26 вересня 2025 року Справа № 915/847/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: Рильцової Є.Ю. (поза межами суду),
представника відповідача: Сирєвича А.О. (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради,
про: стягнення заборгованості у розмірі 719226,0 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.05.2025 (вх.№8259/25 від 30.05.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради заборгованість, яка виникла у зв'язку неналежним виконанням останнім умов Договору №13-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 31.10.2021 щодо своєчасної оплати за переданий газ, з якої: 348800,24 грн - пеня, 283856,54 грн - збитки від інфляції та 86569,22 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснив у повному обсязі, проте таку оплату здійснив з порушенням строків, визначених п.5.1 Договору №13-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 31.10.2021, у зв'язку з чим позивачем було нараховано до стягнення з відповідача на користь позивача пеню, збитки від інфляції та 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025, - справу №915/847/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 05.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2025.
07.07.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.07.2025 (вх.№10090/25), в якому він виклав свої заперечення та пояснення на позовну заяву, просить суд задовольнити позовну заяву ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» частково: - виходячи з положення ст.232 ГК України рахувати суму штрафних санкцій (3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) в розмірі 403955,44 грн. Відповідач посилаючись на ст.233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) до 10% від суми 403955,44 грн, а саме: 40395,54 грн.
09.07.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 09.07.2025 (вх.№10216/25), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та зазначив про наступне. Враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 719226,0 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
11.07.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 11.07.2025 (вх.№10340/25), в яких він виклав свої заперечення на відповідь позивача на відзив.
Ухвалою суду від 15.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2025.
14.08.2025 від відповідача на адресу суду надійшли доповнення до відзиву б/н від 14.08.2025 (вх.№11771/25), в яких він зазначив, що враховуючи майновий стан відповідача, його обмеженість у діях в сфері господарювання, те що КНП МРОПМЦ МОР є комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке жодного разу, окрім даного спірного випадку, не порушувало своїх договірних зобов'язань, вважає обґрунтованим та справедливим керуючись ст.233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій (3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) на 90%.
20.08.2025 суд в судовому засіданні оголосив перерву до 26.09.2025.
У судовому засіданні 26.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 26.09.2025 без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
31.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (надалі - постачальник, позивач у справі) та Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (надалі - споживач, відповідач у справі) укладено Договір №13-1006/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 35 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м) та замовлений обсяг, тис.куб.м: у жовтні 2021 року - 0 тис.куб.м; у листопаді 2021 року - 2,5 тис.куб.м; у грудні 2021 року - 2,5 тис.куб.м; у січні 2022 року - 3 тис.куб.м; у лютому 2022 році - 3 тис.куб.м; у березні 2022 року - 2,5 тис.куб.м; у квітні 2022 року - 2,5 тис.куб.м; у травні 2022 року - 2,5 тис.куб.м; у червні 2022 році - 2 тис.куб.м; у липні 2022 року - 2 тис.куб.м; у серпні 2022 року - 2 тис.куб.м; у вересні 2022 року - 2,5 тис.куб.м; у жовтні 2022 році - 2,5 тис.куб.м; у листопаді 2022 року - 2,5 тис.куб.м; у грудні 2022 року - 3 тис.куб.м. Всього - 35 тис.куб.м.
В будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п.п.2.1, 2.4 Договору).
У відповідності до п.3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно пп.3.5.3, 3.5.4 п.3.5 Договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п.п.3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16554,0 грн.
Згідно п.4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 482825,0 грн, крім того ПДВ - 96565,0 грн, разом з ПДВ - 579390,0 грн.
Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до “31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1 Договору).
На виконання умов зазначеного Договору, позивач, у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1611442,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання (б/н від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 12782,0 грн; б/н від 31.12.2021 на суму 33694,50 грн; б/н від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 37233,58 грн; б/н від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 23612,94 грн; б/н від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 52349,52 грн; б/н від 31.05.2022 за травень 2022 року за травень 2022 року на суму 23312,16 грн; б/н від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 13149,50 грн; б/н від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 16758,43 грн; б/н від 31.08.2022 за серпень 2022 року на суму 15136,15 грн; б/н від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 11609,90 грн; б/н від 31.10.2022 року за жовтень 2022 року на суму 60326,0 грн; б/н від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 119672,03 грн; б/н від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 17869,58 грн) та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, в підтвердження чого надано лист-відповідь від 06.12.2023 №ТОВВИХ-23-17673.
