ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/8296/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Сервіс»
про стягнення 4 041,71 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Комунальне підприємство “Київський метрополітен» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Сервіс» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 3 922,17 грн. основного боргу за договором від 16.06.2020 року № 2412-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 р. № 2412), а також 102,79 грн. пені та 16,75 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків.
Ухвалою від 03.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8296/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
04.09.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 04.09.2025 року № 12/03-180, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи, зокрема, копії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 року № 2412 та акта (надання послуг) від 31.05.2025 року № 2892. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, враховуючи відсутність у Товариства електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 03.07.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/8296/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03047, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 50.
Копія означеної ухвали суду була отримана уповноваженим представником відповідача 15.07.2025 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з трек-номером 0610266492262.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
28.04.2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Департамент, орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2412, за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28.02.2017 року № 42 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, станція метро “Арсенальна», для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.
За умовами пункту 2.1 цієї угоди об'єктом оренди є частина вестибюлю станції метро “Арсенальна» загальною площею 1,5 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що орендодавець та Підприємство за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2017 року передали, а відповідач прийняв у орендне користування частину вестибюлю, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 1,5 м2, розташовану за адресою: місто Київ, станція метро “Арсенальна».
У той же час, за умовами пунктів 9.1, 9.7 вищенаведеного договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.04.2017 року до 06.04.2020 року.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору.
Судом встановлено, що 16.06.2020 року між Департаментом (орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) був укладений договір № 2412-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 р. № 2412) (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19.05.2020 року № 18/204 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), який знаходиться за адресою: місто Київ, станція метро “Арсенальна», для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.
За умовами розділу 2 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю станції метро “Арсенальна» загальною площею 3,0 м2 та зазначена у викопіюванні зі Схем, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.12.2019 року становить за 1 м2 - 67 333,33 грн., всього: 202 000,00 грн. (без ПДВ).
Технічний стан об'єкта на дату передачі його орендареві визначається в актах приймання-передачі об'єкта оренди та є невід'ємною частиною договору від 28.04.2017 року № 2412, а технічний стан частини переходу об'єкта оренди площею 1,5 м2, яка передається орендарю, визначається в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.06.2020 року до Договору орендодавець та Підприємство передали, а Товариство прийняло в орендне користування частину вестибюлю, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 1,5 м2, розташовану за адресою: місто Київ, станція метро “Арсенальна».
За змістом пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку оренді плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: 569,55 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому складає 1 708,65 грн. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
У пункті 3.2 Договору його сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.4 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно пункту 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим.
Пунктом 4.2.2 Договору на орендаря покладено обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Згідно з пунктом 9.1 вищенаведеного договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.06.2020 року до 14.06.2023 року
Разом із тим, суд звертає увагу на таке.
Пунктом 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634, передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався і станом на час розгляду цієї справи триває.
Таким чином, зважаючи на те, що закінчення строку дії Договору, предметом якого є оренда комунального майна, припало на період воєнного стану, такий Договір вважається продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
З огляду на відсутність у матеріалах справи складеного сторонами Договору акту приймання-передачі об'єкта з оренди (про повернення майна з оренди), суд дійшов висновку про те, що у період з січня по червень 2025 року відповідач користувався нерухомим майном Підприємства.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення балансоутримувачем своїх зобов'язань за цією угодою.
Так, матеріали справи містять копії підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками їх печаток актів (надання послуг), зокрема, від 31.01.2025 року № 272 на суму 2 607,02 грн., від 28.02.2025 року № 864 на суму 2 638,31 грн., від 31.03.2025 року № 1620 на суму 2 659,41 грн., від 30.04.2025 року № 2212 на суму 913,08 грн. та від 31.05.2025 року № 2892 на суму 1 812,13 грн.
Однак, всупереч умовам Договору Товариство протягом спірного періоду лише частково виконало покладені на нього зобов'язання з перерахування Підприємству орендних платежів, заборгувавши таким чином позивачу 3 922,17 грн.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення Товариством без задоволення адресованої йому позивачем претензії від 22.05.2025 року № 452-НЗУ, Підприємство звернулося до суду з означеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за Договором у розмірі 3 922,17 грн., а також 102,79 грн. пені та 16,75 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Аналогічна за змістом норма була закріплена у цій статті у попередній редакції (чинній на час укладення Договору), за якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час звернення Підприємства до суду з наведеним позовом) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи не спростований Товариством факт неналежного виконання ним обов'язків з оплати позивачу орендних платежів за Договором, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 3 922,17 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Товариства про стягнення вказаної суми боргу.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 102,79 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості по кожному місяцю оренди (з березня по травень 2025 року) за Договором окремо у період з 21.04.2025 року по 25.06.2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Оскільки розмір нарахованої позивачем пені відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції в сумі 102,79 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства 3 % річних у розмірі 16,75 грн., нарахованих на прострочені суми основного боргу по кожному місяцю оренди (з березня по травень 2025 року) за Договором окремо у період з 21.04.2025 року по 25.06.2025 року згідно з наданим Підприємством розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки розмір нарахованих позивачем компенсаційних виплат відповідає вищезазначеним приписам законодавства, а відповідачем контррозрахунку цієї суми чи обґрунтованих заперечень проти її стягнення надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з відповідача 16,75 грн. 3 % річних, у зв'язку з чим, така вимога також підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірних сум заборгованості за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням вимог Підприємства.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Сервіс» (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50; код ЄДРПОУ 31863950) на користь Комунального підприємства “Київський метрополітен» (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35; код ЄДРПОУ 03328913) 3 922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 17 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 79 коп. пені, 16 (шістнадцять) грн. 75 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 17.10.2025 року.
Суддя В.С. Ломака