члена Федерації з посиланням на нормативне обґрунтування, тому суди мали врахувати це.
72. Верховний Суд враховує, що у заяві про зміну підстав позову від 06.11.2024 ОСОБА_1 також наводив доводи щодо порушення його прав як члена Федерації, які, зокрема, охоплювали доводи, викладені ним у заяві від 23.12.2022.
73. При цьому, скаржник не вказує, що доводи щодо порушення його прав як члена Федерації, викладені в заяві про зміну підстав позову від 23.12.2022, суттєво відрізнялись від доводів, викладених у заяві від 06.11.2024, яку Господарський суд міста Києва ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 14.11.2024, залишив без розгляду.
74. ОСОБА_1 мав право разом з подання скарги на рішення, яким спір вирішено по суті, оскаржити в апеляційному та касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, занесену до протоколу підготовчого засідання, про залишення без розгляду його заяви про зміну підстав позову, проте не скористався цим правом.
75. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні документи, які б надали можливість суду встановити що ОСОБА_1 є індивідуальним членом Федерації і як наслідок - встановити порушення прав позивача, зокрема, як індивідуального члена.
76. Отже, суди надали оцінку доводам ОСОБА_1 про порушення його прав як члена Федерації та при цьому виходили саме з відсутності наданих позивачем доказів наявності у нього членства у Федерації, а не відсутності відповідного обґрунтування.
77. Висловлюючи свою незгоду із позицією судів попередніх інстанцій про те, що права ОСОБА_1 як члена Федерації не порушені, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у нього членства у Федерації, скаржник фактично висловлює свою незгоду із встановленими фактичними обставинами справи, а його доводи спрямовані на необхідність здійснення переоцінки таких обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів щодо наявності/відсутності у нього членства, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частини 1, 2 ст.300 ГПК).
78. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК (щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.46, ч.2 ст.232 ГПК), ОСОБА_1 не зазначає, який саме висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на думку скаржника, має зробити Верховний Суд.
79. Доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій. Втім, сама лише незгода з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
80. Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених ним норм права у подібних правовідносинах є суто декларативним, необґрунтованим, з огляду на що відхиляється судом касаційної інстанції.
Щодо проведення засідання президії Федерації
81. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди, неправильно застосувавши норми матеріального права у взаємозв'язку, а саме: ст.112 ГК, ст.92 ЦК, статей 1, 11 Закону "Про громадські об'єднання", у взаємозв'язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації, дійшли до неправильного висновку про відсутність порушень при проведенні засідання президії відповідача; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норми права у подібних правовідносинах.
82. Федерація у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника стосуються виключно форми рішення; ні ЦК, ні ГК, ні Закон "Про громадські об'єднання", ні статут Федерації не містять прямої заборони або обмежень щодо проведення засідань керівних органів у формі опитування; засідання президії від 14.10.2022 було правомочним, оскільки була присутня більша половина членів, про що вказано в самому протоколі, рішення ухвалено одноголосно, і питання належало до компетенції президії.
83. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
84. Суди попередніх інстанцій встановили, що зі змісту рішення від 14.10.2022 "Про проведення 15.11.2022 звітно-виборчої конференції Федерації", яке оформлено протоколом №15 від 14.10.2022, на підставі якого й була скликана конференція та затверджений проект порядку денного, вбачається, що засідання проводилось за опитуванням, а протокол підписаний першим віцепрезидентом Федерації ОСОБА_2
85. Позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що наведені ним положення статуту передбачають, що на засіданні членів президії члени президії мають бути присутні особисто, а рішення приймаються шляхом голосування членів, які саме присутні на засіданні президії, що виключає можливість проведення засідання президії за дистанційним опитуванням.
86. Водночас суди попередніх інстанцій не висловлювались щодо можливості визнання недійсним рішення президії Федерації від 14.10.2022 через незазначення персонального переліку осіб та проведення засідання президії Федерації за опитуванням, оскільки встановили, що права та інтереси ОСОБА_1 як керівника та члена Федерації не порушені оскаржуваним рішенням президії Федерації.
87. У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №915/1153/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 28.11.2019 у справі №234/19750/18, від 24.06.2020 у справі №202/7415/16-ц, від 04.11.2020 у справі №392/716/16-ц, від 25.11.2020 у справі №530/1856/18, від 23.06.2020 у справі №910/2726/19 міститься загальний висновок, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/3146/17.
88. З огляду на це, суди правильно звернули увагу позивача на те, що відсутнє право, на захист якого подано позов, є беззаперечною та виключною підставою для відмови судом в задоволенні позовних вимог.
89. У касаційній скарзі скаржник вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.112 ГК, ст.92 ЦК, статей 1, 11 Закону "Про громадські об'єднання", у взаємозв'язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації.
90. Верховний Суд також враховує (як міркування obiter dictum), що у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 суд касаційної інстанції вже надавав відповідь на доводи ОСОБА_1 щодо застосування положень ст.112 ГК, ст.92 ЦК, статті 1, 11 Закону "Про громадські об'єднання" у взаємозв'язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 статуту Федерації в аспекті дослідження порушень при проведенні засідання президії Федерації, яке відбулося 14.10.2022.
91. Так, Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №910/6213/23 вказав таке:
"Проаналізувавши зміст Статуту суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що положеннями Статуту не передбачено особливий порядок проведення засідання Президії Федерації та оформлення протоколу, зокрема, зазначення персонального переліку осіб, не міститься заборони на проведення засідання Президії Федерації (за опитуванням).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до протоколу від 14.10.2022 № 16 засідання Президії Федерації (за опитуванням), на засіданні були присутні особи за посадами, визначеними в пункті 5.3.2 Статуту, а саме: Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, відповідальний за дисципліну трек, голова колегії суддів, відповідальний за дисципліну МТБ, відповідальний за аматорський спорт.
Також згідно з вказаним протоколом від 14.10.2022 № 16, на засіданні Президії Федерації було заслухано інформацію від Першого віце-президента ОСОБА_2 щодо необхідності затвердження нового Положення про порядок обрання делегатів для участі у Конференції Федерації 15.11.2022, запропоновано ОСОБА_2 проекту такого Положення, та за результатами проведеного засідання прийнято відповідне рішення.
Враховуючи викладене, зокрема, відсутності в умовах Статуту положень про певний порядок проведення засідання Президії Федерації та оформлення протоколу, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено як безпідставні доводи позивача про недійсність прийнятого на засіданні Президії Федерації рішення, яке оформлено протоколом від 14.10.2022 № 16, через не зазначення персонального переліку осіб та проведення засідання Президії Федерації за опитуванням.
…
Із наведеного слідує, що зазначення у протоколі від 14.10.2022 № 16 - "за опитуванням" може свідчити про те, що внаслідок звернення Першого віце-президента Федерації до присутніх на засіданні, з означених у протоколі питань, з'ясовувалось вирішення відповідних питань (прийняття/неприйняття певних рішень).
Суд зазначає, що скаржник в касаційній скарзі посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 112 Господарського кодексу України, статтю 92 Цивільного кодексу України, статті 1, 11 Закону України "Про громадські об'єднання" у взаємозв'язку з пунктами 5.2.3, 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.5, 5.3.6 Статуту та дійшли до неправильного висновку про відсутність порушень при проведенні засідання Президії Федерації, лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах є суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються".
92. Оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій не висловлювалися щодо наявності/відсутності порушень при проведенні засідання президії Федерації, то доводи ОСОБА_1 про наявність таких порушень зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів та встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, що не є можливим з огляду на визначені в ст.300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
93. Тому, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв'язку з п.1 ч.3 ст.310 ГПК
94. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили письмові докази, які підтверджують, що позивач є членом Федерації (протокол від 08.11.2012, лист від 27.11.2012 №163, протокол від 20.04.2015 №20/04/2015, наказ від 02.06.2015 №1-02/06, протокол від 02.11.2016 №20/11/15, протокол від 20.07.2018 №7, протокол від 12.07.2019, заява від 12.07.2019 №252/19-К, лист від 17.07.2019 №396/1, платіжні доручення від 26.04.2019 №2037724320, від 19.04.2017 №1194297580, від 16.11.2022 №2601360965, протокол від 15.11.2022 №16).
95. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
96. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу (п.4 ч.2 ст.287 ГПК).
97. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд є судом права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони передбаченої ч.2 ст.300 ГПК.
98. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.
99. За змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
100. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22 тощо.
101. Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, тому визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 у взаємозв'язку із п.1 ч.3 ст.310 ГПК, є необґрунтованою.
102. З урахуванням цього, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
104. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
105. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
106. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №910/11743/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Баранець
В. Студенець