Що стосується обсягів природного газу за квітень 2022 року на суму 1173983,74 грн, то питання правомірності нарахування відповідачу вказаного обсягу газу було предметом розгляду у справі №915/713/22, в якій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024) підтверджено правомірність нарахування відповідачу у квітні 2022 року 70,98234 тис.куб.м газу на суму 1173983,74 грн.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив у повному обсязі, що відображено у розрахунку суми основного боргу та підтверджується відповідними доказами (т.1 а.с.16-18, 29). Оскільки, відповідач оплату за переданий газ здійснив у повному обсязі, проте з порушенням строків, визначених пунктом 5.1 Договору №13-1006/21-БО-Т від 31.10.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 348800,24 грн пені, 283856,54 грн збитків від інфляції та 86569,22 грн - 3% річних.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6. ст.231 ГК України).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено господарським судом, відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання з оплати за переданий йому газ здійснив у повному обсязі, що відображено у розрахунку основного боргу за Договором постачання природного газу №13-1006/21-БО-Т від 31.10.2021 станом на 03.04.2025 та підтверджується відповідними доказами, проте таку оплату відповідач здійснив з порушенням строків, визначених пунктом 5.1 Договору.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів.
Укладеним між сторонами Договором передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача 283856,54 грн збитки від інфляції за зобов'язаннями квітня - грудня 2022 року, нараховані за період з липня 2022 року по листопад 2024 року та 86569,22 грн - 3% річних за зобов'язаннями квітня - грудня 2022 року, нараховані за період з 16.06.2022 по 26.12.2024 (включно).
Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції за зобов'язаннями за квітня - грудня 2022 року за допомогою програми ipLex та встановив, що загальна сума збитків від інфляції за зобов'язаннями за квітень 2022 року складає 221610,0 грн, а саме:
- за період липень 2022 року; сума боргу на початок періоду - 1137474,97 грн; сумарний індекс інфляції склав - 100,7000000000%; збитки від інфляції - 7962,32 грн (1137474,97 грн х 100,7000000000% - 1137474,97 грн);
- за період серпень 2022 року; сума боргу на початок періоду - 1120716,54 грн; сумарний індекс інфляції склав - 101,1000000000%; збитки від інфляції - 12327,88 грн (1120716,54 грн х 101,1000000000% - 1120716,54 грн);
- за період вересень 2022 року; сума боргу на початок періоду - 1105580,39 грн; сумарний індекс інфляції склав - 101,9000000000%; збитки від інфляції - 21006,03 грн (1105580,39 грн х 101,9000000000% - 1105580,39 грн);
- за період жовтень 2022 року; сума боргу на початок періоду - 1093970,49 грн; сумарний індекс інфляції склав - 102,5000000000%; збитки від інфляції - 27349,26 грн (1093970,49 грн х 102,5000000000% - 1093970,49 грн);
- за період листопад 2022 року; сума боргу на початок періоду - 1033644,49 грн; сумарний індекс інфляції склав - 100,7000000000%; збитки від інфляції - 7235,51 грн (1033644,49 грн х 100,7000000000% - 1033644,49 грн);
- за період з грудня 2022 року по листопад 2024 року; сума боргу на початок періоду - 864310,80 грн; сумарний індекс інфляції склав - 116,8607171049%: збитки від інфляції - 145729,0 грн (864310,80 грн х 116,8607171049% - 864310,80 грн).
Решта розрахунків збитків від інфляції за зобов'язаннями за травня - грудня 2022 року виконано позивачем вірно.
За вказаних обставин, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 268713,33 грн (221610,0 грн + 5656,59 грн + 3012,88 грн + 3455,70 грн + 2675,91 грн + 1957,51 грн + 9681,34 грн + 18103,20 грн + 2560,20 грн).
В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 15143,21 грн слід відмовити.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.2 Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за зобов'язаннями квітня - грудня 2022 року у розмірі 348800,24 грн за період з 16.06.2022 по 15.08.2023 (включно).
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідачем у порядку ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України у відзиві на позовну заяву б/н від 07.07.2025 та у доповненнях до відзиву б/н від 14.08.2025, зазначено про наступне. Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (далі - КНП МРОПМЦ МОР) створено як заклад охорони здоров'я - комунальне унітарне некомерційне підприємство, що надає спеціалізовану медичну допомогу і є неприбутковим підприємством згідно Статуту. На даний час у складі КНП МРОПМЦ МОР знаходяться 3 колишні самостійні лікарні: “Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер», “Центр Інтегрованих послуг», “Інфекційна лікарня». Відповідно до видів діяльності за КВЕД: 86.10 “Діяльність лікарняних закладів»; 86.90 “Інша діяльність у сфері охорони здоров'я». Тобто, додані раніше Кошториси на 2022 та 2025 рік передбачають витрати на утримання 3 лікарень одночасно і тільки комунальні платежі. З урахуванням зростання цін на енергоносії, в наявності зменшення використання цих послуг та товарів. Утримання закладу охорони здоров'я відповідача здійснюється лише за кошти Державного бюджету або обласного бюджету Миколаївської області. Останні лише на програми затверджені Миколаївською обласною радою. За останні 3 роки на користь відповідача не передбачалось видатків на поточні потреби з обласного бюджету. На сесіях Миколаївської обласної ради розглядались інші питання. Відповідач до таких умов ставиться з порозумінням, оскільки в період воєнного стану в Державі інші пріоритети, в підтвердження чого відповідачем надано копії звітів форми №2д та №2м за 2024 рік та за перше півріччя 2025 року. Інше джерело фінансування - кошти, на які може розраховувати відповідач - це бюджетні кошти від НСЗУ. Але кошти з цього джерела можливо використовувати лише на цілі визначені у п.4 “Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим Постановою КМУ від 24.12.2019 №1086» відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного Кодексу України, тобто: - оплату медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, оплату надання яких у повному обсязі пацієнтам держава гарантує за рахунок бюджетних коштів згідно з тарифом, а саме: медичних послуг, пов'язаних з наданням екстреної медичної допомоги; медичних послуг, пов'язаних з наданням первинної медичної допомоги; медичних послуг, пов'язаних з наданням спеціалізованої, паліативної медичної допомоги, медичних послуг, пов'язаних з медичною реабілітацією, медичних послуг, пов'язаних з медичною допомогою дітям до 16 років, медичних послуг, пов'язаних з медичною допомогою у зв'язку з вагітністю та пологами; відшкодування вартості лікарських засобів та/або медичних виробів для лікування (діагностики, профілактики) окремих захворювань (реімбурсація). В підтвердження чого відповідач надав фінансову звітність відповідача за 2024 рік та перше півріччя 2025 року. Також для більш об'єктивної інформації відповідач надав витяги з бухгалтерського обліку відповідача (доходна та витратна частини) за липень місяць 2025 року для прикладу: Доходна частина у липні 2025 року склала 7562435, 51 грн (Додатки 1-4). Витратна частина за липень 2025 року склала 6785666,85 грн (Додатки 5-17) без урахування виплати заробітної плати за другу половину місяця, яка складає 3249085,87 грн (Додатки 18, 19). Тобто різниця між доходною та розхідною частиною кожного місяця складає приблизно 2,5 млн.грн з ознакою мінус. Таким чином, подібна ситуація по всіх місяцях протягом року, обумовлюється особливостями фінансування від НСЗУ. Тому поточний фінансовий стан відповідача перебуває не в прифіциті. Додаткові непередбачувані фінансові витрати призведуть до негативних наслідків для відповідача. Якщо враховувати, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, то цивільно-правова відповідальність має бути спрямована не на покарання відповідача, а на відновлення майнової сфери позивача - погашення збитків. Відповідач наголошує, що отримання позивачем коштів в сумі 1173936,63 грн лише за 1 місяць, тоді, як загальна отримана сума за останні 11 місяців складає 437806,29 грн шкоди майновим інтересам позивача не нанесла, а навпаки позивач отримав кошти, які б за звичайних умов складали б суму в 30 разів меншу. Тобто обсяг відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання обов'язку щодо несвоєчасного розрахунку має бути розумним з огляду на його пропорційність наслідкам правопорушення, дотриманий розумний баланс між інтересами позивача та відповідача. Майновий тягар виплат штрафних санкцій за заявленим розміром позивача може унеможливити виконання відповідачем певних зобов'язань, в тому числі і статутних. Зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам, штат яких скорочений до мінімума, щоб мати можливість проводити лікування хворих, тобто тягар штрафних санкцій може бути невиправдано несправедливим для відповідача та обтяжливим. Враховуючи майновий стан відповідача, його обмеженість у діях в сфері господарювання, те що КНП МРОПМЦ МОР є комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке жодного разу, окрім даного спірного випадку, не порушувало своїх договірних зобов'язань, вважає обґрунтованим та справедливим керуючись статтею 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій (3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) на 90%.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно частин 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Господарський суд здійснивши оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за спірним договором, взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, прийнявши до уваги, що жодних доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати отриманих відповідачем послуг суду не надано та взявши до уваги соціальну значимість відповідача у військовий час, прийшов до висновку, що стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності.
Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 70%, тобто до 104640,07 грн.
Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 268713,33 грн збитків від інфляції, 86569,22 грн - 3% річних, а також певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення неустойки не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (57130, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Надбузьке, вул.Веселинівська, буд.4, код ЄДРПОУ 01998390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) 104640,07 грн пені, 268713,33 грн збитків від інфляції, 86569,22 грн - 3% річних та 8448,60 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16.10.2025 року.
Суддя М.В. Мавродієва