18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/901/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу:
за позовом фізичної особи - підприємця Сесюк Валентини Михайлівни
до фізичної особи - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича
про стягнення 85248,14 грн,
Фізична особа - підприємець Сесюк Валентина Михайлівна ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 85248,14 (вісімдесят п'ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 14 коп., з яких 79 849,03 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн 03 коп.) гривень - основного боргу, 4340,29 (чотири тисячі триста сорок грн 29 коп.) гривень - пені за порушення виконання грошового зобов'язання, 420,03 (чотириста двадцять грн 03 коп.) гривень - 3% річних та 638,79 (шістсот тридцять вісім грн 79 коп.) гривень - інфляційних та понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати у повному обсязі за отримані послуги згідно з договором № Ф15/05-2П на перевезення вантажів від 15.05.2025.
Ухвалою від 01.08.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач про дату та час судового засідання належно повідомлений, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали про відкриття провадження у справі) до його електронного кабінету.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
06.10.2025 ухвалою Господарського суду Черкаської області було відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у зв'язку із бронюванням залу іншим користувачем.
07.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
В порядку ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.10.2025 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступні обставини.
15 травня 2025 року між фізичною особою - підприємцем Демиденко Дмитром Миколайовичем (далі - ФОП Демиденко Д.М., експедитор, відповідач) та фізичною особою - підприємцем Сесюк Валентиною Михайлівною (далі - ФОП Сесюк В.М., перевізник, позивач) було укладено договір № Ф15/05-2П перевезення вантажів (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору перевізник від свого імені, за плату та за рахунок експедитора зобов'язується надати послуги перевезення, а експедитор зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі, обґрунтовані витрати перевізника, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг. На підставі цього Договору перевізником можуть надаватися, як по різну, так і в сукупності, такі послуги:
- перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним, морським, авіа- та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами;
- інші послуги які стосуються вантажу та передбачені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року №1955-IV, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.2. Договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення (далі в тексті - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та Заявки, - пріоритетними є умови Заявки.
Відповідно до п. 1.3. Договору з питань, які не врегульовані цим Договором, сторони керуються законодавством України, а також, залежно від виду перевезення, таким актами: Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - КДПВ), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі - Конвенція МДП), Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - ДОПНВ); Конвенцією ООН про морське перевезення вантажів 1978 року, Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924, з Протоколом від 23.06.1977, Варшавською конвенцією 1929 року з протоколами до неї. Також, сторони можуть посилатися на міжнародні ділові звичаї здійснення кожного виду перевезень.
Відповідно до п. 1.2. Договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення (далі в тексті - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та Заявки, - пріоритетними є умови Заявки.
Відповідно до п. 1.3. Договору з сторони погодили, що обмін інформацією про вантаж, пересилання заявок, рахунків-фактур, актів-приймання передачі, довідок чи будь-яких інших документів, повідомлення про рішення щодо вантажу, зміну маршруту, позаштатні ситуації, а також обмін будь-якою іншою інформацією, що пов'язана із виконанням зобов'язань сторонами за цим Договором, буде здійснюватися через засоби зв'язку, які вказані в цьому пункті (далі в тексті - офіційні засоби зв'язку).
Відповідно до п. 3.2 Договору заявки складаються в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і надсилається перевізникові офіційними засобами зв'язку. Заявка повинна бути надіслана не менше ніж за 2 (дві) доби до планової дати завантаження ТЗ. Сторони погоджуються, що заявки передані офіційними засобами зв'язку мають юридичну силу оригіналу. Наступне передання оригіналу Заявки не є обов'язковим.
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору ціною Договору є сума вартості усіх послуг, які надані перевізником експедитору, та зазначаються в заявках.
Вартість послуг погоджується сторонами в Заявках.
Відповідно до п. 4.3 Договору за результатами надання послуг сторонами підписується Акт надання послуг. Перевізник, після надання послуг згідно конкретної Заявки, надсилає експедитору: копії товарно-транспортних накладних (CMR - у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням Сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох Заявок.
Відповідно до п. 4.5 Договору експедитор зобов'язаний протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту надання послуг підписати його та направити перевізнику або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.
Відповідно до п. 4.6 Договору експедитор зобов'язується оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені перевізником, протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці.
Відповідно до п. 4.7 Договору в разі фіксування в Заявці експедитора розміру витрат перевізника або окремих елементів цих витрат в іноземній валюті формування рахунку для оплати здійснюється в українській гривні по офіційному курсу НБУ на день завантаження транспортного засобу по кожній заявці.
Відповідно до п. 4.8 Договору оплата здійснюється в гривні на розрахунковий рахунок перевізника. Датою платежу вважається дата зарахування коштів. Оплата усіх банківських комісій здійснюється експедитором.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у випадках, які передбачені цим Договором та законодавством України.
Відповідно до п. 8.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання. Договір укладений на невизначений строк.
Договір підписаний сторонами, копія вказаного договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 16-18).
