ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.10.2025Справа № 910/15427/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»
до 1) Кабінету Міністрів України
2) Міністерства у справах ветеранів України
3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
4) Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-4
- Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України
про визнання розпорядження частково протиправним та частково недійсним договору
за участю представників:
від позивача: Фокіна О.С.
від відповідача-1: Бєльський-Панасюк О.О.
від відповідача-2: Максимчук О.О.
від відповідача-3: Павленко А.В.
від відповідача-4: Лабушний А.Г.
від третьої особи: Курган Т.В.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» (далі - ВГО «УСПП», позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-1), Міністерства у справах ветеранів України (далі - Мінветеранів, відповідач-2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ, відповідач-3), Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - Управління адміністративних будинків, відповідач-4) про визнання частково протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» та визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна № 9270 від 23.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження КМУ № 581-р від 16.10.1997 позивач отримав у користування приміщення 3 і 7 поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 у місті Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаного приміщення будинку. Проте 03.01.2024 КМУ видав розпорядження № 2-р, яким визнав таким, що втратило чинність розпорядження № 581-р від 16.10.1997 в частині передачі вказаних приміщень позивачу, та 02.08.2024 - розпорядження № 720-р, яким вирішено розмістити у цих приміщеннях Мінветеранів. У подальшому, на виконання вказаних розпоряджень, між РВ ФДМУ, як орендодавцем, Управлінням адміністративних будинків Секретаріату КМУ, як балансоутримувачем, та Мінветеранів, як орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 від 23.08.2024, за яким орендар та балансоутримувач передали приміщення 3 і 7 поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 у місті Києві у користування Мінветеранів без фактичного припинення права користування цими приміщеннями ВГО «УСПП».
Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України не мав будь-яких правових підстав для прийняття розпорядження № 720-р від 02.08.2024 щодо передачі зазначених приміщень у користування Мінветеранів, РВ ФДМУ та Управління адміністративних будинків, які передавали приміщення в оренду, не були володільцями цього приміщення, а тому відповідний договір оренди є протиправним. Отже, оскільки розпорядження КМУ № 720-р від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» та договір оренди № 9720 від 23.08.2024 порушують права позивача на володіння та користування вказаним приміщенням, у позові ВГО «УСПП» просить:
1) визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України № 720-р від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» в частині розміщення Міністерства у справах ветеранів на умовах оренди в приміщеннях третього поверху (кімн. 2, 4, 7-20, 29-34) в будинку 34 по вул. Хрещатик у м. Києві;
2) визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 від 23.08.2024, укладений між РВ ФДМУ по місту Києву, Управлінням адміністративних будинків Секретаріату Кабінету Міністрів України та Міністерством у справах ветеранів України, в частині передачі нежитлових приміщень на третьому поверсі (кімн. 2, 4, 7-20, 29-34, площею 736,5 кв.м.) 7-поверхової будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 13.03.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-4 - Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Відповідач-1 (Кабінет Міністрів України) надав відзив на позов, в якому він, заперечуючи проти позову, вказав, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спірні приміщення не знаходилися у володінні позивача, адже ВГО «УСПП» був наданий лише дозвіл на користування цими приміщеннями. Держава в особі спеціального суб'єкта - КМУ реалізувала свої повноваження на управління державним майном шляхом його повернення із користування позивача, а саме - розпорядженням № 2-р від 03.01.2024 вирішила припинити право ВГО «УСПП» на безоплатне користування державним майном та розпорядженням № 720-р від 02.08.2024 передала його у користування Мінветеранів на умовах оренди. Також відповідач-1 зазначив, що існує пряма заборона на безоплатне користування державним майном, що повністю унеможливлює перебування позивача у цих приміщеннях на безоплатній основі. Оскаржуване розпорядження № 720-р від 02.08.2024 було прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому воно жодним чином не порушує прав та інтересів позивача, ВГО «УСПП» не є суб'єктом орендних відносин стосовно державного майна, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Відповідач-2 (Мінветеранів) подав відзив на позов, в якому він заявлені вимоги не визнав, вказав, що розпорядженням № 720 від 02.08.2024 Уряд України унормував акти виконавчої влади та реалізував свої повноваження щодо управління об'єктами державної власності, яким припинив право позивача на безоплатне користування державним майном як таким, що суперечить чинному законодавству, відтак, позовні вимоги щодо скасування спірного розпорядження є безпідставними. Стосовно вимог позивача про визнання договору оренди недійсним відповідач-2 зазначив, що Мінветеранів за цим договором є належним користувачем майна у розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна», натомість позивач, який не є стороною вказаного договору, не довів факту порушення своїх прав та законних інтересів цим правочином.
