ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.10.2025Справа № 922/2333/25
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» (63503, Харківська обл., місто Чугуїв, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 122, квартира 124, Ідентифікаційний код юридичної особи 42500049)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» (01011, місто Київ, вул.Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 40308531) стягнення заборгованості у розмірі 350 201 грн. 08 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 350 201 грн. 08 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Абразив Комплект» про стягнення 350201,08 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року, справу №922/2333/25 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості у розмірі 350 201 грн. 08 коп. залишено без руху.
04.08.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі № 922/2333/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2025 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа Позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» є 01011, місто Київ, вул.Рибальська, будинок 13.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №922/2333/25 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №4/01, відповідно до умов якого Продавець зобов?язується поставити та передати у власність Покупця продукцію (далі - «Товар»), а Покупець зобов?язується прийняти Товар і оплатити його вартість. (а.с.8-10)
Найменування, кількість, одиниці виміру, ціну за одиницю Товару, загальна вартість партії товару (якщо товар постачається партіями), визначаються в Рахунку, Видатковій накладній, або погоджених сторонами в специфікаціях (далі - «Специфікація»), що є невід?ємними частинами Договору. (п.1.2 Договору)
Згідно з п.5.1 Договору оплата за даним Договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в 30 (тридцяти) денний термін після формування кожного Рахунку, або з дати кожної поставки товару на склад Покупця.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати Товару за цим договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №60 від 04.02.2022 р. на суму 47 096 грн. 34 коп., №69 від 08.02.2022 р. на суму 32 700 грн. 00 коп., №71 від 10.02.2022 р. на суму 11 281 грн. 80 коп., №79 від 11.02.2022 р. на суму 25 027 грн. 80 коп., №88 від 16.02.2022 р. на суму 27 166 грн. 80 коп., №93 від 17.02.2022 р. на суму 10 653 грн. 12 коп., №97 від 17.02.2022 р. на суму 295 грн. 92 коп., №102 від 17.02.2022 р. на суму 5 736 грн. 00 коп., №103 від 18.02.2022 р. на суму 19 734 грн. 00 коп., №108 від 23.02.2022 р. на суму 420 грн. 00 коп., №110 від 23.02.2022 р. на суму 9 486 грн. 00 коп., №119 від 29.06.2022 р. на суму 20 544 грн. 00 коп., №149 від 18.08.2022 р. на суму 4 514 грн. 40 коп. (а.с.19-31) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 2 630 грн. 42 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.40)
19.12.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист. (а.с.15-18)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС»» становить 212 025 грн. 76 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» пеню у розмірі 43 492 грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 94 683 грн. 03 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №60 від 04.02.2022 р. на суму 47 096 грн. 34 коп., №69 від 08.02.2022 р. на суму 32 700 грн. 00 коп., №71 від 10.02.2022 р. на суму 11 281 грн. 80 коп., №79 від 11.02.2022 р. на суму 25 027 грн. 80 коп., №88 від 16.02.2022 р. на суму 27 166 грн. 80 коп., №93 від 17.02.2022 р. на суму 10 653 грн. 12 коп., №97 від 17.02.2022 р. на суму 295 грн. 92 коп., №102 від 17.02.2022 р. на суму 5 736 грн. 00 коп., №103 від 18.02.2022 р. на суму 19 734 грн. 00 коп., №108 від 23.02.2022 р. на суму 420 грн. 00 коп., №110 від 23.02.2022 р. на суму 9 486 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.19-29) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 2 630 грн. 42 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.40)
При цьому, Суд зазначає, що видаткові накладні №119 від 29.06.2022 р. на суму 20 544 грн. 00 коп., №149 від 18.08.2022 р. на суму 4 514 грн. 40 коп. (а.с.30-31) підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені його печаткою.
В той же час, в матеріалах справи наявні Акти звірки взаємних розрахунків за січень 2021 - вересень 2022, за період 01.01.2023 - 27.12.2023, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.11-14) Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 27.12.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» становить 212 025 грн. 76 коп.
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.
За таких підстав, Суд приймає до уваги Акти звірки взаємних розрахунків за січень 2021 - вересень 2022, за період 01.01.2023 - 27.12.2023 за Договором Договору купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року в якості належних та допустимих доказів.
Найменування, кількість, одиниці виміру, ціну за одиницю Товару, загальна вартість партії товару (якщо товар постачається партіями), визначаються в Рахунку, Видатковій накладній, або погоджених сторонами в специфікаціях (далі - «Специфікація»), що є невід?ємними частинами Договору. (п.1.2 Договору)
Згідно з п.5.1 Договору оплата за даним Договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в 30 (тридцяти) денний термін після формування кожного Рахунку, або з дати кожної поставки товару на склад Покупця.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року, обов'язок Відповідача по оплаті отриманого товару на загальну суму в розмірі 214 656 грн. 18 коп. на момент розгляду даної справи настав. При цьому, що стосується визначення строку для оплати за видатковими накладними №119 від 29.06.2022 р. на суму 20 544 грн. 00 коп., №149 від 18.08.2022 р. на суму 4 514 грн. 40 коп., то в даному випадку підлягають застосуванню вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України.
19.12.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист. (а.с.15-18)
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи те, що відправлення здійснено 19.12.2024 з міста Харкова у місто Харків, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 3 дні. Таким чином, з урахуванням вимог п.5 статті 254 ЦК України в якому зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, відповідач повинен був отримати претензію 23.12.2024. А тому обов'язок по оплаті виник 30.12.2024.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» за Договором купівлі - продажу №4/01 від 04.01.2022 року становить 212 025 грн. 76 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» в розмірі 212 025 грн. 76 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 212 025 грн. 76 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 01.04.2022 р. по 31.05.2025 р. у розмірі 94 683 грн. 03 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.04.2022 р. по 31.05.2025 р. у розмірі 94 683 грн. 03 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку прострочення Відповідача з оплати товару на підставі видаткові накладні №119 від 29.06.2022 р. на суму 20 544 грн. 00 коп., №149 від 18.08.2022 р. на суму 4 514 грн. 40 коп. Так, оскільки вказані видаткові накладні не підписані Відповідачем й у суду відсутні правові підстави для визначення початку перебігу для сплати відповідно до п.5.1 Договору, а тому підлягають застосуванню вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України. Так, відповідач повинен був отримати претензію 23.12.2024. А тому обов'язок по оплаті виник 30.12.2024, а прострочення з 31.12.2024. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 01.04.2022 р. по 31.05.2025 р. у розмірі 87 976 грн. 73 коп.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.04.2022 р. по 31.03.2023 р. у розмірі 43 492 грн. 30 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати Товару за цим договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22 зазначено, що необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України.
У разі відсутності у договорі зазначення більш тривалого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій, а використано чи зазначено лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення",- нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду врахувала судову практику: постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.
Оскільки у справі, що розглядається, Договір не містить будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, аніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, пеня за прострочення виконання Відповідачем зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.04.2022 р. по 31.03.2023 р. у розмірі 43 492 грн. 30 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахункам Позивача в частині закінчення нарахування пені, оскільки Позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення Відповідача за кожною видатковою накладною окремо й відповідно строк нарахування пені. Також нарахування пені на підставі видаткові накладні №119 від 29.06.2022 р. на суму 20 544 грн. 00 коп., №149 від 18.08.2022 р. на суму 4 514 грн. 40 коп. здійснено Позивачем до моменту виникнення прострочення Відповідача, а тому за вказаними видатковими накладними пеня не підлягає стягненню, а відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню пеня за загальний період прострочки з 01.04.2022 р. по 26.09.2022 р. у розмірі 33 422 грн. 87 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 212 025 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 87 976 грн. 73 коп. та пеня у розмірі 33 422 грн. 87 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АБРАЗИВ КОМПЛЕКТ» (01011, місто Київ, вул.Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 40308531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АЛЬЯНС» (63503, Харківська обл., місто Чугуїв, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА, будинок 122, квартира 124, Ідентифікаційний код юридичної особи 42500049) заборгованість у розмірі 212 025 (двісті дванадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 87 976 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 73 коп., пеню у розмірі 33 422 (тридцять три тисячі чотириста двадцять дві) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 5 001 (п'ять тисяч одна) грн. 38 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин