65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2502/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2502/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача: Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 33567747) про стягнення 72623,47 грн
обставини справи:
25.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» Одеської обласної ради» в якій воно просить суд стягнути заборгованість у сумі 72 623,47 грн, з яких: сума основного боргу у сумі - 65 172,66 грн, пеня у сумі - 5 474,51 грн, 3% річних у сумі - 535,66грн, інфляційні втрати у сумі - 1 440,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем договору постачання природного газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024 у частині повної та своєчасної оплати.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 30.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
17.07.2025 до суду від КУ «Комбінат громадського харчування» надійшов відзив за вх.№ 22588/25, в якому останній, в обґрунтування заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог, зазначає про те, що КУ «КГХ» не отримувало жодних звернень позивача з будь-якими вимогами, зокрема щодо погашення будь-яких сум. Також, відповідач стверджує, що він не уникав обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий природний газ, що підтверджується здійсненням оплати відповідачем наданого природного газу за листопад 2024 року після отримання та підписання оригіналу примірника акта приймання-передачі природного газу від 12.12.2024. За таких обставин, відповідач наголошує на відсутності у його діях невиконання або неналежного виконання умов договору постачання природного газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024, що могли стати підставою для застосування до відповідача заходів відповідальності, адже фактично позивач своїми діями спричинив неможливість виконання остаточного розрахунку за договором постачання природного газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024, не направивши відповідачу у відповідності до п. 3.5 договору постачання природного газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024 оригінали актів приймання-передачі природного газу, а саме акту за грудень 2024 року.
У відповіді на відзив від 24.07.2025 за вх.№ 23376/25 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на противагу викладених відповідачем доводів, вказує на те, що п.п. 3.5.-3.5.1 договору постачання природного газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024 визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ, однак, вказаний обов'язок відповідачем не виконано та не надано актів розподілу природного газу позивачу за грудень 2024 року. При цьому, п.п. 3.5.2-3.5.4 договору №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024 визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору.
Водночас, позивач стверджує, що акти приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 за грудень 2024 року направлялися на адресу відповідача послугами АТ «Укрпошта» простим листом, що підтверджується накладною та реєстром відправлень простих листів від 16.01.2025, а також скановані копії актів були надіслані на офіційну електронну адресу відповідача 13.01.2025. Крім цього, відповідач підтверджує отримання паперових примірників актів приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року, проте зазначає, що акти приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року не надходили, в той час як, акти приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року направлялися відповідачу в той самий спосіб, як і акти приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року, а саме послугами АТ «Укрпошта» рекомендованим листом, а також електронною поштою.
У запереченнях від 08.09.2025 за вх.№ 27686/25 відповідач виклав клопотання про зменшення розміру пені, у зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати відповідачем були виконані частково, а саме за листопад 2024 року, а також з урахуванням не надсилання позивачем у належній формі примірника акта приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року, на що позивач у заяві від 09.09.2025 за вх.№ 27961/25 виклав свої заперечення щодо зменшення розміру заявленої ним пені до стягнення з відповідача.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б не природно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
07.11.2024 ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та КУ «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ» (далі - Споживач) уклали Договір постачання природного газу № 14-7495/24-БО-Т (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторони передбачили, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ (далі також - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб.
Розділом 2 Договору сторонами погоджено споживання природного газу у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року (включно). Окремими додатковими угодами було погоджено зміни щодо обсягів природного газу.
На виконання пункту 2.1 розділу 2 Договору Постачальником було поставлено відповідачу природний газ: у листопаді 2024 - 2,07883 т. м. куб. на суму - 34 412,72 грн (обсяг I) та у грудні 2024 - 3,93700 т. м. куб. на суму - 65 172,66 грн (обсяг II), що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 12.12.2024 та від 13.01.2025, підписані обома сторонами.
Крім цього, позивачем на підтвердження направлення актів приймання-передачі природного газу за договором постачання природнього газу №14-7495/24-БО-Т від 07.11.2024 надано докази направлення на електронну пошту відповідача, а також реєстр відправлень простих листів ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг».
Загальна вартість поставленого природного газу становить 99 585,38 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта прийманняпередачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу здійснив частково на суму 34 412,72 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою, у зв?язку з чим, позивач посилається на те, що у відповідача з?явилась стійка заборгованість у розмірі - 65 172,66 грн.
З огляду на зазначене, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після йою прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму - 44 101,82 грн. Вказана обставина підтверджується актами, що підписані обома сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору, сторонами погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживач до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Як встановлено судом, Відповідач, оплату за переданий газ своєчасно не здійснив та не виконав зобов?язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору та станом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року за поставлений природній газ складає - 65 172,66 грн.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів до матеріалів справи, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природнього газу в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 65 172,66 грн за отриманий природний газ підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу:
- 3% річних на загальну суму - 535,66 грн., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу;
- інфляційні витрат на загальну суму - 1 440,64 грн., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 535,66 грн. та інфляційних витрат в розмірі - 1 440,64 грн вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1, споживач зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 5 474,51 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі - 5 474,51 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Поряд із цим, відповідач виклав клопотання щодо зменшення розміру нарахованої позивачем до стягнення з нього пені, у зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати відповідачем за постачання природнього газу були виконані частково за листопад 2024 року, а також з урахуванням не надсилання позивачем у належній формі примірника акта приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, з урахуванням інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства, передбачених згідно зі статтею 2 ГПК України.
Отже, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача, заявлені у клопотання про зменшення розміру пені не заслуговують на увагу, оскільки не доведені відповідачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі - 72 623,47 грн, у тому числі: основний борг у сумі 65 172,66 грн. - суму основної заборгованості, 5 474,51 грн. - пені, 535,66 грн. - 3% річних та 1 440,64 грн. - інфляційних витрат є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238,241,247,252 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» про стягнення 72623,47 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 33567747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 65 172 (шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 66 коп., пеня у сумі 5 474 (п?ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 51 коп., три проценти річних у сумі - 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі - 1 440 (одну тисячу чотириста сорок) грн. 64 коп., судовий збір у сумі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко