ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/12908/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши без виклику учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" про забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп"
вул. Центральна, 52, с. Олексіївка, Сарненський р-н, Рівненська обл.
до 1. Державної служби геології та надр України
вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" вул. Варшавська, 12, с. Костянтинівка, Сарненський р-н,
Рівненська обл., 34509
3. Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ" вул. Центральна, 5, с. Кам'яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543
про зобов'язання вчинити певні дії
16.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до 1. Державної служби геології та надр України (надалі - відповідач-1), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" (надалі - відповідач-2), 3. Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ" (надалі - відповідач-3) про визнання недійсним спеціального дозволу, відновлення становища яке існувало до порушення права та зобов'язання утриматись від чинення перешкод.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КНІСТЕР ГРУП» є власником спеціального дозволу №5111 від 18.12.2020 на користування надрами, що розташовані в Сарненському районі Рівненської області, а саме: ділянка Селище. Право на користування надрами ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» було отримано за результатами проведеного аукціону, відповідно сплачених коштів до бюджету. Перелік координат ділянок надр, з врахуванням площі розширення ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» долучений позивачам до позовної заяви.
Проте, наразі Позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» (далі - Відповідач 2, ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ») Державною службою геології та надр України було видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5818 від 01 липня 2025 року на виконання Рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/18223/23.
16.10.2025 разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на незаконність та протиправність рішення Державної служби геології та надр України про видачу Спеціального дозвілу №5818, а також на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, з наступних підстав.
За твердженням Позивача, Спеціальний дозвіл №5818 було видано Відповідачу 2 на підставі оспорюваної угоди з Відповідачем 3 від 25.07.2025.
Крім того: - координати ділянки «Труска гребля» накладаються на ділянки надр, що належать Позивачу за чинними спеціальними дозволами; - угода 2507/2025 є нікчемною, оскільки Відповідач 3 не мав права передавати майновий комплекс, яким не володів; - Відповідач 2 не зареєструвало роботи, як того вимагає Порядок держреєстрації робіт, що пов'язані з геологічним вивченням надр; - Відповідач 2 фактично погрожує Позивачу позбавленням доступу до ділянки надр із 28.07.2025.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В обґрунтування підстав звернення до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» посилається на ту обставину, що фактично ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» проводить роботи з видобування бурштину, що в свою чергу прямо суперечить умовам Спеціального дозволу від 01 липня 2025 року № 5818, який виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно промислової розробки бурштину ділянки «Труска Гребля», що знаходиться у Рівненській області.
Таким чином, за твердженнями Заявника, фактично наразі ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» позбавлене можливості використати своє реалізоване право на розширення площі спеціального дозволу №5111 від 18.12.2020, оскільки на площі, яка перетинається з координатами меж розширення спеціального дозволу №5111 від 18.12.2020 видобування бурштину проводить ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ».
Заявник на підтвердження правомірності своїх вимог також наводить усталену практику Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову, та зазначає, що Верховний Суд вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову виходить із того, що “у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18
Суд, надавши оцінку матеріалам поданої заяви, нормам чинного законодавства та враховуючи існуючу правозастосовчу судову практику Верховного Суду, доходить висновку, що наведені в заяві заходи забезпечення позову, безпосередньо стосуються предмету спору, дозволять забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 15.01.2020р. Верховного Суду по справі №915/1912/19.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постанові Верховного Суду від 17.08.2020р. по справі №910/679/20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Суд зазначає, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Так, проаналізувавши викладені позивачем доводи та дослідивши надані докази, суд зазначає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки, викладені в ній доводи, підтверджуються належними доказами; між запропонованими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв'язок; запропоновані заходи до забезпечення позову є адекватними, оскільки, відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються; заходи до забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами: невжиття цих заходів призведе до неефективності захисту порушених прав з огляду на наступне.
Як встановлено судом, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025. Тому, при обранні такого способу забезпечення позову, як заборона здійснювати будь-які роботи на ділянці надр «Труска Гребля» на підставі спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025 та зупинення дії пеціального дозволу №5818 від 01.07.2025 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам ст. ст. 136-140 ГПК України.
Необхідність та терміновість вжиття запобіжних заходів Позивачем пояснюється тим, що оскільки розгляд справи № 910/12908/25 може тривати значний період часу, то за цей час Відповідач 2 може здійснювати будь-які роботи на ділянці надр «Труска Гребля», зокрема, загородити територію; розпочати буріння свердловин, відбір проб, видобуток бурштину, тощо. Слід враховувати, що ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» проводить роботи з видобування бурштину на даній ділянці надр вже досить тривалий час, не маючи на це відповідних дозвільних документів. А також відповідачі можуть вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть Позивачу реалізовувати права надр користувача за наступними спеціальним дозволом №5111 від 18.12.2020.
Зазначене на переконання суду свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення по даній справі та вирішення існуючого спору по суті.
