65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2345/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2345/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 400, код ЄДРПОУ 36053387)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (67661, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Нерубайське, комплекс будівель і споруд № 1 , буд. 20, код ЄДРПОУ 43342018)
про стягнення 191 464,00 грн
обставини справи:
16.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське», в якій воно просить суд стягнути заборгованість у сумі 191 464,00 грн, з яких: 165 000,00 грн - основний борг, 17 535,21 грн - пеня, 7 206,46 грн - інфляційних втрат та 1 722,33 грн - штраф у розмірі 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору від 10.09.2024 №ВВС-С-36676 в частині повної та своєчасної оплати.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
25.06.2025 до суду від ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» надійшло клопотання за вх.№ 20146/25 про розподіл судових витрат, в якому останній просить суд стягнути з відповідача на його користь 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір № 26/03/25 про надання правових (юридичних) послуг від 26.03.2025 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/26032025 від 25.06.2025.
06.10.2025 за вх.№ 31008/25 до суду від ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 915/2345/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (код за ЄДРПОУ 43342018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36053387) основної заборгованості у розмірі 165 000,00 на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем під час розгляду судом справи № 915/2345/25 була здійснена оплата основної заборгованості в сумі 165 000,00, що підтверджується платіжними інструкціями № 545 від 20.08.2025, № 606 від 29.09.2025 та № 609 від 01.10.2025.
У встановлений судом строк відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
Суд надіслав ухвалу від 23.06.2025 про відкриття провадження у цій справі відповідачу із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№0610265078896) на адресу відповідача: 67661, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Нерубайське, комплекс будівель і споруд № 1 , буд. 20 її було вручено останньому.
Водночас відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом подання відзиву на позов не скористався, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
10.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (далі - Замовник) було укладено Договір №ВВС-С-36676 (далі - Договір).
Відповідно до умов п.1.1. Розділу 1 Договору Постачальник зобов'язується передати та встановити Покупцеві Товар згідно технічного завдання (Додатку № 4 до Договору), найменування, ціна і кількість якого вказуються в Специфікації (Додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товару у порядку, розмірах і строки, передбачені цим Договором.
Покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно проводити розрахунки за Товар відповідно до умов цього Договору (п.2.2.22 Розділу 2 Договору).
У п.3.5 Розділу 3 Договору, зафіксований визначений сторонами порядок оплати, а саме: 70 500,00 грн. - передоплата, протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту підписання Договору; 164 500,00 грн. - остаточна оплата, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання Видаткової накладної (Акту приймання-передачі Товару).
Відтак, на виконання умов Договору, Виконавцем були надані послуги Замовнику (перелік яких наведений у Специфікації № 1 до Договору). При цьому, загальна вартість наданих послуг склала 235 000,00грн.
Стороною Замовника була проведена передоплата у розмірі 70 000,00 грн, однак доплата залишку у розмірі 165 000,00 грн за Договором №ВВС-С-36676 від 10.09.2024 Відповідачем здійснена не була, з урахуванням того, що акт надання послуг №8 від 06.01.2025 було підписано Сторонами.
Під час розгляду справи Відповідачем було сплачено на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 165 000,00 грн за Договором №ВВС-С-36676 від 10.09.2024, що підтверджується платіжними інструкціями № 545 від 20.08.2025, № 606 від 29.09.2025 та № 609 від 01.10.2025.
Позивачем також надано суду розрахунок 17 535,21 грн - пені, 7 206,46 грн - інфляційних втрат та 1 722,33 грн - 3% річних, нараховані на загальну суму заборгованості 165 000,00грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків.
Як з'ясовано судом, під час розгляду справи №916/2345/25 ТОВ «Агро сервіс Нерубайське» сплатило ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» основний борг у розмірі - 165 000,00грн за Договором №ВВС-С-36676 від 10.09.2024, що підтверджується платіжними інструкціями № 545 від 20.08.2025, № 606 від 29.09.2025 та № 609 від 01.10.2025.
Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем заявленої позивачем до стягнення в межах даної справи оплати, вимоги позивача про стягнення боргу в заявленій сумі були фактично задоволені, тому суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі - 165 000,00грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно з ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України для часткового закриття провадження у справі №916/2345/25 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі - 165 000,00грн грн.
При цьому, суд роз'яснює сторонам по справі, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спором між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Положення ч.4 ст.231 ГПК України визначають, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 чт. 4 ЗУ “Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, положення п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір» визначають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України “Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Оскільки провадження у справі підлягає частковому закриттю у зв'язку з відсутній предмет спору, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» суми судового збору, яка підлягає сплаті за розгляд позовних вимог у частині вимог за якими відсутній предмет спору, а саме у сумі - 2 087,58 грн судового збору, сплаченого за подачу позову.
Положенням частини 5 статті 7 Закону України “Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 “Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 №1888/43233.
Цим наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України “Про судовий збір».
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору у всіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого органом, що контролює справляння надходжень бюджету.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
У свою чергу, суд за заявою платника та наявності підстав формує в системі дистанційного обслуговування “Клієнт казначейства - Казначейство» із використанням засобів криптографічного захисту інформації Казначейства електронне подання про повернення з бюджету судового збору та направляє його на виконання до відповідного органу Казначейства.
За наведеного, з метою повернення судового збору ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс», після отримання цієї ухвали, необхідно звернутися із відповідною заявою до Господарського суду Одеської області для формування електронного подання про повернення з бюджету судового збору з подальшим його направленням до відповідного органу Казначейства.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу:
- 3% річних на загальну суму - 1 722,33 грн., за несвоєчасну оплату вартості товару;
- інфляційні витрат на загальну суму - 7 206,46 грн., за несвоєчасну оплату вартості товару.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 1 722,33 грн. та інфляційних витрат в розмірі - 7 206,46 грн вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.5.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна Сторонам несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, передбачених Законом та цим Договором, згідно п.6.5 Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 17 535,21 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі - 17 535,21 грн, вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1,2,3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 535,21 грн. - пені, 1 722,33 грн. - 3% річних та 7 206,46 грн. - інфляційних витрат є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, судом задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 334,82 грн. покладаються на відповідача.
Поряд із цим, Позивач виклав клопотання про стягнення з Відповідача 6000,00грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявленого, Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: договір № 26/03/25 про надання правових (юридичних) послуг від 26.03.2025 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/26032025 від 25.06.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Судом встановлено, що представництво ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Скороход А.О. на підставі ордеру серія АЕ № 1395597 від 12.06.2025 та договору № 26/03/25 про надання правових (юридичних) послуг від 26.03.2025.
Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/26032025 від 25.06.2025 адвокатом Скороход А.О. надано ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» правничу допомогу у справі №916/2345/25 в сумі 6000,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню у повному розмірі 6000 (шість тисяч) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та пропорційними розміру задоволених судом позовних вимог ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс».
Керуючись ст. 123, 129, 130, 231, 232, 233, 236, 237, 238,241,247,252 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Клопотання ТОВ «Ваговимірювальні системи - Сервіс» від 06.10.2025 за вх.№ 31008/25 про закриття провадження у справі № 915/2345/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (код за ЄДРПОУ 43342018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36053387) основної заборгованості у розмірі 165 000,00 грн на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 915/2345/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (код за ЄДРПОУ 43342018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36053387) основної заборгованості у розмірі 165 000,00 грн.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 400, код ЄДРПОУ 36053387) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) частину сплаченого судового збору у сумі 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн 58 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 3387 від 13.06.2025.
4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 400, код ЄДРПОУ 36053387) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (67661, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Нерубайське, комплекс будівель і споруд № 1 , буд. 20, код ЄДРПОУ 43342018) про стягнення 17 535,21 грн. - пені, 1 722,33 грн. - 3% річних та 7 206,46 грн. - інфляційних витрат - задовольнити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро сервіс Нерубайське» (67661, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Нерубайське, комплекс будівель і споруд № 1 , буд. 20, код ЄДРПОУ 43342018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваговимірювальні системи - Сервіс» (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 400, код ЄДРПОУ 36053387):
- пеню у сумі 17 535 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 21 коп.,
- три проценти річних у сумі 1 722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 33 коп.,
- інфляційні втрати у сумі 7 206 (сім тисяч двісті шість) грн. 46 коп.,
- судовий збір у сумі 334 (триста тридцять чотири) грн. 82 коп.,
- витрат на правничу допомогу у сумі - 6000 (шість тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко