ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/8194/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8194/25
За позовом Управління поліції охорони в м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп»
про стягнення 16664,88 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Управління поліції охорони в м. Києві (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп» (далі - відповідач) про стягнення 16664,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору про закупівлю №737/31/7-ГСП/2024 від 22.10.2024, не здійснив реєстрації податкової накладної по господарській операції за договором, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі 16664,88 грн неотриманого податкового кредиту на суму ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8194/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 09.07.2025 по справі №910/8194/25 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «Ново-Буд-Груп» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 08.09.25 о 01:24 год.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
22.10.2024 року між Управлінням поліції охорони в м. Києві (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп» (далі - виконавець) було укладено договір про закупівлю №737/31/7-ГСП/2024 (далі - договір) предметом якого за умовами пункту 1.1 є зобов'язання виконавця на свій ризик в межах твердої договірної ціни (додаток №1 до цього договору) надати послуги: «Поточний ремонт покрівлі господарської будівлі УПО в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Студентська, буд 9 (код за ДК 021:2015 - 45260000-7 «Покрівельні роботи та інші спеціалізовані ремонтні роботи»)», - (далі об'єкт), в обсягах, передбачених кошторисною документацією (додатки №2, №3 та №5 до цього договору), складеною на підставі дефектного акту (додаток №4 до цього договору), а замовника прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до пункту 1.3 договору виконавець повинен на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, у встановлений строк надати передбачені робочим проектом (за наявності) та договором послуги, якість яких відповідає умовам кошторисних норм України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 р. № 281, ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», державних стандартів, будівельних норм і правил, а також інших нормативних документів, кошторисної документації та Договору.
Згідно пункту 2.1 договору строк надання послуг: до 25.11.2024 року, або до повного виконання зобов'язань за цим договором.
За умовами пункту 2.2 договору приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт або послуг (за примірною формою № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за примірною формою № КБ-3).
Загальна вартість послуг за цим договором зазначена в договірній ціні (додаток №1 до договору) і визначається кошторисом та становить: 99989,28 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 28 коп.), без ПДВ. Договірна ціна за цим договором встановлюється твердою (пункти 3.1, 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (за примірною формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за примірною формою № КБ-3).
Відповідно до пункту 5.1.18 договору виконавець зобов'язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимоги щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 7.9 договору у разі здійснення дій виконавцем або у результаті його бездіяльності, що призвело до невизнання контролюючими органами податкового кредиту з ПДВ замовника по цьому договору, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі невизнаного контролюючими органами податкового кредиту в частині, що стосується цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024 року, а в частині оплати і надання послуг - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 13.1 договору).
Додатком №1 до договору №737/31/7-ГСП/2024 від 22.10.2024, сторонами було погодженого договірну ціну на будівництво Поточний ремонт покрівлі господарської будівлі УПО в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Студентська, буд 9 (код за ДК 021:2015 - 45260000-7 «Покрівельні роботи та інші спеціалізовані ремонтні роботи»), що здійснюється в 2024 році, вартість будівельних робіт становить 99989,28 грн.
04.11.2024 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №737/31/7-ГСП/2024 від 22.10.2024, за умовами пункту 1.1 якої сторони домовились викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: « 3.1. Загальна вартість послуг за цим договором зазначена в договірній ціні (додаток №1 до договору) і визначається кошторисом та становить: 99989,28 грн (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 28 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 16664,88 грн.».
На виконання умов договору сторонами було підписано акт №1 від 25.11.2024 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 99989,28 грн у тому числі ПДВ.
За результатами виконання відповідачем робіт за договором, позивачем 25.11.2024 перераховано відповідачу кошти в сумі 99989,28 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №9808 від 25.11.2024.
03.06.2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1542/43/31/5/02-2025, в якій вимагав від останнього відшкодувати суму втраченого податкового кредиту на суму 16664,88 грн, через зупинення реєстрації в ЄРПН податкової накладної №3 від 25.11.2024.
Втім, відповідач залишив вказану претензію без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем податкову накладну № 3 від 25.11.2024 на суму ПДВ - 16664,88 грн, не зареєстровано у встановленому законом порядку, чим завдано позивачу збитків в сумі 16664,88 грн, у зв'язку з недоотриманням податкового кредиту на суму сплаченого позивачем податку на додану вартість.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виконання відповідачем робіт за договором, позивачем 25.11.2024 перераховано відповідачу кошти в сумі 99989,28 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №9808 від 25.11.2024.
Відповідно до пункту 5.1.18 договору виконавець зобов'язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимоги щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 7.9 договору у разі здійснення дій виконавцем або у результаті його бездіяльності, що призвело до невизнання контролюючими органами податкового кредиту з ПДВ замовника по цьому договору, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі невизнаного контролюючими органами податкового кредиту в частині, що стосується цього договору.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, який підлягає застосуванню в редакції чинній на дату складення податкової накладної, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного, вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9385268683 від 18.12.2024, реєстрація податкової накладної № 3 від 25.11.2024 на суму 99989,28 грн. (ПДВ - 16664,88 грн) була зупинена у зв'язку з тим, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також цією квитанцією відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Доказів надання відповідних документів та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних суду не надано.
Отже, у даному випадку, ТОВ «Ново-буд-груп» не було зареєстровано на суму виконаних робіт та їх оплату у розмірі 99989,28 грн (ПДВ - 16664,88 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 16664,88 грн.
Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту в позивача виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, з огляду на наведені вище норми, невиконання відповідачем зобов'язань щодо належної реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 16664,88 грн до податкового кредиту позивача, а, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18.
За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 16664,88 грн є обґрунтованими.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення збитки, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп» про стягнення 16664,88 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Буд-Груп» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський р-н), буд. 22/24; ідентифікаційний код 45178854) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; ідентифікаційний код 40109147) збитки у сумі втраченого податкового кредиту у розмірі 16664 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2025.
СуддяТ.В. Васильченко