У відзиві РВ Фонду держмайна відповідач-3 проти заявлених вимог заперечив з тих підстав, що з 03.01.2024 діє нова редакція розпорядження КМУ № 581 від 16.10.1997, якою скасовано правову підставу для спрощеного порядку подальшого користування позивачем приміщенням державного майна, тому твердження ВГО «УСПП» про наявність у нього права користування цим майном не відповідає дійсності, а розпорядження КМУ № 720 від 02.08.2024 було прийнято правомірно. Укладаючи оскаржуваний договір оренди, Фонд держмайна реалізував державну політику у сфері орендних відносин та використання державного майна у відповідності до норм діючого законодавства, отже, договір оренди № 9720 від 23.08.2024 не суперечить закону та не порушує прав позивача.
Відповідач-4 (Управління адміністративних будинків) надав відзив на позов, в якому доводи позивача вважав безпідставними. Спірні приміщення закріплені на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету міністрів України та перебувають у державній власності. У той же час у позивача відсутнє право користування цими приміщеннями, починаючи з 03.01.2024 на підставі розпорядження КМУ № 2-р від 03.01.2024, яким правомірно скасована підстава для спрощеного порядку користування позивачем державним майном, відтак, подальше прийняття розпорядження № 720 від 02.08.2024 та укладення договору оренди № 9720 від 02.08.2024 ніяким чином не порушують прав позивача. У цьому позові ВГО «УСПП» намагається отримати безоплатне та безпідставне право користування спірним майном без належного оформлення правовідносин у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Третя особа надала письмові пояснення по суті позову, в яких вказала, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки у спірних правовідносинах КМУ визначив порядок використання державного майна та реалізував свої повноваження, що стосуються права власності держави щодо майна, яке перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій, у питаннях, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням цим майном з метою задоволення державних і суспільних потреб. Також третя особа зазначила, що після прийняття Урядом рішення про скасування позивачу підстав для користування приміщенням на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку, позивач, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», звернувся до РВ ФДМУ з питанням щодо оренди державного нерухомого майна загальною площею 742,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, проте, розгляд його заяви було припинено, оскільки вказаним Законом заборонено передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Також третя особа зауважила, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, яке саме порушене право позивача буде відновлене в разі скасування окремих пунктів договору.
На всі вказані заяви по суті позову ВГО «УСПП» надало відповіді, в яких зазначило, що розпорядження КМУ № 581-р від 16.10.1997, на підставі якого позивачу були надані у користування спірні приміщення, є актом індивідуальної дії, а тому його юридична чинність вичерпалась одноразовою реалізацією (передачею позивачу у користування майна), у зв'язку з чим розпорядження КМУ № 2-р від 03.01.2024 не є тим актом, що припинив права позивача на користування вказаними приміщеннями, а отже, Кабмін не мав повноважень визнавати своє попереднє розпорядження нечинним. Позивач також зазначив, що у відповідача-4 на момент укладення договору оренди спірне майно не перебувало у володінні, тому підстав на укладення цього договору у нього не було, а заборона на безоплатну передачу державного майна стосується правовідносин, що виникли вже після набрання чинності новою редакцією закону (тобто з 03.10.2019). Крім того позивач звернув увагу на те, що відповідачами не надано жодних доказів виконання ними вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна в частині публікації в електронній торговій системі умов оренди перед укладенням договору оренди.
У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про витребування доказів від РВ ФДМУ, яке обґрунтував тим, що існує необхідність у встановленні обставин щодо дотримання відповідачами вимог Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ № 483 від 03.06.2020, при укладенні договору оренди. У вказаному клопотанні представник позивача просив витребувати у Регіонального відділення ФДМУ рішення про включення приміщення 3 поверху до Переліку другого/першого типу; докази опублікування в електронній торговій системі та додаткових умов оренди приміщення 3 поверху; заяву Мінветеранів про надання в оренду приміщення 3 поверху; рішення РВ ФДМУ про передачу в оренду приміщення 3 поверху; повідомлення РВ ФДМУ про передачу приміщення 3 поверху в оренду без проведення аукціону з доказами його публікації у встановленому порядку.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2025, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з того, що позивач не надав доказів вжиття ним самостійних заходів щодо витребування у відповідача-3 вказаних доказів, як це передбачено ч. 2 ст. 81 ГПК України.
У подальшому позивач заявив аналогічне клопотання, надавши докази неможливості самостійного отримання відповідних документів, за результатами розгляду якого суд ухвалою від 12.06.2025 задовольнив вимоги позивача частково. Зокрема суд зобов'язав РВ ФДМУ надати засвідчені копії прийнятого ним рішення про включення приміщення третього поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 34, до переліку другого типу/першого типу; рішення РВ ФДМУ про передачу в оренду приміщення третього поверху за вказаною адресою; повідомлення РВ ФДМУ про передачу приміщення третього поверху за вказаною адресою в оренду без проведення аукціону з доказами його публікації.
На виконання зазначеної ухвали суду РВ ФДМУ надало наказ № 974 від 22.08.2024 «Про включення об'єкта оренди до Переліку другого типу та затвердження додаткових умов», щодо інших документів, то відповідач-3 вказав, що рішення про передачу в оренду приміщення третього поверху, а також повідомлення про передачу вказаного приміщення в оренду без проведення аукціону у нього відсутні. Крім того повідомив, що на підставі п. 6 постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на час воєнного стану в електронній торговій системі не оприлюднюється інформація про орендарів (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів), та прийняті уповноваженими органами рішення щодо оренди майна такими орендарями не публікуються в електронній торговій системі.
Також у підготовчому засіданні представник відповідача-1 (КМУ) заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним розпорядження № 720-р від 02.08.2024, яке обґрунтоване тим, що, приймаючи це розпорядження, Уряд України діяв як суб'єкт владних повноважень - орган управління об'єктами державної власності та виконував покладені на нього законом управлінські функції, а тому позов у цій частині носить характер публічно-правового спору, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку учасників справи, суд врахував наступне.
Дійсно, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Водночас приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17.
У справі, що розглядається, заявник оскаржує розпорядження КМУ від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів», яке тягне за собою зміну майнових прав позивача щодо користування нерухомим майном, що свідчить про те, що спір між сторонами виник про право, тобто з приватно-правових відносин, і його належить розглядати за правилами господарського судочинства, не дивлячись на суб'єктний склад позову.
За таких обставин ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2025, суд відмовив у задоволенні відповідача про закриття провадження в частині.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 10.07.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів-1,2,3,4 та третьої особи проти заявлених вимог заперечили, просили відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Установлено, що згідно з п. 1 розпорядження КМУ № 581-р від 16.10.1997 «Про передачу будинку в оперативне управління Міністерству енергетики» Кабінет Міністрів України вирішив розмістити у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, Міністерство енергетики України; передати цей будинок в оперативне управління Міністерства; взяти до відома, що Міністерство надасть у користування Українській спілці промисловців та підприємців приміщення 3 і 7 поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку.
01.01.1998 між Міністерством енергетики України і ВГО «УСПП», відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, був укладений договір, за умовами якого Міністерство передає, а позивач приймає у користування приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, загальною площею 1 361,7 кв. м на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень. Строк дії договору - до 31.12.1998.
Також сторонами укладалися інші угоди: на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування; надання комунальних послуг користувачеві адміністративного будинку.
Указані договори пролонгувалися і переукладалися, та до січня 2024 року держава визнавала позивача користувачем нерухомого майна, а відшкодування витрат здійснювалося на підставі договору № 8 від 31.05.2019 щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в адміністративному будинку, про що свідчать матеріали справи та рішення судів, що набрали законної сили, у інших справах.
Разом з тим встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 994-р «Про передачу нежитлових приміщень у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України» нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3214,5 кв. метра (інвентарний номер 00236), п'ятого поверху загальною площею 120,6 кв. метра та 746,5 кв. метра (інвентарні номери 00236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв. метра (інвентарний номер 00236/2) в будівлі по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві були передані із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Також розпорядженням Кабінету Міністрів України № 2-р від 03.01.2024 «Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2023 № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 137 та п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581» визнано таким, що втратив чинність п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, на підставі якого позивач отримав у користування вищевказане майно на особливих умовах.
А розпорядженням Кабінету Міністрів України № 720-р від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» в приміщеннях загальною площею 2682,1 кв.м. (робоча площа 2021,4 кв.м.) на другому (кімнати №№ 10,11), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34) п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати №№ 13-31, 46,47) поверхах будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві вирішено розмістити Міністерство у справах ветеранів на умовах оренди.
Згідно з актом приймання-передачі від 09.09.2024, у зв'язку з розміщенням Мінветеранів в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, ВГО «УСПП» передало, а балансоутримувач (Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ) прийняв приміщення сьомого поверху, а саме: кімн. 2, 3, 14-22, 24-27, 34-40, загальною площею 297,2 кв.м.
Також встановлено, що 23.08.2024 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 720-р від 02.08.2024 між Регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець), Мінветеранів (орендар) та Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ (балансоутримувач) був укладений договір оренди № 9720 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену п. 6 Умов.
Відповідно до п. 4 Умов договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 2 682,1 кв.м. (робоча площа 2 021,4 кв. м) на другому (кімнати №№ 10, 11 площею 40,6 кв. м), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34 площею 736,5 кв. м), п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35 площею 820,0 кв. м), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7. 9-25, 27-30, 39-41 площею 801,7 кв. м) та на сьомому (кімнати № 13-31, 46, 47 площею 283,3 кв. м) поверхах 7-поверхової будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34
Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Пунктом 12 Умов договору встановлений строк дії договору - з дати набрання чинності цим договору на 5 років. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі майна і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 договору).
Звертаючись до суду з цим позовом, ВГО «УСПП» зазначає, що розпорядження КМУ (відповідача-1) № 720-р від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» в частині розміщення відповідача-2 на умовах оренди в приміщеннях третього (кімн. 2, 4, 7-20, 29-34) поверху будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві є безпідставним та виданим з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на час прийняття вказаного розпорядження право позивача на користування зазначеними приміщеннями не було припинене законним шляхом.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Тобто підставою для визнання недійсним акта (рішення, розпорядження) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого КМУ розпорядження № 720-р від 02.08.2024, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України
Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Статтею 1 Закону «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що управління об'єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб
За змістом статті 3 вказаного Закону об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій; державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
Приписами статті 5 Закону «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, серед іншого, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Виходячи з наведених положень чинного законодавства, Кабінет Міністрів України є суб'єктом, який здійснює управління об'єктами державної власності, та в силу закону наділений повноваженнями щодо розпоряджання ними у межах, визначених його компетенцією, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Як вже встановлено судом, протягом 1998-2023 спірні приміщення перебували в оперативному управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581.
Проте у подальшому Кабінет Міністрів України, керуючись положеннями Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Закону України «Про Кабінет Міністрів України», прийняв розпорядження № 944 від 31.10.2023 «Про передачу нежитлових приміщень у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України», яким вирішив передати визначені ним нежитлові приміщення в будівлі по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (третьої особи у справі).
Крім того 03.01.2024 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 2, яким вирішив визнати такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 137 та пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581, зокрема, вирішив питання щодо безоплатного перебування позивача у спірних приміщеннях.
Указані нормативно-правові акти КМУ (розпорядження) на час розгляду цієї справи є чинними та в судовому порядку не скасовані.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини у контексті наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Уряд, прийнявши вказані вище розпорядження, реалізував свої повноваження, які стосуються прав держави, як власника, щодо державного майна у питаннях, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням цим майном, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Зокрема, одним із своїх рішень уповноважений орган в межах своєї компетенції (розпорядження від 03.01.2024 № 2-р, яким визнано нечинним п. 1 розпорядження КМУ від 16.10.1997 № 581) вирішив припинити право позивача на безоплатне користування державним нерухомим майном та скористався своїм правом на відмову від договору, укладеного з позивачем.
Зазначені обставини свідчать, що правова підстава для користування позивачем указаним майном - відпала і на час спірних відносин вона відсутня, що, в свою чергу, повністю спростовує доводи позивача щодо наявності (неприпинення) його права на користування спірними приміщеннями.
Також слід зазначити, що на час перебування цих приміщень у користуванні позивача порядок оренди державного і комунального майна врегульовувався положеннями Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (який втратив чинність на підставі Закону № від 03.10.2019 № 157-ІХ), що не містив приписів стосовно заборони безоплатного користування державним майном.
Натомість стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 03.10.2019 № 157-ІХ) містить пряму заборону передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Ця норма регулює спірні правовідносини, як на час припинення права позивача на безоплатне користування приміщенням розпорядженням КМУ від 03.01.2024 № 2-р, так і після внесення змін до цієї норми згідно із Законом № 3894-IX від 20.08.2024.
Отже позивач не належить до переліку юридичних осіб, які мають право на безоплатне користування державним майном (нежитловим приміщенням).
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем розпорядження КМУ № 720-р від 02.08.2024 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» в частині розміщення Міністерства у справах ветеранів на умовах оренди в приміщеннях третього (кімн. 2, 4, 7-20, 29-34) поверху будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві є законним, обґрунтованим та прийнятим на виконання визначених законодавством повноважень КМУ, яким Уряд впорядкував порядок використання державного майна, реалізував свої повноваження, що стосуються прав держави як власника щодо державного майна.
Твердження позивача про те, що КМУ не вправі визнавати такими, що втратили чинність свої попередні розпорядження, як от - розпорядження КМУ від 16.10.1997 № 581-р, яке є актом індивідуальної дії та юридична чинність якого вичерпалась його виконанням, суд відхиляє, оскільки такі доводи суперечать наведеним вище приписам закону, який не виключає право Кабінету Міністрів України вносити зміни чи скасовувати свої розпорядження.
Водночас суд вважає, що прийнятим розпорядженням № 720 від 02.08.2024 Кабінет Міністрів України ніяким чином не порушив прав користування позивача вказаними приміщеннями, адже таких прав у позивача на час спірних правовідносин не було.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в позовній вимозі ВГО «УСПП» про визнання частково протиправним та нечинним розпорядження КМУ від 02.08.2024 № 720-р слід відмовити.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 від 23.08.2024, суд зазначає наступне.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При вирішенні позову про визнання недійсним правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 910/8072/20).
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року при розгляді справи № 910/12787/17.
У спірних правовідносинах судом вже встановлено, що спірні приміщення належать до категорії державної власності. Балансоутримувач, враховуючи розпорядження КМУ від 03.01.2024 № 2 «Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження КМУ від 17.11.2023 № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 26.02.1993 № 137 та пункту 1 розпорядження КМУ від 16.10.1997 № 581», яким скасовано правову підставу для спрощеного порядку подальшого користування позивачем приміщенням третього та сьомого поверхів по вул. Хрещатик, 34, уклав договір оренди державного майна. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав власником спірного майна є держава, зокрема, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Разом з цим суд вище зробив висновок про те, що розпорядження КМУ від 03.01.2024 № 2 є чинним, а розпорядження КМУ від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» є правомірним та підстав для його визнання протиправним немає, відтак, укладений на їх виконання договір оренди № 9720 від 23.08.2024 суд також вважає таким, що відповідає нормам діючого законодавства, та він жодним чином не зачіпає відповідних прав та законних інтересів позивача з огляду на відсутність у останнього таких прав.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13-ц, власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимога про визнання договору оренди нерухомого майна частково недійсним є безпідставною, вона не змінить стану позивача та не відновить його майнових прав, а отже, і в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 910/10734/18, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За таких обставин позов Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» задоволенню не підлягає в повному обсязі.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, судом взяті до уваги, однак, на думку суду вони не спростовують зроблених вище висновків та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даному випадку, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що при ухваленні даного рішення ним повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та надано оцінку всім аргументам та поданим учасниками справи доказам.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» до Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах ветеранів України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-4 - Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання розпорядження частково протиправним та частково недійсним договору.
Скорочене рішення оголошене в судовому засіданні 09 жовтня 2025 року.
Повне судове рішення складене 17 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Головіна К. І.