Сторонами було погоджено заявку на перевезення вантажу № ФП-116 від 15 травня 2025 року, в якій зазначено, що оплата виконується в безготівковій формі, в гривні на день вивантаження по курсу НБУ, по оригіналах транспортних документів, до 5 банківських днів. Ставка по перевезенню 65 Євро тонна. Адреса завантаження м. Узин, Київської області, Україна. Адреса замитнення місто Муроване. Адреса розмитнення Мурована Госліна, Республіка Польща.
Заявка підписана сторонами та скріплена їх печатками, копія вказаної заявки знаходиться в матеріалах справи (а.с. 21).
На підставі Договору № Ф15/05-2П перевезення вантажів від 15.05.2025 та заявки на перевезення вантажу № ФП-116 від 15.05.2025 позивач (ФОП Сесюк В.М.) виконав перевезення вантажів з м. Узин, Київської області, Україна до Мурована Госліна, Республіка Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR із відмітками митних органів - 26 травня 2025 року (а.с. 29).
26.05.2025 позивач надіслав відповідачу акт про надання послуг № 36 на суму 79849,03 грн. Зазначений акт надання послуг підписаний обома сторонами, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 13).
26.05.2025 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 27 (а.с. 26) на суму 79849,03 грн. на підставі Договору № Ф15/05-2П перевезення вантажів від 15.05.2025 за надані послуги перевезення вантажу за маршрутом м. Узин, Київської області, Україна - Мурована Госліна, Республіка Польща.
Позивач в позовній заяві повідомив, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги за перевезення вантажів згідно Акту надання послуг №36 від 26.05.2025 у розмірі 79849,03 грн.
26.06.2025 позивач звернувся з листом-претензією до відповідача про погашення заборгованості, яка складає 79849,03 грн, однак відповідач так і не здійснив оплату вартості наданих послуг за перевезення вантажів по вище зазначеному акту надання послуг.
Отже, позивачем надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за заявкою відповідача, надані послуги позивачем погоджені відповідачем у акті надання послуг №36 від 26.05.2025 на суму 79849,03 грн, в акті також зазначено, що відповідач претензій по об'єму, якості, та строках наданих послуг не має.
Відповідач не оплатив надані позивачем послуги з автоперевезення вантажу в повному обсязі.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення на умовах договору. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажів стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Статтею 3 Цивільного кодексу (далі -ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з ст. 509 ЦК України,зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м. Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.
Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства судом встановлено, що договір про перевезення вантажів № Ф15/05-2П від 15.05.2025 укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Пунктами 3.2, 4.3 Договору перевезення вантажів Ф15/05-2П від 15.05.2025 сторони погодили, що факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі, який складається на підставі належним чином складених та підписаних перевізних документів (товарно-транспортна накладна або інший документ, що складається при конкретному виді послуги),
Пунктом 4.6 Договору перевезення вантажів Ф15/05-2П від 15.05.2025 сторони погодили, що експедитор зобов'язується оплатити послуги протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці.
На виконання умов Договору перевезення вантажів Ф15/05-2П та заявки на перевезення вантажу № ФП-116 від 15.05.2025 позивачем було надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Надання позивачем послуг згідно заявки на перевезення вантажу № ФП-116 від 15.05.2025 підтверджується копіями наступних документів:
- міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR) від 16.05.2025;
- актом надання послуг № 36 від 26.05.2025.
Таким чином судом встановлено, що позивачем надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за заявкою відповідача, надані послуги позивачем погоджені відповідачем у акті надання послуг №36 від 26.05.2025 на суму 79849,03 грн, в акті також зазначено, що відповідач претензій по об'єму, якості, та строках наданих послуг не має.
Однак, відповідач не оплатив надані позивачем послуги з автоперевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору про перевезення вантажу, розрахунку з позивачем за надані відповідні послуги.
Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до умов Договору про перевезення вантажів № Ф15/05-2П від 15.05.2025 та укладеної до нього заявки на перевезення вантажу.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 79849,03 грн боргу за перевезення вантажів.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач нарахував і заявив до стягнення 4340,29 грн пені, 420,03 грн - 3% річних та 638,79 грн інфляційних за період з 27.05.2025 по 29.07.2025.
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, відповідно до положень ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції.
Відповідно до п. 5.7 Договору про перевезення вантажів № Ф15/05-2П від 15.05.2025 у випадку прострочення оплати послуг перевізника, експедитор зобов'язаний оплатити, а перевізник має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від оплати суми зобов'язання.
Отже, позивачем відповідно до п. 5.7 Договору про перевезення вантажів № Ф15/05-2П від 15.05.2025 нараховано та заявлено до стягнення 4340,29 грн пені.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем проведено з дотриманням обставин справи, умов Договору, тому вимога позивача в цій частині позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, отже враховуючи факт не виконання відповідачем належним чином обов'язку з оплати послуг, отриманих на підставі Договору, суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних позивачем виконується за формулою:
Сума = С * 3% * Д /365/100, де
С - сума заборгованості за період;
Д - кількість днів прострочення.
В позовній заяві позивачем наведено його розрахунок 3% річних, де загальна вартість порушень грошових зобов'язань склала 79849,03 грн, а період зазначено з 27.05.2025 по 29.07.2025 складає 64 дні.
Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування здійснено позивачем вірно, тому вимога позивача і в цій частині позову підлягає задоволенню.
В позовній заяві позивачем наведено його розрахунок інфляційних втрат за період з 27.05.2025 по 29.07.2025 (64 дні) який складає 638,79 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування здійснено позивачем невірно, суд розрахував його самостійно.
Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:
ІІ с = (III/100) х (ІІ 2 /100) х (ІІ3 /100) х ... (ПZ /100), де
П1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ПЗ - індекс інфляції за третій місяць прострочення;
ПZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
ІІс = (100,8/ 100) х (99,8 /100) = 1, 00598400
79849,03 грн*1, 00598400- 79849,03 грн = 477,82 грн.
Таким чином до стягнення підлягає 477,82 грн, в решті вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, у зв'язку з невірним нарахуванням.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив частково.
Платіжною інструкцією № 490 від 29.07.2025 позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Гнатів О.М. надав суду копії: договору про правову допомогу від 25.06.2025, укладеного позивачем з адвокатським об'єднанням «Чаша правосуддя»; акту приймання наданих послуг від 29.07.2025 до договору про правову допомогу від 25.06.2025 на суму 35000,00 грн; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гнатів О.М. №1359 від 25.06.2008; ордеру про надання правничої допомоги № 1388067 від 29.07.2025; звіту про надання юридичні послуги (розрахунок витрат на правничу допомогу) від 29.07.2025 на суму 35000,00 грн.
Із наданих документів вбачається, що між позивачем фізичною особою - підприємцем Сесюк Валентиною Михайлівною, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Чаша правосуддя» укладено договір про надання правової допомоги від 25.06.2025 року (а.с.19), в якому сторони погодили таке.
Відповідно до п. 1. Договору об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги та представництва інтересів клієнта у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування (зокрема в судах усіх інстанцій незалежно від категорії справ з усіма правами, які надано законом учасникам процесу, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення (ухвали, постанови) суду, подання виконавчого документа до виконання, одержання присудженого майна або грошей; оскарження дій посадових, службових осіб і представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування усіх рівнів у позасудовому та судовому порядку; діяти в інтересах Клієнта як захисник з повноваженнями, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України. Клієнт зобов'язується падати Об'єднанню інформацію, необхідну для виконання обов'язків за Договором, документи, інші докази, а також оплачувати правову допомогу.
Відповідно до п. 2. Договору за домовленістю сторін надання правничої допомоги здійснюється за плату або безоплатно. Винагорода за послуги, що надаються АО (далі - гонорар), визначається за згодою сторін. Гонорар сплачується в національній валюті України - гривні шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Об'єднання. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення позитивного результату, якого бажає клієнт. Загальна вартість гонорару зазначається у Актах наданих послуг із падання правничої допомоги. Розрахунки здійснюються виключно у безготівковій формі. Здійснення плати за актами наданих послуг із надання правничої допомоги вважається погодженням таких актів незалежно від наявності підпису у них підпису Клієнта.
Цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до виконання доручення.
Акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025 (а.с.19) містить перелік наданих адвокатом Гнатів О.М. послуг на загальну суму 35 000,00 грн, а саме:
ознайомлення із документами, проведення розрахунків. Написання претензії ФОП В.М. Сесюк до ФОП Демченко Д.М., посвідчення документів - 3 год;
складення проекту позовної заяви ФОП В.М. Сесюк до ФОП Демченко Д.М. про стягнення суми заборгованості, проведення розрахунків, підготовка документів для подання до Господарського суду Черкаської області - 7 год.;
гонорар адвоката за участі у складних переговорах, вислуховування образ з боку представника в сумі 5000,00 грн.
Вказаний акт погоджено та підписано сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Гнатів О.М. до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову докази, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Гнатів О.М. позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Гнатів О.М. послуг, пропорційність предмету спору, ціну позову, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
Щодо вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн гонорару успіху суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025 сторони погодили та визначили, що гонорар адвоката за участь в складних переговорах, вислуховування образ з боку представника складає 5 000,00 грн.
Судом враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 відповідно до якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність при наданні послуги адвоката.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на фізичну особу - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича судових витрат фізичної особи - підприємця Сесюк Валентини Михайлівни на професійну правничу допомогу у справі № 925/901/25 частково у розмірі 10000,00 грн.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізична особа - підприємець Сесюк Валентини Михайлівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) - 79 849,03 грн основного боргу, 4340,29 грн пені, 420,03 грн 3% річних, 477,82 грн інфляційних втрат, 13028,00 грн судових витрат.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повне рішення складене та підписане 17 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз