ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/11139/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали
заяви Заступника Генерального прокурора
про забезпечення позову
у справі 910/11139/25
за позовом Заступника Генерального прокурора вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011
в інтересах держави в особі
Міністерства освіти і науки України просп. Берестейський, 10, м. Київ,01135
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" просп. Шевченка, 9, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79005
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вул. Коперника, 4, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79005
3. Фонду Державного майна України вул. Генерала Алмазова, 18/9,м. Київ,01133
про визнання незаконними та скасування наказів в частині,визнання недійсним договору купівлі - продажу та зобов'язання повернути майно
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи :
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Фонду Державного майна України про:
- визнання незаконним та скасування пп. 2 п. 2 наказу Фонду державного майна України від 20.09.2023 року № 1673 “Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 року № 1 “Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами)» в частині включення до Переліку окремого майна, що підлягає приватизації, нежитлової будівлі загальною площею 1382,1 кв.м (індекси приміщень 1 - 41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9;
- визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 13.10.2023 року № 01702 “Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна», з урахуванням змін, внесених наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 21.11.2023 року №02001;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності: окремого майна - нежитлової будівлі загальною площею 1382,1 кв.м (індекси приміщень 1 - 41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, за результатами аукціону з умовами, укладеного 15.02.2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ “АйКю Холдинг»;
- зобов'язання ТОВ “АйКю Холдинг» (код ЄДРПОУ 36767518) повернути нежитлову будівлю загальною площею 1382,1 кв. м. (індекси приміщень 1-41 та І - XXVI) за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9 ,у власність держави в особі Міністерства освіти і науки України.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на протиправне включення спірного нерухомого майна про включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, подальшої приватизації навчального корпусу та продажу на підставі договору купівлі - продажу, враховуючи незаконне виведення будівлі з- під заборони приватизації як майна наукової установи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11139/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.10.2025 року.
Також вказаною ухвалою суду за клопотанням прокурора залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державну наукову установу "Інститут модернізації змісту освіти (вул. Митрополита Василя Липківського, 36, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39736985).
Судом встановлено, що через канцелярію суду Заступником Генерального прокурора 03.10.2025 року подано заяву № 24/3-32822-24 від 30.09.2025 року про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом :
- накладення арешту на нерухоме майно: закінчений будівництвом об'єкт - будівлю літера «A-3», загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборонити ТОВ «АйКю Холдинг» (код ЄДРПОУ 36767518) вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера «A-З» загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори / інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера «A-З» загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Окрім цього. через систему «Електронний суд» до суду надійшли: від представника позивача 06.10.2025 року - заява б/н від 06.10.2025 року, з доказами надсилання на адреси учасників справи, в якій Міністерство освіти і науки України підтримує заяву Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у даній справі, а також додаткові пояснення б/н від 06.10.2025 року, з доказами надсилання іншим учасникам справи; 07.10.2025 року від представника відповідача 3 - клопотання № 10-25-24913 від 03.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху; 14.10.2025 року від представника відповідача 2 - відзив на позовну заяву б/н від 14.10.2025 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи; 16.10.2025 року від представника відповідача 1 - відзив б/н від 15.10.2025 року на позовну заяву, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи.
Розглянувши, з урахуванням короткочасної позачергової відпустки та обставин перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, подану прокурором заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, до яких, в даному випадку, відносяться вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ «АйКю Холдинг» повернути навчальний корпус у власність держави в особі Міністерства освіти і науки України, є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі нерухоме), наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення.
В свою чергу, оскільки прокурор звернувся до суду також з позовними вимогами немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу ФДМУ в частині, наказу РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, то в даному випадку окрім такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача/відповідача, спір щодо яких розглядається судом у даній справі.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки сторона не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 року у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 року у справі №907/73/19, від 24.06.2020 року у справі №902/1051/19.
Тобто, суд має дослідити, чи може відсутність вжиття заявлених стороною заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів прокурора, позивача та відповідача, а також ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з вимогами, які розглядаються у справі, що передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду або які оспорюються у справі, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
Отже, вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та/або заперечень відповідача проти позову та вірогідності задоволення/відмови позовних вимог, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо необхідності сприяння відновленню порушених прав держави в особі позивача в разі задоволення позову та забезпечення майбутнього виконання рішення, на яких наголошує прокурор в заяві про забезпечення позову.
В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача.
Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує на наявність обґрунтованих припущень, що спірний об'єкт нерухомості - навчальний корпус загальною площею 1382,1 кв. м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, який є предметом спору у цій справі, може зникнути (бути відчуженим), що підтверджується, як наголошує прокурор, беззаперечним правом та можливістю Товариства з обмеженою відповідальністю «АйКю Холдинг» як особи, яка є власником нерухомого майна на даний час, в будь-який момент ним розпорядитись на користь третіх осіб.
Окрім цього, в заяві про забезпечення позову прокурор зазначає про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «АйКю Холдинг» вчиняти будь-які дії, в тому числі укладати правочини, щодо навчального корпусу, які можуть мати наслідком зміну його власника, а також заборони державним реєстраторам та всім іншим органам і особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомості як необхідного та обґрунтованого заходу забезпечення позову, спрямованого на недопущення вибуття з власності відповідача предмета спору.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного заявник наголошує на наявності обставин, які доводять, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони ТОВ «АйКю Холдинг» вчиняти будь - які дії щодо об'єкта нерухомого майна, у тому числі укладати правочини, наслідком яких може бути зміна власника майно, а також заборони державним реєстраторам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав та/або обтяжень спірного нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у даному спорі.
Суд наголошує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Наразі, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається саме на заявника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі № 922/2419/20.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Суд зазначає, що предметом даного спору є визнання незаконними та скасування наказів Фонду державного майна України та його Регіонального відділення щодо включення нежитлової будівлі до Переліку окремого майна, що підлягає приватизації, та прийняття рішення про приватизацію такого майна, а також визнання недійсним укладеного на виконання таких рішень ФДМУ про приватизацію договору купівлі - продажу нерухомого майна, одночасно з вимогами про повернення такого майна органу його управління - реституцією.
Згідно ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як встановлено судом за матеріалами справи, наказом ФДМУ України від 20.09.2023 року № 1973 спірний об'єкт нерухомості - навчальний корпус загальною площею 1382,1 кв. м за адресою: м. Львів, просп. Т. Шевченка, 9, було включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. В подальшому наказом РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатські та Волинській областях від 13.10.2023 року № 01702 (з урахуванням змін від 21.11.2023 року № 02001) прийнято рішення про приватизацію навчального корпусу шляхом продажу його на аукціоні за стартовою ціною 11 776 280,00 грн. та за результатами проведеного 19.01.2024 року електронного аукціону, переможцем якого стало ТОВ «АйКю Холдинг», з останнім РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатські та Волинській областях 15.02.2024 року укладено оспорюваний договір купівлі - продажу навчального корпусу на суму 102 000 000,00 грн. Окрім цього, з урахуванням оплати переможцем вартості предмету аукціону 13.02.2024 року, підписання Акту приймання - передачі майна від 15.02.2024 року та затвердження результатів вказаного аукціону наказом ФДМУ від 19.02.2024 року № 00231, Товариством з обмеженою відповідальністю «АйКю Холдинг» було зареєстровано право власності на навчальний корпус 15.02.2024 року, запис № 53723677 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 30493546101), що підтверджується відповідними даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року у справі № 643/12369/19, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Верховний Суд в постановах від 04.09.2025 у справі № 914/444/25 та від 05.09.2025 у справі № 922/3220/24 виснував, що беззаперечна можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту.
Суд акцентує увагу, що можливість відповідача 1 як власника майна в будь-який момент як розпорядитися належним йому нерухомим майном (відчужити), є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібні за змістом висновки викладені і в постановах Верховного Суду у справах № 905/448/22, № 914/444/25, № 904/1934/23
Також Верховний Суд у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20 зазначив, що застосування арешту у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про витребування (передачу) майна, є правомірним та відповідає принципу співмірності.
Оцінюючи викладені в заяві про забезпечення позову доводи прокурора та зміст заявлених позовних вимог судом взято до уваги, що заявлений арешт стосується об'єкта нерухомого майна, належного до предмету спору, власником якого на даний час є відповідач 1 - ТОВ «АйКю Холдинг», яке не обмежене в праві розпоряджатися ним як об'єктом власності на власний розсуд, отже, вказані обставини, зокрема, щодо реєстрації спірного об'єкта нерухомого майна за відповідачем 1, за умови звернення прокурора до суду з даним позовом про визнання незаконними та скасування наказів ДФМУ як підстав приватизації такого майна і визнання недійсним відповідного правочину купівлі - продажу, підтверджують доводи прокурора щодо наявності ризику вчинення ТОВ «АйКю Холдинг» нових реєстраційних дій або можливого відчуження майна, оскільки останній як власник може розпоряджатися таким майном, вчиняти дії, які в подальшому можуть ускладнити або унеможливити відновлення прав інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у разі задоволення позовної заяви прокурора.
За висновками суду, фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування загрози нівелювання мети звернення прокурора до суду із позовною заявою в інтересах держави у справі № 910/11139/25, оскільки у разі вчинення ТОВ «АйКю Холдинг» певних дій із розпорядження спірним нерухомим майном, задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів держави, з метою захисту яких прокурор звернувся до суду з позовною заявою, оскільки буде змушений звертатися до суду з новими позовами/заявами. Тобто, державі в особі Міністерства освіти і науки України доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права на спірний об'єкт нерухомого майна, або взагалі останнє виявиться неможливим.
Додатково судом враховано, що прокурором в поданій суду заяві про застосування заходів забезпечення позову, в обґрунтування необхідності вжиття яких останній посилався на попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду в цій справі у разі задоволення позовних вимог та гарантування захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адже, як наголошено прокурором, відновлення порушеного права держави в особі Міністерства освіти і науки України у даному випадку постане в залежність від наявності у відповідача 1 нерухомого майна, яке є предметом спірного договору.