У разі винесення судом рішення про задоволення позову у справі № 910/12908/25 без вжиття заходів забезпечення в частини зупинення дії Спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025, ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» не отримає ні ефективного захисту, ні поновлення порушених прав, оскільки ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» проводить роботи з видобування бурштину на даній ділянці надр вже досить тривалий час, а права надрокористувача за Спеціальним дозволом №5818 від 01.07.2025 перетинається з координатами меж розширення Спеціального дозволу №5111 від 18.12.2020, виданого ТОВ «КНІСТЕР ГРУП».
Суд вважає, що запропонований захід забезпечення позову не може призвести до збитків ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» та Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ", оскільки судом лише на час розгляду справи буде зупинено дію Спеціального дозволу на користування надрами №5818 від 01.07.2025 і тим самим зупинено видобуток бурштину на ділянці надр «Труска Гребля». Весь обсяг бурштину, який не буде видобуто ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» за час дії заходів забезпечення позову, залишаться у надрах «Труска Гребля», а тому навіть у разі відмови суду у задоволенні позову та залишення в силі виданого ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» Спеціального дозволу на користування надрами №5818 від 01.07.2025, після припинення заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» зможе продовжити видобуток бурштину.
Відтак, задоволення заяви про забезпечення позову та заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» здійснювати будь-які роботи на ділянці надр «Труска гребля» на підставі спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025 та зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами №5818 від 01.07.2025 збереже стан, який би міг існувати при не отриманні оскаржуваного Позивачем Спеціального дозволу № 5818 від 01.07.2025 Відповідачем-2 в частині впливу на його господарську діяльність, що за своїм змістом буде відповідати балансу інтересів сторін та не призведе до зупинення господарської діяльності вказаних товариств в силу зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів такої діяльності.
Навпаки, суд вважає, що не припинення з боку ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» на спірних та спільних ділянках видобутку надр діяльності, яка констатується Позивачем як незаконна та стосовно якої між сторонами виник спір може призвести до порушення прав Позивача, що в результаті призведе до ще більших втрат в ході триваючої ознаки такого можливого порушення та фактично унеможливить відновлення такого права.
Підсумовуючи викладене, враховуючи мету даного позову та заяви про забезпечення, суд вважає що запобіжні заходи, які Позивач просить суд вжити безпосередньо стосуються предмету спору, не виходять за його межі, відповідають принципу співмірності із заявленими вимогами та балансу інтересів сторін, при тому не зумовлюють вирішення такого спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до остаточного винесення судом рішення.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 806/1002/17.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).
З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обрані позивачами заходи забезпечення є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи достатність наданих заявником відомостей та доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб), суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, заява ТОВ «КНІСТЕР ГРУП» від 16.10.2025 року про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом:
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» здійснювати будь-які роботи на ділянці надр «Труска гребля» на підставі спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025, а саме: заборонити загородження території; буріння свердловин, відбір проб, лабораторні випробування; геологічне вивчення або видобуток бурштину до набрання рішенням у справі законної сили;
- зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №5818 від 01.07.2025, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» до набрання рішенням у справі законної сили.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову є такими, що відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду. Вжиті заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Водночас, за висновками суду, заява про забезпечення позову в частині вимоги щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» та Спеціалізованому сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «КАМ'ЯНЕ-СЛУЧАНСЬКИЙ» вчиняти будь-які дії, що перешкоджають Товариству з обмеженою відповідальністю «КНІСТЕР ГРУПІ» реалізовувати права надрокористувача за спеціальним дозволом №5111 від 18.12.2020 задоволенню не підлягає, оскільки зміст позовних вимог та заходи забезпечення позову в цій частині, фактично є тотожними, що суперечить вимогам п. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом поданого позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на основну мету судового захисту, відповідно до якої, права особи мають бути захищені реально, а не декларативно, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.
Разом з цим, суд не знайшов підстав для вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи до забезпечення позову.
3. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12908/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" до 1. Державної служби геології та надр України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ", 3. Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ" про зобов'язання вчинити дії, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» здійснювати будь-які роботи на ділянці надр «Труска гребля» на підставі спеціального дозволу №5818 від 01.07.2025, а саме: заборонити загородження території; буріння свердловин, відбір проб, лабораторні випробування; геологічне вивчення або видобуток бурштину.
4. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12908/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" до 1. Державної служби геології та надр України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ", 3. Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ" про зобов'язання вчинити дії, зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами №5818 від 01.07.2025, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ'ю
5. Стягувачем за ухвалою суду є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кністер Груп" (вул. Центральна, 52, с. Олексіївка, Сарненський р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 43654275).
6. Боржниками за ухвалою суду є:
1. Державна служба геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37536031).
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" (вул. Варшавська, 12, с. Костянтинівка, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34509, код ЄДРПОУ 40311338).
3. Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "КАМ'ЯНЕ - СЛУЧАНСЬКИЙ" (вул. Центральна, 5, с. Кам'яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл.,34543, код ЄДРПОУ 31358868).
7. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
8. Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто до 17.10.2028.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України
Суддя Максим Олександрович Лиськов