Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
17.10.2025м. ХарківСправа № 922/3676/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20», м.Харків
боржник Фізична особа-підприємець Хісматов Руслан Рахімович, м.Харків
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 3709,20 грн
15.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Хісматова Руслана Рахімовича про стягнення заборгованості за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "ОХОРОНА-20" №19974/1А від 29.05.2021 року в розмірі 3709,20 грн. Крім того, заявник просить стягнути судовий збір в розмірі 242,24 грн; витрати на відправлення роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення Боржника про розірвання договору в розмірі 52,90 грн; витрати на відправлення Боржнику Заяви про видачу судового наказу в розмірі 178,50 грн; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн. Загальна сума судових витрат Заявника, у зв'язку із розглядом справи складає 4473,64 грн.
17.10.2025 року Господарським судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хісматова Руслана Рахімовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» 3709,20 грн боргу та 242,24 грн судового збору.
Щодо вимог про стягнення 4231,40 грн витрат на відправлення заяв та на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст.148 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку заявника надсилати на адресу боржника копії заяви про видачу судового наказу.
Разом з цим, такий обов'язок покладено на суд.
Приписами ст.156 ГПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для покладання на боржника витрат заявника на відправлення Роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення Боржника про розірвання договору в розмірі 52,90 грн та витрат на відправлення Боржнику Заяви про видачу судового наказу в розмірі 178,50 грн.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, в порядку наказного провадження може бути стягнута неоспорювана грошова заборгованість за письмовим договором, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звідси, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
З урахуванням наведеного, стягнення з боржника витрат на правову допомогу за укладеним між ТОВ «ОХОРОНА-20» та ФОП Матарикіної С.П. договору від 08.08.2024 року про надання правової допомоги суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.
При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частини друга і третя зазначеної статті розкривають вимоги до змісту і додатків такої заяви.
Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов'язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Отже розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157, разом з тим, згідно з приписами розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.
Крім того, ст. 129 ГПК України регулює питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.
Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з норм ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість, в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів, у тому числі ст. 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України, оскільки буде порушено принцип змагальності, що суперечить висновкам, викладеним у постанові КГС ВС від 02.03.2023 у справі № 5019/1274/11.
Крім того, у відповідності до ст. 157 ГПК України боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.
Суд наголошує, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу допомогу суперечить самій суті наказного провадження.
Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Суд звертає увагу стягувача, що при незгоді боржника із стягненням витрат на правову допомогу останній буде позбавлений права на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки п. 5 ч.3 ст. 157 ГПК України передбачає, що у даній заяві боржник повинен зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, однак не судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1540/23 від 28.06.2023 та Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 914/367/23.
Відповідно до ч. 3 ст.152 ГПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
На підставі зазначеного, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат (окрім судового збору) в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, зокрема не передбачено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви як в частині стягнення 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та й в частині стягнення витрат на відправлення Роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення Боржника про розірвання договору в розмірі 52,90 грн та витрат на відправлення Боржнику Заяви про видачу судового наказу в розмірі 178,50 грн - відсутні, тому відмовляє у видачі судового наказу в зазначеній частині.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-20» у видачі судового наказу за вимогою до Фізичної особи-підприємця Хісматова Руслана Рахімовича про стягнення 4231,40 грн, з яких: 4000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 52,90 грн - витрати на відправлення роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення боржника про розірвання договору; 178,50 грн - витрати на відправлення боржнику заяви про видачу судового наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку статей 254 - 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 17.10.2025
СуддяАріт К.В.