18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 жовтня 2025 року Черкаси cправа №925/646/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Чигиринської міської ради (вулиця Хмельницького Богдана, 26, місто Чигирин, Черкаський район, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 04061560)
до фермерського господарства «Гетьман-2015» (провулок, Орленко Марії, 28, місто Чигирин, Черкаський район, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 39584951)
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
від позивача Постригань С., за посадою,
від відповідача Кривенко М.П., адвокат,
09.06.2025 Чигиринська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до фермерського господарства «Гетьман-2015», у якому просить суд визнати недійсним рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 щодо визнання укладеним договору оренди землі на новий строк між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, яка розташована на території Чигиринської міської ради цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765. Ця земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача на підставі договору оренди землі від 25.09.2014, який був укладений зі строком дії до 19.09.2024. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 02.04.2025, фактично продовжено право відповідача на користування спірною земельною ділянкою на 10 років на умовах, не узгоджених з орендодавцем. Затверджена судом редакція договору оренди землі, не відповідає первинній її редакції, а тому суд на власний розсуд затвердив умови договору оренди землі, які сторонами (зокрема власником) у первинній редакції не погоджувались. Рішення про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк було прийнято з порушенням чинного законодавства, а договір за своєю суттю є недійсним. За доводами позивача, судом порушено частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України оскільки і Господарський суд Черкаської області і Верховний суд не мали і не мають необхідного обсягу правоздатності та дієздатності щодо спірної земельної ділянки кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, оскільки її власником є - Чигиринська міська рада. Договір оренди землі від 25.09.2014 (у редакції рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/604/24) є таким, що змінив істотні обставини договору оренди землі від 25.09.2014 настільки, що Чигиринська міська рада на таких умовах ніколи б його не уклала. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 щодо визнання укладеним договором оренди землі на новий строк.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що до визнання недійсним підлягає договір оренди землі, що був затверджений рішенням суду, а не саме рішення суду. Посилаючись на статтю 46 Господарського процесуального кодексу, позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним договір оренди землі, який укладений/продовжений за рішенням суду (у наведеній редакції) у справі №925/604/24 на новий строк між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем фермерським господарством «Гетьман - 2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, яка розташована на території Чигиринської міської ради цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства.
У письмових поясненнях позивач зазначив, що при прийнятті рішення у справі №925/604/24 не враховувалося виявлення волі з боку Чигиринської міської ради на укладення договору оренди землі. Позивач бажає включити земельну ділянку площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 до переліку земельних ділянок, права оренди на які будуть продаватися за земельних торгах (аукціонах). Саме тому, з метою більш ефективнішого використання комунального майна, відповідачу і було відмовлено у продовженні дії договору оренди від 25.09.2014.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначив, що рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 набрало законної сили 02.04.2025, тобто воно не може бути оскаржене, визнане недійсним або переглянуте в іншому суді з тих самих підстав та між тими самими сторонами. Це ключовий принцип правової визначеності, що забезпечує стабільність та передбачуваність судових рішень. Заявляючи позов з вимогою про скасування рішення суду, Чигиринська міська рада обрала неправовий (штучний) спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту суперечить закону. Оскарження у будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. Тому, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 не може бути самостійним предметом судового розгляду, а вирішення по суті у суді спору (чи то задоволення позову, чи то відмова у його задоволенні) за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. З метою недопущення порушення норм процесуального закону, відповідач просить суд на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі №925/646/25 за позовом Чигиринської міської ради до фермерського господарства «Гетьман-2015» про визнання недійсним рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що відповідь на відзив не може містити в собі заяву позивача про уточнення чи виправлення допущених помилок у поданому ним раніше позові, який прийняв до свого провадження суд. Якщо ж вважати подану Чигиринською міською радою заяву не як відповідь на відзив, а заяву про зміну предмету позову з «визнання рішення суду недійсним» на «визнання договору недійсним», то вона не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що загальні положення Господарського процесуального кодексу України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Позивач звернувся з первісним позовом з вимогою щодо визнання недійсним рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 з посиланням на його незаконність щодо продовження дії договору оренди землі. У заяві про зміну предмету позову позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, що укладений на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24, з посиланням на наявність підстав визнання правочину недійсним. Враховуючи те, що позивач фактично заявив нову матеріально-правову вимогу та нове обґрунтування такої позовної вимоги, що визнається як одночасна зміна предмету і підстави позову, у задоволенні заяви Чигиринської міської ради необхідно відмовити.
У письмових поясненнях відповідач вказав, що викладені позивачем підстави зводяться лише до незгоди з висновками та до вимог про необхідність переоцінки фактичних обставин, що були встановлені в остаточному рішенні Господарського суду Черкаської області у справі №925/604/24, яке набрало законної сили. Договір було укладено сторонами за рішенням суду, судами при розгляді цієї справи було відновлено порушене право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк внаслідок ухиляння Чигиринської міської ради від виконання свого обов'язку. Судом вже досліджувалися доводи Чигиринської міської ради, на які вона посилається як на підставу для визнання недійсним правочину і які існували на момент вчинення правочину, було надано їм оцінку та враховано при винесенні рішення, яке набрало законної сили у суді касаційної інстанції. Ініціювання цього судового процесу направлено не на захист прав та інтересів Чигиринської міської ради, а на створення перешкод орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, а також ухиляння від виконання своїх обов'язків як орендодавця щодо передачі в користування земельної ділянки орендареві.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.05.2025 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 10 год 30 хв 01.07.2025.
Протокольною ухвалою від 01.07.2025 суд встановив сторонам строк для подачі заяв по суті та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11 год 30 хв 12.08.2025.
Протокольною ухвалою від 12.08.2025 суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, та відклав підготовче засідання у справі до 12 год 00 хв 02.09.2025. Змінюючи предмет позову, позивач фактично наводить ті самі підстави, що і за попереднього предмету спору, тому суд вважає, що у даному випадку відбулася зміна предмету спору, що є правом позивача в силу положень Господарського процесуального Кодексу України і суд не вправі ігнорувати ці права позивача.
Протокольною ухвалою від 02.09.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 15 хв 01.10.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2025 проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 01.10.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 задоволено повністю позов фермерського господарства «Гетьман-2015», визнано укладеним за рішенням суду (у наведеній редакції) договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 на новий строк.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 3.02.2025 задоволено апеляційну скаргу Чигиринської міської ради, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 касаційну скаргу заступника фермерського господарства «Гетьман-2015» задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі №925/604/24 скасовано; рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 залишено в силі.
Під час розгляду справи №925/604/24 були встановлені такі факти.
25.09.2014 між Головним Управлінням Держземагентства у Черкаській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельної ділянки кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 площею 99,7258 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Іванківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.2 договору в оренду передана земельна ділянка державної власності категорії землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя рілля, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
Право оренди 29.09.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 8 договору його укладено терміном на 10 років. Після закінчення вказаного строку орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору оренди письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
15.01.2015 проведено державну реєстрацію фермерського господарства «Гетьман-2015», єдиним його засновником (учасником), а також керівником (головою фермерського господарства) є ОСОБА_1 .
Спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з кодом 01.02 для ведення фермерського господарства « 001.01 Рілля».
На виконання приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», наказом Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.11.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність № 10-ОТГ» Чигиринській міській раді у комунальну власність передано, серед інших, і спірну земельну ділянку, про що 19.11.2020 підписано відповідний акт приймання-передачі.
Рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Чигиринської міської ради» спірну земельну ділянку прийнято із державної власності у комунальну, тобто з 20.01.2021 розпорядником спірної земельної ділянки є Чигиринська міська рада.
З метою укладення договору на новий строк та на виконання пункту 8 договору оренди фермерське господарство «Гетьман-2015» звернулося до Чигиринської міської ради з листом-повідомленням №12 від 12.03.2024, у якому повідомив про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк та запропонував узгодити за необхідності істотні умови договору. До листа додано проєкт договору оренди землі.
Протокольним рішенням постійної комісії Чигиринської міської ради з питань регулювання земельних відносин, містобудування, архітектури та екологічної політики від 04.04.2024 вирішено інформацію щодо листа позивача прийняти до відома та рекомендувати йому звернутися із заявою про намір продовжити термін дії договору за два місяці до закінчення такого терміну.
Оскільки питання подальшого продовження орендних відносин залишилося не вирішеним, вважаючи своє право на переважне укладення договору оренди порушеним, фермерське господарство «Гетьман-2015» 10.05.2024 звернулося за його захистом до суду із позовом у справі №925/604/24 та просило визнати укладеним договір оренди у судовому порядку у запропонованій редакції.
Вже під час розгляду справи №925/604/24 господарським судом, фермерське господарство «Гетьман-2015» повторно, з урахуванням рішення постійної комісії Чигиринської міської ради від 04.04.2024, скерувало міській раді лист-повідомлення про намір укласти договір оренди у порядку реалізації свого переважного права.
Чигиринська міська рада 22.08.2024, за результатами розгляду листа-повідомлення, прийняла рішення «Про відмову у продовженні договору оренди землі від 25.09.2014, який укладений із фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки площею 99,7258 га».
Під час розгляду справи №925/604/24 суд касаційної інстанції вказав, що відсутність рішення ради про укладення договору (або навіть рішення ради про відмову у його укладенні) саме по собі не може бути підставою для відмови у позові про визнання договору укладеним.
З метою використання переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк фермерське господарство «Гетьман-2015» на виконання умов договору та вимог чинного законодавства, яке регламентує поведінку орендаря, 13.03.2024 звернулося до Чигиринської міськради з листом-повідомленням про укладення договору оренди землі на новий строк, у якому висловило свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк. При цьому до листа-повідомлення було долучено проєкт договору та запропоновано узгодити істотні умови договору.
Матеріали справи не містять доказів, що міська рада у будь-який спосіб повідомляла фермерське господарство «Гетьман-2015» про неможливість досягнення домовленості щодо розміру орендної плати чи інших умов договору, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог, яке суд апеляційної інстанції помилково скасував.
Міська рада, як власник земельної ділянки, фактично ухилилася від проведення переговорів з землекористувачем та узгодження істотних умов для реалізації переважного права, зазначених вимог закону не врахувала та своє рішення про відмову у продовженні договору оренди належним чином не обґрунтувала. При цьому зазначення у тексті рішення міської ради від 22.08.2024 про те, що земельна ділянка після закінчення строку дії договору оренди підлягає включенню до переліку земельних ділянок, права оренди на які будуть продаватися на земельних торгах (аукціонах), є виконанням вимог законодавства, а не обґрунтуванням відмови в укладенні договору оренди на новий строк.
У цій справі судом встановлено, що 01.04.2025 рішенням Чигиринської міської ради №3487-59/VIII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення п'яти земельних ділянок (із зміною їх цільового призначення) Чигиринській міській раді 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 7125482000:01:000:0637 площею 19,7258 гектара; 7125482000:01:000:0638 площею 20,0000 гектара; 7125482000:01:000:0639 площею 20,0000 гектара; 7125482000:01:000:0640 площею 20,0000 гектара та 7125482000:01:000:0641 площею 20,0000 гектара за рахунок земель запасу комунальної власності Чигиринської міської ради сільськогосподарського призначення за межами села Іванівка Черкаського району Черкаської області.
Рішенням №3488-59/VIII від 01.04.2025 Чигиринська міська рада вирішила продати право оренди на земельних торгах у формі аукціону на земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади Чигиринської міської ради загальною площею 99,7285 га, які знаходяться на території Чигиринської міської ради, стартова ціна лоту з продажу права оренди земельної ділянки (лоту) дорівнює розміру річної орендної плати виходячи з 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без ПДВ; строк оренди земельної ділянки - 10 років; обмеження у використанні земельних ділянок не встановлені.
Звертаючись з позовом у справі №925/646/25 позивач посилається на те, що при розгляді справи №925/604/24 суд не мав права передбачати у договорі право на переважне поновлення договору на новий строк, оскільки затверджена судом редакція прямо суперечить нормам Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, суд не врахував позицію ради при затвердженні редакції договору та не зважав на те, що у договорі є положення, що не узгодженні з радою та прямо суперечать чинному законодавству України та питання про виявлення волі з боку Чигиринської міської ради на укладення такого правочину взагалі не враховувалося при прийнятті рішення у справі №925/604/24. Наведене на думку позивача є підставою для застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом позову у цій справі (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову) є вимога позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який було визнано укладеним за рішенням суду.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом недійсним оспорюваного правочину необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).
Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.
У статті 13 Закону «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону «Про оренду землі»).
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (статті 14,15 Закону України «Про оренду землі»).
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідач отримав у користування земельну ділянку державної власності, яка у подальшому була передана у комунальну власність та зареєстрована на праві комунальної власності за позивачем.
Відповідач у порядку, який визначений земельним законодавством та на підставі договору оренди землі у 2014 році отримав у строкове платне користування земельну ділянку. Правовідносини з користування спірною земельною ділянкою орендар та орендодавець урегулювали шляхом укладення договору оренди, у якому між ними досягнуто згоди з усіх істотних умов для такого виду договору, зокрема, визначено права та обов'язки сторін, строки, розмір та порядок внесення орендної плати.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата - за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункти 288.5.1 та 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до умов спірного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, у договорі передбачено розмір орендної плати, яка відповідає положенням діючого законодавства щодо розміру плати за землю, що спростовує доводи позивача про невигідний для орендодавця розмір плати за землю.
Суд також звертає увагу, що відсутність у договорі оренди землі якої-небудь істотної умови не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним, якщо позивачем не доведено, а судом не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв'язку з відсутністю в ньому зазначеної умови.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
У позовній заяві позивачем не зазначено яким саме вимогам закону не відповідає спірний договір, позивач посилається лише на те, що у нього є право самостійно розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності та на наявність можливості реалізувати намір щодо передачі спірної земельної ділянки у користування шляхом проведення торгів з продажу права оренди і як наслідок, можливості отримати більшу вартість за передачу у користування спірної земельної ділянки.
Судами при ухваленні судових рішень у справі №925/604/24 визнано укладеним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 на новий строк. Під час розгляду цієї справи судами було підтверджено правомірні очікування орендаря на реалізацію його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. Судом також було встановлено, що у зв'язку з тим, що Чигиринська міськрада фактично не відреагувала на повідомлення орендаря на його намір скористатися переважним правом, яке було реалізовано у строк та у порядку, який був визначений договором та діючим законодавством, встановлено відсутність неможливості досягнення домовленості щодо розміру орендної плати чи інших умов договору, тому суд встановив наявність підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі та прийняв законне рішення. Судом також було акцентовано увагу на ті доводи міської ради щодо бажання органу місцевого самоврядування продавати право оренди на земельних торгах (аукціонах), зазначивши, що наведене є виконанням вимог законодавства, а не обґрунтуванням відмови в укладенні договору оренди на новий строк.
Отже, у справі №925/604/24 досліджувалися доводи Чигиринської міської ради, на які вона посилається як на підставу для визнання правочину недійсним і які існували на момент вчинення цього правочину, було надано оцінку цим доводам та їх було враховано при винесенні рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що посилання Чигиринської міської ради про те, що під час розгляду справи №925/604/24 судами не було враховано позицію міської ради при затвердженні редакції договору та питання про виявлення волі з боку Чигиринської міської ради на укладення такого правочину не враховувалось, є безпідставними та спростовуються обставинами, які були встановлені під час розгляду справи №925/604/24.
Суд також зазначає, що до моменту вчинення правочину на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24, у фермерського господарства «Гетьман-2015» існувало право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 на підставі договору оренди землі від 25.09.2014, а також існувало право на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», а у Чигиринської міської ради існував обов'язок добросовісно провести переговори з землекористувачем та узгодити правочин для реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, який визнаний укладеним за рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24, відповідає вимогам Цивільного кодексу України та визнаний за рішенням суду укладеним відповідно до вимог законодавства України
Суд також зазначає, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим.
Це означає наступне: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальної економії.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, який визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом, судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд вважає, що ініціювання позивачем цього судового процесу направлено не на захист прав та інтересів Чигиринської міської ради, а на ухиляння від виконання своїх обов'язків як орендодавця щодо передачі у користування земельної ділянки орендареві.
На переконання суду, позивачем не доведено яким чином порушується (не визнається або оспорюється) його суб'єктивне цивільне право або інтерес спірним договором.
Суд також констатує, що підстави, які наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, зводяться лише до його незгоди з висновками та до вимог про необхідність переоцінки фактичних обставин, що були встановлені у рішенні Господарського суду Черкаської області у справі №925/604/24, яке набрало законної сили, що є порушенням принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у «res judicata pro veritate habetur!» - «судове рішення визнається за істину». Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню.
Тобто жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами, у зв'язку чим вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.10.2025.
Суддя О.І.Кучеренко