Також суд зазначає, що судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього
Проте, за висновками суду, виключно накладення арешту на спірний навчальний корпус та заборона ТОВ «АйКю Холдинг» вчиняти дії щодо спірного майна не може повною мірою забезпечити захист позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, який на даний час є власником нерухомого майна, без заборони державним реєстраторам та всім іншим органам і особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо спірного майна.
Так, статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а саме:
- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
У свою чергу, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для зупинення державним реєстратором проведення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.
Окрім цього судом враховано положення п.п. 6, 12, 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, згідно яких державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса; розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав; у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.
За таких обставин, заборона державним реєстраторам та всім іншим органам і особам, уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомості є очевидно необхідним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, спрямованим на недопущення вибуття з власності відповідача предмета спору.
З урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що як арешт нерухомого майна, так і заборона власнику майна - ТОВ «АйКю Холдинг», а також державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим уповноваженим суб'єктам вчиняти будь-які дії/правочини, наслідком яких може стати зміна власника навчального корпусу, виникнення обтяжень речового права, є такими заходами, які спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.
Відтак, за результатом оцінки наданих прокурором доказів, в тому числі враховуючи відсутність остаточного рішення суду про визнання незаконними та скасування вказаних наказів, а також визнання недійсним означеного договору купівлі - продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочинів, позаяк питання про наявність або відсутність підстав для визнання таких наказів протиправними та договору недійсним буде вирішено за результатами розгляду у справі №910/11139/25, в якому вирішується спір про захист права власності держави, суд вважає обґрунтованими припущення заявника щодо можливості в подальшому здійснення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомого майна, тому заборона суб'єктам державної реєстрації вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо спірного об'єкта нерухомого майна, за висновками суду, є адекватним заходом забезпечення та відповідає предмету позову.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 906/781/21, згідно якої постановляючи ухвалу про заборону стороні або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Таким чином, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви прокурора про забезпечення позову суд зазначає, що наявні докази свідчать про наявність спору як щодо правомірності приватизації спірного об'єкта нерухомого майна, так і щодо правомірності реєстрації права власності на таке майно відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «АйКю Холдинг», яке на даний час володіє таким правом власності, отже з урахуванням вказаних в заяві обставин та доданих доказів, суд доходить висновку щодо обґрунтованості припущень прокурора про можливість в подальшому, в тому числі під час розгляду спору судом, відчуження нерухомого майна у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Наразі, у випадку відчуження нерухомого майна захист порушених прав позивача в межах даного спору буде ускладненим, позаяк невжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спору, та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження таким майном, утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, судом встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, про що обґрунтовано зазначено прокурором у заяві про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України судом встановлено наявність зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, оскільки заходи забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони вчинення дій стосуються виключно спірного нерухомого майна, позовні вимоги щодо якого є предметом спору, у зв'язку з чим з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Суд наголошує, що напротивагу здійсненим забезпечувальним заходам за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
В свою чергу суд наголошує, що при вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Водночас, вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист можливих порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 910/16868/19.
Судом враховано, що обраний заявником захід забезпечення позову є тимчасовим, на період вирішення спору, з метою зупинення та запобігання вчиненню під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в межах даного спору.
Водночас суд враховує, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 1382,1 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Т.Шевченка, 9, не завдасть шкоди та збитків товариству як власнику майна, не обмежує права ТОВ «АйКю Холдинг» щодо його господарської діяльності в такому майні та отриманні доходів тощо до вирішення спору по суті, оскільки лише запровадить тимчасові обмеження можливості позивача вільно розпоряджатися нерухомим майном, яке є предметом спору, залишивши за ним, на час розгляду справи, правомочності володіння та користування відповідним об'єктом нерухомості, та існування таких обмежень дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у реалізації прав заявника на судовий захист та у реалізації виконання рішення суду, в разі прийняття відповідного процесуального рішення.
При цьому суд вважає допустимим одночасне вжиття таких заходів як накладення арешту нерухоме майно, так і заборона відповідачу 1 вчиняти будь - які дії щодо об'єкта нерухомого майна, а також заборона суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проводити реєстраційні дії щодо, зокрема, зміни права власності, внесення відомостей про речові права, внесення обтяження такого майна, позаяк такі заходи не є взаємовиключними та стосуються різних суб'єктів вчинення таких дій.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача (в даному випадку позивача), які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 910/11139/25 шляхом:
- накладення арешту на об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера «A-3» загальною площею 1382,1 кв.м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101);
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АйКю Холдинг» (код ЄДРПОУ 36767518, просп. Шевченка, 9, м. Львів, Львівський р-н, Львівська область,79005) вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера «A-3» загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська обл., м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об'єкт нерухомого майна: закінчений будівництвом об'єкт, будівля літера «A-3» загальною площею 1382,1 кв. м, адреса: Львівська область, м. Львів, проспект Тараса Шевченка, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 30493546101), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
3. Дана ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із наступного дня після набрання нею законної сили.
4. Стягувачем за даною ухвалою є:
Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051)
7. Боржником за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АйКю Холдинг" (просп. Шевченка, 9, м. Львів, Львівський р-н, Львівська область,79005, код ЄДРПОУ 36767518).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Артем Миколайович Селівон